Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №636/1317/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1317/26 Провадження № 2/636/2400/26

Дата

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11.02. 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» в особі представника адвоката Адвокатського об`єднання «Апологет» Усенка М.І. звернулось до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2729907 від 02.08.2020 року в загальному розмірі 49200 грн. та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3328 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2729907 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15 000 грн. шляхом перерахування на платіжну картку номер, котрої надано позичальником та міститься в реквізитах договору кредиту, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Однак позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. Тому у нього виникла заборгованість за договором станом на дату подання позову, яка становить 49200,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 15000,00 грн.; заборгованості за процентами - 34200,00 грн.

26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» уклали договір відступлення № ККАУ-26022021, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб , які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2729907 від 02.08.2020 року. Оскільки заборгованість відповідачем не погашена, позивач просить стягнути її з відповідача, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Учасники справі до суду не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача надав до суду заяву про підтримання позовних вимог за заявленими підставами. Також просив розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без їх виклику за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2729907 про надання споживчого кредиту за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через ВЕБ-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в ОГсобистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Відповідно п.1.2 Договору кредиту товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно до п.1.3.-1.4. договору кредиту сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн.; строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом 01.09.2020 року.

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п.2.1. договору).

Згідно з п.п.6.1-6.2. Договору Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.6.1.1. договору.

Згідно з п. 9.2. Договору кредиту визначено, що цей Кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до п 9.8. договору кредиту споживач підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщені на Веб-сайті , повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» із зазначенням що договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А155500, час відправки ідентифікатора клієнту 2020-08-02 00:14:02 на номер телефону НОМЕР_2 .

Підписавши договір, відповідач добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, з розміром кредиту, порядком його надання та відсотками за користування кредитом.

Окрім того, підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором А155500, є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що узгоджується з позиціями Верховного Суду у постановах від 23.12.2019 року у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 року у справі №382/327/18, від 02.12.2020 року у справі 284/157/20.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу грошові кошти у сумі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (ЄДРПОУ 39626179) від 16.12.2025 вих. № 6512-ВП про те, що відповідно до укладеної між цими підприємствами угоди на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» успішний переказ коштів на картку клієнта, а саме: 101.02.08.2020 на суму 15 000 грн., маска картки НОМЕР_3 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay- creditplus -9448744.

26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» уклали договір відступлення № ККАУ-26022021, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб , які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2729907 від 02.08.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 р., ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2729907 від 02.08.2020 в розмірі 49200 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). (статті 512 ЦК України)

За нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Ч. 1ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 2729907 від 02.08.2020 року станом на дату звернення до суду з цим позовом, заборгованість ОСОБА_1 становить 49200,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 15000,00 грн.; заборгованості за процентами - 34200,00 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Таким чином, оскільки підписаний відповідачем кредитний договір є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд вважає, що між відповідачем як позичальником та позивачем як правонаступником позикодавця виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача просив стягнути нараховані проценти за договором в розмірі 34 200грн.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача.

Строк дії кредитного договору № 2729907 від 02.08.2020 закінчився 01.09. 2020 року (п. 1.4 кредитного договору).

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № 2729907 від 02.08.2020 нараховувалися позивачем поза межами строку дії цього договору.

Як вбачається з вищезазначеного договору позики він укладений на 30 днів з фіксованою відсотковою ставкою в розмірі 1,90% в день.

Будь-яких відомостей щодо пролонгації договору матеріали справи не містять.

Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 8550 грн. (15 000,00 грн х 30 х 1,90%).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість за договором № 2729907 від 02.08.2020 складає 23 550,00 грн., з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8550,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а відтак, відповідачем дійсно були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

За таких обставин з урахуванням того, що відповідач не скористався своїми процесуальним правом на подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 23 550,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1592,97 грн. ( 3328*23550/49200).

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Адвокатського об`єднання «Апологет» Усенко М.І. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір №0107 від 01.07.2025 року про надання правової (правничої ) допомоги; копія ордеру на надання правничої допомоги; копія акту наданих послуг правової (правничої) допомоги за договором №0107 від 01.07.2025 з копією детального опису наданих позивачу правових послуг на суму 8000,00 грн.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та тим, що справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без участі адвоката в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність обмежити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за договором

№ 2729907 від 02.08.2020 в розмірі 23 550,00 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8550,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір у розмірі 1592 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дві) грн. 97 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дані учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус, 4-й поверх, ел. пошта info@kredyt- kapital.com.ua

Представник позивача: Адвокатське об`єднання «Апологет» ел. пошта 2apologet@gmail.com , адреса 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя: І.В. Карімов