Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №643/14975/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14975/25

Провадження № 2/643/1275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в особі представника – адвоката Козійчука Олександра Івановича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, припинення права спільної сумісної власності, стягнення компенсації вартості частки у нерухомому майні, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Козійчука О.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому уточнив та остаточно просить: 1) припинити в порядку поділу спільного майна подружжя право спільної сумісної власності позивача та відповідача, виділивши у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 412 170,00 грн, як грошову компенсацію частки квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що з 14.09.2007 він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 29.12.2010 вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 11.01.2023 шлюб між ним та відповідачкою розірвано. Зазначив, що він пропонував відповідачці продати придбану у шлюбі квартиру та виручені кошти розділити між ним та відповідачкою пропорційно тим часткам, що вносилися кожним з них під час купівлі квартири. Зауважував, що половину коштів на придбання квартири було надано батьками відповідачки, як подарунок дочці, іншу половину коштів вони отримали в кредит, який виплачували спільними зусиллями під час перебування у шлюбі. Таким чином, як про це зазначив позивач, половина квартири придбана за особисті кошти відповідачки, отримані нею до шлюбу, а інша половина квартири є спільно власністю подружжя, оскільки купувалась за спільні кошти подружжя. Відтак, відповідач ОСОБА_2 для купівлі квартири надала 3/4 частини грошових коштів, тоді як він, ОСОБА_1 , надав 1/4 частину коштів від вартості квартири. Посилався, що відповідачка заперечує проти продажу квартири, стверджує, що час від часу проживає у спірній квартирі та після закінчення війни планує у ній проживати й надалі. Квартира є трикімнатною, розташована на дев`ятому поверсі та має лише один вхід та один санвузол, а тому є неподільною та не може буди поділена в натурі між обома співвласникам. Таким чином, з огляду на неможливість домовитися з відповідачкою про поділ спірної квартири у позасудовому порядку, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Аргументи учасників справи

06.11.2025 від відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 11.09.2025 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , надав позивачу строк – 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 25.09.2025 продовжив ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, надавши строк - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 02.10.2025 продовжив ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, надавши строк - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 08.10.2025 відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 06.11.2025 закрив підготовче провадження у вказаній цивільній справі, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 21.05.2026 задовольнив заяву відповідача ОСОБА_2 про її участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Забезпечив участь відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в особі представника – адвоката Козійчука О.І. до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалами від 25.05.2026, 19.06.2026, 23.07.2026 задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Козійчука О.І. про його участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Забезпечив участь представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Козійчука О.І. у судовому засіданні по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в особі представника – адвоката Козійчука О.І. до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 31.07.2026 відмовив у затвердженні мирової угоди, укладеної 14.05.2026 між Нечипоруком А.В. та Нечипорук Н.В. по цивільній справі №643/14975/25, провадження №2/643/1275/26, за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника – адвоката Козійчука О.І. до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Продовжив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника – адвоката Козійчука О.І. до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя у загальному порядку.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 04.09.2026 оголосив перерву у судовому засіданні, призначеному на 04.09.2026 на 10-00 годину, у зв`язку з неявкою сторін, на 29.09.2026 на 11-00 годину. Роз`яснив учасникам справи брати участь у судовому засіданні особисто або в порядку ст. 212 ЦПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Козйчук О.І. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Козійчука О.І. надійшла заява, в якій останній, посилаючись на визнання відповідачем позову, просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вважала за можливе проводити подальший розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що позивач та представник позивача належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, беручи до уваги, що від позивача в особі представника – адвоката Козійчука О.І. надійшла заява про подальший розгляд справи за відсутності позивача та його представника, суд вважає за можливе проводити подальший розгляд справи за їх відсутності, проти чого не заперечувала присутня у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідач ОСОБА_2 .

Участь у справі сторін та інших учасників справи

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначила, що проти позовних вимог позивача не заперечує. Пояснила, що на придбання спірної квартири половину грошових коштів надали її батьки, а іншу половину вони з позивачем сплатили за спільні кошти, тому вона погоджується з тим, що позивачеві належить частина у спільній квартирі, а їй – . Зазначила, що спочатку вона не погоджувалася на умови позивача щодо поділу квартири, яку вони придбали у шлюбі, запропоновану позивачем до сплати компенсацію в розмірі 412 170,00 грн вона вважала завищеною, однак згодом вирішила, що готова сплатити позивачу компенсацію вартості його частки у праві власності на квартиру в запропонованому позивачем розмірі. Зазначила, що на теперішній час грошова компенсація в сумі 412 170,00 грн нею позивачеві не сплачена, але близько половини тієї сума нею вже внесено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.01.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.09.2007 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1405, - розірвано (а.с. 10).

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Калініченко С.О., зареєстрованого в реєстрі за №2584, ОСОБА_1 придбав квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

У пункті 11 вказаного договору зазначено, що згода дружини покупця ОСОБА_2 на укладання цього договору нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. 29.12.2010 за реєстровим №2583.

Згідно з Витягом з Державного реєстру правочинів за №9467888, сформованим 29.12.2010 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О., вказаний вище договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 4290225 (а.с. 12).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №438874351 від 10.08.2025, 29.12.2010 було зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на 1/1 частку у квартирі АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №2584, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Калініченко С.О. 29.12.2010 (а.с. 13).

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08.09.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).

Згідно з копією довідки №201-20250918-0010429364 від 18.09.2025 про оціночну вартість об`єкта нерухомості, складеної ТОВ «КРІДС», оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 711 137,83 грн (а.с. 28-35).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя визначається нормами Сімейного кодексу України.

Як це унормовано положеннями статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, як це закріплено вимогами статті 61 СК України.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується правилами статті 63 СК України, згідно з якою, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зі змісту пунктів 23, 24 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Згідно з пунктом 30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Суд ураховує правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, в яких роз`яснюється, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі статті 60 СК України.

Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У постанові від 06.03.2026 по справі №504/2949/24 Верховний Суд виснував, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як установлено судом, під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 29.12.2010 придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа квартири становить 70,0 кв.м, житлова площа – 42,9 кв.м. Згідно з пунктом 11 вказаного договору, згода дружини покупця, ОСОБА_2 , на укладання цього договору нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. 29 грудня 2010 року за реєстровим №2583.

У позовній заяві в її уточненій редакції (а.с. 46-49) позивач зазначив, що половину коштів на придбання квартири надали батьки відповідачки в якості подарунку для дочки, а інша половина квартири є спільною власністю подружжя, оскільки купувалась за спільні кошти подружжя.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 такі наведені у позовній заяві обставини підтвердила, зазначила, що половину вартості квартири, яку вони з ОСОБА_1 придбали у шлюбі, сплатили її батьки, а іншу половину – вони з позивачем за спільні кошти.

За правилами часини першої ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У суду відсутні сумніви щодо достовірності наведених вище обставин, зазначених позивачем у позові, як і відсутні сумніви щодо добровільності їх визнання відповідачем ОСОБА_2 , а відтак, обставини того, що половину вартості квартири, яку позивач та відповідач придбали у шлюбі, було сплачено за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , а іншу половину – за спільні кошти сторін суд вважає встановленими.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,0 кв.м, житловою площею – 42,9 кв.м, об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, провадження №14-182цс21, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі №6-2925цс15, від 30.03.2016 у справі №6-2811цс15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі №559/609/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2019 у справі №371/1369/15-ц, та вказала, що: «приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні».

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №755/17641/18 (провадження №61-13926св21), від 11.01.2023 у справі №727/12392/19 (провадження №61-4937св22).

Так, позивач у пред`явленому позові просить припинити в порядку поділу право спільної сумісної власності подружжя, виділивши у власність відповідача ОСОБА_2 спірну квартиру, та просить стягнути з відповідача на його, позивача, користь в якості грошової компенсації частки квартири в розмірі 412 170,00 грн.

Беручи до уваги, що вище у даному рішенні суд дійшов висновку про те, що частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,0 кв.м, житловою площею – 42,9 кв.м, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості частини вказаного об`єкту нерухомого майна, суд керується таким.

Правилами статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

За правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.09.2025, вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,0 кв.м, житловою площею – 42,9 кв.м, на момент пред`явлення до суду даного позову становила 1 711 137,83 грн. Відтак, вартість частки спірної квартири становить 427 784,46 грн.

Водночас, позивач у позовній заяві в її уточненій редакції просить стягнути з відповідача на свою користь в якості грошової компенсації частки квартири суму в розмірі 412 170,00 грн. У заяві про усунення недоліків від 22.09.2025 (Вх. №49123/25-Вх) представник позивач зазначив, що, не зважаючи на те, що вартість оцінки майна виявилась вищою, аніж та, що зазначена у позовній заяві, сторона позивача не має наміру збільшувати розмір позовних вимог у справі.

Як це унормовано правилами частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, суд вирішує даний спір відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України в межах заявлених позивачем вимог.

Разом з тим, суд бере до уваги, що у ході розгляду справи відповідач визнала позовні вимоги позивача в повному обсязі, а відповідно до вимог частини 1 стптті 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

Беручи до уваги, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, який підлягає поділу між сторонами, є частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,00 кв.м, житловою площею 42,90 кв.м, зважаючи на те, що позивачу в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя належить частина вказаного об`єкту нерухомого майна, а відповідачу його частини, поділ майна слід здійснити шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі частки вартості квартири в сумі 412 170,00 грн з визнанням за відповідачем ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право особистої приватної власності на спірну квартиру, проти чого не заперечує відповідач у справі.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, ураховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №ВКНС-6МКВ-38М3-Н6АК від 04.09.2025 при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 5 090,66 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 5 090,66 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника – адвоката Козійчука Олександра Івановича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, припинення права спільної сумісної власності, стягнення компенсації вартості частки у нерухомому майні – задовольнити в повному обсязі.

Припинити в порядку поділу право спільної сумісної власності подружжя, виділивши у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 412 170 (чотириста дванадцять тисяч сто сімдесят) гривень 00 копійок в якості грошової компенсації вартості частки квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 5 090 (п`ять тисяч дев`яносто) гривень 66 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова