Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №484/1896/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/1896/26

Провадження №2/484/1512/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді – Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання – Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди

за участю позивачки – ОСОБА_1

представника позивачки – адвоката Левицького С.О.

представника відповідача – адвоката Ремського Є.В.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди. Мотивуючи вимоги представник позивачки вказав, що відповідач визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП позивачці завдані тілесні ушкодження. На лікування вона витратила 14523,90грн. Також 15000грн вона витратила на оплату доглядальниці, оскільки через тілесні ушкодження потребувала допомоги. Також в результаті ДТП їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінила у 100000 грн.

Ухвалою від 23.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, постановлено, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, визначені строки для подачі заяв по суті.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач визнав позов частково: 2910,70грн в частині стягнення витрат на лікування та 10000грн – в частині завданої моральної шкоди.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось через заміну представника позивачки.

Ухвалою від 10.09.2026 підготовче провадження закрите та призначена справа до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.10.2026 на 10:00. За клопотанням представника позивача викликані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Під час розгляду справи позивачка та її представник наполягали на задоволенні позову. При цьому позивачка пояснила, 31.12.2025 вона вийшла з автобуса та направилась до пішохідного переходу. В цей момент вона відчула сильний удар у лівий бік та втратила свідомість. Коли вона прийшла до тями, перехожі допомогли їй дійти до зупинки. Вона викликала «швидку», зателефонувала до поліції, доньці та чоловікові. Медичні працівники зміряли їй тиск, який був 180/120, та доставили її до приймальні лікарні. Після огляду встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій лівого колінного суглоба, гомілки, гомілкового суглоба, забій поперекового відділу, хребта та грудної клітини. Госпіталізувати ніхто її не хотів. Виписали у електронному виді список медикаментів та відправили до дому. Через отримані ушкодження вона з 01.01.2026 по 28.02.2026 не могла ходити самостійно, отже наймала доглядальницю, яка їй допомагала, готувала їжу, купувала продукти та ліки. Лікарів вона викликала до дому, які приходили та виписували їй ліки у електронному виді, які вона купувала. Також вона була змушена зробити необхідні аналізи. Всього вона втрати на лікування та аналізи 14523,90грн. на оплату доглядальниці вона витратила 15000грн. Крім того, через отримані тілесні ушкодження вона зазнала моральні страждання. Зокрема, був порушений її звичний спосіб життя, що негативно позначилось на її психічному та емоційному стані. Вона має постійні проблеми з пам`яттю, постійно відчуває слабкість, втомлюваність, постійний біль при ходьбі, що не дозволяє повернутись до нормального життя. Через отримані ушкодження обличчя та нижніх кінцівок, вона відчувала сором та ніяковість, отже вимушено обмежувала соціальні контакти. Також позивачка вказала, що до ДТП вона була здоровою людиною, ходила без тростини. Зараз вона пересувається за допомогою тростини. Через отриманні ушкодження вона має інвалідність та тепер вона постійно хворіє. Також пережиті обставини спричинили тривале нервове напруження, переживання та почуття несправедливості. Моральну шкоду вона оцінила у 100000грн.

Представник відповідача вказав, що відповідач визнає позов частково всього на суму 25000грн.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

31.12.2025 о 10:20 в м. Первомайську Миколаївської обл. по вул. Праці водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Skoda Octavia" д/н НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту ліворуч на проспект Праці (на головну дорогу), на перехресті вказаних вулиць, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перетинала проїзджу частину дороги під кутом, з ліва на право, відносно напрямку руху автомобіля. При ДТП пішохід ОСОБА_1 отримала незначні тілесні ушкодження, від госпіталізації відмовилась, тобто своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 18.1 ПДР, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 124 КУпАП.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.02.2026 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 565438 від 13.01.2026 р.) та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень в дохід держави.

Страховий поліс та «зелена картка», які б були оформлені на зазначений транспортний засіб відсутні.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні регулює Закон України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №3720-ІХ), який набув чинності 20.06.2024, отже діяв на час ДТП.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону №3720-ІХ об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 5 Закону №3720-ІХ страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Статтею 20 Закону №3720-ІХ визначено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з :1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 5) смертю потерпілої фізичної особи. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи зменшується на документально підтверджену суму отриманого потерпілою фізичною особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від відповідальної за заподіяння шкоди особи, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. У такому разі компенсація витрат особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

Відповідно до ст. 21 Закону №3720-ІХ страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої фізичної особи в іноземній державі, відшкодовуються за умови їх попереднього узгодження із страховиком, який має здійснити страхову виплату, або із МТСБУ (у разі здійснення регламентної виплати). Якщо страховику (МТСБУ) не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених у частині першій цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до частини третьої цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату в розмірі, передбаченому частиною третьою цієї статті. Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів. Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої фізичної особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 43 Закону №3720-ІХ МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України, зокрема, транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому;

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частин першої - третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ. При цьому позовних вимог до МТСБУ позивачка не пред`являла, клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляла. При цьому правничу допомогу позивачці надавали адвокати. Отже в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на придбання лікарських засобів та сторонній догляд, суд вважає за необхідне відмовити через те, що позов у цій частині пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2025 року у справі 285/3662/23.

