Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №953/8648/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8648/26

н/п 2/953/4821/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова, у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

за участю секретаря Мартиненко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

29.06.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №23.08.2025-100001924 від 23.08.2025 року у розмірі 32068,70 гривень, а також суму судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130, 98 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.08.2025 укладено Кредитний договір №23.08.2025-100001924.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 гр., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.08.2025, строком на 184 дні. Дата повернення кредиту – 22.02.2026; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, на який надається кредит (надалі -"чергові періоди"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,88% (денна процентна ставка)= (16225,69/ 10000)/184 х100%; комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – «Комісія за надання», "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми кредиту та дорівнює 2000,00 гр. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до умов Договору та квитанції про перерахунок коштів від 23.08.2025, Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 10 000 гр.

29.10.2025 року між кредитодавцем та відповідачем було укладено додатковий договір, сума кредиту була збільшена за згодою сторін, до договору були внесені зміни. За даним додатковим договором кредитодавець надав відповідачу 3 600,00 грн., дата надання кредиту-29.10.2025р. Спосіб надання відповідачу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-1577. Днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Строк, на який надається кредит- 113 днів з дня його надання. Комісія за надання кредиту -20% - 720 грн.;

Відповідно до договору від 23.08.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано відповідачу кредит у розмірі 13 600,00 грн. ОСОБА_1 23.08.2025 року отримала кредитні кошти у розмірі 13 600 грн.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором №23.08.2025-100001924 належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 32 068,70 гр., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 10 797,16 гр. та по процентах – 13 751,54 гр., комісія (пов`язана з наданням кредиту) – 720,00 грн., відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України – 6 800,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 4 370,96 грн. від 22.09.2025 року, на суму 641,92 грн від 21.10.2025 року, на суму 3 729, 04 грн. від 22.10.2025 року, на суму 2 200,00 грн. від 25.11.2025 року.

При цьому позивачем під час розрахунку заборгованості та суми позовної заяви, було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердження існування та визнання такого боргу.

Представник відповідача ОСОБА_1 подав письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором (офертою) № 23.08.2025-100001924 та 3-го траншу в розмірі 3 600,00 грн згідно з додатковим договором, однак не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості у сумі 32 068,70 грн, яка складається з 10 797,16 грн тіла кредиту, 13 751,54 грн процентів, 720,00 грн комісії та 6 800,00 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України.

На підтвердження часткового виконання кредитних зобов`язань відповідач посилається на здійснені платежі: 4 370,96 грн від 22.09.2025, 641,92 грн від 21.10.2025, 3 729,04 грн від 22.10.2025 та 2 200,00 грн від 25.11.2025, що підтверджується платіжними інструкціями та визнається позивачем.

Заперечуючи проти стягнення комісії, представник відповідача зазначив, що пунктом 7 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 2 000,00 грн, а пунктом 1.3 додаткового договору встановлено комісію за надання другого траншу в розмірі 720,00 грн, яка також становить 20 % від суми траншу.

На думку представника відповідача, умови договорів щодо сплати комісії за надання кредиту є несправедливими та нікчемними, оскільки саме по собі надання кредитних коштів є обов`язком кредитодавця, а не самостійною послугою, за яку споживач повинен сплачувати додаткову плату.

Посилаючись на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», представник зазначив, що несправедливими є умови договору, які всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а нечіткі або двозначні положення договорів тлумачиться на користь споживача.

Водночас частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, однак, за доводами представника, стягнення такої комісії потребує визначення конкретних додаткових чи супутніх фінансових послуг, які фактично надаються споживачу.

На підтвердження своєї позиції представник відповідача послався на постанову Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15, у якій зазначено, що надання кредиту та моніторинг кредитної заборгованості не є самостійними послугами, які об`єктивно надаються позичальнику та підлягають окремій оплаті, а також на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23, у якій положення кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту визнано нікчемними за відсутності визначення та погодження відповідних послуг.

З огляду на викладене представник вважає, що комісія за надання кредиту не має належного правового обґрунтування, а сплачені відповідачем 2 000,00 грн неправомірно зараховані позивачем на її погашення та мають бути спрямовані на погашення тіла кредиту й процентів, тоді як вимога про стягнення комісії в розмірі 720,00 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, представник відповідача заперечує проти стягнення 6 800,00 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами.

На підтвердження зазначених доводів представник послався на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23, у якій роз`яснено особливості застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо правових наслідків прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Враховуючи наведене, представник відповідача надав контр розрахунок заборгованості в загальному розмірі 22 548,70 грн, який складається з 10 797,16 грн основного боргу та 11 751,54 грн процентів, визначених шляхом зменшення заявлених позивачем процентів у сумі 13 751,54 грн на 2 000,00 грн, неправомірно зарахованих на погашення комісії.

Також представник відповідача заперечує проти стягнення 130,98 грн витрат на направлення позовної заяви в паперовій формі, зазначаючи, що відповідач її не отримувала, а надана позивачем квитанція ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» № 2131952 від 24.06.2026 не містить відомостей про тип доставки відправлення, що не дає змоги встановити спосіб його направлення та обізнаність відповідача про надходження поштового відправлення.

Посилаючись на правила надання послуг поштового зв`язку, представник зазначив, що вони передбачають різні способи доставки відправлень, зокрема до відділення поштового зв`язку або за адресою одержувача, а відсутність у квитанції відомостей про тип доставки не дає можливості встановити, який саме спосіб було використано позивачем.

На підтвердження своєї позиції представник відповідача послався на постанови Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 487/2777/23, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15 та від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, відповідно до яких належними доказами направлення позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення із зазначенням номера поштового відправлення, засвідчений оператором поштового зв`язку, разом із фіскальним чеком або квитанцією про відправлення.

Крім того, представник зазначив, що позивач мав можливість направити позовну заяву відповідачу в електронній формі через підсистему «Електронний суд», оскільки відповідач має зареєстрований електронний кабінет, а тому витрати на паперове відправлення в розмірі 130,98 грн не є доведеними як реальні, необхідні та обґрунтовані й мають бути покладені на позивача.

З огляду на викладене представник відповідача просить прийняти та врахувати письмові пояснення, позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задовольнити частково в розмірі 22 548,70 грн, з яких 10 797,16 грн — тіло кредиту та 11 751,54 грн — проценти, а також провести судовий розгляд за відсутності відповідача та її представника.

Представник позивача надав додаткові пояснення у відповідь на пояснення представника відповідача, у яких зазначив, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 12, пункту 4 частини третьої статті 9 та частин другої–четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується з урахуванням загальних витрат за кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування в днях, виходячи з припущення про належне виконання сторонами договірних зобов`язань протягом погодженого строку.

У зв`язку з цим зазначена в паспорті споживчого кредиту денна процентна ставка має розрахунковий характер та визначається з урахуванням передбачених законом припущень щодо виконання позичальником графіка платежів.

Посилаючись на статті 526, 536 та 1048 ЦК України, представник позивача вказав, що позичальник зобов`язаний належним чином виконувати кредитні зобов`язання та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі й порядку, визначених договором і законом. При цьому закінчення строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту не звільняє позичальника від сплати процентів, нарахованих у межах строку кредитування.

Позивач зазначив, що нарахувань за межами строку кредитування, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, не здійснював, а відповідних позовних вимог не заявляв.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру денної процентної ставки представник позивача зазначив, що її правомірність має визначатися з урахуванням дати укладення кредитного договору, редакції Закону України «Про споживче кредитування» та граничних значень, чинних у відповідний період. Зокрема, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, запровадженим Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, тимчасово передбачалися підвищені граничні розміри денної процентної ставки протягом установленого періоду.

Представник позивача також зазначив, що відповідач здійснив часткові платежі за кредитним договором у розмірах 4 370,96 грн від 22 вересня 2025 року, 641,92 грн від 21 жовтня 2025 року, 3 729,04 грн від 22 жовтня 2025 року та 2 200,00 грн від 25 листопада 2025 року, які були враховані під час формування довідки про заборгованість і визначення суми позовних вимог.

На думку позивача, здійснення часткових платежів свідчить про визнання боргу відповідачем, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 916/2403/18 від 10 вересня 2019 року.

Посилаючись на статті 526 та 534 ЦК України, представник позивача наголосив, що зобов`язання має виконуватися належним чином, а за недостатності суми платежу для повного погашення боргу кошти спрямовуються на задоволення вимог кредитора в установленій законом черговості, якщо інше не передбачено договором або законом.

Позивач вважає поданий розрахунок заборгованості обґрунтованим, оскільки відповідач не надав власного розрахунку чи доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості, що, на думку позивача, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 753/7883/15 та від 14 липня 2020 року у справі № 367/4970/13-ц.

Крім того, представник позивача зазначив, що ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка надає кредити без відкриття рахунків у власній установі, у зв`язку з чим вважає поданий розрахунок заборгованості належним доказом її розміру.

Щодо стягнення комісії представник позивача пояснив, що комісія за надання кредиту пов`язана з перерахуванням коштів на рахунок, зазначений позичальником, із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості передбачає інформаційну та консультаційну підтримку позичальника, інформування про строки платежів, забезпечення доступу до особистого кабінету та можливості здійснення платежів.

За твердженням позивача, зазначені платежі передбачені умовами договору та не включають послуг, які відповідно до законодавства мають надаватися споживачу безоплатно.

Посилаючись на пункт 4 частини першої статті 1 та частину другу статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, представник позивача зазначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом можуть належати передбачені договором комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові або супутні послуги, а питання дійсності відповідної умови договору підлягає оцінці з урахуванням обставин конкретної справи.

На підставі викладеного представник позивача просив прийняти та долучити додаткові пояснення до матеріалів справи, розглянути справу його без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.08.2025 укладено Кредитний договір № 23.08.2025-100001924. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 гр.

Згідно п.3.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати Кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-1577.

Відповідно до умов Договору та квитанції про перерахунок коштів від 23.08.2025, Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 10 000 гр., строком на 184 дні.

Відповідачем 23.08.2025 отримано кредитні кошти у розмірі 10 000 гр. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

29.10.2025 року між кредитодавцем та відповідачем було укладено додатковий договір, сума кредиту була збільшена за згодою сторін, до договору були внесені зміни. За даним додатковим договором кредитодавець надав відповідачу 3 600,00 грн., дата надання кредиту- 29.10.2025р. Спосіб надання відповідачу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-1577. Днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Строк, на який надається кредит- 113 днів з дня його надання. Комісія за надання кредиту -20% - 720 грн.

Відповідно до договору від 23.08.2025 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано відповідачу кредит у розмірі 13 600,00 грн. ОСОБА_1 23.08.2025 року отримала кредитні кошти у розмірі 13 600 грн.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором №23.08.2025-100001924 належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 32 068,70 гр., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 10 797,16 гр. та по процентах – 13 751,54 гр., комісія (пов`язана з наданням кредиту) – 720,00 грн., відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України – 6 800,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відповідачем була проведена часткова сплата по договору. Позивачем при розрахунку позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Що стосується стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 720,00 грн. та відстоків, нарахованих по ст 625 ЦК України у розмірі 6 800,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 23.08.2025-100001924 від 23.08.2025 укладено сторонами 23.08.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем комісія у розмірі 720,00 гр. та відсотки в сумі 6 800,00 грн., не можуть бути стягнуті з ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нараховані комісія та відсотки підлягають списанню позивачем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 797,16 грн. та процентів у розмірі 13 751,54 грн., а всього у розмірі 24 548,70 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на суму 32 068,70 грн. та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., судом задовольняються позовні вимоги позивача на суму 24 548,70 грн., тобто стягненню підлягає судовий збір в сумі 2 038,10 грн. (24 548,70 х 2662,40/32 068,70).

Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 23.08.2025-100001924 від 23.08.2025 року в розмірі 24 548,70 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок вісім) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 038,10 (дві тисячі тридцять вісім) гривень 10 коп. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130, 98 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.Л. Шаренко