Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №144/458/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/458/26

Провадження № 1-кп/144/76/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026020110000032 від 14.02.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 17.07.2025 у справі №144/930/25, яка набрала законної сили 26.08.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

При цьому ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність даного рішення суду, яке набрало законної сили, будучи ознайомленим з ним, з метою його невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичним і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно та систематично керував транспортним засобом без передбаченого на те дозволу та, починаючи з 26.08.2025, тричі був зупинений працівниками поліції під час керування транспортними засобами за порушення Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Так, 04.10.2025 ОСОБА_4 був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області під час керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 05.11.2025, у справі № 144/1547/25, що набрала законної сили 18.11.2025, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Також, ОСОБА_4 19.11.2025 був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області під час керування транспортними засобами, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 24.12.2025 у справі №144/1791/25, що набрала законної сили 06.01.2026, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Однак, ОСОБА_4 , 14.02.2026, близько 16 год 00 хв, достовірно знаючи про постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 17.07.2025 у справі №144/930/25, що набрала законної сили 26.08.2025, будучи ознайомленим з нею, з метою її невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичним і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, на автодорозі сполученням с. Степанівка - с. Карабелівка Гайсинського району Вінницької області керував транспортним засобом, а саме належним ОСОБА_5 , автомобілем ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , який мав технічні несправності (розбита передня ліва фара), у зв`язку із чим був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Отже, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність рішення суду , яким його позбавлено права керування транспортним засобом строком на 5 років, діючи умисно, починаючи з 26.08.2025, продовжував керувати транспортними засобами та неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що був притягнутий у встановленому законом порядку до адміністративної відповідальності, тим самим умисно ухилився від виконання постанови Теплицького районного суду Вінницької області від 17.07.2025 у справі №144/930/25.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, а саме: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, фактичні обставини справи, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював та підтвердив їх, щиро розкаявся, показав, що дійсно за вказаних у обвинувальному акті обставин керував транспортними засобами, будучи позбавленим права керування такими.

У суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого. Роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 своїми протиправними та винними діями скоїв суспільно небезпечне діяння при встановлених у суді обставинах, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

ОСОБА_4 раніше не судимий, свою винуватість визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, факт щирого каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину. Також суд враховує фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення та реалізації злочинного умислу, дані про особу обвинуваченого.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

Відтак, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинення злочину, як такого, що розкаявся, бажає стати на шлях виправлення, його особи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України - у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, таке покарання для обвинуваченого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Витрати на залучення експертів та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 65, 66, 67, ч. 1 ст. 382 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, призначивши йому покарання у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя