Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №718/1492/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1492/26

Провадження 2/718/666/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіцмані в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Ниміджан Ю.В., про стягнення аліментів, —

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гірчак Н.А., діючи в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 22.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Карапчівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про що складено актовий запис № 22. Факт укладення шлюбу підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

У шлюбі сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві зазначено, що між сторонами не склалися усталені подружні та сімейні відносини через відмінності в характерах, поглядах на життя, потребах і веденні спільного побуту. За твердженням позивачки, між ними часто виникали конфлікти та непорозуміння, відповідач допускав щодо неї фізичне й психологічне насильство, подружню зраду, зловживав спиртними напоями, а перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ображав її та дітей.

Також позивачка зазначає, що протягом тривалого часу проживає окремо від відповідача, а діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. За твердженням позивачки, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча є працездатною особою молодого віку, за станом здоров`я може працювати, інших неповнолітніх дітей або непрацездатних членів сім`ї на утриманні не має. Крім того, позивачка стверджує, що відповідач займається підприємницькою діяльністю у сфері надання в оренду будівельних машин і устаткування, має у власності значну кількість будівельної техніки та устаткування й отримує значний дохід.

У зв`язку із цим позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.06.2026 представниця позивачки ОСОБА_2 подала через канцелярію суду заяву, у якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивачки.

Того ж дня до суду надійшло клопотання представниці відповідача ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи з метою забезпечення надання відповідачу належної професійної правничої допомоги.

16.07.2026 представниця відповідача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому зазначила, що викладені в позовній заяві обставини, на її думку, не відповідають дійсності, потребують уточнення та обґрунтування, а тому необхідно встановити фактичні обставини справи.

17.07.2026 представниця відповідача подала заяву про поновлення процесуального строку на подання доказів, а також заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутності відповідача і його представниці.

17.07.2026 представниця позивачки ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій не заперечувала проти задоволення клопотання сторони відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, водночас підтримала позовні вимоги та просила провести судове засідання за її відсутності та відсутності позивачки.

Ухвалою суду від 17.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.

З огляду на неявку учасників справи, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, а також подані представниками сторін заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі зібрані в справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 - 22.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, який на момент звернення до суду з позовом не було розірвано.

У шлюбі сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02.10.2013, та серії НОМЕР_3 , виданим 16.02.2018, відповідно.

Відповідно до довідки про зареєстрованих осіб №93/7 від 13.05.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 3 осіб, у тому числі позивач, а також неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 13.05.2026, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно із зазначеним актом, діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її повному утриманні. Житлово-побутові умови за місцем проживання оцінено як задовільні.

До матеріалів справи долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа — підприємець, основним видом економічної діяльності якого є надання в оренду будівельних машин і устаткування.

Крім того, матеріали справи містять ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , договір про надання правничої допомоги № 16 від 13.05.2026, додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 310, акт приймання-передачі виконаних робіт з надання професійної правничої допомоги за договором № 16 від 13.05.2026, а також квитанцію № 64, що підтверджує оплату послуг за вказаним договором.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 10.07.2026 встановлено, що ОСОБА_3 як член сім`ї, фізична особа-підприємець і студент, зареєстрований у с. Карапчів Чернівецької області. Згідно з актом, із січня 2012 року по квітень 2026 року він проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а з квітня 2026 року лише періодично відвідує дітей, проте за вказаною адресою не проживає.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст.183 та ст. 184 СК України, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, що не може бути нижчим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817,00грн. для дітей віком від 6 до 18 років 3512 грн..

З роз`яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 17 своєї Постанови №3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вбачається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як установлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками двох неповнолітніх дітей віком 13 та 8 років, які потребують належного матеріального забезпечення для задоволення повсякденних потреб, розвитку та навчання.

Представниця відповідача не заперечувала проти обов`язку відповідача утримувати дітей та стягнення аліментів, водночас не погоджувалася з твердженнями позивачки про те, що відповідач зовсім не бере участі в утриманні сім`ї. На обґрунтування своєї позиції зазначала, що до квітня 2026 року сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, відповідач брав участь у поліпшенні житлових умов та продовжує надавати матеріальну допомогу сім`ї.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що факт попереднього спільного проживання сторін та можлива участь відповідача у веденні спільного господарства самі по собі не припиняють його обов`язку утримувати неповнолітніх дітей. Так само зазначені обставини не виключають необхідності визначення судом належного порядку сплати аліментів, якщо між батьками відсутня домовленість, яка забезпечує регулярне та належне утримання дітей.

Подані сторонами акти обстеження матеріально-побутових умов суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі. Сам по собі факт зазначення в акті обстеження житлово-побутових умов позивачки лише її та двох дітей не є безумовним доказом повної відсутності матеріальної участі відповідача в їх утриманні. Водночас доводи відповідача про надання матеріальної допомоги підлягають оцінці з огляду на зміст поданих доказів. За відсутності належних доказів, які б підтверджували регулярне та достатнє утримання дітей відповідачем, наведені ним пояснення не спростовують необхідності визначення судом розміру аліментів.

Визначаючи спосіб і розмір стягнення аліментів, суд бере до уваги вік дітей, необхідність забезпечення їхніх потреб, а також відомості про матеріальне становище відповідача. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа — підприємець, основним видом економічної діяльності якого є надання в оренду будівельних машин і устаткування.

Відомостей про наявність у відповідача інших дітей чи непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини та необхідність забезпечення належного утримання двох неповнолітніх дітей суд вважає обґрунтованим визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача. Такий спосіб стягнення дає змогу визначати розмір аліментів залежно від доходу платника, який підлягає врахуванню відповідно до закону.

Судом також установлено, що в провадженні суду перебуває цивільна справа про розірвання шлюбу між сторонами, у якій їм надано тримісячний строк для примирення. Водночас зазначена обставина не перешкоджає вирішенню спору про стягнення аліментів, оскільки відповідно до сімейного законодавства обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття не залежить від факту перебування батьків у зареєстрованому шлюбі. Суд також бере до уваги прагнення відповідача до примирення та відновлення сімейних відносин, однак такі наміри самі по собі не звільняють його від обов`язку забезпечувати належне утримання дітей і не можуть бути підставою для відкладення вирішення питання про стягнення аліментів до завершення розгляду справи про розірвання шлюбу.

Суд, дослідивши матеріали справи, з урахування визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вважає вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх доходів платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 9 ч.3 ст.. 175 ЦПК України позивачкою зазначено, що нею понесено витрати за надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачкою подано ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги № 16 від 13.05.2026, додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 310, акт приймання-передачі виконаних робіт з надання професійної правничої допомоги за договором № 16 від 13.05.2026, а також квитанцію № 64, що підтверджує оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн.

Представниця відповідача заперечувала проти стягнення зазначених витрат, посилаючись на те, що відповідач не заперечує проти обов`язку утримувати дітей, а його незгода стосується викладених позивачкою обставин щодо відсутності матеріальної допомоги з його боку. Крім того, сторона відповідача зазначала, що у зв`язку з необхідністю спростування наведених у позовній заяві тверджень відповідач також був змушений скористатися професійною правничою допомогою.

Оцінюючи наведені заперечення, суд зазначає, що сама по собі незгода відповідача з окремими фактичними твердженнями позивачки та необхідність залучення ним власного представника не свідчать про відсутність у позивачки права на відшкодування документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу. Так само факт надання відповідачем певної матеріальної допомоги дітям сам по собі не виключає необхідності судового захисту права дітей на належне утримання. При цьому заперечення відповідача, засновані виключно на незгоді з окремими обставинами, викладеними в позовній заяві, та на факті залучення ним власного представника, самі по собі не є достатніми для відмови у відшкодуванні відповідних витрат.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими, співмірними із складністю справи.

Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами з урахуванням документального підтвердження їх понесення, у зв`язку з розглядом справи, обсягу наданих послуг, складності справи, виконаних адвокатом робіт та співмірності їх вартості.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до змісту ч. 2 цієї ж норми інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 75, 84, 91,112-115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.05.2026 року і до досягнення їх повноліття

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави суму судового збору у розмірі 1331,20 грн..

Рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5

Суддя Василь Скорейко