Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №127/21263/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21263/26

Провадження № 3/127/4279/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 10.02.2026 о 13.52 год по просп. Коцюбинського, 30 в м. Вінниці в приміщенні магазину «Аврора» ОСОБА_1 здійснив дрібну крадіжку продуктів харчування загальною вартістю 36,67 грн.

ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся.

Згідно з частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Неодноразові судові рішення про її привід, прийняті відповідно до частини другої статті 268 КпАП залишені без виконання. Згідно з матеріалами виконання приводів, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, зобов`язувалась прибути до суду, однак зазначені твердження не відповідають дійсності й особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судові засідання не з`являлась.

Відповідно до частини четвертої статті 38 КпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У зв`язку з невиконанням приводу, та вичерпанням усіх можливих засобів, спрямованих на забезпечення явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, спливом визначених частиною четвертою статті 38 КпАП строків давності, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Як суд зазначив вище, визначені частиною четвертою статті 38 КпАП строки давності на час розгляду справи закінчились. У зв`язку з цим суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 18.01.2024 (справа № 522/12566/18) Верховний Суд (далі – ВС) зазначив, що за змістом статей 254, 258, 256, 268 КпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, як зазначив ВС, є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КпАП.

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення) та пункту 7 частини першої статті 247 КпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу) – різні правові підстави для закриття провадження у справі. Саме тому суд має вирішити питання щодо наявності або відсутності правових підстав для притягнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до адміністративної відповідальності й лише після цього – щодо можливості закриття провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту частини першої статті 51 КпАП випливає, що склад даного правопорушення має місце у разі вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до частини другої статті 51 КпАП склад цього правопорушення має місце у разі, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 10.02.2026 о 13.52 год по просп. Коцюбинського, 30 в м. Вінниці в приміщенні магазину «Аврора» ОСОБА_1 здійснив дрібну крадіжку продуктів харчування загальною вартістю 36,67 грн.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення суду надані у копіях протокол прийняття заяви про правопорушення (далі – Протокол), рапорт працівника поліції про реєстрацію повідомлення про правопорушення (далі – Рапорт), письмові пояснення ОСОБА_2 (далі – Пояснення), попередній перелік товарів (далі – Перелік), диск із фото та відеозаписом невідомого походження із зображенням особи чоловічої статі (далі – Запис).

Оцінюючи надані суду докази, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Як суд зазначив вище, у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на вчинення відповідного діяння 04.02.2026. Однак з Рапорту та Заяви випливає, що заявник просив вжити заходів щодо вжиття заходів до особи, яка вчинила ряд крадіжок у період часу з 30.01.2026 по 13.05.2026. Разом з тим, докази на вчинення правопорушення саме 10.02.2026 надані суду матеріали не містять. Крім того, надані суду матеріали не містять доказів того, що до вчинення крадіжки 10.02.2026 причетний саме ОСОБА_1 .

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), викладеним у Постанові від 19.11.2015 (справа №46998/8) «Михайлов проти Росії» у разі, коли особі загрожує стягнення (покарання) у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, за загальним правилом цього вже достатньо, щоб прийти до висновку, що інтереси правосуддя потребують надання йому послуг захисника безоплатно за умови відсутності у неї засобів на оплату таких послуг (пункт 92).

Крім того, у справі «Гурепка проти України» (рішення від 06.09.2005, заява № 61406/00) ЄСПЛ констатував, що в силу суворості санкції дана справа (накладення адміністративного арешту строком на 7 діб) є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер, а тому на провадження у справі по цьому адміністративному правопорушенню слід поширювати гарантії права на справедливий суд (пункт 55).

Санкція правопорушення, за фактом вчинення якого складений протокол, передбачає з-поміж іншого такий вид стягнення як адміністративний арешт строком до 10 діб. Тому при розгляді зазначеної справи суду слід керуватись гарантіями, передбаченими Конвенцією, як по відношенню до обвинуваченої особи у кримінальному провадженні.

Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів (точніше їх відсутність) з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 51 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 51, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: