Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №127/16956/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16956/26

Провадження № 2/127/4809/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокуВінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Бральчук Р.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Середенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Рослана», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Рослана», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, мотивуючи свій позов тим, що на підставі договору купівлі-продажу, позивач набув право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно умов цього договору, продавець ОСОБА_4 засвідчив, що ЦМК не преребуває в наймі (оренді). Проте, отримавши 10.07.2025 року інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що 14.08.2020 року було проведено державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) зазначеним цілісним майновим комплексом. Згідно з даною інформацією з Державних реєстрів, договір оренди укладений строком на 10 років з 14.08.2020р. по 14.08.2030 року та розмір орендної плати становить 100,00 грн. за один календарний місяць. Таким чином, з моменту набуття права власності на цілісний майновий комплекс позивач набув також і права орендодавця в порядку ст. 770 ЦК України. Проте, з моменту набуття права власності на цілісний майновий комплекс позивач жодного разу не отримував від відповідача орендну плату. 25.08.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору з проханням відшкодувати заборгованість зі сплати орендної плати. Проте, дане повідомлення було залишено відповідачем без реагування. З огляду на викладене, ОСОБА_3 позбавлений можливості розірвати договір оренди внаслідок односторонньої відмови від нього, що зумовлюють необхідність розірвання договору оренди в судовому порядку, а також стягнення заборгованості по орендній платі, тому він звернувся до судуу з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в загальному позовному провадженні, надано строк відповідачу на подання до суду відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали представником відповідача було надано суду додаткові пояснення, згідно з якими 14.08.2020 року між ПП «Рослана» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 10 років, для здійснення своєї господарської діяльності. Даний договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Бєлою О.М. На момент укладення вказаного договору, власником орендованого майна був ОСОБА_4 . На початку грудня 2022 року ОСОБА_4 повідомив ПП «Рослана» про свій намір здійснити відчуження цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на вказані обставини, ПП «Рослана» підшукало інше приміщення, придатне для здійснення господарської діяльності, в зв`язку із чим 07.12.2022 року ПП «Рослана» уклало з гр. ОСОБА_5 . Договір оренди нерухомого майна № 1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту укладення вказаного договору оренди ПП «Рослана» почало здійснювати свою господарському діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , в зв`язку із чим фактично припинило користування приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи фактичне припинення користування орендованим майном, ПП «Рослана» звернулось до ОСОБА_4 з питанням припинення (розірвання) договору оренди від 14.08.2020 року, в зв`язку із чим сторони договору звернулись до приватного нотаріуса Бєлої О.М. В свою чергу, приватний нотаріус Бєлая О.М. роз`яснила, що проведення державної реєстрації щодо розірвання договору оренди є неможливим, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про зареєстроване обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, який було внесено згідно з договором купівлі-продажу № 1568 від 08.12.2022 року. Представник зазначив, що з 08.12.2022 року ПП «Рослана» повернула ОСОБА_4 з оренди нерухоме майно, фактично не користувалась приміщеннями цілісного майнового комплексу згідно з договором оренди від 14.08.2020 року за № 1769, будь-яких рахунків та/або інших документів на сплату орендної плати ПП «Рослана» не отримувала, а тому у нього і не виникало обов`язку по сплаті орендної плати. Крім того, факт повернення орендованого майна з оренди ПП «Рослана» також підтверджено підписом нового власника майнового комплексу у договорі купівлі-продажу № 1568 від 08.12.2022 року, п. 10 якого передбачено, що: «Відчужуваний об`єкт оглянутий покупцем. Претензій до продавця щодо стану об`єкта нерухомого майна, що відчужується за цим договором, покупець не має.» На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав вказаних у додаткових поясненнях.

В судовому засіданні представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову, оскільки з 2019 року ОСОБА_4 набув у власність цілісний майновий комплекс по вул. Айвазовського, 4 у м. Вінниця, а 14.08.2020 року уклав договір оренди цього приміщення на 10 років з ПП «Рослана». ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_3 про наявність договору оренди. ОСОБА_4 орендної плати від ПП «Рослана» не отримував.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 14.08.2020 року між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Рослана» було укладено договір оренди, за умовами якого ОСОБА_4 передав ПП «Рослана» в строкове платне користування без права викупу цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4, надану для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на строк, зазначений в п.3 даного договору (а.с. 82-84).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє протягом 10 років, а саме з 14.08.2020 року до 14.08.2030 року.

Пунктом 2.2., 2.3. договору оренди визначено, що про факт прийому-передачі цілісного майнового комплексу складається акт прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан цілісного майнового комплексу. Акт підписується орендодавцем з однієї сторони та орендарем з іншої сторони та є невід`ємною частиною договору. Орендодавець зобов`язаний передати орендарю цілісний майновий комплекс із складанням Акту не пізніше 7 днів з моменту державної реєстрації іншого речового права (оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.3. договору оренди, даний договір не може бути припинений чи розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін даного договору.

За оренду цілісного майнового комплексу, орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 100 грн. за один календарний місяць (п. 4.1. договору оренди).

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність підписаного акта прийому-передачі цілісного майнового комплексу, оскільки він не звільняє орендаря від сплати орендної плати.

Так, 20 лютого 2018 року Верховний Суд своєю постановою № 925/1596/16 визначив, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно документу під назвою «акт приймання-передачі», передбаченого ч. 1 ст. 795 ЦК, що підтверджує прийняття майна в оренду.

Судом встановлено, що 08.12.2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з відстрочкою платежу (а.с. 3-4). Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1568. За змістом договору ОСОБА_4 передає цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 1,6416 га, кадастровий номер 0510100000:01:009:0037. Продаж вчинено за 500000,00 грн., які ОСОБА_3 зобов`язався сплатити до 31.12.2023 року.

В пункті 7 вказаного вище договору ОСОБА_4 засвідчив, що об`єкт нерухомого майна, який є предметом цього договору, в найм (оренду) будь яким особам не переданий.

На підставі вказаного договору було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ОСОБА_3 став власником зазначеного майна, а також внесено запис про обтяження (а.с. 5, 6, 13).

25.08.2025 року ОСОБА_3 надіслав приватному підприємству «Рослана» повідомлення про відмову від договору, яке мотивоване тим, що він з 08.12.2022 року є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ПП «Рослана» є орендарем цього комплексу з 14.08.2020 року. З моменту його придбання ОСОБА_3 отримав всі права та обов`язки орендодавця, а ПП «Рослана» було зобов`язано сплачувати орендну плату, однак не сплачувало. Зважаючи на викладене ОСОБА_3 повідомив про відмову від договору оренди та з моменту отримання цього повідомлення, просив вважати договір розірваним. Заборгованість зі сплати орендної плати просив перерахувати за вказаними реквізитами (а.с. 14, 15).

Суд не приймає до уваги договір про розірвання договору оренди від "14.08.2020 року" укладений 17.07.2026 року між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Рослана», оскільки ОСОБА_4 не був правомочний на його укладання через відчуження комплексу 08.12.2022 року ОСОБА_3 до якого перейшло право власності на вказаний майновий комплекс. Тому вказаний договір є нікчемним.

Щодо долученого відповідачем договору оренди нерухомого майна від 07.12.2022 року, як доказу не користування майновим комплексом за адресою: АДРЕСА_1 , то слід зазначити, що користування відповідачем орендованим приміщенням в АДРЕСА_2 , не виключає право та можливість взяття відповідачем в оренду декілька приміщень. Разом з тим, у розділі 12 договору оренди від 07.12.2022 року в реквізитах ПП «Рослана» вказано його місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Таким чином, спірне орендоване майно відповідачу фактино було передано і він користувався ним, шляхом здійснення своєї господарської діяльності.

Підсумовуючи викладене вище, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 . 08.12.2022 року продав ОСОБА_3 майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в оренді ПП «Рослана» з 14.08.2020 року до 14.08.2030 року. Після відчуження вказаного майнового комплексу, 17.07.2026 року ОСОБА_4 з ПП «Рослана» укладає договір про розірвання договору оренди від 14.08.2020 року, який в силу закону є нікчемним. При цьому, зміст договору оренди від 14.08.2020 року не містить положень щодо відповідальності за несплату орендної плати та забороняє його розірваня в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін даного договору, чим порушуються права власника майна - ОСОБА_3 .

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до змісту ст. 12, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Отже, плата за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частин першої та другої статті 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже за загальним правилом зміна та розірвання цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Верховний Суд у постанові від 17.05.2023 року по справі № 914/865/22 виснував, що зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах. Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Отже, стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди майнового комплексу, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його майновий комплекс використовує інша особа.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлено, що відповідач систематично з 2022 року по 2026 рік допускав порушення умов договору щодо орендної плати, а саме - несплачував передбачену договором орендну плату, а відтак факт систематичного порушення відповідачем договору оренди майнового комплексу щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі та задоволення позову в цій частині.

Враховуючи те, що договір оренди № 1769 від 14.08.2020 року є дійсним, а відповідач належним чином не виконує зобов`язання за договором, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з ПП «Рослана» суми заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 4041,94 грн.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до приватного підприємства «Рослана», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2129,92 грн. Позивачем було здійснено переплату судового збору, тому надміру сплачений судовий збір за квитанцією №54R2-ВАZU-SD2Е від 18.05.2026 року у сумі 1597,44 грн. слід повернути позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 15, 16, 319, 525, 530, 598, 611, 626, 628, 629, 638, 651, 759, 782 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Рослана», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості– задовольнити.

Розірвати договір оренди, укладений між Приватним підприємством «Рослана» та ОСОБА_4 , посвідчений 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., реєстраційний номер 1769.

Стягнути з Приватного підприємства «Рослана» на користь ОСОБА_3 4041,94 грн. (чотири тисячі сорок одна гривня 94 коп.) заборгованості зі сплати орендної плати.

Стягнути з Приватного підприємства «Рослана» на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 коп.).

Повернути ОСОБА_3 надміру сплачений судовий збір за квитанцією №54R2-ВАZU-SD2Е від 18.05.2026 року у сумі 1597,44 грн. (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім гривень 44 коп.), які були ним сплачені при подачі до Вінницького міського суду Вінницької області цивільного позову до Приватного підприємства «Рослана».

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватне підприємство «Рослана», місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 75, код ЄДРПОУ 31950566.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складений 14.10.2026 року.

Суддя: