Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №148/2011/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2011/26

Провадження № 2/148/1588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Носулько К.П.,

представник ГУ ДКС України у Вінницькій області Соцький Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ про повернення неналежним чином набутих грошових коштів.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з надалі уточненим позовом посилаючись на те, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 9 вересня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Після винесення даної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач сплатив штраф у вищезазначеній сумі до Державного бюджету України. В той же час звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання вищезазначених дій ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними та про скасування вищезазначеної постанови та закриття провадження по даній справі.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року по справі №148/2598/25, яке набрало законної сили, позов був задоволений: вищезазначена постанова №2/25/615 від 9 вересня 2025 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 Полковником Ліщиною Я.М. про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , за статтею 210-1 ч. 3 КУпАП - була скасована, а провадження у справі закрито.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ від 24 вересня 2025 року позивачем були сплачені кошти у розмірі 17000 гривень, в якості сплати штрафу, які були зараховані до Державного бюджету України.

Після постановлення рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року позивач звернувся до ТУ Державної казначейської служби України в Вінницькій області з заявою про повернення вищезазначених коштів. Але, листа з будь-якою відповіддю від ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області не отримав, тобто дана державна установа проігнорувала заяву позивача.

Крім того, з аналогічним листом про повернення коштів позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але, даний лист залишився без позитивної відповіді. Разом з цим, позивач зателефонував до Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо надіслання будь-якої відповіді. По телефону Спеціаліст даної державної установи заявив, що органи казначейства здійснюють безспірне списання коштів Державного бюджету за судовим рішенням, яке регламентується Порядком виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.

Обґрунтовуючи свою відмову у виконанні заяви позивача, ГУ ДКС України у Вінницькій області послався на те, що позивач повинен звернутися до Тульчинського суду з відповідним позовом про стягнення даних коштів.

Просить суд стягнути з ГУ ДКС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , безпідставно набуті кошти в сумі 17000,00 гривень.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, позовна заява містить вимогу про розгляд справи у відсутності позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 надав листа про розгляд справу у його відсутності.

Представник ГУ ДКС України у Вінницькій області, за дорученням Соцький Є.І. у судовому засіданні просив відмовити в позові, оскільки даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Крім того існує процедура повернення(стягнення)коштів з Державного бюджету України, яка регулююєся: Порядком повернення(перерахування)коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. ІНФОРМАЦІЯ_5 є контролюючим органом за надходженнями до бюджету відповідного штрафу, а Головне управління Казначейства здійснює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів шляхом оформлення розрахункових документів на підставі подання (висновку, повідомлення) контролюючого органу. Таким чином, Головне управління Казначейства повертає помилково або надмірно сплачені кошти лише уразі подачі до нього відповідним контролюючим органом належним чином оформлене подання (висновок).

Станом на день подачі відзиву відповідним контролюючим органом (або ж від одного з органів, визначених Постановою № 106) належно оформленого подання (висновку) про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету України коштів у розмірі 17 000,00 грн. до Головного управління Казначейства не подавалося. Представник відповідача вважає, що права та інтереси позивача Головним управління Казначейства жодним чином не порушені.

Вислухавши представника ГУ ДКС України у Вінницькій області, дослідивши матеріали справи, суд виходить зі слідуючого.

Судом з`ясовано, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 9 вересня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. (а.с. 5)

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ від 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 17000 гривень, отримувач: ГУК у Вінницькій області, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України. (а.с. 12)

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року в справі №148/2598/25, постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 від 9 вересня 2025 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 КУпАП - скасована, а провадження у справі закрито.(а.с. 32-37)

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач звернувся до ТУ Державної казначейської служби України в Вінницькій області з заявою про повернення штрафу із державного бюджету. (а.с. 14)

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Позивач обґрунтував вимогу про стягнення суми сплаченого ним адміністративного штрафу тим, що суд в адміністративній справі скасував постанову про застосування цього штрафу. Сплачена до Державного бюджету України суму адміністративного штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.ч. 1,2ст. 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1ст. 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1ст. 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст. 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

За змістом абз. 1 ч. 3 ст. 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга ст. 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2ст. 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абз. 2 ч. 3 ст.17 ЦК України).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року по справі №148/2598/25 скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №2/25/615 від 9 вересня 2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн., а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрито.

Суд звертає увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративного штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням суду про скасування постанови та закриття провадження у справі відповідна юридична підстава відпала.

Суд вважає, що після скасування судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

Суд зазначає, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з ГУ ДКС України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань та відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16. Згідно з цим висновком законодавство не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Вказане узгоджується з постановою ВП ВС у справі № 910/5880/21.

Оскільки доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 17 000 грн. матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1065,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки саме останній зобов`язаний був звернутися до органів державної казначейської служби з поданням про повернення коштів з бюджету, а тому саме останній порушив права позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно збережені (утримані) кошти в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 - 1 065,00 гривень сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дамчук О.О.