Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №335/2984/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 335/2984/26

Провадження № 2/487/3159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю: секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - Міньковська А.В. звернулась до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд», представник позивача Міньковська А.В. просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №94551614 від 04.10.2021 року укладеним між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем, в розмірі 23120 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 6800 грн.; заборгованість за відсотками – 16320 грн. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.10.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №94551614. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі – 6800 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за вказаними договорами, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. У свою чергу відповідач умов кредитного договору не виконав у наслідок чого утворилась заборгованість.

В подальшому 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу №01092025/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Ірбіс» відступає ТОВ «ФК «Позика», а ТОВ «ФК «Позика» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим кредитним договором.

Відповідно до вказаного Договору факторингу ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від №94551614 від 04.10.2021 року у сумі 23120 грн., з яких: 6800 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 16320 грн. – сума заборгованості за процентами.

Таким чином, ТОВ «ФК «Позика» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 15803,21 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 10803,21 грн. – заборгованість по сплаті процентів.

Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 23120 грн.

Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ухвали судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2026 року, справу за позовом ТОВ «ФК «Позика» було передано до Заводського районного суду м. Миколаєва, для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.06.2026 року, матеріали позовної заяви були передані для розгляду судді Притуляк І.О.

Ухвалою судді від 15.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

18.06.2026 року представником позивача в порядку ст.185 ЦПК України було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.07.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник відповідача адвокат Котькорло О.А. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Позика».

Вказує, що відповідач заперечує факт підписання кредитного договору №94551614 за ТОВ «ФК «Ірбіс». До позовної заяви позивач не додає жодних доказів, які б підтверджували факт підписання кредитного договору відповідачем у справі. Позивач не має у розпорядженні доказів використання електронного цифрового підпису або кваліфікованого електронного підпису які б могли беззаперечно ідентифікувати особу відповідача та провадити процес електронної ідентифікації, тобто процесу використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи в розумінні термінів Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Позивач зазначає, що спірний договір був підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Як електронний підпис у розділі спірного Договору у стовпчику «Позичальник» останнім рядком вказано випадкові набори символів. При цьому, жодного доказу, який може підтвердити, що вказаний набір символів може вважатися електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», позивачем до позовної заяви не додано. Також не додано доказів, яким чином зазначені набори символів можуть ідентифікувати особу та/або встановлювати особу відповідача, підтверджувати факт укладення спірної угод зі сторони відповідача.

Також, матеріали справи не містять відомостей стосовно того, що примірники спірних угод були вручені відповідачу як споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала відповідний примірник договору та додатків до нього. З огляду на вищевикладені обставини, позивач не надав до суду належних доказів які підтверджують факт укладання спірної угоди зі сторони відповідача у справі.

При цьому, за наданими матеріалами справи встановлено відсутність будь-яких платіжних документів, що свідчать про перерахування сум на рахунок відповідача.

Додана платіжна інструкція №6054383 від 02.09.2025 року на суму 3490472,17 грн. не свідчить про сплату кредитору вартості прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Також в договорі факторингу не зазначено про перехід права вимоги від первісного кредитора - до відповідача у справі.

Крім того, доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договорами не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Враховуючи викладене, вважає недоведеними позивачем фактів укладення угод з відповідачем та перерахування коштів з метою доведення виконання умов вищенаведених договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.

Крім того, просив суд з позивача стягнути суму витрат на професійну правничу допомогу.

09.07.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник позивача Чуприна К.В. подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначала, що в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору №94551614 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису 651374, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (0500680886), дату та час підписання (10/04/2021) та номер/ маску картки ( НОМЕР_1 ), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту № 94551614 від 04.10.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

Звернуто увагу суду, що з метою підтвердження факту укладення правочину в електронній формі позивачем до позовної заяви візуальну форму оригіналу електронного доказу - договору про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, у преамбулі яких зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його електронну поштову адресу (e-mail), номер телефону та одноразовий ідентифікатор. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч.2 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Таким чином, позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про надання фінансового кредиту № 94551614 від 04.10.2021 року разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором. Крім того, договір про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована відповідачем.

Щодо перерахування кредитних коштів зазначено, що ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту, у зв`язку з чим 04.10.2021 року було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 6800 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року, копія якого була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» у спірних правовідносинах виступає технічним посередником (платіжним провайдером), через якого було здійснено перерахування кредитних коштів первісним кредитором на банківський рахунок відповідача, що підтверджується відповідним листом зазначеної платіжної установи, долученим до матеріалів справи. З урахуванням викладеного вище, наявна в матеріалах справи копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання фінансового кредиту № 94551614 від 04.10.2021 року.

