Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №641/4010/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/539/2026Справа № 641/4010/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої, цивільного відповідача ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221150000213 від 04.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Слатине, Дергачівського району Харківської області, громадянки України, неодруженої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та без фактичного місця проживання, раніше судимої:

14.08.2024 Жовтневим районним судом міста Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

- у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04.03.2026 приблизно о 00:20 ОСОБА_4 зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 перебували за адресою їх спільного мешкання: АДРЕСА_2 , де вони разом спілкувались та вживали алкогольні напої. В ході вживання алкогольних напоїв між ними відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, обумовлених ревнощами з боку ОСОБА_7 , який в подальшому переріс у сутичку.

Під час розвитку вказаної сутички у ОСОБА_4 виник раптовий, злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 невизначеного ступеня тяжкості.?

Так, у подальшому приблизно о 00:25 цього ж дня, ОСОБА_4 реалізуючи свій раптовий, злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 невизначеного ступеня тяжкості, перебуваючи в кімнаті квартири, розташованої за вищевказаною адресою, діючи умисно, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого злочинного діяння та бажаючи діяти саме таким чином, розуміючи, що від її дій можуть настати тяжкі наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_7 , взяла зі столу, розташованого в кімнаті квартири побутовий ніж та стоячи навпроти останнього, тримаючи ніж у правій руці за руків`я, розуміючи, що наносить удар у життєво важливі органи, умисно нанесла ОСОБА_7 правою рукою не менше двох послідовних ударів ножем в область шиї та живота.

Тим самим, ОСОБА_4 умисно спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини та живота з ушкодженням печінки та правої легені, що спричинило розвиток масивної крововтрати, яке за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

04.03.2026 о 04:00 в результаті отриманого проникаючого колото- різаного поранення грудної клітини та живота ОСОБА_7 помер в приміщенні КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР.

Причиною смерті ОСОБА_7 згідно із висновком експерта стало: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини та живота з ушкодженням печінки та правої легені, що спричинили розвиток масивної крововтрати.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, визнала повністю. Фактичні обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб його вчинення та правову кваліфікацію, не оспорювала. Пояснила, що приблизно протягом одного року та чотирьох місяців проживала спільно з ОСОБА_7 за місцем проживання останнього. 04.03.2026 вони перебували у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали алкогольні напої. Між ними виник конфлікт на ґрунті ревнощів, який переріс у сутичку, під час якої ОСОБА_7 ображав обвинувачену та завдав їй ударів, унаслідок чого на її тілі згодом з`явилися синці. Також ОСОБА_7 тримав у руці ніж, який обвинувачена вибила. Після цього вона взяла інший ніж та, тримаючи його у правій руці, завдала ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Побачивши наслідки своїх дій, обвинувачена намагалася надати ОСОБА_7 першу допомогу, зокрема зупинити кровотечу, та викликала швидку медичну допомогу. Сама обвинувачена після зазначених подій медичної допомоги не потребувала та за нею не зверталася. У судовому засіданні ОСОБА_4 висловила щире каяття у вчиненому та готовність понести за це покарання.

Цивільний позов обвинувачена визнала в частині відшкодування матеріальної шкоди. Проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої заперечувала повністю.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала заявлений нею цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Під час допиту пояснила, що померлий ОСОБА_7 був її рідним братом, втрату якого вона тяжко переживає. Останнім часом брат зловживав алкогольними напоями, у зв`язку з чим вони спілкувалися нечасто. Водночас він надавав матеріальну допомогу потерпілій, їхнім батькам та своєму сину. За словами потерпілої, після смерті брата у неї виникли порушення психічного стану, відбулися гормональні зміни, трапляються нервові зриви. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я вона була змушена звертатися за медичною допомогою, зокрема до психолога та кардіолога, а також перенесла оперативне втручання. Крім того, потерпіла зазначила, що внаслідок дій обвинуваченої моральної шкоди зазнали також батьки та син ОСОБА_7 , які втратили близьку людину. За життя ОСОБА_7 підтримував їх, зокрема надавав матеріальну допомогу.

Суд враховує те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. Винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення - злочину ніким не оспорюється.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Водночас обвинувачена цивільний позов ОСОБА_6 визнала частково.

Згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні докази щодо тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, а також матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих фактичних обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Водночас у частині обставин, пов`язаних із заявленим цивільним позовом, який обвинувачена як цивільний відповідач визнала частково, судом вирішено провести судовий розгляд у загальному порядку з дослідженням доказів, що підтверджують або спростовують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення встановленою та доведеною повністю в ході судового розгляду й кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 121 КК України , тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, відомості про особу обвинуваченої, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та обставину, яка обтяжує покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні. Обвинувачена розкаялася у вчиненому, нею було висловлене критичне ставлення до своєї протиправної поведінки.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, свою вину визнала, розкаялася, офіційно не працевлаштована. Суд бере до уваги те, що раніше обвинувачена притягувалася до кримінальної відповідальності і була засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує, що остання вчинила тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я людини, ставлення її до скоєного, визнання вини, дані про обвинувачену, які характеризують її особу, вказані вище, обставини інкримінованого кримінального правопорушення.

Врахувавши зазначене вище, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та обставини, яка покарання обтяжує, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції зазначеної статті КК України.

На переконання суду, таке покарання відповідатиме його меті, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд також враховує те, що кримінальне правопорушення за цим вироком вона вчинила після ухвалення вироку Жовтневим районним судом міста Харкова від 14.08.2024, яким вона засуджена за ч. 4 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк п`ять років, звільнена від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком два роки. Вирок набрав законної сили 16.09.2024. Невідбута ОСОБА_4 частина покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.08.2024 становить п`ять років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтею 71 цього Кодексу.

Тому суд дійшов висновку про те, що в силу ч. 3 ст. 78 КК обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК, а саме за сукупністю вироків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно із ч. 3 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_4 протягом іспитового строку, встановленого вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.08.2024, вчинила нове кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення їй остаточного покарання за сукупністю вироків відповідно до ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, шести місяців позбавлення волі з невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання строк перебування обвинуваченої під вартою з часу фактичного затримання, а саме з 04.03.2026 року о 03 год. 35 хв.

Окрім того, потерпіла ОСОБА_6 звернулася до суду із цивільним позовом, в якому просила стягнути з обвинуваченої на її користь матеріальну шкоду у розмірі 16 500 грн. та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 500 000 грн.

Як вказала позивачка, 04.03.2026 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України помер її рідний брат - ОСОБА_7 .

В частині стягнення матеріальної шкоди позивачка обґрунтовує позов тим, що внаслідок протиправних дій цивільного відповідача нею були понесені витрати, пов`язані із похованням брата в загальній сумі 16 500,00 грн.

Обґрунтовуючи завдання їй моральної шкоди, позивачка зазначає, що їй було спричинено непоправиму психологічну травму у зв`язку із загибеллю рідного брата, її переслідує постійний головний біль, порушення сну, тривожність та дратливість. Внаслідок таких емоційних навантажень страждає не лише потерпіла, а й її сім`я. Втрата рідного брата погіршила якість її життя, що вплинуло не тільки на моральний, а і на фізичний стан.

Цивільний відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

В судовому засіданні обвинувачена цивільний позов визнала частково, зазначивши, що не заперечує факт заподіяння потерпілій матеріальної шкоди, однак вважає вимоги щодо стягнення моральної шкоди безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, а якщо процесуальні відносини не врегульовані цим Кодексом, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Сторони визнають, що померлий ОСОБА_7 був рідним братом потерпілої ОСОБА_6 , тому в силу ст. 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10.03.2026 складено актовий запис № 347, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.03.2026.

У цій справі суд встановив винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення на користь позивачки матеріальної шкоди, суд виходить із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до договору-замовлення, укладеного 10.03.2026 між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_8 , витрати на організацію поховання ОСОБА_7 склали 16 500 грн. На договорі наявна відмітка про його оплату 10.03.2026.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП ОСОБА_8 веде діяльність із організації поховань і надання суміжних послуг.

Вказаними доказами підтверджено понесення ОСОБА_6 витрат на поховання свого рідного брата ОСОБА_7 в розмірі 16 500,00 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 на її користь.

Щодо стягнення з цивільного відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченої і негативними наслідками, що настали для потерпілої.

ОСОБА_6 є рідною сестрою померлого, відповідно до ст. 55 КПК України набула статусу потерпілої у цьому кримінальному провадженні та заявила цивільний позов про відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15.08.2024 у справі № 748/802/23 (провадження № 51-1145км24), відповідно до якого за ч. 6 ст. 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи то положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи, коло яких визначено приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК. ОСОБА_9 набула процесуальний статус потерпілої відповідно до вимог КПК і сторони кримінального провадження не ставлять під сумнів її статус потерпілої, отже вона має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Потерпіла ОСОБА_9 належить до суб`єктів, яким може бути компенсована моральна шкода, завдана смертю ОСОБА_10 , попри те, що вона не проживала однією сім`єю із рідним братом, якому ОСОБА_8 внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, заподіяно смерть.

В ході судового розгляду встановлено, що потерпілій дійсно були завдані моральні (душевні) страждання, які викликані втратою рідної людини, - брата ОСОБА_7 , у зв`язку із чим порушився її звичайний і нормальний спосіб життя, вона відчувала і відчуває сильні душевні страждання через невідновну втрату, втратила душевний спокій, суттєво були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона змушена докладати значних зусиль для організації свого життя, а жодна майнова компенсація не в змозі відновити попередній стан, який існував до вчинення злочину.

Разом із тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини обвинуваченої, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Водночас, оцінивши всі встановлені під час судового розгляду обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений потерпілою розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн є завищеним. З урахуванням характеру та обсягу заподіяних потерпілій моральних страждань, а також засад розумності, справедливості та співмірності суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Водночас суд не вирішує питання про відшкодування моральної шкоди іншим членам родини ОСОБА_7 , оскільки цивільний позов заявлено ОСОБА_6 виключно про відшкодування шкоди, завданої особисто їй.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалами слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 06.03.2026 по справі № 641/1918/26, провадження № 1-кс/641/399/2026 та провадження № 1-кс/641/400/2026.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення:

- судово-дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-26/6529-Д від 24.03.2026, які складають 4 457,00 грн.;

- судово-дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-26/6531-Д від 24.03.2026, які складають 3 565,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 127-129, 173-174, 349, 368-371,373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

З урахуванням ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за цим вироком, частково приєднати 6 (шість) місяців позбавлення волі, як невідбуту частину покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 серпня 2024 року.

Визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання строк її попереднього ув`язнення з 04.03.2026 року до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , як відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 16 500,00 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, 200 000,00 грн., а всього 216 500,00 (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Слобідського районного суду м. Харкова від 06.03.2026 по справі № 641/1918/26, провадження № 1-кс/641/399/2026 та провадження № 1-кс/641/400/2026, а саме: на тимчасово вилучене 04.03.2026 року в ході затримання ОСОБА_4 : жилетку зеленого кольору «O`neill», яка поміщена до паперового конверту з підписами учасників слідчої дії, та тимчасово вилучене 04.03.2026 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , майно а саме: предмет конструктивно схожий на кухонний ніж «Vincent» загальним розміром 30 см з ручкою помаранчевого кольору, лезо 17 см з нашаруванням РБК з дерев`яної тумби з коридора, який поміщено до картонної коробки; прокладка (марлева пов`язка) з нашаруванням РБК з підлоги кімнати № 1, яка поміщена до паперового конверту; предмет конструктивно схожий на кухонний ніж загальною довжиною 28 см, рукояткою білого кольору, лезо 16 см з кімнати № 1, який поміщено до картонної коробки; футболка сірого кольору з нашаруванням РБК та пошкодженням у вигляді розрізу на лівому рукаві з підлоги кімнати № 1, яка поміщена до паперового конверту.

Речові докази:

1)жилетку зеленого кольору «O`neill»; предмет, конструктивно схожий на кухонний ніж «Vincent» загальним розміром 30 см з ручкою помаранчевого кольору, лезо 17 см з нашаруванням РБК; прокладка (марлева пов`язка) з нашаруванням РБК; предмет, конструктивно схожий на кухонний ніж загальною довжиною 28 см, рукояткою білого кольору, лезо 16 см; футболку сірого кольору з нашаруванням РБК та пошкодженням у вигляді розрізу на лівому рукаві, які зберігаються в камері схову ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області - знищити;

2)DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних камер УПП від 04.03.2026 «1. export-8pa58.mp4», «2. export-ubuyb.mp4», «3. export-vtb4r.mp4»; DVD-R диск з цифровими копіями з назвами «0503087658.2026-03-04 01-26-31», «0503087658.2026-03-04 01-10-43», «0500400934.2026-03-04 00-20-49» повідомлення до служби «102» за подією про тяжкі тілесні ушкодження, що трапилась 04.03.2026 за адресою: АДРЕСА_2 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-26/6529-Д від 24.03.2026, які складають 4 457,00 грн.; судово-дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-26/6531-Д від 24.03.2026, які складають 3 565,60 грн., на загальну суму 8 022 (вісім тисяч двадцять дві) грн. 60 коп.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - ОСОБА_1