Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №137/765/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/765/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Літин матеріали кримінального провадження №12024020050000984 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, пенсіонера, розлученого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так, 27.11.2024, близько 17 години 20 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільним шляхом міжнародного значення «М-30», сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Луганськ - Ізварине», в напрямку м. Вінниця, на відрізку дороги, що проходить по вулиці Богдана Хмельницького, в межах населеного пункту селище Літин, Вінницького району, Вінницької області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку №70, вищевказаної вулиці, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України та дорожніми знаками, 5.38.1 та 5.38.2 Правил дорожнього руху України, з необережності, що виразилося кримінальною протиправною самовпевненістю, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість керованого ним автомобіля, аж до повної зупинки, щоб дати дорогу останньому, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину дороги по розмітці нерегульованого пішохідного переходу справа-наліво по ходу руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани лівої надбрівної ділянки, закритого перелому 1,2 ребер зліва та закритий перелом лівої малогомілкової кістки, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, але за своїм характером такі, що потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я. Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи в даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вбачається невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_3 за вищевикладених обставин, порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3.(6), 4.16 (а), 18.1, Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001). Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 , знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Із показань обвинуваченого ОСОБА_3 допитаного в судовому засіданні встановлено, що він вину в скоєній дорожньо-транспортній пригоді визнає повністю. Він дійсно здійснив наїзд на пішохода. В скоєному розкаюється. Потерпілий ОСОБА_5 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він 27.11.2024 близько 17 години переходив дорогу в с-ще Літин, де на нього було здійснено наїзд автомобілем марки ВАЗ. Внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, тривалий час лікувався. Цивільний позов підтримує в поному обсязі і просить його задовільнити. Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину та враховуючи його покази в судовому засіданні, суд вважає їх достовірними, а тому відповідно до вимог ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що позиція обвинуваченого добровільна та він правильно розуміє зміст цих обставин. Суд роз`яснив про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку при такому порядку вирішення справи. Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, так і дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також те, що він усвідомив свою вину, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у скоєному. Дані обставини суд відносить до обставин, що пом`якшують покарання. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст.67 КК України судом не встановлені. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, суд враховує те, що він вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання. З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд керуючись ст.50, 65 КК України, вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України - у межах санкції вказаної статті у виді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.. 100 КК України. Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2024 необхідно скасувати. На підставі ст. 124 КК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат. При вирішення цивільного позову, суд виходячи з принципу розумності та справедливості вважає необхідним задовольнити його частково. Керуючись ст.ст. 349, 374-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати трнаспортним засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2024 на автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати. Речовий доказ автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власнику. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 7401,85 грн. Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 60 000,00 грн. моральної шкоди та 15 000,00 грн. відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.2 ст. 349 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Літинський районний суд Вінницької області. Вирок набуває чинності, якщо протягом 30 днів не буде подано апеляційної скарги. Копії вироку вручити сторонам кримінального провадження.

Суддя: ОСОБА_1