Щодо відступлення права вимоги зазначено, що ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Згідно з Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

До позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про надання фінансового кредиту № 74289819 від 21.05.2021 року. Враховуючи, що повний реєстр прав вимоги до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року містить інформацію щодо значної кількості боржників, яка становить комерційну таємницю, позивач не має можливості щодо надання оригіналу повного реєстру прав вимоги за зазначеним договором факторингу. Поряд із цим, на підтвердження виконання умов п.3.1.1 Договору факторингу, позивач долучає витяг із реєстру прав вимоги до Договору факторингу, а саме: першу сторінку, сторінка з інформацією про заборгованість відповідача та останню сторінку, на якій у п.2 зазначено, що сума фінансування, яка підлягає сплаті ТОВ «ФК «Ірбіс» за цим Реєстром прав вимоги в порядку та на умовах, визначених п.3.1 Договору, становить 3490472,17 грн. При цьому загальна сума прав вимоги становить 213674446,94 грн.

Також, звернуто увагу суду, що договір факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. До того ж, зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договір факторингу № 01092025/1 від 0.09.2025 року не впливає на зміну зобов`язань боржника та не порушує його права.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу зазначено, що представником відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим, більш того представником відповідача не надано детального опису послуг із зазначенням витраченого часу та обсягом виконаних робіт, що позбавляє суд можливості надати належну оцінку реальності таким витрат, а отже відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Також відповідь на відзив містив клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів позикодавцем на рахунок відповідача.

17.07.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник відповідача адвокат Котькорло О.А. подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач у справі взагалі не надавав згоди про прийняття пропозиції укласти Договір публічної оферти, і в матеріалах справи відсутні докази надання такої згоди, які б могли ідентифікувати особу відповідача у справі, або шляхом проставлення власноручного підпису, або кваліфікованого електронного підпису. Позивач у справі, зазначаючи про начебто підписання відповідачем у справі кредитного Договору шляхом проставлення одноразового цифрового ідентифікатора взагалі не надає до суду жодних доказів ким, коли та якою особою, в який спосіб був використаний зазначений одноразовий електронний ідентифікатор, який позивач у справі вважає електронним цифровим підписом.

Позивач не надав до суду докази що підтверджують: прийняття умов Договору публічної оферти зі сторони відповідача у справі шляхом використання одноразового ідентифікатора, в тому числі щодо внесення саме відповідачем у справі даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних; відсутні будь-які докази, що саме відповідачем було внесено одноразовий ідентифікатор в електронній формі та надісланий позивачу у справі з метою акцептування Договору публічної оферти; відсутні будь-які речові та електронні докази використання одноразового ідентифікатора саме відповідачем у справі. Також не існує можливості перевірити особу підписанта, як це можливо при використанні кваліфікованого електронного підпису при перевірці сформованого файлу, який по суті є електронним доказом.

Тому, посилання позивача у справі на внутрішній сформований ним самостійно документ – довідку про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року не є належним та допустимим доказом у даній справі, який би беззаперечно підтверджував прийняття відповідачем у справі умов Договору публічної оферти, використання одноразового ідентифікатора, підписання кредитного Договору та не створює юридичних наслідків для відповідача в даному випадку. Також, довідка про ідентифікацію клієнта, який позивач вважає доказом у даній справі містить не повні дані про особу відповідача, та невірний номер мобільного телефону, що спростовує сам по собі факт надсилання будь-якого повідомлення з ідентифікатором на мобільний номер відповідача у справі.

Додатково звернуто увагу суду на той факт, що в матеріалах справи не містяться докази щодо введення будь-якого ідентифікатора саме особою відповідача у справі. Відсутні способи перевірити дату, час, особу, спосіб введення відповідачем одноразового електронного ідентифікатора.

Таким чином, в матеріалах даної судової справи відсутні будь-які беззаперечні, належні та допустимі докази, які б можливо було перевірити або шляхом проведення судової експертизи, або шляхом перевірки електронних підписів засобами Центрального засвідчувального органу (ЦЗО) Міністерства цифрової трансформації України, які б надавали можливість чітко встановити факт підписання (акцептування) відповідачем Договору публічної оферти, Кредитного Договору та інших документів, на які посилається представник Позивача у справі.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року поновлено представнику позивача строк на подання клопотання про витребування доказів. Клопотання про витребування доказів задоволено частково. Витребувати у АТ «Універсал Банк» інформацію стосовно зарахування коштів на картковий рахунок та власника вказаного карткового рахунку.

22.09.2026 року до суду надійшла відповідь АТ «Універсал Банк», в якій міститься витребовувана інформація.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві та відповіді на відзив міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить наступного.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 04.10.2021 року між TOB «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №94551614, який підписано сторонами за допомогою електронного підпису.

Згідно з п.3.1 Договору, Товариство надає кредит клієнту у розмірі 6800 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно пункту 3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у пункті 4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Згідно з п.4.1 Договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

За п.4.2. Договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 02.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що нарахування процентів за кредитом провадиться за період з дня списання суми кредиту з поточного рахунку товариства до дня повернення клієнтом суми кредиту на поточний рахунок товариства. Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за кредитом у випадку прострочення клієнтом повернення кредиту.

Відповідно до п.11.1 Договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 02.01.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим Договором.

Пунктами 3.8, 13.8.9 Договору передбачено, що укладаючи цей Договір, клієнт надає свою згоду/дозвіл на передачу/переуступку/відступлення будь-яких обов`язків товариства за цим Договором іншій особі у будь-який час без додаткової згоди клієнта на це.

Відповідно до п.14 Договору вказаний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 651374.

Отже, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року, клієнт ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року № 3152_251023164016, 14.10.2021 року о 20:35:15 здійснено успішне перерахування коштів на суму 6800 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 112424680, призначення платежу: Зарахування 6800 грн. на карту НОМЕР_2 .

Зазначене також підтверджується довідкою та інформацію про рух коштів по рахунку, наданими АТ «Універсал Банк», з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , та з руху коштів по рахунку вбачається, що на вказану картку 04.10.2021 року було здійснено зарахування на суму 6800 грн.

Згідно з наданого розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Ірбіс», заборгованість за кредитним договором №94551614 становить 23120 грн., з яких: 6800 грн. – залишок основного боргу, 16320 грн. – залишок процентів за кредитом.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу № 01092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №94551614 від 04.10.2021 року.

01 вересня 2025 року складено акт прийому-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу від 01 вересня 2025 року № 01092025/01.

Відповідно до витягу з додатку №1 до Договору факторингу від 01.09.2025 року №01092025/1, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 23120 грн., з яких: 6800 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 16320 грн. – сума заборгованості за процентами.

Отже, позивачем правомірно набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання останнім кредитного зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року.

За такого, позивач, як кредитор у зобов`язанні має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 .

В свою чергу, відповідач та його представник доказів належного виконання відповідачем зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів суду не надали, розрахунок заборгованості не спростували, контррозрахунок не надали.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивач не надав та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які дозволяли достовірно встановити , що спірний договір був укладений саме ОСОБА_1 , а довідка про ідентифікацію клієнта не підтверджує проведення передбачених законом процедур ідентифікації та верифікації, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №904/1017/20, зазначено, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, п.9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 904/2104/19).

За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з приписів Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Зі змісту Договору про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 , для отримання фінансового кредиту, подано заявку на отримання фінансового кредиту на сайті ТОВ «ФК «Ірбіс», надавши згоду на здійснення обробки персональних даних Клієнта.

При цьому процедура реєстрації відповідача у системі ТОВ «ФК «Ірбіс» передбачає введення відомостей про себе у систему після заповнення відповідних полів реєстраційної форми, зазначення адреси електронної пошти та паролю, що використовуватимуться для доступу/входу до свого Особистого кабінету, а також, у визначених Товариством випадках, завантаження іншої інформації необхідної для реєстрації та подальшої ідентифікації Клієнта, такої наприклад як одноразовий електронний підпис Клієнта, що складається с альфонумеричного коду згідно чинного законодавства України.

У Договорі про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року містяться паспортні дані ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса, номер мобільного телефону та договір підписано електронним підписом у вигляді комбінації цифр - 651374, що є підтвердженням здійсненою останнім процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Посилаючи на те, що відповідач не підписував Договір №94551614, представник відповідача на надав суду жодних належних та допустимих доказів про те, що зазначені у договорі ідентифікаційні дані відповідачу не належать або що вони використані іншою особою без відома ОСОБА_1 .

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договір про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року не міг бути укладеним сторонами, су доходить висновку про те, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів, то вказане спростовується вищенаведеними довідкою та інформацію про рух коштів по рахунку, наданими АТ «Універсал Банк», якими підтверджено факт належності картки № НОМЕР_3 відповідачу ОСОБА_1 та надходження на його рахунок грошових коштів в розмірі 6800 грн.

Стосовно посилання представника відповідача на відсутність платіжних документів на підтвердження сплати ціни Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ірбіс», то суд виходить з того, що ст.1077 ЦК України не містить імперативної вказівки на те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.

При цьому, доказів на спростування правомірності договорів факторингу матеріали справи не містять. Належних і достатніх доказів того, що вказані договори факторингу визнані недійсними в судовому порядку, представником відповідача надано не було.

За такого, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та отримані кошти згідно з умовами договору не повернув, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року в загальному розмірі 23120 грн., з яких: 6800 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 16320 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Юніт Капітал» сплатив, 2662,40 грн. судового збору, за подання позовної заяви.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача, крім судового збору, 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаних витрат представником позивача надані докази: копію договору надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, укладений між позивачем та ФОП Горобей Р.Г., копію додаткової угоди №94551614 від 16.02.2026 року до вказаного договору, копію Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г., копію посвідчення адвоката України Горобей Р.Г.

Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, суд визначає до стягнення суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5500 грн., яка є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2622,40 грн.

За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню судові витрати у розмірі 8122,40 грн., що складаються з судового збору у розмірі 2622,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 280-282, 263-265, 282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №94551614 від 04.10.2021 року в загальному розмірі 23120 грн., з яких: 6800 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 16320 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2622,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк