Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/28564/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28564/26

Провадження № 3/127/5566/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Cуддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Справи про вчинення ОСОБА_1 вказаних адміністративних правопорушень надійшли до суду одночасно та постановою суду від 14.08.2026 об`єднані в одне провадження.

Згідно зі протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №361230 від 29.07.2026, 29.07.2026 о 02:18 год в м. Вінниця, вул. Данила Нечая, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нечітка мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №731629 від 29.07.2026, 29.07.2026 о 02:18 год в м. Вінниця, вул. Данила Нечая, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія, також вчинив дане порушення протягом року, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду адміністративного матеріалу повідомлявся в порядку, визначеному чинним законодавством, доказів поважності причин неявки, а також клопотань щодо відкладення розгляду справи суду не надходило. Виклик ОСОБА_1 здійснювався шляхом направлення судової повістки за допомогою SMS-повідомлення по вказаному у протоколі контактному номеру зв`язку особи, а також поштовими засобами зв`язку на адресу зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, про що свідчать матеріали справи, однак конверт з поштовими відправленнями повернувся до суду не врученим із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, не був позбавлений можливості реалізувати усі свої права, визначені КУпАП у будь-який спосіб. Однак жодних дій для обґрунтування власної позиції у справі ним здійснено не було.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, зокрема, проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з урахуванням скорочених строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена та повністю підтверджується матеріалами справи.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 29.07.2026 о 02:18 год в м. Вінниця, вул. Данила Нечая, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нечітка мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим складений протокол серії ЕПР1 №361230 від 29.07.2026.

Із направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» від 29.07.2026 слідує, що у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, в останнього виявленні ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Аналогічні ознаки алкогольного сп`яніння вказані у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних засобів.

Крім того, до матеріалів справи долучений відеозапис з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано хронологія подій 29.07.2026 року за участю ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм працівниками поліції у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовився. Працівниками поліції було повідомлено водію про наслідки відмови від проходження огляду, роз`яснено його права, а також повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само й ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку, що його вина цілком доведена. Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований відповідними належними доказами.

За наявних фактичних обставин, що мають місце у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Щодо вчинення правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 126 КУпАП, то суд зазначає наступне.

Відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Судом встановлено, що 29.07.2026 о 02:18 год в м. Вінниця, вул. Данила Нечая, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія, також вчинив дане порушення протягом року, у зв`язку з чим складений протокол ЕПР1 №731629 від 29.07.2026.

До протоколу додано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7357741 від 12.06.2026 із змісту якої слідує, що 12.06.2026 року 00:19 год у с. Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 9, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, також був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також водій не увімкнув світлову аварійну сигналізацію при зупинці, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Відомостей про те, що вищевказана постанова серії ЕНА №7357741 від 12.06.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасована, не має. Вказана постанова в силу положень ст. 291 КУпАП набрала законної сили.

Згідно бази даних «ІПНП» відносно ОСОБА_1 дані про серію та номер та факт отримання посвідчення водія відсутні, що підтверджуються довідкою Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_2 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування.

Доказів, які б спростовували вказане, матеріали справи не містять.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, як кожен окремо так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує наступне.

Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті питання, яке розглядається, особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особами, які вчинили адміністративні правопорушення, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Враховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, суд може призначити передбачене санкцією відповідної статті додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20.

З огляду на вищевикладене, враховуючи характер вчиненого порушення, особу правопорушника, ступінь її вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та з врахуванням ст. 36 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Щодо наявності правових підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу, суд враховує, що станом на час розгляду даної справи, суду не надано жодного доказу, які підтверджували, що транспортний засіб Фольксваген н.з. НОМЕР_2 на час вчинення ОСОБА_1 правопорушення належав останньому, а тому відсутні правові підстави для застосування до останнього такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу.

Крім того, судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 33, 36, 40-1, 126, 130, 276, 279, 283, 284, 287 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 40800,00 (сорок тисяч вісімсот гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна