Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №727/12662/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12662/26

Провадження № 2/727/4068/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді – Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1677-7489 від 24 березня 2026 року в загальному розмірі 71 240,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 березня 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1677-7489 продукту «MiniKasa» (далі – Договір), за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 23 000,00 грн строком на 365 днів. Додатковою угодою від 09 квітня 2026 року сторони погодили надання додаткових грошових коштів у кредит у сумі 3 300,00 грн. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідачки, проте остання зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії не виконала, у зв`язку з чим станом на 23 липня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 71 240,00 грн, з яких: 26 300,00 грн – заборгованість за кредитом; 31 295,00 грн – заборгованість за процентами; 13 150,00 грн – проценти річних, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України; 495,00 грн – заборгованість за комісією.

Позивач зазначав, що направляв відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту, яку вона залишила без виконання. На переконання позивача, включення до Договору умов про сплату комісії за надання кредиту та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, а також їх нарахування ґрунтується на нормах Закону України «Про споживче кредитування», а положення п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення не поширюються на договори, укладені після 23 січня 2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

28 вересня 2026 року до суду надійшов відзив відповідачки на позовну заяву з доданими до нього документами. У відзиві на позовну заяву відповідачка позовні вимоги визнала частково – в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 26 300,00 грн, висловивши готовність сплатити зазначену суму. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення процентів у розмірі 31 295,00 грн, комісії у розмірі 495,00 грн та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 13 150,00 грн, загалом на суму 44 940,00 грн, просила відмовити.

Свої заперечення відповідачка обґрунтовувала тим, що її чоловік – ОСОБА_2 з 19 вересня 2025 року і до цього часу проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» їй, як дружині мобілізованого військовослужбовця, проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня та інші платежі за кредитним договором не нараховуються. Оскільки військова служба її чоловіка розпочалася до укладення Договору, право на пільгу виникло в неї з моменту укладення Договору і поширюється на весь період його дії. У досудовому порядку вона зверталася до позивача із заявою про застосування пільги, однак позивач у її застосуванні відмовив. Нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України відповідачка також вважала безпідставним. Судовий збір просила розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 24 березня 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальницею укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1677-7489 продукту «MiniKasa». Договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A7530». Перед укладенням Договору відповідачка ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту, який підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A8539».

Невід`ємними частинами Договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», затверджені наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 159-П від 23 грудня 2025 року (далі – Правила), та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів) (п. 12.23 Договору).

Відповідно до умов Договору загальний розмір кредиту становить 23 000,00 грн (п. 4.1); дата надання кредиту – 24 березня 2026 року (п. 4.2); строк кредитування – 365 календарних днів, дата повернення кредиту – 23 березня 2027 року (п. 4.14); базовий період сплати процентів – 30 календарних днів (п. 4.8); комісія за видачу кредиту – 0 % (п. 4.11). Сплата процентів здійснюється не пізніше останнього дня кожного базового періоду у складі обов`язкового платежу, а сума кредиту повертається в останній день строку кредитування (пп. 4.9, 5.1 Договору).

Пунктом 4.10 Договору встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181 календарного дня. Розділом 10 Договору (програма лояльності) передбачено промо-ставку та пільгову ставку в розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду та знижену ставку 1,00 % на день до 180 дня користування кредитом, а також застосування стандартної процентної ставки за перший базовий період у разі несплати обов`язкового платежу в повному обсязі не пізніше його останнього дня (п. 10.2 Договору).

Денна процентна ставка на дату укладення Договору становить 0,876 %, реальна річна процентна ставка – 2 130,95 %, загальні витрати за споживчим кредитом – 73 558,20 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту – 96 558,20 грн (пп. 4.15–4.18, 4.20 Договору).

Згідно з п. 8.2 Договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії та/або суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення в сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту, а сукупна сума таких нарахувань не може перевищувати половини суми кредиту.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що в разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі.

У п. 12.11.8 Договору позичальниця підтвердила, що на момент його укладення вона не має статусу військовослужбовця або особи, прирівняної до військовослужбовця.

На виконання умов Договору 24 березня 2026 року позивач через ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» перерахував на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 23 000,00 грн (номер транзакції 1775407639), що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 23 липня 2026 року та довідкою позивача про перерахування суми кредиту.

09 квітня 2026 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору (далі – Додаткова угода), підписану відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A1910», за умовами якої кредитодавець надав позичальниці додаткові грошові кошти у кредит у розмірі 3 300,00 грн, загальну суму кредиту визначено в розмірі 26 300,00 грн, строк кредитування продовжено на 16 днів – до 365 календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди (загальний строк кредитування – 381 день) (пп. 2.1–2.4, 2.11, 3 Додаткової угоди). Пунктом 2.6 Додаткової угоди встановлено комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 15 % від суми додаткових коштів, яка нараховується в день їх видачі та підлягає сплаті не пізніше дати закінчення поточного базового періоду у складі обов`язкового платежу. Пунктом 2.8 Додаткової угоди визначено стандартну процентну ставку 1,00 % за кожен день користування сумою кредиту протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Додаткової угоди та 0,74 % – починаючи з 181 календарного дня. Денна процентна ставка на дату укладення Додаткової угоди становить 0,882 % (п. 4 Додаткової угоди).

Того ж дня, 09 квітня 2026 року, позивач перерахував на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 додаткові кредитні кошти в сумі 3 300,00 грн (номер транзакції 1783561454).

Отже, факт отримання відповідачкою кредитних коштів на загальну суму 26 300,00 грн підтверджено належними доказами та відповідачкою не заперечується.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 23 липня 2026 року відповідачка жодного платежу на погашення заборгованості за Договором не здійснила. За період з 24 березня 2026 року по 22 квітня 2026 року позивач нараховував проценти за ставкою 0,01 % на день; 23 квітня 2026 року, з огляду на несплату обов`язкового платежу за перший базовий період, здійснив донарахування процентів за стандартною ставкою 1,00 % в сумі 7 551,38 грн, а в подальшому нараховував проценти за ставкою 1,00 % на день (263,00 грн щоденно) по 22 липня 2026 року включно. Загальна сума нарахованих процентів становить 31 295,00 грн. Крім того, за період з 23 квітня 2026 року по 17 травня 2026 року позивач нарахував проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 526,00 грн щоденно, загалом 13 150,00 грн, а також комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 495,00 грн.

27 липня 2026 року позивач склав вимогу про дострокове повернення кредиту № 1677-7489, у якій вимагав протягом 30 календарних днів з дати її отримання сплатити заборгованість у розмірі 71 240,00 грн, та направив її відповідачці рекомендованим листом за адресою її місця проживання (поштове відправлення № R067240093224, список згрупованих поштових відправлень № 21218-08-79-102). Доказів виконання вимоги матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що чоловік відповідачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є старшим солдатом, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного об`єднання – 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 19 вересня 2025 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 285 по стройовій частині від 19 вересня 2025 року) по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2026 року № 4381 та відомостями розділу 17 військового квитка серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 12 квітня 2024 року.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано 22 грудня 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 547, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .

09 вересня 2026 року відповідачка звернулася до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» із заявою про застосування пільги, передбаченої п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та про перерахунок заборгованості, додавши до неї копії довідки військової частини, посвідчення учасника бойових дій та свідоцтва про шлюб.

Таким чином, станом на дату укладення Договору (24 березня 2026 року), Додаткової угоди (09 квітня 2026 року) та протягом усього періоду нарахування позивачем процентів (з 24 березня 2026 року по 22 липня 2026 року) відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 2 ст. 11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі в строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207, ч. 2 ст. 639 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних); якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний правочин, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до правочину, вчиненого в письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти/смс-повідомлення на номер телефону, без здійснення входу на сайт за допомогою логіна користувача і пароля, без ознайомлення з умовами кредитного договору та без введення ідентифікатора, отриманого на номер телефону, кредитний договір між сторонами не був би укладений.

Судом встановлено, що Договір та Додаткова угода укладені сторонами в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Факт укладення Договору, Додаткової угоди та отримання кредитних коштів відповідачка визнала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а для споживчих кредитів, наданих на строк понад один рік, – на три календарні місяці. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Судом встановлено, що відповідачка не сплатила нараховану комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, строк сплати якої настав 22 квітня 2026 року (останній день першого базового періоду), тобто допустила прострочення понад один календарний місяць, що відповідно до п. 8.3 Договору надало кредитодавцю право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі. Позивач реалізував таке право, направивши відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту, однак кредит у визначений строк повернутий не був.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачка визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 26 300,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. У суду відсутні сумніви щодо достовірності зазначених обставин та добровільності їх визнання відповідачкою, яке не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 26 300,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що з 10 червня 2017 року, після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», встановлення в договорі про споживчий кредит комісії за надання кредиту, погодженої сторонами, не суперечить закону.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 15 % від суми додаткових коштів прямо погоджена сторонами в п. 2.6 Додаткової угоди, включена до загальних витрат за споживчим кредитом та врахована при визначенні денної процентної ставки (0,882 %). Відповідачка, підписуючи Додаткову угоду, погодилася з цією умовою. Розмір комісії становить 3 300,00 грн ? 15 % = 495,00 грн.

Суд відхиляє доводи відповідачки про те, що положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються на комісію. Зазначеною нормою передбачено ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. Комісія за видачу кредиту до жодної з цих категорій не належить: вона є одноразовим платежем, який нараховується в день видачі кредитних коштів, не залежить від тривалості користування кредитом і не є мірою відповідальності за порушення зобов`язання. Норми, якими встановлено пільги для окремих категорій осіб, є винятком із загального правила і розширеному тлумаченню не підлягають.

Отже, вимога про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 495,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшов висновку, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною; нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою); після завершення 240-денного перехідного періоду (з 20 серпня 2024 року) максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. Водночас Верховний Суд зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Договір укладено 24 березня 2026 року, тобто після завершення перехідного періоду, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1 %. Перевіривши умови Договору та Додаткової угоди з власної ініціативи, суд встановив, що стандартна процентна ставка (1,00 % та 0,74 % на день) і денна процентна ставка (0,876 % за Договором та 0,882 % за Додатковою угодою) зазначеного обмеження не перевищують, а отже підстави для висновку про нікчемність умов Договору щодо розміру процентів відсутні. Відповідачка зустрічних позовних вимог про визнання недійсними чи зміну умов Договору не заявляла.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність у позивача права на стягнення нарахованих процентів, суд враховує таке.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля.

Вказана норма є імперативною та спеціальною щодо положень ст. 1048, 1054 ЦК України і Закону України «Про споживче кредитування» у частині права кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом. Формулювання «не нараховуються» означає пряму заборону кредитодавцю нараховувати проценти за користування кредитом особам, на яких поширюється дія цієї норми, протягом усього часу призову військовослужбовця. Обов`язок не нараховувати проценти виникає в силу закону, а не з договору, а тому не потребує внесення змін до кредитного договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої неодноразово продовжувався і триває на час розгляду справи. Отже, особливий період в Україні триває.

Судом встановлено, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період і проходить службу з 19 вересня 2025 року по теперішній час, а відповідачка перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 2023 року. Договір укладено з метою задоволення особистих потреб позичальниці (п. 2.3 Договору), тобто він не є кредитним договором щодо придбання житла чи автомобіля, на які дія пільги не поширюється. Таким чином, відповідачка, як дружина мобілізованого військовослужбовця, належить до кола осіб, на яких поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а позивач не мав права нараховувати їй проценти за користування кредитом за весь період з 24 березня 2026 року по 22 липня 2026 року.

Положення п. 15 ст. 14 зазначеного Закону не пов`язують застосування пільги з датою укладення кредитного договору (до чи після призову військовослужбовця), а також з моментом повідомлення кредитодавця про наявність підстав для її застосування. Підтвердження відповідачкою в п. 12.11.8 Договору відсутності в неї статусу військовослужбовця відповідає дійсності та не свідчить про відсутність у неї права на пільгу, оскільки таке право вона має не як військовослужбовець, а як дружина військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначив, що за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на позичальника. У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц Верховний Суд виснував про необхідність застосування зазначеної норми до процентів за користування кредитом, а у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 749/298/19 – про відсутність правових підстав для стягнення процентів (плати) за користування кредитом, нарахованих військовослужбовцю в особливий період.

Позивач, будучи обізнаним з поданим відзивом та доданими до нього доказами, відповіді на відзив не подав, доводів відповідачки та поданих нею доказів не спростував. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши надані відповідачкою докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення наявності в неї права на пільгу, передбачену п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 31 295,00 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє – з 02 серпня 2026 року строком на 90 діб (Закон України № 4928-IX), тобто воєнний стан триває на час розгляду справи.

Прострочення відповідачкою виконання грошового зобов`язання за Договором, на яке позивач нарахував проценти річних (з 23 квітня 2026 року по 17 травня 2026 року), мало місце в період дії воєнного стану в Україні. Отже, в силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідачка звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за таке прострочення.

Доводи позивача щодо незастосування п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» до договорів, укладених після 23 січня 2024 року, судом не приймаються, оскільки стосуються іншої норми закону та не спростовують дії п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є самостійною підставою для звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України у період дії воєнного стану незалежно від дати укладення кредитного договору.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 13 150,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1677-7489 від 24 березня 2026 року в розмірі 26 795,00 грн, з яких: 26 300,00 грн – заборгованість за кредитом, 495,00 грн – заборгованість за комісією. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 31 295,00 грн та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 13 150,00 грн слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 69955 від 07 вересня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на суму 26 795,00 грн, що становить 37,61 % від ціни позову (71 240,00 грн). Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 001,39 грн (2 662,40 грн ? 26 795,00 грн / 71 240,00 грн).

Інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10–13, 76–82, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274–279, 354, 355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1677-7489 від 24 березня 2026 року в розмірі 26 795 грн 00 коп., з яких: 26 300,00 грн – заборгованість за кредитом, 495,00 грн – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 001 грн 39 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук