Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №152/1399/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1399/26

2/152/1212/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

18 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Смарт Пей» (далі - позивач) звернулось до суду з цим позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка) про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 44432,81 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.39).

Сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. При цьому, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просить розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в судове засідання, проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує (а.с.5).

Також, разом з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, в якій просить розглянути справу без участі представника позивача та повідомляє, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.6).

Відповідачка повідомлена про розгляд справи належним чином (а.с.45).

15 вересня 2026 року від представника відповідачки – адвоката Кришини А.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт відступлення права вимоги та набуття ним статусу нового кредитора. Зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України ). Відповідно до положень частини третьої статті 12 України , частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України ґрунтуватися на припущеннях. передбачено, що доказування не може Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України ). Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено до матеріалів позовної заяви Договір факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, укладений між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», завантажений до підсистеми «Електронний суд» у формі скан-копії (паперової форми), до якого додано роздруківку інформаційного листа інформаційної системи «Вчасно». Згідно з п. 8.6 Договору факторингу №1 від 26.06.2026, Договір укладений Сторонами в електронній формі, набуває чинності з моменту накладання на Договір кваліфікованих електронних підписів… Наданий Позивачем витяг із системи «Вчасно» є внутрішнім документом приватної IT-платформи, не є первинним електронним документом, не містить файлів електронних підписів у форматі .p7s чи контейнера .asic і не є офіційним протоколом перевірки КЕП, згенерованим через державний вебпортал Центрального засвідчувального органу (ЦЗО) чи портал «Дія». Сама по собі роздруківка з відмітками комерційного сервісу не є електронним підписом та не доводить факт правомірного скріплення договору КЕП/УЕП уповноваженими особами. Відповідно до п. 8.2 Договору, «Всі додатки... є його невід`ємною частиною, і будуть вважатися дійсними лише в тому випадку, якщо вони підписані уповноваженими представниками обох Сторін». Долучений позивачем роздрукований «Звіт про підписання в сервісі Вчасно», підтверджує накладення КЕП виключно на один єдиний файл — Договір факторингу.pdf. Цей звіт жодним чином не охоплює файл Реєстру боржників (Додатка № 2). Також персональні дані відповідачки ОСОБА_1 містяться у звичайній паперовій таблиці, названій «Витяг з Реєстру боржників № 1». Жодного електронного звіту, чи протоколу перевірки КЕП, який би підтверджував, що цей Реєстр (Витяг) був підписаний електронними підписами в межах тієї ж сесії документообігу, позивач не надав. Паперова таблиця, без належної верифікації КЕП на первинний електронний документ не є належним правовим документом. Окрім того, відповідно до преамбули Договору факторингу № 1 від 26.06.2026, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» в особі директора Носалик Ольги Василівни уклало цей правочин. Саме КЕП директора ОСОБА_2 міститься у звіті системи «Вчасно». Проте, у наданій паперовій формі «Витягу з Реєстру боржників №1», у графі «Новий кредитор» підпис від імені ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» поставлено особою, ідентифікованою як «Представник за довіреністю». При цьому, у текстовому полі взагалі відсутнє ПІБ цього представника; жодних довіреностей на право підпису документів та реєстрів від імені ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» на будь-яку особу позивачем до матеріалів позову не додано. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Отже, правочин (включаючи додатки, що є його невід`ємною частиною) має бути підписаний уповноваженою особою. Оскільки підпис на ключовому документі, що пов`язує Відповідачку ОСОБА_1 з цим боргом, поставлено анонімною особою без належного підтвердження повноважень (довіреності) у матеріалах позовної заяви, такий додаток є юридично нікчемним, а позовні вимоги — передчасними та безпідставними. Окрім того, у наданих позивачем документах містяться суперечності, які також виключають їх достовірність: У пунктах 1, 2.1, 2.3, 8.9 Договору факторингу №1 від 26.06.2026 чітко зазначено, що перелік боржників складається за формою згідно з Додатком № 2 (Реєстр Боржників). Натомість позивач надає документ під назвою «Витяг з Реєстру боржників № 1». Документ із такою назвою договором взагалі не передбачений. У самій шапці наданого Витягу вказано: Витяг з Реєстру боржників №1..., а нижче у заголовку цієї ж таблиці зазначено: Реєстр боржників № 2…, що свідчить про штучне створення документа та неможливість встановити, на підставі якого саме додатка відбулося і чи відбулося взагалі відступлення. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВС від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20). Відповідно до ч. 3 ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовом доказом. Оскільки наданий документ є копією електронного доказу, його оригіналом є виключно електронний файл, скріплений Кваліфікованими електронними підписами (КЕП) сторін. Проте, позивач не долучив до позову ні електронного файла-оригіналу, ні протоколу перевірки КЕП з державних порталів (ЦЗО чи Дія), що унеможливлює процесуальну верифікацію підписів, перевірку повноважень підписантів, дати та цілісності тексту. Без електронного файлу або офіційного протоколу перевірки підписів з порталу «Дія» чи ЦЗО неможливо встановити, чи взагалі існує цей документ в електронній формі, хто його підписав, коли, і чи не змінювався його текст після підписання. Крім того, всупереч імперативній вимозі ч. 4 ст. 100 ЦПК України, позивач у позовній заяві не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу та місце його знаходження. Договір факторингу за своєю правовою природою є рамковою угодою. Сам по собі договір не засвідчує перехід права вимоги до конкретного боржника. Перехід права вимоги та грошове зобов`язання передаються в момент підписання Акту приймання передачі Реєстру боржників, який фіксує виконання договору факторингу щодо конкретної особи. Позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви Акту приймання-передачі права вимоги або належного Витягу з Реєстру боржників, який би міг підтвердити, що право вимоги за кредитним договором відносно ОСОБА_1 було фактично відступлено та передано ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ». Отже, позивачем не доведено належними на допустимими доказами факт переходу права вимоги від клієнта (первісного кредитора) до фактора (позивача) відносно відповідачки ОСОБА_1 . Щодо витрат на правничу допомогу Позивачем заявлено до стягнення з Відповідачки ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України ). Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України). Право на правову допомогу гарантовано статтями 8 , 59 Конституції України , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 р. №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 р. №23-рп/2009; рішення від 11 липня 2013 р. №6-рп/2013). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23 рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, – в будь-якому разі була надмірна. Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат :1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України , при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі стороні необхідно надати суду такі докази: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.09.2026 7 підтверджені та доведені. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 26.03.2026 між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір про надання правничої допомоги. 30.06.2026 сторонами підписано акт наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026. Вказані документи жодних посилань на цивільну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування не містять. Зокрема, у договорі та акті наданих послуг відсутнє належне зазначення сторін спору, предмета спору, інших індивідуалізуючих ознак, які б дозволяли встановити, що зазначені послуги надані саме у справі 152/1399/26 і стосуються саме розгляду даного кредитного спору. Сам факт укладення між позивачем та адвокатом договору про надання правничої допомоги не підтверджує, що всі зазначені в ньому або акті послуги пов`язані саме з цією цивільною справою. Наданий Позивачем Акт від 30.06.2026 у п. 1 містить лише загальне формулювання: правничу допомогу по справі за позовом ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ». В Акті повністю відсутні ідентифікуючі ознаки цієї конкретної справи: немає посилання на відповідачку ОСОБА_1 , відсутній номер кредитної угоди чи будь-які інші унікальні дані правовідносин. Оскільки Позивач є фінансовою установою, яка ініціює тисячі судових спорів, наданий Акт не може вважатися належним доказом понесення витрат саме у справі проти ОСОБА_1 . Окрім того, Акт підписаний та складений 30 червня 2026 року. У таблиці виконаних робіт (пункти 2, 3) зазначено, що адвокатом уже виконано: Направлення позовної заяви до суду, а також Супровід цивільної справи під час судового розгляду... отримання ухвал суду. Проте, згідно з матеріалами справи, позовна заява була сформована та подана до суду лише 18 серпня 2026 року, а провадження у справі відкрито судом 19.08.2026. Таким чином, станом на 30.06.2026 (дата підписання Акту) судової справи фізично не існувало, позов не був направлений, а ухвали суду не могли бути отримані чи проаналізовані адвокатом. Включення до Акту від 30.06.2026 послуг, які об`єктивно не могли бути виконані на дату його підписання, свідчить про те, що цей документ містить завідомо неправдиві відомості та складений шаблонно, без реального виконання описаних у ньому робіт на вказану дату. Витрати на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (сплаченими) або існувати як реальне грошове зобов`язання. Оскільки Позивач є юридичною особою (фінансовою компанією), будь-які розрахунки з контрагентами (включаючи адвоката) мають здійснюватися виключно у безготівковій формі з відображенням у бухгалтерському обліку. Однак, сторона позивача не надала належних доказів, що підтверджують фактичну оплату позивачем гонорару адвокату. Отже, вартість витрат на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, що розглядається, як того вимагає частина перша статті 137 ЦПК України, наданими документами не підтверджується. У разі, якщо суд дійде висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу з вищезазначених підстав, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн. виходячи. Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України). Враховуючи незначну складність даної категорії справи, відповідачка вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є необґрунтованими та значно завищеними, непропорційним до предмета та ціни позову, враховуючи малозначність справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 320/3271/19, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, виходячи з яких суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Дана справа є малозначною і типовою, не потребувала глибоких правових досліджень, усі додатки до позовної заяви були надані адвокату позивачем, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, разом із позовною заявою адвокат подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. Враховуючи зазначене, відповідачка вважає, що сума за надані послуги має бути зменшена до 3000 грн. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини: у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 (п.п.34-36), у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заява №66561/01 (п.88), у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 заява №72277/01 (п.80), у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 заява №19336/04 (п.268), у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 заява №71660/11 (п.95), у справі "Чернега та інші проти України" від 18.06.2019 заява №74768/10 (п.294) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. З огляду на положення ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Верховним Судом у постанові від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, від 26.02.2020 у справі №910/5744/18, від 07.04.2020 у справі №910/11310/18). Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Щукін проти України" від 28.02.2006 заява №16329/03 (п.28) та у справі "Козинець проти України" від 06.12.2007 заява №75520/01 (п.76) зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір. З огляду на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідачки. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України відповідачка повідомляє, що при необхідності докази підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим відповідна вимога про їх стягнення буде заявлена після ухвалення рішення суду. На підставі вищевикладеного, представник відповідачки просить: долучити до матеріалів цивільної справи №152/1399/26 відзив на позовну заяву; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити; визнати, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами зв`язок заявлених витрат на правничу допомогу із розглядом саме цивільної справи № 152/1399/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір до фактично підтвердженого та співмірного розміру з урахуванням положень статті 137 ЦПК України (а.с.46-51).

16 вересня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказує, що 15 вересня 2026 року в електронний кабінет представника позивача надійшов відзиві відповідача на позовну заяву. Ознайомившись із наведеними у відзиві доводами та запереченнями відповідача, позивач категорично не погоджується з ними, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами виходячи з наступного. Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829,) (надалі АТ «ПУМБ»/Банк/Позикодавець/Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник/Боржник/Відповідач) було укладено кредитний договір №2001755940201 від 04.12.2020 року (надалі – кредитний договір). Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання Позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www. pumb. ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема, і через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). До позовної заяви долучено договір факторингу № 1 від 26.06.2026 з доказами його підписання в електронному вигляді, витяг із Реєстру боржників, копію платіжної інструкції № 23 про оплату за договором факторингу, а також документи щодо правового статусу позивача як фінансової установи. Наявність цих документів у складі відправлення відповідачу додатково підтверджується описом вкладення, у якому вони зазначені окремими позиціями. За пунктами 2.1, 2.2 договору факторингу АТ «ПУМБ» передає позивачу в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаних сторонами реєстрах боржників. Відповідно до пункту 4.1 договору права вимоги вважаються відступленими у день надходження повної оплати. Виконання цієї умови підтверджується платіжною інструкцією № 23. У наданому договорі факторингу міститься інформація про накладення сторонами кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що підтверджує його підписання сторонами в електронній формі (ст.6 договору, що долучено до матеріалів справи). Договір факторингу № 1 від 26.06.2026 укладений сторонами в електронній формі та підписаний уповноваженими представниками АТ «ПУМБ» і ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» електронними підписами. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною або сторонами. Отже, письмова форма правочину не обмежується складанням паперового документа з власноручними підписами. Електронний підпис — це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються та використовуються ним як підпис. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу також не може заперечуватися лише на підставі того, що він створений і підписаний в електронному вигляді. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як власноручний підпис, та користується презумпцією відповідності власноручному підпису. Використання удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, також не може бути самостійною підставою для заперечення юридичної сили документа, особливо коли сторони договору прямо погодили такий спосіб його підписання. Пунктом 8.6 договору факторингу сторони погодили, що датою укладення договору є дата накладення останнього кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису уповноваженого представника сторони, який базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Таким чином, сторони заздалегідь погодили електронну форму договору, види підписів і момент набрання ним чинності. До договору долучено протокол його підписання у сервісі електронного документообігу «Вчасно», який містить відомості про підписувачів, види накладених електронних підписів, сертифікати відкритих ключів та час підписання документа. Ці дані дають змогу ідентифікувати осіб, які підписали договір, та перевірити цілісність електронного документа. Відповідач не надав доказів недійсності сертифікатів, компрометації особистих ключів, зміни документа після його підписання або відсутності повноважень у підписувачів. Договір факторингу не визнаний недійсним у судовому порядку, тому відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Отже, відсутність на примірнику договору власноручних підписів і печаток не свідчить про його неукладеність або недійсність. Договір факторингу № 1 від 26.06.2026 укладений із дотриманням письмової форми, належним чином підписаний сторонами та створює передбачені ним правові наслідки. Це саме і стосується витягів з реєстру боржників. Витяг із Реєстру боржників містить дані, які однозначно ідентифікують передану вимогу: прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його РНОКПП, адресу, дату і номер кредитного договору, а також складові та загальний розмір переданої заборгованості. Документ підписаний від імені первісного та нового кредиторів і скріплений їхніми печатками. Тому твердження відзиву про підписання витягу лише позивачем прямо спростовується самим документом. Стаття 517 ЦК України надає боржнику право вимагати докази переходу права вимоги. Такі докази відповідачу надані разом із копією позову, а суду — разом із позовною заявою. Неповідомлення боржника саме по собі не припиняє основного зобов`язання і не звільняє його від повернення отриманих коштів. Воно має значення лише для ризику виконання первісному кредиторові. Відповідач не стверджує та не доводить, що після 26.06.2026 виконав зобов`язання АТ «ПУМБ». До позовної заяви долучено належним чином оформлений витяг із Реєстру боржників до договору факторингу № 1 від 26.06.2026, який містить усі відомості, необхідні для ідентифікації переданої вимоги, а саме: ПІБ відповідача, його РНОКПП, адресу, дату і номер кредитного договору, розмір заборгованості за основною сумою кредиту та загальний розмір переданої вимоги. Витяг підписаний представниками первісного та нового кредиторів і скріплений печатками юридичних осіб. Посилання відповідача на відсутність акта приймання-передачі документації також є безпідставним. Необхідно розмежовувати перехід права вимоги та технічну передачу документів, які стосуються кредитних справ боржників. Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу права вимоги за Реєстром боржників вважаються відступленими у день надходження повної оплати на рахунок первісного кредитора. Отже, умовою переходу права вимоги є здійснення оплати, а не підписання акта приймання-передачі документації. Виконання умови щодо оплати підтверджується платіжною інструкцією № 23. Передбачений пунктами 5.1.1 та 5.3.3 договору акт приймання-передачі стосується передачі документації за кредитними справами та підтверджує виконання організаційного обов`язку між сторонами договору факторингу. Договір не визначає підписання такого акта як відкладальну умову переходу права вимоги. Фактичне отримання позивачем документів щодо ОСОБА_3 також підтверджується їх поданням до суду: заявою про приєднання, довідкою про кредитний ліміт, випискою з рахунку, розрахунком заборгованості та іншими документами кредитної справи. Тому відсутність у матеріалах справи окремого акта передачі документації не спростовує ні факту отримання цих документів позивачем, ні переходу до нього права вимоги. Отже, договір факторингу, доказ здійснення оплати та засвідчений витяг із Реєстру боржників у своїй сукупності є належними і достатніми доказами набуття ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» права вимоги до відповідача. Надання повного Реєстру щодо інших боржників та акта технічної передачі Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.09.2026 4 документації для вирішення цього спору не вимагається. Щодо витрат на професійну правничу допомогу Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України для розподілу судових витрат враховується вартість правничої допомоги, яка як сплачена, так і підлягає сплаті. Тому відсутність окремого платіжного документа не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні, якщо обсяг послуг та їх вартість підтверджені договором і актом. Посилання відповідача на типовість спору не спростовує фактичного обсягу роботи. Позов ґрунтується на значному масиві банківських документів, тривалій виписці за 2019–2026 роки, документах про неодноразову зміну кредитного ліміту, договорі факторингу та реєстрі боржників. Крім того, представник відповідача подав відзив обсягом десять сторінок, який потребував окремого аналізу і підготовки цієї відповіді. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України ). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано договір про правову допомогу від 26.03.2026 укладений між ним та адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем та акт наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 на 10 000,00 грн. Доводи відповідача щодо неспівмірності витрат є суто суб`єктивними. Натомість надані позивачем докази у їх сукупності свідчать, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Рудзея Ю.В. у розмірі 10 000,00 грн повною мірою відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та реальності, визначеним ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а тому мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача. Матеріали справи у своїй сукупності підтверджують: укладення відповідачем кредитного договору шляхом власноручного підписання заяви; погодження кредитного ліміту та процентної ставки; відкриття рахунку і фактичне багаторазове використання кредитних коштів; наявність невиконаного зобов`язання; перехід права вимоги від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ»; а також реальність і визначеність витрат на правничу допомогу. Відзив не містить доказів погашення заявленої заборгованості, конкретного спростування операцій за рахунком чи належного контррозрахунку. Більшість його доводів або суперечать долученим документам, або ґрунтуються на правових висновках, сформованих за інших фактичних обставин. На підставі вищевикладеного, представник позивача просить: долучити цю відповідь на відзив до матеріалів справи № 152/1399/26 та позовні вимоги ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, у тому числі вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с.53-55).

21 вересня 2026 року від представника відповідачки до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких вона вказує, що 15 вересня 2026 року позивачем в особі представника Карапетрової К.В. через підсистему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив. Згідно з ч.3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Отже останнім днем для подачі заперечень є 21.09.2026. Ознайомившись зі змістом відповіді на відзив на позовну заяву, відповідачка ОСОБА_1 вважає викладені в ній доводи позивача безпідставними, необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Відповідно до ст. 76, 77 ЦПК України докази повинні бути належними та стосуватися предмета доказування. У відзиві на позовну заяву відповідачкою ОСОБА_1 зазначено, що позивачем у позовній заяві не доведено належними та допустимими доказами факт відступлення права вимоги та набуття ним статусу нового кредитора. Позивач у відповіді на відзив зазначає, що Договір факторингу № 1 від 26.06.2026 укладено в електронній формі через сервіс «Вчасно». Проте позивач уникає спростування ключових доводів відповідачки, викладених у відзиві про відсутність верифікації КЕП на додатках, а саме: що наданий позивачем «Звіт про підписання в сервісі Вчасно» охоплює виключно один файл — Договір факторингу.pdf ; що жодного звіту чи державного протоколу перевірки КЕП (згенерованого через ЦЗО чи портал «Дія»), який би підтверджував підписання електронним цифровим підписом саме Реєстру боржників (Додатка № 2), позивач не надав; що у паперовій формі «Витягу з Реєстру боржників № 1» у графі «Новий кредитор» підпис поставлено особою з приміткою «Представник за довіреністю». При цьому в документі взагалі відсутнє ПІБ цієї особи, а жодних довіреностей на право підпису реєстрів від імені ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до матеріалів позову долучено не було. Відповідно до ст. 207 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», належним чином підписаним є лише той електронний документ, який містить електронний підпис його автора. Оскільки Реєстр боржників не містить підтвердження накладення КЕП, він є звичайною неверіфікованою паперовою таблицею, що не має статусу первинного документа. Позивач зазначає, що право вимоги переходить у день оплати (згідно з платіжною інструкцією № 23), а Акт приймання-передачі документації має лише організаційний характер. Однак, сам факт перерахування грошових коштів за платіжною інструкцією № 23 не доводить, що позивачу було передано право вимоги саме до ОСОБА_1 , оскільки Договір факторингу укладений в електронній формі, а деталізований перелік боржників (Реєстр), не підписаний КЕП у встановленому законом порядку. Персональні дані відповідачки ОСОБА_1 містяться у звичайній паперовій таблиці, названій «Витяг з Реєстру боржників № 1». Жодного електронного звіту, чи протоколу перевірки КЕП, який би підтверджував, що цей Реєстр (Витяг) був підписаний електронними підписами в межах тієї ж сесії документообігу, позивач до відповіді на відзив не надав. Паперова таблиця, без належної верифікації КЕП на первинний електронний документ не є належним правовим документом. Окрім того, відповідно до преамбули Договору факторингу № 1 від 26.06.2026, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» в особі директора Носалик Ольги Василівни уклало цей правочин. Саме КЕП директора ОСОБА_2 міститься у звіті системи «Вчасно». Проте, у паперовій формі «Витягу з Реєстру боржників №1», у графі «Новий кредитор» підпис від імені ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» поставлено особою, ідентифікованою як «Представник за довіреністю». При цьому, у текстовому полі взагалі відсутнє ПІБ цього представника; жодних довіреностей на право підпису документів та реєстрів від імені ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» на будь-яку особу позивачем до матеріалів позову не додано. Позивач сформував та долучив до матеріалів позовної заяви Протокол створення та перевірки КЕП, який стосується факту підписання представником позовної заяви під час її відправки через систему «Електронний суд» та додатків до неї. Цей