Також позивачка просила стягнути з відповідача завдану моральну шкоду, яку вона оцінила у 100 000грн.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язкуз фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка має інвалідність ІІІ групи загального захворювання з 22.07.2020.

Відповідно до сигнального листа №29, доданого до позову, 31.12.2025 о 10:20 надійшов виклик №160щодо ОСОБА_1 , встановлений діагноз: гостра реакція на стрес, гематома лобної ділянки голови, забій грудної клітини, госпіталізована до ПЦМБЛ.

У приймальному консультативно-діагностичному відділенні КНП «ПЦМБЛ» видана довідка №74, згідно із якої ОСОБА_1 встановлений діагноз: ЗЧМК, СГМ, забій лівого колінного суглобу, гомілки, гомілково-ступневого суглобу, забій поперекового відділу хребта, забій грудної клітини.

Згідно із сигнальним листом №30 05.01.2026 надійшов виклик №326 від ОСОБА_1 , їй встановлений діагноз гіпертонічна хвороба ІІ ст..

21.01.2026 лікарем КНП «Врадіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» видане позивачці електронне направлення для консультації травматолога.

19.02.2026 позивачка оглянута травматологом Комунальне некомерційне підприємство "Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня" Первомайської міської ради та встановлений діагноз: лів. гонартроз ІІ ст, дефартроз лівого г/степеневого суглобу ІІІ ст., остеохондроз поперекового відділу хребта.

21.01.2026 лікарем КНП «Врадіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» видане позивачці електронне направлення для консультації кардіолога.

23.02.2026 позивачці проведено ехокардіологічне обстеження на підставі якого 24.02.2026 кардіологом встановлений діагноз: дифузний кардіосклероз, СНПА зі зниженням скоротливості міокарду л.ш., гіпертонічна хвороба ІІ ст.

05.02.2026 ОСОБА_1 оглянута лікарем-неврологом КНП «Врадіївська ЦРЛ» та встановлений діагноз: стійкі наслідки ЗЧМТ (31.12.2025 – струс головного мозку) у виді вираженого гідроцефопічного синдрому з частими вираженими цефолгіями, вираженого церебрастинічного синдрому.

В судовому засіданні позивачка вказала, що всі вказані захворювання є наслідками тілесних ушкоджень, отриманих в результаті наїзду на неї автомобіля під керуванням відповідача.

Під час розгляду справи встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивачка отримала, тілесні ушкодження, від госпіталізації відмовилась. Ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень не визначений.

Відповідно до доказів, доданих до позовної заяви позивачка має хронічні захворювання, які формуються роками, зокрема, лів. гонартроз ІІ ст, дефартроз лівого г/степеневого суглобу ІІІ ст., остеохондроз поперекового відділу хребта, дифузний кардіосклероз, СНПА зі зниженням скоротливості міокарду л.ш., гіпертонічна хвороба ІІ ст. Також судом встановлено, що в результаті ДТП позивачка отримала такі тілесні ушкодження: ЗЧМК, СГМ, забій лівого колінного суглобу, гомілки, гомілково-ступневого суглобу, забій поперекового відділу хребта, забій грудної клітини. Зазначені тілесні ушкодження могли загострити хронічні захворювання, але не є причинами їх виникнення.

Також встановлено, що у ОСОБА_1 05.02.2026 виявлені стійкі наслідки ЗЧМТ (31.12.2025 – струс головного мозку) у виді вираженого гідроцефопічного синдрому з частими вираженими цефолгіями, вираженого церебрастинічного синдрому. Вказані наслідки є серйозними та потребують обов`язкового та термінового медичного нагляду лікаря-невролога чи нейрохірурга. Докази на підтвердження звернення до невролога в подальшому для проходження лікування з приводу зазначених наслідків суду не надані.

Також суд вважає, що є безумовним, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень внаслідок будь-яких протиправних дій, кожна людина зазнає емоційні, душевні переживання.

На підставі викладеного суд вважає доведеною наявність моральної шкоди, спричиненою потерпілому в результаті дій відповідача. Позивачка проходила лікування в домашніх умовах. Є беззаперечним, що через отримані тілесні ушкодження, позивачка перенесла фізичний біль, відчувала незручності, оскільки не могла нормально пересуватись та потребувала сторонньої допомоги. Вказане призвело до душевних страждань позивачки. Вищезазначене також потягло вимушені зміни у життєвих зв`язках позивачки та у звичайному способі її життя.

Отже, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди є обґрунтованим, але належить частковому задоволенню в сумі 25 000грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідачів, отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 256,94грн.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 25000грн.

В задоволенні позову в частині стягнення витрат на придбання лікарських засобів та сторонній догляд, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на плату судового збору в сумі 256грн 94 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч.2 ст. 358 ЦПК України.

Інформація про учасників:

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Н.А.Медведєва