Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №641/8404/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/5015/2026Справа № 641/8404/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Курганникової О.А.,

за участю секретаря судового засідання –Юрченко Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про про стягнення аліментів на дитину та дружину,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 грн. та стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини у розмірі 3000 грн. В подальшому позивач надала до суду заяву, в якій просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/ 4 частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 10.10.2025 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, який був розірваний рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2026 року. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Відповідач мешкає окремо від неї та дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Позивач самостійно не може забезпечити достатній рівень життя для дитини. Відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому може сплачувати аліменти. На даний час позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-річного віку,тому звернулась до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 28.08.2026 року відкрито провадження у справі справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.10.2026 року на адресу суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечував проти стягнення з нього аліментів на дитину у розмірі частини заробітку, щодо стягнення аліментів на утримання дружини просив відмовити.

Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Будь яких заяв та клопотань від відповідача та його представника не надходило.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.07.2026 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, що підтверджується копією рішення Чугуївського міського суду Харківської області /а.с.10/.

Відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 347 /а.с. 9/.

ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

У відповідності до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов`язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини.

За ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов`язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її матеріальному утриманні.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За положеннями ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення (ст.182 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи рівний обов`язок батьків щодо утримання дитини, а також виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991р., яка визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця , але не менш 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам ст.183 СК України.

Визначений судом розмір аліментів може бути згодом збільшений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Крім того, згідно ч.1, ч. 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно із статті 84 СК України право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі. Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач має працездатний вік, і враховуючи відсутність в позивача самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В постанові по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тому, виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб дружини, яка самостійно орендує житло, інших доходів не має, можливостей відповідача надавати матеріальну допомогу, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частки усіх доходів, щомісячно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Питання про судові витрати, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.180-183 Сімейного кодексу України, ст.ст.12,13,81,141,259,263-267,280-283,430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину – задовольнити в повному обсязі .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менш 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 серпня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно на її утримання до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку, починаючи з 25 серпня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення частині стягнення аліментів на утримання дружини в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача –адвокат Букін Олексій Сергійович, діє на підставі ордера на надання правничої допомоги № 1230203 від 12.10.2026

Суддя О.А.Курганникова