Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №642/6159/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

14 жовтня 2026 року

Справа № 642/6159/26

Провадження № 2/642/2614/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря – Панової М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №45243133 від 19.12.2025 в розмірі 22 818.60 грн., з яких - 14 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 978,60 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1 120,00 грн. – сума заборгованості за комісією; - 6 720,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 19.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №45243133, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 10 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 19.12.2025 по 17.01.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,233 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 8% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 800,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №45243133 від 19.12.2025 передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 000,00 за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №45243133 від 19.12.2025.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання кредитним договором, а тому у відповідача утворилась вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 04.08.2025 справу прийнято до свого провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» відомості про належність відповідачу банківської картки та зарахування на неї кредитних коштів.

Копію позову з додатками відправлено позивачем відповідачу на підставі аб. 2 ч.1 ст. 177 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено судом відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що, згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України та постанови ВС від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 вважається належним повідомленням сторони.

Відзиву на позов не надано.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено ДОГОВІР надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45243133 (далі – кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

Згідно з п. 2 кредитного договору: сума кредиту 10000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок). Строк кредитування/Строк договору 30 днів. Дата повернення Кредиту (останній день) – 17.01.2026. Процентна ставка/день 0,233% (фіксована). Комісія за надання кредиту 8,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 800,00 грн.) Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною), 4 %/день. Пунктом 10.7.1 визначено, що якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписано відповідачем Електронним підписом одноразовим ідентифікатором 84654.

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 , з яким укладено договір 45243133, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 84654, час відправки ідентифікатора позичальнику 19.12.2025 о 22:12:58.

Згідно з копією платіжної інструкції АТ «Таскомбанк» від 19.12.2025 на рахунок, вказаний ОСОБА_1 № НОМЕР_2 перераховано кошти в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до інформації, витребуваної судом із АТ КБ «Приватбанк», картка 4149499088763527 емітована на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 . Також з виписки з карткового рахунку НОМЕР_2 вбачається зарахування на неї 19.12.2925 грошових коштів в розмірі 10 000 грн.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено Договір факторингу №25/02/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №45243133. Право вимоги вважається відступленим в день підписання сторонами реєстру прав вимог. 20.05.2026 сторонами підписано Реєстр прав вимог №6, де значиться ОСОБА_1 , кред.дог. №45243133 від 19.12.2025. 26.05.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» частково сплачено оплату за договором факторингу.

Відповідно до розрахунку заборгованості в матеріалах справи, заборгованість за кредитним договором №45243133 від 19.12.2025 складає 22818,60 грн., з яких: 14 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 978,60 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1 120,00 грн. – сума заборгованості за комісією; - 6 720,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.12.2025 укладено кредитний договір в електронній формі, шляхом його підпису одноразовим електронним ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, відповідач був ознайомлений як із умовами кредитування, так і з розміром кредиту, процентами за користування кредитом та порядком повернення отриманих відповідачем коштів.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №45243133 від 19.12.2025, та набуття такого права ТОВ «Фінпром Маркет» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наявні у справі докази вказують на те, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання у відношенні відповідача за кредитним договором №45243133 від 19.12.2025, надавши в користування кредитні кошти, в той час, відповідач, всупереч умовам кредитного договору, не виконав свого обов`язку з повернення отриманих коштів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.

Однак, щодо суми тіла кредиту, що підлягає стягненню, суд зазначає, що згідно із умовами п. 2.2.1 кредитного договору №45243133 від 19.12.2025 - сума кредиту 10 000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок). Таку ж суму 10 000 грн. було перераховано на карту відповідача, що підтверджується платіжною інструкцію АТ «Таскомбанк», а також випискою з карткового рахунку відповідача в банку АТ КБ «Приватбанк». Окрім цього, представником позивача в 1 абзаці позовної заяви також зазначено, що сумою кредиту є 10 000 грн. Інших документів про укладання додаткових угод про збільшення розміру кредиту та про фактичне надання відповідачу 14 000 грн., а не 10 000 грн., матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн.

Щодо стягнення процентів, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив також стягнути 978,60 грн. – сума заборгованості за процентами, нарахованими за період з 19.12.2025 по 17.01.2026; - 6 720,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування з 18.01.2026 по 29.01.2026.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, позовна вимога про стягнення процентів в межах строку кредитування (30 днів) у розмірі 978.60 грн. є, на думку суду, обгрунтованою, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором, з якими відповідач був обізнаний та, підписавши договір, погодився на них, а тому наявні підстави для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами в розмірі 978.60 грн.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку умовами кредитного договору №45243133 від 19.12.2025 сторони узгодили, що якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п. 10.7.1). Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною), 4 %/день (п. 2.2).

Таким чином, наявні підстави для стягнення суми заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, в розмірі 6720 грн.

Відповідачем, у свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 1120 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.4 кредитного договору №45243133 від 19.12.2025 передбачено Комісію за надання кредиту - 8,00% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 800,00 грн.

Обгрунтувань щодо стягнення комісії саме у розмірі 1120 грн. представником позивача не зазначено.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження №61-3364сво19), умова кредитного договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемною, оскільки передбачає оплату кредитодавцю послуг, від надання яких залежить надання основної послуги - надання кредиту, та суперечить принципу добросовісності. Комісія за надання кредиту є оплатою дій кредитодавця з надання грошових коштів, які є суттю кредитного зобов`язання, а не самостійною послугою.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку.

Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в загальному розмірі 17 698.60 грн., з яких - 10 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 978,60 грн. – сума заборгованості за процентами; - 6 720,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при поданні позову заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2662.40 грн. а також 6500 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 2065.02 гривень.

Крім того, відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13.03.2025 зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано Договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет»; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору №11-05/26/ФП від 11.05.2026; Витяг з а Акту №1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026; платіжна інструкція 850022335.1 від 12.06.2026 про Оплату згідно акту №1-ФП приймання наданої правничої допомоги від 05.06.2026 р. за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026; ордер АХ 1363629.

Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 5041.40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 207, 516, 525, 530, 610, 612, 626-628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» ( НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку – 334851) заборгованість за кредитним договором №45243133 від 19.12.2025 в розмірі 17 698 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 60 коп., з яких: - 10 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 978,60 грн. – сума заборгованості за процентами; - 6 720,00 грн. – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» ( НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) судовий збір у розмірі 2065 (дві тисячі шістдесят п`ять) грн. 02 коп., та витрати на правову допомогу в розмірі 5041 (п`ять тисяч сорок одна) грн. 40 коп.

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.10.2026.

Відомості про сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: