Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №644/5553/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/5553/26

Провадження № 2/644/4279/26

13.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2038919297 в сумі 36395,41 грн. та судові витрати у справі. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначає, що 04.02.2022 року АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2038919297, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 0,01% за користування кредитом. Загальний розмір кредиту 32489 грн., що підтверджується меморіальним ордером. Позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку заборгованість станом на 21.06.2024 року становить 36395,41 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 32489 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 7,73 грн. та комісії 3898,68 грн. 21.06.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача за кредитним договором №2038919297 від 04.02.2022 року.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що в наданому Реєстрі боржників № 1 Додаток №1 до Договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 з зазначенням на чистому аркуші лише ПІБ відповідачки, інших невизначених даних та без заповнених повних даних, які мають міститись згідно найменувань таблиці, не свідчить, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором №2038919297 від 04.02.2022. Належних і достатніх доказів переходу до нього права вимоги позивачем не надано. Сам по собі факт наявності у позивача матеріалів кредитної справи щодо відповідача, на що він посилається в позовній заяві, не є належним доказом переходу права вимоги. Отже, наданий позивачем неповний фрагмент з реєстру боржників не дає можливості перевірити повноту та достовірність відомостей щодо передачі права вимоги за кредитним договором відповідача, а тому не є достатнім доказом набуття ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» статусу кредитора за кредитним договором № 2038919297 від 04.02.2022 року. У зв`язку з наведеним, позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме факт переходу до нього права вимоги за вказаним кредитним договором № 2038919297 від 04.02.2022 року, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем до матеріалів справи було надано складений та підписаний ним розрахунок заборгованості за кредитним договором №2038919297 станом на 21.06.2024. Однак вказаний розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні положень ЦПК України, оскільки фактично є одностороннім арифметичним розрахунком та внутрішнім документом позивача, складеним без належного документального підтвердження. Більше того, відповідно до п.2.1 договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 сторони погодили, що до Документації, тобто документів, що стосуються заборгованості боржників, належить, зокрема, детальний розрахунок по кредитному договору на дату укладення договору факторингу (за запитом). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №2038919297 станом на 21.06.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача визначено у сумі 36395,41 грн, з яких: 32489,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 7,73 грн.-заборгованість за відсотками, 3898,68 грн.- комісія за розрахунково-касове обслуговування. Водночас вимога позивача про стягнення комісії за розрахунково-касове обслуговування є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які могла б стягуватися відповідна комісія. Саме по собі підписання кредитного договору не свідчить про законність усіх його умов та не виключає можливості визнання окремих умов нікчемними у силу прямої вказівки закону. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 3898,68 грн. за Кредитним договором № 2038919297 від 04.02.2022 року, оскільки положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі № 727/5461/23. Відтак позовна вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 3898,68 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Відповідач взагалі заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище, але навіть за умов гіпотетичного припущення, якщо суд за якихось умов дійде висновку про їх стягнення, то враховуючи відповідність критерію реальності таких витрат, розумність їхнього розміру та співмірність зі складністю цієї справи слід зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 1400,00 гривень. Просила розглядати справу без її участі за наявними в матеріалах справи документами.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що факт виконання умов договору факторингу від 21.06.2024 року підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 21.06.2024 року та платіжною інструкцією, за яким ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перераховано на рахунок АТ «ОТП БАНК» зазначену у п. 4.2 договору факторингу суму грошових коштів. Крім того, надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту на виконання своїх зобов`язань первісним кредитором. Таким чином, заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості. Крім того, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Судом встановлено, що 04.02.2022 року АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2038919297, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 0,01% за користування кредитом, загальний розмір кредиту 32489 грн.

Згідно умов кредитного договору №2038919297 від 04.02.2022 року, банк надає позичальнику кредит в розмірі 31999 грн. на придбання товару у продавця, дата остаточного повернення кредиту 04.03.2023 року, строк на який надається кредит визначений графіком платежів. Умовами договору передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту. Сума першого внеску позичальника 3000 грн. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 0,01 % річних.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду та паспорт споживчого кредиту.

АТ «Альфа-Банк» виконав умови договору та надав відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою.

21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №21/06/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором щодо відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за договором від 04.02.2022 року до ОСОБА_1 .

Представником позивача долучено до матеріалів справи копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 21.06.2024 року до договору факторингу № 21/06/24 за яким у відповідності та на виконання договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу та копію платіжного доручення №3073, №3074 від 21.06.2024 року (призначення платежу: за право вимоги (реєстр боржників № 1) згідно договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року).

Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2038919297 від 04.02.2022 року, у сумі 36395,41 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 32489 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 7,73 грн. та комісії 3898,68 грн.

З наданого розрахунку заборгованості за період з 04.02.2022 року по 04.03.2023 року вбачається, що станом на 21.06.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 36395,41 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 32489 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 7,73 грн. та комісії 3898,68 грн.

У наданому розрахунку міститься інформація щодо щомісячних платежів позичальника за визначений період (дата за графіком), поточна заборгованість клієнта за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом.

ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Під час розгляду справи встановлено, що договір від 04.02.2022 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк повернення коштів, погашення кредиту, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін, він підписаний сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальниця не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконувала його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Посилання відповідачки щодо того, що належних і достатніх доказів переходу до позивача права вимоги позивачем не надано, суд вважає необґрунтованими. Матеріали справи містять докази, що підтверджують погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів. Проте, відсутні докази повернення отриманого кредиту, а перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора підтверджено належними та допустимими доказами. Договір факторингу у встановленому порядку недійсним не визнаний, а тому підтверджено, що Товариство набуло права вимоги до боржника. Розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки 3898,68 грн. заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Так, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про споживче кредитування" цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Судом встановлено, що умовами укладеного сторонами договору №2038919297 від 04.02.2022 року передбачена комісія в розмірі 3% від суми кредиту – щомісячно. Встановлено пільговий період, згідно з графіком платежів.

Позивачем за період 04.02.2022 року по 04.03.2023 року, станом на 21.06.2024 року на суму кредиту 32489 грн. була нарахована комісія в розмірі 3898,68 грн.

При цьому в укладеному сторонами договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг позикодавця, що надаються позичальнику, та за які позивач встановив щомісячну комісію.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем ОСОБА_1 при укладенні договору, то положення договору №2038919297 від 04.02.2022 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію - є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги № 24-02/26 від 24.02.2026 року, який був укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Руденко К.В., згідно якого адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом справ у якій клієнт є учасником; акт від 26.03.2026 року приймання-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 24-02/26 про надання правничої допомоги від 24.02.2026 року. Зазначений акт містить детальний опис робіт та час, витрачений на надання юридичних послуг, згідно п. 1 акту, адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору №24-02/26 про надання правничої допомоги від 24.02.2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно платіжної інструкції №1355 від 30.03.2026 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було здійснено оплату наданої адвокатом Руденко К.В. правничої допомоги в розмірі 9200 грн.

З позовної заяви вбачається, що вона подана позивачем в особі директора ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача, в тому числі адвокат Руденко К.В. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідачка не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє частково і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №2038919297 від 04.02.2022 року у розмірі 32496,73 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 32489 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 7,73 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі 2971,50 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 32496,73 грн., а також судові витрати, з яких 2971,50 грн. - сплачений позивачем судовий збір, та 3000 грн. витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40340222) заборгованість за договором №2038919297 від 04.02.2022 року у розмірі 32496,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40340222) суму судового збору в розмірі 2971,50 грн. та 3000 грн. витрати на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя: М. С. Зайцева