Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №727/12330/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 727/12330/26

Провадження №2-а/726/25/26

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Садгірського районного суду м. Чернівці за підсудністю надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Скляров Сергій Дмитрович, до ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7808260 від 31.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки інспектор порушення пункту 12.4 ПДР України (перевищення дозволеної швидкості руху в населеному пункті), а відповідальність за порушення швидкісного режиму чітко врегульована спеціальною нормою — статтею 122 КУпАП. Натомість ст. 125 КУпАП є бланкетною (загальною) нормою та може застосовуватися виключно у випадку, якщо діяння водія не охоплюється жодною іншою спеціальною статтею КУпАП.

Оскільки зафіксована експертом швидкість не перевищує дозволені 50 км/год на величину понад 20 км/год, у діях ОСОБА_1 повністю відсутній склад адміністративного правопорушення.

Також вказує про те, що подія відбулася через протиправні дії самого пішохода ОСОБА_3 , яка раптово вибігла на проїжджу частину поза пішохідним переходом. Інспектор патрульної поліції не надав жодних нових належних доказів, які б спростовували висновки слідства та експертизи, а у у графі «докази» відсутні будь-які записи, позначки чи посилання. Саме по собі описування правопорушення в постанові не може бути належним доказом його вчинення.

29.09.2026 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідача Департаменту патрульної поліції у якому просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначає, що 31.08.2026 інспектор патрульної поліції притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП за недотримання ним вимог п. 12.4 ПДР України. Вказує, що обставини вчиненого правопорушення підтверджуються матеріалами ЄО № 5382, в яких міститься копія висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ СЕ-19/126-26/5001-ФП від 18.06.2026, копія постанови про закриття кримінального провадження від 11.08.2026 та інші матеріали кримінально провадження № 12026262020000951 від 13.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Матеріали ЄО № 5382 безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі, оскільки містять фактичні дані, на підставі яких встановлювалися обставини дорожньо-транспортної пригоди, швидкість руху транспортного засобу, характер та обставини порушення ПДР, а також висновки проведеного під час кримінального провадження експертного дослідження. Такі матеріали не були створені після винесення оскаржуваної постанови з метою штучного формування доказової бази у даній адміністративній справі.

Посилання позивача на те, що порушення вимог пункту 12.4 ПДР України може бути підставою для притягнення водія виключно за ч. 1 ст. 122 КУпАП є необґрунтованим та ґрунтується на неправильному тлумаченні ним положень чинного законодавства. Фактичні обставини свідчать про порушення водієм вимог п. 12.4 ПДР України, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП склад адміністративного правопорушення у його діях відсутній, оскільки необхідною ознакою об`єктивної сторони такого правопорушення є перевищення встановленого обмеження швидкості саме більш як на 20 км/год. Водночас встановлене експертизою перевищення водієм максимально дозволеної швидкості в населеному пункті на 0,6–6,1 км/год не означає відсутності самого факту порушення ПДР.

Звертає увагу суду і на те, що закриття кримінального провадження та невстановлення вини водія у спричиненні ДТП не є тотожним встановленню відсутності факту порушення ним Правил дорожнього руху.

З огляду на викладене, встановлений матеріалами справи факт руху транспортного засобу в населеному пункті зі швидкістю понад дозволені 50 км/год за відсутності перевищення більш як на 20 км/год утворює підстави для застосування положень ст. 125 КУпАП, а тому винесення інспектором УПП в Чернівецької області постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності у вигляді попередження вважає правомірним.

Заяви, клопотання учасників справи, і нші процесуальні дії у справі

Адміністративний позов ОСОБА_1 сформований у системі «Електронний суд» 02.09.2026 та першочергово поданий до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

На підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Слободян Г.М. від 07.09.2026 матеріали адміністративного позову передані на розгляд за підсудністю до Садгірського районного суду м. Чернівці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 матеріали справи передані на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 28.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 14.10.2026.

07.10.2026 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідача у справі.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача Склярова С.Д. 07.10.2026 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач скористався правом на подачу відзиву у справі у якому висловив позицію щодо позову.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд доходить таких висновків.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд встановив, що 31.08.2026 ст. інспектором БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Кисилицею Т.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА № 7808260 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП за те, що 13.04.2026 об 11:00 в м. Чернівцях по вул. Руській, 194-Б водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перебігала проїжджу частину дороги, поза межами пішохідного переходу.

Таким чином вказано, що ОСОБА_1 порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 125 КУпАП.

Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно до даних долученої копії постанови про закриття кримінального провадження від 11.08.2026 старший слідчий відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу ЧРУ ГУНП в Чернівецькій області Бурбан В.М., розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12026262020000951 за ч.2 ст. 286 КК України, постановив закрити вказане кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, а копію постанови та матеріалів направив до сектору взаємодії з громадянами ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, для вирішення питання, щодо притягнення учасників ДТП до відповідальності у порядку ст. 38 КУпАП.

Відповідач долучив до відзиву матеріали ЄО № 5382 отримані з ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а саме повідомлення про подію 13.04.2026 та матеріали кримінального провадження №12026262020000951 від 13.04.2026, зокрема:

-витяг з ЄРДР;

-протокол огляду місця ДТП та схема місця ДТП і фототаблиця;

-висновок експерта № СЕ-19/126-26/4744-ІТ від 17.04.2026;

-протокол огляду відео від 15.04.2026;

-висновок експерта № СЕ-19/126-26/5001-ФП від 18.06.2026;

-висновок експерта №637;

-висновок експерта №336МД;

-протокол допиту свідка ОСОБА_1 ;

-висновок експерта № СЕ-19/126-26/8998-ІТ від 22.07.2026;

Вказане кримінальне провадження було закрите, оскільки в діях ОСОБА_1 , вбачається невідповідність п. 12.4 ПДР, однак з технічної точки зору невідповідність вимогам цього пункту не перебуває в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Також встановлено порушення вимог п. 4.14 ПДР пішоходом Пачаджи А.А.

Згідно із даними долученого висновку експерта № СЕ-19/126-26/4744-ІТ від 18.06.2026 відповідно до дослідженого експертом відеозапису «Camera_08 _ad_ad_20260330154002_ 20260330154302_21800046.mp4» та комплексу вихідних даних встановлено, що з моменту виходу пішохода з тротуару на проїзну частину дороги, до моменту наїзду автомобілем марки «Skoda» моделі «Superb» реєстраційний номер НОМЕР_2 , минає 3,2256-3,536 секунди. Середню швидкість руху автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» реєстраційний номер НОМЕР_3 до моменту наїзду можливо встановити. На ділянці дороги, позначеній двосторонньою стрілкою червоного кольору на зображенні 7, що на 8 сторінці поточного висновку експерта, середня швидкість руху автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» реєстраційний номер НОМЕР_4 була 50,6 - 56,1 км/год, за умови, що довжина його колісної бази становить 2,761 метра.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/126-26/8998-ІТ від 22.07.2026 в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Skoda Superb (номерний знак НОМЕР_5 ), ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. При цьому експерт встановив, що в діях водія автомобіля Skoda Superb (номерний НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди, при цьому в його діях вбачається невідповідність вимогам пункту Правил дорожнього руху, однак з технічної точки зору невідповідність вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху не перебуває у причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди. Також експерт зазначив, що в даній дорожньо-транспортній ситуації, дії пішохода ОСОБА_3 трактуються вимогами розділу 4 Правил дорожнього руху, однак для оцінки дій пішоходів, спеціальні автотехнічні знання не потрібні, та ці питання можуть бути вирішені ініціатором експертизи самостійно шляхом правової оцінки вимог Правил дорожнього руху.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» також вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ст. 125 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 125 КУпАП передбачено, що за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що передбачено п.1 ч.1 ст.247 КУпАП

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка Суду

Представником відповідача скерований відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує про законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та про правомірність дій відповідача, наявність доказів вини особи.

На підтвердження законності оскаржуваної постанови відповідач посилається на матеріали ЄО № 5382, які включають у себе матеріали кримінального провадження, яке було закрите слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Правомірність наявності таких матеріалів не заперечується позивачем, а одне лише посилання на відсутність вказівки про їх наявність у п. 7 оскаржуваної постанові не свідчить про недопустимість відповідних доказів та не має наслідком автоматичного виключення їх із предмета судового дослідження.

Суд звертає увагу, що допускається виділення матеріалів із кримінального провадження для притягнення особи до адміністративної відповідальності, яке здійснюється тоді, коли в ході досудового розслідування встановлено, що в діях особи немає складу кримінального правопорушення, але є ознаки адміністративного правопорушення.

Сам факт закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України не виключає можливості використання матеріалів досудового розслідування для встановлення обставин адміністративного правопорушення.

Фактичні обставини правопорушення були зафіксовані під час досудового розслідування кримінального провадження, в подальшому зібрані матеріали виділені слідчим для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме вони і стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Долучені відповідачем матеріали ЄО № 5382 безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі, оскільки містять фактичні дані, на підставі яких встановлювалися обставини дорожньо-транспортної пригоди, швидкість руху транспортного засобу, характер та обставини порушення ПДР, а також висновки проведеного під час кримінального провадження експертного дослідження.

Зазначені матеріали не були додатково створені після винесення оскаржуваної постанови з метою штучного формування доказової бази у адміністративній справі. Вони існували до прийняття постанови, перебували у розпорядженні уповноважених органів та були пов`язані з тією самою подією, обставини якої стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд доходить висновку, що зазначені докази підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи під час вирішення питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови та обґрунтованості висновків, покладених в її основу.

Щодо доводів позивача про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

Диспозиція статті 125 КУпАП передбачає відповідальність за «інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу».

Особливістю положень цієї статті є охоплення нею всіх порушень правил дорожнього руху, що не передбачені в диспозиціях інших статей КУпАП.

Загальним об`єктом є суспільні відносини у сфері дорожнього руху. Об`єктивна сторона може мати різноманітний характер, обумовлений особливостями норми правил дорожнього руху, яку порушує винна особа.

Тобто, стаття 125 КУпАП є своєрідною «загальною» нормою в галузі безпеки дорожнього руху. Вона застосовується тоді, коли водій чи інший учасник дорожнього руху порушив ПДР, але це конкретне порушення не входить до переліку правопорушень, за які передбачені штрафи, позбавлення прав чи інші більш суворі стягнення.

Стаття 125 КУпАП не застосовується, якщо діяння підпадає під інші статті Особливої частини КУпАП.

Суд звертає увагу на наявність у КУпАП статті 122, яка передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

У ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не за будь-яке перевищення встановленого обмеження швидкості, а саме за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год.

Таким чином, законодавець визначив конкретний кількісний критерій, за наявності якого порушення швидкісного режиму утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

В оскаржуваній постанові інспектор інкримінує Ботузову А.П. порушення пункту 12.4 ПДР України (перевищення дозволеної швидкості руху в населеному пункті).

Однак, обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказані не як перевищення дозволеної швидкості руху в населеному пункті, а останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП те, що він, керуючи автомобілем Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перебігала проїжджу частину дороги, поза межами пішохідного переходу.

Таким чином, описане в постанові діяння, за яке позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, пов`язане з недотриманням ним, як водієм, вимог щодо вибору безпечної швидкості руху та виникненням наїзду на пішохода.

Пункт 12.1 Правил дорожнього руху зобов`язує водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Водночас пункт 12.3 Правил дорожнього руху передбачає обов`язок водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди.

Суд зауважує, що обставини дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої відбувся наїзд на пішохода були предметом оцінки у кримінальному провадженні № 12026262020000951 за ч.2 ст. 286 КК України, за результатами досудового розслідування якого слідчий постановив закрити вказане кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Також у цьому провадженні суд не перевіряє та не дає оцінку діям іншого учасника дорожнього руху - пішохода.

Відповідно до даних висновку експерта № СЕ-19/126-26/8998-ІТ від 22.07.2026 в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Skoda Superb (номерний знак НОМЕР_5 ), ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху.

При цьому експерт встановив, що в діях водія автомобіля Skoda Superb (номерний НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди, при цьому в його діях вбачається невідповідність вимогам пункту Правил дорожнього руху, однак з технічної точки зору невідповідність вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху не перебуває у причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд враховує, що висновок експерта не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між невідповідністю дій водія вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху та виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Водночас експерт не встановив у діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, які б із технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП, а також вказав, що невідповідність вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху не перебуває у причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, інкримінована інспектором фабула правопорушення (причинний зв`язок між швидкістю та фактом пригоди відповідно до якої відбувся наїзд на пішохода) прямо спростована долученим експертним висновком.

Суд зауважує, що інспектор хоча і зазначив про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, який установлює обмеження швидкості руху в населених пунктах, водночас фактичний опис діяння в постанові зводиться до того, що водій не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на пішохода, яка перебігала проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

За змістом зазначеного пункту порушення полягає в перевищенні встановленого обмеження швидкості руху, тоді як обов`язок водія обирати безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки передбачений пунктом 12.1 Правил дорожнього руху.

Тобто суд зауважує, що норма про вибір безпечної швидкості — це п. 12.1 ПДР, а не п. 12.4 ПДР, який регулює саме максимальну допустиму швидкість руху у населеному пункті 50 км/год.

В оскаржуваній постанові наведено обставини, які за своїм змістом стосуються вибору безпечної швидкості руху, однак правова кваліфікація пов`язана з порушенням установленого обмеження швидкості. Ці обставини не є тотожними, оскільки дотримання встановленого швидкісного обмеження саме по собі не свідчить про дотримання водієм усіх вимог щодо безпечного керування транспортним засобом, так само як і факт наїзду на пішохода не доводить автоматично порушення конкретного пункту Правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові не зазначено конкретної швидкості руху транспортного засобу, яку було встановлено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, також не вказано про перевищення допустимої швидкості руху у населеному пункті, а фактичне формулювання інкримінованого діяння зводиться до не вибрання водієм безпечної швидкості руху та наїзду на пішохода.

Відповідач у відзиві посилається на те, що обставини руху транспортного засобу Skoda Super B, з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в населеному пункті зі швидкістю не меншою ніж 50,6 км/год та не більшою ніж 56,1 км/год підтверджуються даними долученого висновку експерта № СЕ-19/126-26/4744-ІТ від 18.06.2026.

Суд звертає увагу, що у висновку експерта наведено не конкретне значення швидкості руху автомобіля, а її розрахунковий діапазон — від 50,6 км/год до 56,1 км/год. Отже, зазначений висновок не дає змоги однозначно встановити точну швидкість руху транспортного засобу.

Суд ураховує, що результати експертних досліджень, зокрема розрахункове визначення швидкості руху транспортного засобу за матеріалами дорожньо-транспортної пригоди, можуть залежати від вихідних даних, застосованої методики та точності вимірювань. Тому наведений експертом діапазон швидкості підлягає оцінці з урахуванням методики проведення дослідження, використаних вихідних даних та можливих меж похибки.

Більше того, нижній поріг діапазону (50,6км/год) перебуває у межах можливої похибки вимірювання чи вихідних даних.

За таких обставин сам по собі висновок експерта про рух автомобіля зі швидкістю в межах від 50,6 км/год до 56,1 км/год не дає підстав вважати беззаперечно встановленим конкретне значення швидкості, з якою рухався ОСОБА_1 .

Оцінюючи цей доказ у сукупності з іншими матеріалами справи, суд враховує, що експертний висновок не може розглядатися як безумовне підтвердження всіх обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови, та не усуває обов`язку відповідача довести правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за інкриміноване йому правопорушення.

Суд не може підміняти орган, який виніс оскаржувану постанову, шляхом самостійного формулювання іншого обвинувачення або покладення в основу рішення про притягнення до адміністративної відповідальності порушення, яке не було належним чином зазначене в постанові.

Завдання суду в межах цього спору полягає у перевірці законності та обґрунтованості прийнятого рішення на підставі встановлених обставин і наявних доказів, а не у формуванні нового обвинувачення замість органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки в оскаржуваній постанові фактичні обставини діяння описані як невибрання водієм безпечної швидкості руху, тоді як порушення кваліфіковано з посиланням на пункт 12.4 Правил дорожнього руху, суд не може усунути таку невідповідність шляхом самостійної зміни фактичного формулювання правопорушення.

Орган, уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, не наділений повноваженнями самостійно змінювати викладені у протоколі фактичні обставини правопорушення або доповнювати їх новими обставинами, які не були предметом адміністративного обвинувачення. ОСОБА_1 повинен був бути належним чином повідомлений про те, у вчиненні яких саме дій чи бездіяльності його обвинувачують, та мати реальну можливість надати свої пояснення і заперечення саме щодо цих обставин. Інший підхід означав би фактичне перебрання судом функцій органу, який виніс оскаржувану постанову, та позбавляв би позивача можливості належним чином захищатися від конкретно сформульованого обвинувачення.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновки Суду.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення в межах викладених у постанові обставин, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат

У позові позивач не заявляв до стягнення із відповідача судових витрат у справі.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 55, 59, 62 Конституції України, положень Правил дорожнього руху, Закону України «Про Національну поліцію», керуючись ст.ст. 9, 122, 245, 251-252, 274, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7808260 від 31.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП – скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 125 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Старший інспектор БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП Кисилиця Тарас Васильович, що працює в Управлінні патрульної поліції в Чернівецькій області, адреса: вул. Заводська 22 м. Чернівці, Чернівецька область, Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ.

Головуючий суддяС. А. Асташев