Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №715/2779/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2779/26

Провадження № 2/715/1119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Григорчак Ю.П.

секретар судового засідання Кравець Н.В.

за участі представниці відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до виконавчого листа Глибоцького районного суду Чернівецької області № 715/988/21 від 21 липня 2021 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що він має на утриманні дитину інваліда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від другого шлюбу. На даний час він проживає в одному господарстві зі своїми батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час він офіційно не працевлаштований та не має постійного доходу, у зв`язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 36 036,75 грн. Малолітній син ОСОБА_5 потребує постійного лікування та постійного догляду, він витрачає чималі кошти на постійні лабораторні дослідження, ЛФК, масажі, постійний нагляд невролога, окуліста, купівлю необхідних медикаментів тощо. Враховуючи вище викладене, просить суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів його заробітку на 1/7 частину усіх видів його заробітку.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Апетракіоає Г.В. направив до суду заяву, в якій вказав, що справу просить розглядати без їх участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представниця – ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказала, що неповнолітня ОСОБА_4 хворіє, у зв`язку чим потребує значних витрат на ліки. У позивачки ОСОБА_3 після винесення рішення про стягнення аліментів народилися дві дитини, яких вона також повинна забезпечувати, у зв`язку із чим її матеріальний стан погіршився. Також вказала, що відповідач ОСОБА_2 на разі не проживає в Україні, тривалий час перебуває за кордоном, працює та отримує заробітну плату, проте допомоги на утримання доньки не надає та з нею не спілкується.

Вислухавши пояснення представниці відповідачки та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 червня 2021 року змінено спосіб стягнення аліментів, який визначений рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя с. Станівці, Глибоцького району Чернівецької області, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 26 серпня 2010 року, ІПН: НОМЕР_2 , жительки с. Просіка, Глибоцького району Чернівецької області, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на гіперметропію високого ступеню, складний гіперметропічний астигматизм, амбліопію середнього ступеня.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Глибока Глибоцького району Чернівецької області, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки взамін посвідчення №09/2085 від 08 серпня 2023 року ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю.

Згідно довідки №237 від 13 серпня 2026 року, яка видана Тарашанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . До складу його сім`ї входять: дружина – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мати – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Відповідно до довідки 212 від 27 серпня 2026 року, яка видана Сучевенською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , до складу її сім`ї входять: дочка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , дочка – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, за змістом ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Разом з тим, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідну правову позицію, висловив і Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли змінився сімейний стан та погіршилося його матеріальне становище чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Тобто з аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі с. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач вказав, що у нього змінився матеріальний стан, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до положень статті 192 СК України.

Однак позивач не надав належних та допустимих доказів зміни матеріального становища. Так у матеріалах справи відсутні докази про погіршення матеріального стану позивача, а перебування на його утриманні іншої дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Також слід зауважити, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утримані іншу дитину, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямоване на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_3 та суперечитиме її інтересам. Суд враховує, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду за дитиною та певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар, здебільшого, лягає лише на одного, в даному випадку матір. Крім того, суд встановив, що як і дитина відповідача від іншого шлюбу – ОСОБА_5 , так і дитина, розмір аліментів на утримання якої є предметом даного спору – ОСОБА_4 , мають істотні проблеми зі здоров`ям, що зумовлює значні додаткові витрати на їх утримання.

Інших підстав для зменшення розміру аліментів позивач не зазначив та доказів щодо цього не надав.

Отже судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, визначених ст.192 СК України, які є підставою для зменшення розміру аліментів. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо цього позивачем не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 49, 81, 89, 110, 141, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя