Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №136/1580/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1580/26

провадження №3/136/466/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Шпортун С.В., за участі секретаря судового засідання Белінської С.І., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Коцюбняк В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, матеріали, які надійшли від заступника начальника Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, українця, працюючого автослюсарем ТОВ "Автострада", зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 о 00 год. 55 хв. в селищі Турбів по вул. Миру, Вінницького р-ну, Вінницької обл., гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 ч.1 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП не визнав, суду пояснив, що 09.07.2026 він під час комендантської години підвозив близьку родичку ОСОБА_2 та інших осіб, за їх місцем проживання в АДРЕСА_3 , які перебували у нього в гостях, повертаючись назад, проїхавши колцо, він повернув, можливо й не увімкнув поворот, став та розмовляв із товаришем по телефону, після чого побачив проблискові маячки службового транспортного засобу працівників поліції, які до нього під`їхали, вказали на допущені ним порушення ПДР та в подальшому звернули увагу на наявність запаху алкоголю з транспортного засобу і зобов`язали його пройти огляд на стан сп`яніння. Оскільки в країні склалась складна ситуація, йому відомі випадки коли могли заломати людину та доставити до ТЦК, у зв`язку із чим він відмовився виходив із автомобіля. При цьому зазначив, що на даний час має бронювання. На час події він не був працевлаштований, хоча відмітки про розшук в електронних документах не було, утім побоювався про можливість вчинення працівниками поліції протиправних дій. Зазначив, що штраф за порушення ПДР, за що його було притягнуто до відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, - сплатив, оскільки він не значний.

Захисник у судовому засіданні просила суд провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ст.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, надавши до суду письмове клопотання із наведеними аргументами. У судовому засіданні зазначила, що матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскілки зупинився на узбіччі дороги перебував із заведеним мотором, він розмовляв по телефону зі своїм знайомим, перебуваючи за водійським сидінням, рух автомобілем не здійснював, отож не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У подальшому до нього під`їхали працівники поліції, які звинуватили у порушенні ПДР, що мало місце за 10 хв до цього. Після чого працівник поліції почав безпідставно звинувачувати ОСОБА_1 в тому, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зазначивши про наявність запаху алкоголю з автомобіля, тоді як ОСОБА_1 з автомобіля не виходив, спілкувався з працівниками поліції через відкрите вікно, що унеможливлювало встановлення вказаної ознаки, інших ознак не було повідомлено. Із доданого відеозапису будь-які ознак не проглядаються, надані ОСОБА_1 заперечення, до уваги працівниками поліції не брались, також вказані ознаки алкогольного сп`яніння, що зазначені працівниками поліції у інших документах суттєво відрізняються, не було зафіксовано відсторонення від керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що на думку сторони захисту також має суттєве значення для вирішення даної справи, оскільки свідчать про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, що в силу вимог ст.266 КУпАП, тягне визнання огляду недійсним, а сплата штрафу не може свідчити про визнання особою своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

08.10.2026 ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП України, судом було прийнято рішення про продовження розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до відповідальності за участі його захисника.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, перевіривши доводи клопотання про закриття провадження у справі та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наступне.

На підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, особою, що склала матеріали про адміністративне правопорушення надано наступні докази, які безпосередньо досліджувались у судовому засіданні, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №714447, відповідно до якого зазначено суть правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено вище;

- Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді: різкого запаху алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння очей, порушення координації рухів, проводилась фіксація на нагрудну камеру, ОСОБА_1 від огляду відмовився;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09.07.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння очей, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився;

- постанова серія ЕНА №751593, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та з якої встановлено, що 09.07.2026 о 00:55 год в смт. Турбів по вул. Миру ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи непристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.9. ПДР, а також при зміні напрямку руху завчасно не увімкнув покажчик повороту у відповідному напрямку, чим порушив п.9.26 ПДР.

- відеозапис CD диску із нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого зафіксовано обставини, які підлягають доказуванню у даній справі та який був безпосереднім предметом перегляду у судовому засіданні, відтворення подій розпочинається з того, що особа, як було встановлено ОСОБА_1 перебуває за кермом транспортного засобу, у якому увімкнено двигун та фари, тобто він перебуває у робочому стані, біля вуха тримає телефон та через деяку мить просить прийти когось до моста. Біля транспортного засобу стоять працівники поліції та службовий транспортний засіб із увімкненими проблисковими маячками, працівники поліції повідомляють про допущені порушення ПДР та керування в період комендантської години, що не заперечується ОСОБА_1 , який повідомив, що їде додому на вулицю Л. Українки, 32, в смт. Турбів, на що працівник поліції повідомив, що це зовсім в іншому напрямку. В подальшому працівник поліції вказує на наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю з автомобіля та уповільненої мови, що є підставою для проходження огляду в установленому законом порядку на стан сп`яніння. ОСОБА_1 повідомив, - «що трохи є вчорашнє, перегар, давайте по-людські», у подальшому ОСОБА_1 просить «розрулити ситуацію», «вказує, що відблагодарить», «вирішемо це питання», «просить сісти з боку», тощо. Далі ОСОБА_1 знову набирає по телефону особу та просить підійти швидше. При розмові із працівниками поліції зазначає, що у розшуку не перебуває, на що працівники поліції повідомляють, що вони вказані обставини і не перевіряють та просять заглушити транспортний засіб і вимкнути фари з метою належного з`ясування обставин. На пропозицію працівників поліції пройти огляд в установленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовляється виходити із транспортного засобу. Після цього до транспортного засобу підійшла особа, як було становлено пізніше це ОСОБА_3 , який при зверненні до ОСОБА_1 повідомляє, – «що я ж завіз тебе додому, то куди ти знову поїхав?», на що той зазначив, «що мусів відвезти людину», ОСОБА_4 вказує, що «ти вже полюбому приїхав, або відмова або п`яний та ст.130 вже є», «не маєш совісті», «будеш доказувати у суді». Після чого працівники поліції повідомляють про порядок оформлення матеріалів про адмініструванні правопорушення та проводять відповідні дії, роз`яснюють його права, тощо.

За клопотанням сторони захисту було допитано в судовому засіданні свідків.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що приходиться товаришем ОСОБА_1 , дати не пам`ятає, утім можливо за два місяці до дати судового розгляду, тобто 09.08.2026 десь біля 19:30 год. він привозив ОСОБА_1 із м. Вінниці додому, цього ж дня останній подзвонив опівночі та просив підійти, бо його хочуть забрати працівники поліції, він прийшов та забирав транспортний засіб, віз ОСОБА_1 додому, бачив, що останні не був п`яний, він був втомлений. Висловлювання, що були зафіксовані від нього на відеокамері щодо відсутності совісті, тощо пов`язав із викликом його ОСОБА_1 опівночі.

Свідок ОСОБА_2 суду повідомила, що являється родичкою ОСОБА_5 , 09.07.2026 приїхав її чоловік ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем та вони пішли в гості до сім`ї ОСОБА_7 . Після 20:00 год. приїхав ОСОБА_1 , він з ними повечеряв, не сидів, алкоголю не вживав та пішов одразу ремонтувати транспортні засоби, вони засиділись, тому ОСОБА_1 підвозив їх додому на вул. Миру, 125, в смт. Турбів. Очевидцем подій, що є предметом судового розгляду не була.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейських.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, слідує, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом», тоді як таке визначення наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом — виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВСКАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Судова практика чітко вказує, що керування транспортним засобом — це приведення його в робочий стан, запуск двигуна, а також контроль над усіма його системами (зокрема, механізмами керування). Оскільки двигун працює, автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, і людина, яка сидить за кермом, здійснює безпосередній контроль над цією небезпекою.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Під час перегляду відеоматеріалів встановлено, що ОСОБА_1 сидить в транспортному засобі, із працюючим двигуном, увімкненими фарами, працівниками поліції повідомлено про допущені ним порушення ПДР при керуванні транспортни засобом та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку - як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Водночас, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 , визнавши факт допущених ним порушень ПДР, на пропозицію працівників поліції пройти огляд в установленому законом порядку, намагається залагодити ситуацію, на пропозицію вийти з автомобіля допускає висловлювання «розрулити ситуацію», «просив працівників поліції сісти з боку, вирішити по-людські».

Так, на запитання працівника поліції щодо проходження огляду ОСОБА_1 прямо вказував, що не буде виходити із транспортного засобу та проходити огляд, при цьому мотивів відмовив не наводив, у тому числі тих, на які вказував у судовому засіданні щодо імовірних неправомірних дій працівників поліції, які полягали у його доставленні до ТЦК та СП.

Разом з цим після приходу свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не заперечував аби той відвіз його додому, що підтверджує відсторонення його від керування, а в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що завозив останнього додому після складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ, рішення у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Судом встановлено із довідки виданої ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія.

У той же час із переглянутого судом відеозапису із нагрудної камери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 сидів у транспортному засобі, із увімкненим двигуном та фарами, не заперечував факту керування, визнав висунуті йому обвинувачення у порушенні ПДР.

Окрім цього, допущені ОСОБА_1 порушення ПДР підтверджено постановою серія ЕНА №751593, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, яка набрала законної сили та якою констатовано факт керування транспортним засобом, що відповідає даті та часу, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №714447, який є предметом цього судового розгляду.

Отож зібрані у справі докази підтверджують експлуатацію транспортного засобу за призначенням ОСОБА_1 , тобто з метою керування, приведення його в робочий стан, відтак виконання ним функцій водія транспортного засобу, який є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що спростовує доводи сторони захисту наведені у письмовому клопотанні.

Доведеними суд вважає обставини наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені саме у протоколі про адміністративне правопорушення, як висунутому обвинуваченні, що узгоджується із обставинами зафіксованими на відеозаписі, з якого слідує, що працівник поліції неодноразово звертав увагу на наявність запах алкоголю не тільки з автомобіля а й з ротової порожнини ОСОБА_1 , уповільнення мови, тоді як порушення координації рухів прослідковується при перегляді відеозапису та можливо встановити такі ознаки.

Окрім цього, ОСОБА_1 визнав та вказував на можливу наявність «вчорашнього вживання алкоголю, наявність перегару», що спростовує доводи сторони захисту та підтверджує виявлені працівником поліції ознаки алкогольного сп`яніння в межах викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отож поведінка ОСОБА_1 свідчить саме про ухилення від проходження огляду в установленому законом порядку на стан сп`яніння за наявності дійсних, очевидних ознак сп`яніння, які зафіксовані в належний спосіб на нагрудну камеру поліцейського та виключають суб`єктивне висвітлення обставин.

Суд вважає, що зібрані докази, зокрема відеозапис, який містить достатню доказову базу для вирішення справи, є належним та допустимим, підтверджує наявність чітко вираженої, категоричної та остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а його версія щодо можливого застосування протиправних дій працівників поліції задля імовірного супроводження до ТЦК та СП, суд вважає неспроможною, лише припущення та вона не відповідає зібраним у справі доказам, які між собою узгоджуються.

Суд зважає, що об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає саме в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Водночас суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто усвідомленого небажання особи проходити відповідний огляд.

Відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, як форма протиправної поведінки, водночас є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отож ключовим у таких справах є саме встановлення факту відмови чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої.

Таким чином, із встановлених судом обставин у справі у ході розгляду, які перевірені зібраними доказами доведено належними та допустимими доказами ключові елементи об`єктивної сторони правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_1 як усвідомленої та зафіксованої дії, що становить суб`єктивну сторону правопорушення у вигляді прямого умислу на ухилення від проходження огляду є доведеною, що спростовує доводи сторони захисту.

Не знайшли свого підтвердження на основі досліджених доказів доводи сторони захисту в частині порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вони діяли в межах повноважень, правомірність процедури відповідає вимогам ст. 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, їх дії особою, яка притягується до відповідальності не оскаржувались, тоді як розбіжність у ознаках, що зазначені у протоколі та в Акті і Направленні, за доведеності правомірної поведінки працівників поліції, не є порушенням проведення огляду, який визнчений діючим законодавством, а лише технічними описками.

Водночас залучені стороною захисту свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є відповідно товаришем та родичом, а відтак їх зацікавленість у сприянні уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності презюмується.

При цьому із переглянутого відеозапису в судовому засіданні слідує, що надані в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_3 не узгоджуються із тими, які відображені на відеозаписі, а свідок ОСОБА_2 не була очевидцем подій.

Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та узгоджуються між собою, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, доведеним є висунуте у протоколі обвинувачення.

При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши усі зібрані у справі докази, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, який встановлений санкцією частини статті, за якою кваліфіковано його діяння із застосуванням додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.23-24, 27, 30, 33, ч. 1 ст. 130, 221, 251-252, 266, 276, 283-284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити, що відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді в справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом

Суддя С.В. Шпортун