факт беззаперечно доводить, що Позивач досконало володіє та знає процесуальний алгоритм підтвердження електронних підписів через державні портали (Центральний засвідчувальний орган або портал «Дія»). Водночас щодо головних матеріально-правових документів — Договору факторингу № 1 від 26.06.2026 р. та Витягу з Реєстру боржників № 1 — аналогічних державних протоколів перевірки КЕП суду надано не було. Замість первинних електронних файлів підписів у форматі .p7s/.asic чи офіційного державного звіту, позивач надав роздруківку внутрішнього «Звіту про підписання в сервісі Вчасно». Ця роздруківка є продуктом приватної комерційної IT-платформи, не є державним протоколом верифікації й не охоплює своїм підписом Реєстр боржників. Така вибірковість свідчить про те, що позивач свідомо приховує відсутність законно накладених КЕП на первинних документах відступлення права вимоги. У відповіді на відзив позивач зазначає, що документ підписаний від імені первісного та нового кредиторів і скріплений їхніми печатками. Тому твердження відзиву про підписання витягу лише позивачем прямо спростовується самим документом, однак ОСОБА_1 у відзиві такого не стверджувала, що свідчить також про шаблоне використання документу. Також наявність у позивача окремих паперових копій документів (або як зазначає у відповіді на відзив — документів щодо ОСОБА_3 ) не доводить правомірності набуття прав нового кредитора щодо ОСОБА_1 . Щодо витрат на правничу допомогу Позивач просить стягнути з відповідачки 10 000 грн на підставі договору про правову допомогу від 26.03.2026, укладеного з адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем. Проте у матеріалах справи наявна очевидна суперечність. Згідно п.1 Акту наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 (далі по тексту Акт), до наданих адвокатом послуг включено розрахунок заборгованості відповідно до умов кредитного договору, однак розрахунок заборгованості було надано ТОВ «ПУБМ», а не проведено адвокатом. Крім того, відповідно до п.3 Акту, до наданих послуг включено процесуальний та правовий аналіз доказів, наданих іншою стороною разом з відзивом/відповіддю на відзив. Складання та подання відповіді на відзив… Разом з тим, відповідь на відзив готував, підписував та направляв до суду не адвокат Рудзей Ю.В., а представник за довіреністю ОСОБА_4 . Включення у відповідь на відзив тексту про стороннього боржника ( ОСОБА_3 ) беззаперечно доводить, що жодної індивідуальної, складної чи значної за обсягом часових затрат аналітичної роботи адвокатом Рудзеєм Ю.В. для захисту інтересів ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» у справі № 152/1399/26 проведено не було. Також позивачем до матеріалів позовної заяви та відповіді на відзив не було долучено документів, які б підтверджували вартість витрат на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, що розглядається, як того вимагає частина перша статті 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи та фактично виконаними адвокатом роботами. Оскільки роботу в суді виконує інший представник (Карапетрова К.В.) за звичайними копійованими шаблонами, вимога про стягнення 10 000 грн є недоведеною, штучно створеною, зловживанням процесуальними правами та не підлягає задоволенню. Отже, позивачем до відповіді на відзив не долучено жодного доказу на спростування доводів відзиву ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного, представник відповідачки просить: прийняти заперечення на відповідь на відзив та долучити його до матеріалів справи № 152/1399/26 та в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі (а.с.59-61).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що 04 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001755940201, шляхом підписання відповідачкою Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У підписаній відповідачем Заяві, відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати Кредитну картку, встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цієї Заявою, Кредитний ліміт у сумі 30000 грн. За умовами вказаного договору, реальна річна процентна ставка складає 47,88% (а.с.7).

З копії довідки про збільшення кредитного ліміту за рахунком відповідачки вбачається, станом на 04 грудня 2020 року, його розмір становить 30000 грн (а.с.8).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25 червня 2026 року, заборгованість відповідачки становить 44432,81 грн, з них: 27315,33 грн – заборгованість за сумою кредиту та 17117,48 грн – заборгованість за процентами (а.с.9).

Виписка по рахунку на ім`я відповідачки ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2020 року по 25 червня 2026 року, свідчить про користуванням грошовими коштами відповідачкою (а.с.10-11).

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого клієнт зобов`язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором. Пунктом 4.1. договору факторингу передбачено, що права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день надходження оплати за права вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п. 3.2. договору, за ціною, визначеною п. 3.1. договору. Клієнт після надходження на його рахунок коштів в сумі, зазначеній в п.3.1. договору, передає фактору реєстр боржників (а.с.12-14).

Згідно витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №1 від «26» червня 2026 року, укладеного між АТ «ПУМБ», та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» Реєстр боржників № 2 до Договору факторингу №1 від 26 червня 2026 року, АТ «ПУМБ» передало ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» право вимоги заборгованості відносно відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001755940201 від 04 грудня 2020 року в загальній сумі 44432,81 грн (а.с.15).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом досліджено, документи, які укладено між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» та обґрунтовують передачу ТОВ «ФК «Смарт Пей» права вимоги за договором до відповідачки, з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Згідно умов вищевказаного Договору факторингу та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою "боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При цьому, суд звертає увагу, що наведені заперечення у відзиві на позовну заяву зводяться до визнання недійним договору факторингу. Водночас у цій справі відсутні підстави для визнання недійсним договору факторингу та застосування наслідків недійсності цього договору, оскільки стороною відповідача не надано доказів, що догорів факторингу є недійсним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачкою узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми кредиту та сплати відсотків, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 44432,81 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, – в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивача було укладено договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року з адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем (а.с.17).

30 червня 2026 року між адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем та представником ТОВ «ФК Смарт Пей» складено акт надання послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року на суму 10000 грн (а.с.18).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому представник позивача не приймає участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 10000 грн. є неспівмірною зі складністю справи, яка є малозначною, обсягом наданих адвокатських послуг та часткового задоволення позову.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи лише у сумі 1000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором №2001755940201 від 04 грудня 2020 року у розмірі 44432,81 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять дві) гривні 81 копійку, з них: 27315,33 грн – заборгованість за кредитом та 17117,48 грн – заборгованість по процентам.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 1000 (одна тисяча) гривень витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апе ляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський