Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №639/7200/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/7200/26

Провадження №3/639/1263/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Чижиченка Д.В., за участю: секретаря судового засідання Кобзар І.І., захисника – адвоката Байрак Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов для розгляду адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення cерії ЕПР1 №730727 від 28.07.2026, водій ОСОБА_1 , 27.07.2026 о 23:59 в м. Харкові по Карачівському шосе, 3 км, керував транспортним засобом Infinity QX30, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКПЛ№3» водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Захисник-адвокат Байрак Р.В. звернувся із письмовими запереченнями на протокол, які долучені до матеріалів справи, просив провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що:

1. Матеріали справи, не містять обґрунтування конкретної підстави для зупинки транспортного засобу;

2. Вказує на протиправність, передчасність та безпідставність самої вимоги працівників поліції про проходження огляду на стан сп`яніння;

3. Вказує на медичну неможливість перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та прийому життєво необхідних лікарських засобів;

4. Вказує на відсутність добровільного волевиявлення на відмову від огляду та штучного створення поліцейськими складу правопорушення;

5. Вказує щодо правової нікчемності, протиправності та недопустимості доданих до матеріалів справи Акту огляду та Направлення на огляд як доказів.

З огляду на вищевикладене, на думку захисника, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у зв`язку з чим в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, захисник-адвокат Байрак Р.В. повідомив, що позиція захисту між ним та ОСОБА_1 узгоджена і сторона захисту не буде наполягати на обов`язковій участі особи з метою своєчасного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, того факту, що права та інтереси особи захищає професійний адвокат, з яким ОСОБА_1 узгоджена позиція захисту, а також вимог ч.2 ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов`язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, суддя вважає можливим провести розгляд справи за відсутності останнього.

Заслухавши пояснення захисника - адвоката Байрака Р.В., дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступних висновків.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

Згідно з рапортом інспектора 1 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Акопяна В. від 28.07.2026, підставою для зупинки автомобіля Infiniti QX30 (днз НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 стало нібито порушення водієм вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху України (порушення правил маневрування). Проте зазначена у рапорті інформація повністю спростовується фактичними обставинами та первинними матеріалами відеофіксації, а саме відеозаписом із нагрудної камери (бодікамер) поліцейського Соловйова В.В. (зокрема, б/к № 476113), які долучені до матеріалів справи. На відеозаписі зафіксовано, що під час спілкування з водієм інспектор підійшов до водія, представився, не зазначив підставу зупинки транспортного засобу, а лише задав питання «Далеко їхати? Документи маєте?». Жодних претензій щодо порушення правил маневрування чи вимог п. 10.4 ПДР водію на місці події пред`явлено не було, як не містять матеріали справи і жодних доказів (відеозапису з реєстратора патрульного авто) вчинення такого маневру. Відносно ОСОБА_1 не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення 10.4 Правил дорожнього руху України, що свідчить що інспектором поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України які відповідно доданого рапорту послугували підставою для зупинки транспортного засобу.

Згідно зі сталою судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, якщо поліцейським не було задокументовано та доведено факт правопорушення, яке стало приводом для зупинки (не винесено постанову), то сама зупинка транспортного засобу є безпідставною та незаконною.

Відповідно до принципу «плодів отруєного дерева» (сформованого у практиці ЄСПЛ та активно застосовуваного Верховним Судом), усі докази, отримані внаслідок незаконної зупинки (включаючи акт огляду, направлення до медзакладу чи протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП), є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувального рішення суду. Оскільки першочергова зупинка автомобіля здійснювалася з порушенням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у працівників поліції були відсутні законні підстави для висування водію подальших вимог, зокрема щодо пред`явлення документів та проходження огляду на стан сп`яніння.

Згідно з фабулою протоколу серії ЕПР1 № 730727, інспектор поліції вказав, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: «запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці». Проте, матеріали відеофіксації з нагрудних камер поліцейських (бодікамер № 470092, 476113, 470114) спростовують ці твердження.

На відеозаписі чути, як інспектор поліції, звертаючись до водія, дослівно зазначає: «у вас з автомобіля об`єктивно запах алкоголю з порожнини рота», в подальшому «ми не можем зрозуміти від вас чи не від вас», а також «йде запах з автомобіля, від дівчини, чи не від дівчини».

Так, відповідно до пункту 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння», затвердженого Постановою КМУ № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками, визначеними МВС та МОЗ. Закон вимагає наявності чітких, індивідуалізованих ознак сп`яніння безпосередньо у особи, яка перебуває за кермом. Запах алкоголю в салоні автомобіля, який об`єктивно може виходити від пасажирів або від пролитих рідин, не є і не може бути законною підставою для висунення вимоги про огляд саме водію. Окрім цього, пунктом 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння...» (Наказ МВС/МОЗ № 1452/735) встановлено вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння. Поліцейський зобов`язаний виявити ці ознаки у водія. Визнаючи на відеокамеру, що джерело запаху поліції невідоме («не можемо зрозуміти»), інспектор підтвердив, що на момент висунення вимоги у нього були відсутні законні підстави підозрювати у сп`янінні саме ОСОБА_1 .

На відео видно, що ОСОБА_1 спілкувався абсолютно адекватно, логічно, аргументував свій стан здоров`я, а єдиною першочерговою претензією поліції був саме «запах із автомобіля». Вимога поліцейського про проходження огляду (як на місці, так і в закладі охорони здоров`я) є законною лише тоді, коли вона ґрунтується на законних підставах. Оскільки інспектор сам зафіксував відсутність чіткої індивідуальної підозри щодо водія, його вимога про проходження огляду була незаконною та передчасною.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи виписок та Консультативного висновку лікаря ОСОБА_2 від 14.07.2026, ОСОБА_1 у зв`язку з комплексом важких хронічних кардіологічних та неврологічних захворювань (Гіпертонічна хвороба ІІ ст., Ішемічна хвороба серця, наслідки посттравматичної мієлопатії) перебуває на постійному, щоденному та пожиттєвому медикаментозному лікуванні.

Згідно з офіційним застереженням лікаря у медичній документації (Довідка № 109 від 23.09.2026), вживання будь-якого алкоголю під час прийому цих ліків категорично заборонено (виключено). Суміщення алкоголю із зазначеною схемою лікування викликає критичне падіння артеріального тиску, пригнічення центральної нервової системи, зупинку дихання та становить пряму загрозу для життя пацієнта.

З огляду на це, висновки працівників поліції є суб`єктивними припущеннями, які повністю спростовуються офіційними медичними документами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленим, добровільним та безпідставним небажанням водія виконувати законну вимогу поліцейського. Аналіз відеозаписів з нагрудних камер поліцейських (бодікамери № 470092, 476113, 470114) свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Так, на відеофіксації чути, що ОСОБА_1 після пропозиції патрульних пройти тест у медичному закладі неодноразово, послідовно та впевнено надав свою повну усну згоду прослідувати до лікарні. Таким чином, станом на момент висунення вимоги водій виконав обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України, та погодився на огляд у встановленому законом порядку.

Патрульні бажали, щоб ОСОБА_1 залишив власне авто та пересів до службового автомобіля поліції. Так, відповідно до медичних документів (довідка МСЕК, виписка ЛДЦ «ЛОРІТОМ»), ОСОБА_1 має безстрокову інвалідність через наслідки посттравматичної мієлопатії нижньо-грудного відділу з помірним спастичним нижнім парапарезом та порушенням акту ходи, тобто у водія частково паралізовані та спазмовані обидві ноги, він не може самостійно пересуватися, а його автомобіль Infiniti QX30 обладнаний спеціалізованим механічним важелем ручного дублювання виключно педалі газу, оскільки його права нога фізично не здатна натискати на акселератор. У відповідь на пояснення водія про неможливість самостійно пересісти, інспектор поліції запропонував «допомогу двох патрульних», тобто фізичне перенесення паралізованого водія на руках.

В свою чергу, ОСОБА_1 запропонував патрульним самостійно доїхати до медичного закладу на власному автомобілі з ручним керуванням під безпосереднім супроводом патрульного авто поліції. Нормами статті 266 КУпАП встановлює спеціальний порядок огляду водіїв. Огляд у закладі охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського, а проведений з порушенням вимог цієї статті огляд вважається недійсним. Порядок № 1103 також покладає на поліцейського обов`язок забезпечити проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я у встановлений строк.

Судова практика звертає увагу на те, що після відмови від огляду на місці водій має бути направлений до відповідного закладу охорони здоров`я. Отже, після висловлення водієм згоди на медичний огляд перед поліцією постало питання організації проведення цього огляду, а не питання встановлення нової згоди на огляд.

При цьому водій не заперечував необхідності встановлення стану сп`яніння, водій запропонував альтернативний спосіб — самостійно прослідувати до закладу охорони здоров`я на своєму автомобілі. Таким чином, ініціатива щодо проходження медичного огляду з боку водія була наявною. Водій запропонував альтернативний спосіб прибуття до медичного закладу. Тобто водій не заявляв про неможливість або небажання пройти медичний огляд. Навпаки, він фактично заявив що готовий пройти медичний огляд і готовий самостійно прослідувати до закладу охорони здоров`я на транспортному засобі, яким керує.

З огляду на фізичний стан ОСОБА_1 , наявність у нього інвалідності, наслідків травми хребта та часткового паралічу нижніх кінцівок, автомобіль для нього є не лише засобом пересування, а фактично необхідним засобом забезпечення самостійного пересування та повсякденної життєдіяльності. Транспортний засіб ОСОБА_1 обладнаний ручним керуванням з урахуванням його фізичних можливостей, що дозволяє йому самостійно пересуватися та забезпечувати власні побутові, соціальні та інші життєві потреби.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у матеріалах даної справи відсутністі у достатній кількості належні та допустимі докази, які б вказували на доведеність факту порушення ОСОБА_1 п. 2.5. Правил дорожнього руху за обставин, викладених у протоколі та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Вказані аргументи, свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Разом з тим, зазначений в матеріалах рапорт працівника поліції, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. А свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, позаяк така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.05.2020 у справі № 524/4668/17 та від 15.04.2020 у справі №489/4827/16-а.'

Дійсно згідно КУпАП поліція має право збирати докази але збирання доказів не повинно відбуватися у поза процесуальний спосіб. Інакше докази зібрані у поза процесуальний є недопустимими.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обв`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Під час судового засідання судом досліджено відеозаписи, додані до матеріалів справи на підтвердження порушення.

Згідно п.п. 8,12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із п.8 р. ІІ Інструкції №1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.

І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.

Зазначені вимоги нормативних актів працівниками поліції дотримані не були. Зокрема, на відеозаписі з боді-камер працівників поліції, інформація про вручення ОСОБА_1 направлень на огляд водія транспортного засобу в КНП ХОР «ОКПЛ№3» з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння - відсутня, як і взагалі відсутня на оглянутих в суді відеозаписах наявних на DVD-R дисках, долучених до матеріалів справи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення ОСОБА_1 ПДР не надано.

Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки в діях особи не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ч.1 ст. 130, п.1 ч.1 ст. 247, ст. ст. 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Д.В. Чижиченко