Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №478/608/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/608/26 Провадження № 2/478/443/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаною позовною заявою до ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив що 18.08.2016 року між його батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною 8,6698 га з кадастровим номером 8223685700:02:000:0016. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31476745 право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване у державному реєстрі 20.09.2016 року. Строк (термін оренди) 10 (десять) років - до 20.09.2026 року. Відповідно до умов договору орендна плата становить 8,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту інфляції.

За розпискою від 01.04.2015 року його батько отримав орендну плату наперед (за майбутній строк оренди) в сумі 51000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер орендодавець - ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 8223685700:02:000:0016 перейшло до його матері ОСОБА_6 , яка в свою чергу після оформлення нею спадкових прав уклала договір дарування спірної земельної ділянки. Згідно Договору дарування від 13.03.2024 року право власності на вказану земельну ділянку перейшло до позивача. Право власності за позивачем на земельну ділянку з кадастровим номером 8223685700:02:000:0016 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2024 року.

Після оформлення права власності позивач виявив підробку строку користування договору оренди (п. 8 договору), а саме: строк оренди становить 10 років, шляхом виправлення 5 років на 10 років, підтвердженням чого зокрема є розписка про отримання батьком орендної плати за п`ять років, що становить строк дії договору (до 2021 року). На його неодноразові письмові звернення до відповідача про повернення йому земельної ділянки, останій не реагував.

Із змісту позовних вимог вбачається, що орендар за вказаним спірним договором оренди землі сплатив орендну плату за 2016 - 2023 роки, за 2024 - 2025 роки орендна плата за договором оренди та строк фактичного користування землею сплачена не була та мається заборгованість по орендній платі за вказаний період часу.

За вказаного просив суд розірвати спірний договір оренди земельної ділянки від 18.08.2016 року та стягнути з орендаря ОСОБА_4 орендну плату за 2024 рік в сумі 28816,16 грн., яка складається з: 15446,00 грн. сума боргу, 3734,31 інфляційне збільшення та 9636,85 грн. штрафних санкцій а також орендну плату за 2025 рік в сумі 23574,08 грн., яка складається з: 15446,00 грн. сума боргу, 1802,41 інфляційне збільшення та 6325,67 грн. штрафних санкцій. Всього на загальну суму 52391,24 грн.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.05.2026 року матеріали позову розподілені судді Іщенко Х.В.

Ухвалою судді від 12.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

30.10.2025 року від представника відповідача адвоката Ляшенко М.Д., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені заявлених позовних вимог в повному обсязі.

В аргументування вказаної позиції зазначив, що дійсно 18.08.2016 року між ним та померлим ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною 8,6698 га з кадастровим номером 8223685700:02:000:0016. Договір оренди було укладено строком на 10 років. Пунктом п`ятим договору було зазначено, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 60160,95 грн. Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата становить 8,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на час укладання договору становила 4812,80 грн.

01.04.2015 року ОСОБА_5 отримав від орендаря орендну плату в розмірі 51000,00 грн. за 2015 - 2020 роки. Претензій щодо розміру орендної плати не мав, що підтверджено розпискою про отримання грошових коштів.

19.09.2017 року ОСОБА_5 отримав від орендаря орендну плату в розмірі 50000,00 грн. за 2020 - 2021 роки. Претензій щодо розміру орендної плати не мав, що підтверджено розпискою про отримання грошових коштів.

27.11.2018 року ОСОБА_5 отримав від орендаря орендну плату в розмірі 30000,00 грн. за 2022 рік, до 2023 року. Претензій щодо розміру орендної плати не мав, що підтверджено розпискою про отримання грошових коштів.

Після смерті орендодавця 17.06.2019 року, спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6 , до якої перейшли всі права та обов`язки за договором оренди.

16.07.2021 року ОСОБА_6 отримала від орендаря орендну плату в розмірі 34500,00 грн. за 2023 рік. Претензій щодо розміру орендної плати не мала, що підтверджено розпискою про отримання грошових коштів.

Таким чином, батьки позивача ОСОБА_1 , до якого перейшли права за договором оренди, отримали орендну плату в загальному розмірі 165500,00 грн.

Таким чином з боку орендаря виплачувалась орендна плата наперед в значно більшій сумі ніж прописано в договорі оренди землі, оскільки орендна плата становить 4812,80 грн. згідно вартості земельної ділянки визначених 8 %, та перемножити на 10 років орендна плата, яка виплачувалась наперед, складала 48128,7 грн. Переплата становить 117371,70 грн.

Заяв від покійного ОСОБА_5 та від матері позивача ОСОБА_6 про зміну умов договору не надходило, зміни до договору оренди в частині збільшення орендної плати не надходило.

03.09.2026 року від представника відповідача через систему «Електроний суд» надійшло додаткове пояснення щодо позову, в якому відповідач знову просив відмовити в задоволені позову. Знову наголосив, що згідно умов договору орендна плата в розмірі 8 % від вартості грошової оцінки землі становить 4812,80 грн. Згідно розписок, складених особисто орендодавцями, станом на 09.08.2024 рік загальна сума сплоченої орендної плати (по рокам) складає 165500,00 грн., тобто є переплата за вказаним договором оренди. Зазначили, що вони усно домовлялись про пролонгацію договору оренди та згідно з їх підрахунками орендна плата сплочена до 2040 року.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. Наголосили, що навіть якщо рахувати що договір оренди було укладено на десять років, то згідно умов договору та ЗУ «Про оренду землі», то в силу закону договір закінчився (сплив строк користування землею) 18.08.2026 року, тому не наполягали на позовній вимозі щодо розірвання договору оренди землі, оскільки на час судового розгляду справи строк дії договору оренди скінчився.

Не заперечуючі проти існування розписок про отримання орендної плати, копії яких додані до матеріалів справи, в тому числі розписки від матері позивача (спадкоємиці, до якої після смерті батька позивача перейшли права та обов`язки за договором оренди), вважають що орендна плата за спірним договором оренди була сплочена лише до 2023 року. Таким чином існує заборгованість за час фактичного користування землею за договором оренди за 2024 - 2025 роки. За їхніми розрахунками, виходячі із умов договору - 8,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексації вартості земельної ділянки, річна орендна плата становить за договором становить 15446,00 грн. (сума боргу). Таким чином загальна вартість заборгованості за договором оренди за 2024 - 2025 роки, з урахуванням інфляційних втрат та штрафними санкціями, передбаченими умовами договору, становить 52391,24 грн.

Представник відповідача адвокат Ляшенко М.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що дійсно у користуванні ОСОБА_4 на підставі договору оренди землі перебувала вказана земельна ділянка. Згідно договору оренди, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки на час укладання договору, становила 60160,95 грн. таким чином річна орендна плата визначена в розмірі 8,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становила 4812,80 грн.

Окремо наголосив, що на прохання орендодавців (за домовленістю сторін), орендна плата виплачувалась ним наперед, за майбутній період оренди, що не передбачає збільшення орендної плати, її перерахунку та індексації. Жодної пропозиції про зміну чи перегляд орендної плати від ОСОБА_5 та його спадкоємиці ОСОБА_6 , зміни до договору оренди землі не вносились, відповідно орендна плата залишалась на рівні, визначеному договором.

Загалом за спірним договором оренди ОСОБА_4 було виплачено 165500,00 грн. що значно перевищує обумовлену договором орендну плату, яка за десять років складає 48128 грн. (4812,80 х 10). Переплата за договором за весь строк оренди становить 117371 грн. Вказаний розмір орендної плати він вносив добровільно, з урахування щорічної індексації вартості земельної ділянки. Підтвердженням вказаного є розписки про виплату - отримання орендної плати (по рокам)

Наголосив на тому, що згідно змісту розписок орендодавці в повній мірі погоджуються з отриманою орендною платою, вважають що вона відповідає умовам договору, претензій до орендаря щодо орендної плати не мають та вказано, за який конкретно строк (по рокам) ними отримана орендна плата.

За вказаного просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 18 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який в силу Державного акту на право приватної власності на землю, серії МК № 095388, являвся власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:02:000:0016, загальною площею 8,6598 га ріллі, розташованої в межах території Казанківської селищної (Троїцько-Сафонівської сільської) ради Баштанського (колишнього Казанківського) району Миколаївської області строком на 10 років був укладений договір оренди землі (вказаної земельної ділянки).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 13.03.2024 року, право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 14.09.2016 року (номер запису про інше речове право 16483241).

Договір оренди землі, б/н, виданий 18.08.2016 року. Видавник (орендодавець): ОСОБА_5 , орендар: ОСОБА_4 . Строк дії: 10 років.

Орендодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_5 , належну йому земельну ділянку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 101 виданого 31.01.2020 року успадкувала його дружина ОСОБА_6 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 31.01.2020 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:02:000:0016 за спадкоємицею ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 31.01.2020 року (номер запису про інше речове право 35280813).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 13.03.2024 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:02:000:0016 за позивачем ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 13.03.2024 року (номер запису про речове право 54104710). Підстава: договір дарування, серія та номер 287, виданий 13.03.2024 року, видавник: Донченко В.Д., приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, НТВ 363586, НТВ 363587. Дарувальник: ОСОБА_6 . Обдаровуваний: ОСОБА_1 .

Згідно з розписки, датованої 01.04.2015 року вбачається отримання ОСОБА_5 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошові кошти в сумі 51000,00 грн. за п`ять років (2015 - 2020 роки).

Згідно з розписки, датованої 19.09.2017 року вбачається отримання ОСОБА_5 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошові кошти в сумі 50000,00 грн. за два роки (2020 - 2021 роки).

Згідно з розписки, датованої 27.11.2018 року вбачається отримання ОСОБА_5 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошові кошти в сумі 30000,00 грн. за 2022 рік.

Згідно з розписки, датованої 16.07.2021 року вбачається отримання ОСОБА_6 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошові кошти в сумі 34500,00 грн. за 2023 рік.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договорами оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина 2 статті 124 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час підписання сторонами спірного договору оренди землі та реєстрації речового права в державному реєстрі).

Приписами статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачалося, що договір оренди землі укладається у письмовій формі. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

І стотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (Статті 21 - 22 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до Статті 23 Закону України «Про оренду землі», Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі», визначено, що Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Дослідженням наданого спірного договору оренди землі, зареєстрованого 18.08.2016 року, б/н, встановлено, що укладений договір оренди землі відповідає Типовій формі договорів оренди землі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Ураїни № 220 від 03.03.2004 року «Про затвердження Типового договору оренди Землі», із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ (в редакції Постанови КМУ, яка діяла під час укладання спірного правочину).

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки на час укладання договору становить 60160,95 грн.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата становить 8,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на час укладання Договору в грошовому виразі становила 4812,80 грн.

Відповідно до п. п. 10, 11 Договорів, обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахуванням Індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем у строк до 31 грудня щороку.

Розмір орендної плати може переглядатися у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законом (п.13 Договору).

Судом встановлено, що розмір орендної плати за договорами оренди не змінювався та становить 8 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 14 вказаного Договору передбачено, що у разі невнесення орендарем плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 120 % від ставки НБУ несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Пунктом 35 вказаного договору передбачено, що дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Встановлений факт укладання спірного договору оренди землі між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в совокупності із власноруч підписаним договором, на думку суду свідчить, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (строків, орендної плати тощо), їх волевиявлення на вчинення правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Дослідженними в судовому засіданні розписками встановлено наступне.

Розписка, датована 01.04.2015 року складена власноручно ОСОБА_5 та ним підписана. Із змісту розписки вбачається отримання ОСОБА_5 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошових коштів в сумі 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. за п`ять років (2015 - 2020 роки). До 2020 року претензій до орендаря не має. Орендна плата (грошові кошти) передані у присутності свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Розписка, датована 19.09.2017 року складена власноручно ОСОБА_5 та ним підписана. Із змісту розписки вбачається отримання ОСОБА_5 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошових коштів в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. за два роки: 2020 - 2021. До 2022 року претензій до орендаря не має. Орендна плата (грошові кошти) передані у присутності свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Розписка, датована 27.11.2018 року складена власноручно ОСОБА_5 та ним підписана. Із змісту розписки вбачається отримання ОСОБА_5 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошових коштів в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. за 2022 рік. До 2023 року претензій до орендаря не має.

Розписка, датована 16.07.2021 року складена власноручно ОСОБА_6 (спадкоємицею, до якої перейшли права та обов`язки за Договором оренди) та нею підписана. Із змісту розписки вбачається отримання ОСОБА_6 (орендодавцем) в рахунок орендної плати (оплата за майбутній строк оренди) від ОСОБА_4 (орендаря) грошових коштів в сумі 34500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) грн. за 2023 рік. Претензій до орендаря не має.

Із змісту розписок вбачається отримання орендної плати за вказаним договором оренди включно по 2023 рік. Сума орендної плати проводилась орендарем з урахуванням індексації земельної ділянки, відповідала обумовленим умовам договору та була узгоджена сторонами. За вказаними розписками чітко прослідковується строк користування земельною ділянкою, за який була виплачена орендна плата.

Документів на підтвердження виплати орендної плати за 2024 - 2025 роки відповідачем до суду не надано, в судовому засідані факт заборгованості по виплаті орендної плати сторонами не спростовано а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за 2024 – 2025 рік підлягає задоволеню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 інфляційних втрат в сумі 5536,72 грн., суд приходить до наступного висновку.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості позивачем не заявлено.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу (орендної плати) інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов`язань у валюті України гривні.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання за Договором оренди в частині своєчасної виплати орендної плати не виконав, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не сплатив, тому позовні вимоги про стягнення боргу (орендної плати) з урахуванням індексу інфляції грунтуються на законі та відповідають положенням статті 625 ЦК України, а отже також підлягають задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р.

Сукупний індекс інфляції розраховується шляхом множення щомісячних індексів за період існування боргу. Позивачем надано розрахунок суми інфляційних втрат, згідно якого за період 2024 - 2025 роки сума інфляційних втрат складає 5536,72 грн.

Отже з огляду на зміст принципу диспозитивності цивільного процесу, вищевказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірною формулою.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення, суд зазначає наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня за вказаними Договором оренди нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то ОСОБА_4 звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Як було вище зазначено, імперативними приписами частини 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено. Вказана правова норма кореспондується з пунктом 35 Договору оренди землі, яким передбачено, що дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Спірний Договір оренди землі, б/н, від 18.08.2016 року закінчився 18.08.2026 року. Оскільки на час судового розгляду спірний Договір оренди землі припинив свою дію в силу закону, додаткового судового рішення в частині його розірвання не потребує.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 та 2 статті 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначене, кожен факт та обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду цивільної справи, має бути підтверджено повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед судом, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача заборгованість по орендній платі за Договором оренди землі у загальному розмірі 36428,72 грн. з яких, 30892,00 грн. орендна плата та 5536,72 грн. інфляційні втрати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати задоволено на суму 36428,72 грн., що становить 69,53 % від ціни позову 52391,24 грн., у зв`язку із чим, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1851,17 грн.

Керуючись ст. ст. 10-13, 96, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,- задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 орендну плату за договором оренди землі б/н від 18.08.2016 року в загальному розмірі 36 428 (тридцять шість тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 72 (сімдесят дві) коп, яка складається з орендної плати за 2024 рік за договором оренди землі б/н від 18.08.2016 року в загальному розмірі 19 180 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят) грн 31 (тридцять одна) коп, яка складається з: 15 446 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 00 коп суми боргу та 3 734 (три тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 31 (тридцять одна) коп. інфляційних втрат а також орендну плату за 2025 рік за договором оренди землі б/н від 18.08.2016 року в загальному розмірі 17 248 (сімнадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 41 (сорок одна) коп, яка складається з: 15 446 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 00 коп суми боргу та 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 41 (сорок одна) коп інфляційних втрат.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1851 грн. 17 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області : Х.В. Іщенко