Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №125/1047/23 — Барський районний суд Вінницької області

125/1047/23

1-кп/125/74/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м.Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю: групи прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника потерпілих адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12023020000000343 від 16.04.2023 про обвинувачення:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Михайлівка, Ямпільського району Вінницької області, з повною загальною середньою освітою, працюючого складачем поїздів залізничної станції «Бар», одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2023 близько 20 години 50 хвилин водій ОСОБА_9 , керуючи технічно-справним автомобілем «VolvoV50», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в межах с. Міжлісся Барської МГ Жмеринського району Вінницької області автодорогою сполученням с. Бар - с. Маньківці, в напрямку останнього вказаного населеного пункту, неподалік вул. Новоселів, під час виконання маневру обгону попутного автомобіля, в момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода - неповнолітнього ОСОБА_11 , 2008 року народження, який йшов по лівому краю проїзної частини у попутному з ним напрямку, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого, допустив наїзд на даного пішохода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 від отриманих травм загинув на місці події.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи від 04.05.2023 № 24 у ОСОБА_11 виявлено: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під м`які тканини голови в потиличній ділянці зліва, дрібнокрапкових крововиливів під м`якими мозковими оболонками та в речовини лівої потиличної долі головного мозку, під оболонками та в речовину лівої долі мозочка, довгастий мозок, перелому кісток основи черепа (потилична кістка зліва), а також синець на нижній повіці лівого ока. Вищевказані ушкодження виникли внаслідок травмуючої дії, удару (контрудару), твердим тупим предметом (предметами), по давності утворення можуть відповідати терміну вказаному в постанові (16.04.2023), не виключено і за умов дорожньо-транспортної травми. Смерть ОСОБА_11 настала від відкритої черепно-мозкової травми - крововиливу під оболонки та речовину лівої потиличної долі головного мозку, лівої долі мозочка та довгастий мозок, яка ускладнилась гострою масивною кровотечею. Відкрита черепно-мозкова травма - перелом кісток основи черепа, крововиливи під оболонки та речовину лівої потиличної долі головного мозку, лівої долі мозочка та довгастий мозок, від якої настала смерть ОСОБА_11 , має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи від 01.05.2023 № СЕ- 19/102-23/7905-ІТ в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «VolvoV50», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. В умовах даної пригоди, з технічної точки зору, водій ОСОБА_9 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_11 . В даній дорожній обстановці, в діях водія ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з наслідками ДТП.

Таким чином, водій ОСОБА_9 за вищевикладених обставин порушив вимоги пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, згідно з якими: п. 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_9 вчинивкримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав. Від давання показань без захисника відмовився, однак в подальшому зазначив, що Правил дорожнього руху він не порушував і швидкості не перевищував, а також в судових дебатах заявив відвід головуючому судді.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснили, що ввечері 16 квітня 2023 близько 21 години їм зателефонувала знайома сина ОСОБА_12 та повідомила що ОСОБА_13 збила машина. Вони швидко побігли на місце ДТП. ОСОБА_9 сидів на узбіччі і повторював: «Я не бачив пішохода». ОСОБА_12 розповіла що вони йшли по узбіччі тримаючи в руках увімкнені ліхтарики. На ОСОБА_11 наїхав автомобіль ОСОБА_9 від чого ОСОБА_13 впав. Просили призначити обвинуваченому суворе покарання.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що 16 квітня 2023 приблизно в 19.10 год. вона разом з ОСОБА_11 перебуваючи в будинку останнього по вул. Лісова в с. Міжлісся Жмеринського району Вінницької області, вирушили до кафе «Стамбул», що знаходиться у вказаному населеному пункті. Вони рухалися лівою стороною узбіччя автодороги сполученням с. Бар – с. Міжлісся, в межах вказаного села, тримаючи в руках увімкнені ліхтарики. Було темно, дорога була мокра. Тротуар там відсутній. Почула позаду шум автомобіля та світло фар. Вони посунулися більше на узбіччя. Далі вона почула сильний стук і побачила як швидко проїхала машина білого кольору. Свідок почала шукати ОСОБА_13 . Побігла до правої обочини, там на мотоциклі сидів ОСОБА_15 . ОСОБА_13 там не було. Вона повернулася до лівого узбіччя. На дорозі знайшла телефон ОСОБА_11 . Далі лежав ОСОБА_11 , було багато крові. Свідок викликала «швидку». ОСОБА_16 на великій швидкості здійснив наїзд автомобіль «Volvo V50». Коли автомобіль зупинився і із-за керма вийшов ОСОБА_9 . Було темно мокро, дорога не освітлювалася, ліхтарів на стовпах не було, тротуар відсутній, наявні обочини, дорожньої розмітки не було.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що він їхав мотоцикломв напрямку зі ст. Бар до с. Міжлісся зі швидкістю приблизно 40-50 км/год. по правій стороні автодороги сполученням с. Бар – с. Маньківці, в межах населеного пункту с. Міжлісся. Попереду нього рухався автомобіль ВАЗ «одиничка» з увімкненими фарами. З метою здійснення обгону транспортного засобу свідка, водій автомобіля марки «Volvo V50» білого кольору, що рухався позаду, виїхав на зустрічну смугу руху. Після того як водій автомобіля марки «Volvo V50» обігнав транспортний засіб свідка, ОСОБА_15 побачив у світлі фар двох людей, які рухались по лівому краю проїзної частини в попутному напрямку. В подальшому водій «Volvo V50» не завершивши маневр обгону та не зайнявши праву смугу руху, здійснив наїзд на одного з пішоходів, яким виявився ОСОБА_17 . Після зупинки, свідок ОСОБА_15 виявив на узбіччі поблизу ОСОБА_11 увімкнений ліхтарик. На думку свідка водій автомобіля «Volvo V50» рухався зі швидкістю приблизно 60-70 км/год. Було темно, дорога не освітлювалася, ліхтарів на стовпах не було, тротуар відсутній, наявні обочини, дорожньої розмітки не було, потерпілий ОСОБА_11 йшов по обочині.

Під час судового розгляду безпосередньо досліджені наступні докази

- висновок автотехнічної експертизи від 01.05.2023 № СЕ- 19/102-23/7905-ІТ відповідно до якого в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. В умовах даної пригоди, з технічної точки зору, водій ОСОБА_9 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_11 . В даній дорожній обстановці, в діях водія ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з наслідками ДТП;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.04.2023 з фототаблицею до нього, згідно якого на проїзній частині автодороги сполученням с. Бар – с. Маньківці, виявлено автомобіль «Volvo V50» державний номерний знак НОМЕР_1 , відстань від його переднього та заднього колеса до лівого краю проїзної частини становила 0,7 та 0,6 м. На автомобілі виявлено наступні пошкодження: переднього вітрового скла у виді розтріскування в лівій частині; зірване з місця кріплення ліве бокове дзеркало заднього вигляду; відсутня ліва заглушка переднього бампера; передній бампер у нижній лівій частині має пошкодження у виді відслоєння його частини. Тіло ОСОБА_11 знаходилось на лівому узбіччі в лежачому положенні, обличчям догори, на правій руці та обличчі виявлено сліди крові;

- висновок судово-медичної експертизи від 04.05.2023 № 24 згідно якого у ОСОБА_11 виявлено: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під м`які тканини голови в потиличній ділянці зліва, дрібнокрапкових крововиливів під м`якими мозковими оболонками та в речовини лівої потиличної долі головного мозку, під оболонками та в речовину лівої долі мозочка, довгастий мозок, перелому кісток основи черепа (потилична кістка зліва), а також синець на нижній повіці лівого ока. Вищевказані ушкодження виникли внаслідок травмуючої дії, удару (контрудару), твердим тупим предметом (предметами), по давності утворення можуть відповідати терміну вказаному в постанові (16.04.2023), не виключено і за умов дорожньо-транспортної травми. Смерть ОСОБА_11 настала від відкритої черепно-мозкової травми - крововиливу під оболонки та речовину лівої потиличної долі головного мозку, лівої долі мозочка та довгастий мозок, яка ускладнилась гострою масивною кровотечею. Відкрита черепно-мозкова травма - перелом кісток основи черепа, крововиливи під оболонки та речовину лівої потиличної долі головного мозку, лівої долі мозочка та довгастий мозок, від якої настала смерть ОСОБА_11 , має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

- висновок судової криміналістичної експертизи № 84, 85 від 22.05.2023, згідно з якого при дослідженні одягу померлого ОСОБА_11 виявлено пошкодження куртки у вигляді розриву на лівій полі, що утворився внаслідок перерозтягання матеріалу і могло утворитись в умовах дорожньо-транспортної пригоди;

- висновок судової експертизи № СЕ-19/102-23/7397-ІТ від 01.05.2023, згідно з якого гальмівна система та рульове керування автомобіля «Volvo V50» державний номерний знак НОМЕР_1 знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах рульового керування та гальмівної системи експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку подій ДТП не виявлено;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.04.2023, за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно до якого свідки розповіли та показали на місці всі відомі їм обставини ДТП;

- протокол огляду транспортного засобу від 27.04.2023, яким зафіксовано пошкодження на автомобілі «Volvo V50» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Під час судового провадження суд дослідив докази у тому обсязі, як про це просили сторони кримінального провадження. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_9 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.

Усі вище перераховані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів, не суперечать один одному, і є допустимими доказами в контексті ст. 86 КПК України. Клопотань про визнання доказів неналежними чи недопустимими, учасниками судового провадження не заявлялося.

Оцінюючи досліджені докази у сукупності і взаємозв`язку, суд керується тим, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом кримінального процесуального закону, вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Завданнями кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення

Об`єктом даного кримінального правопорушення за ст. 286 КК України є безпека дорожнього руху, а також життя та здоров`я особи.

Аналіз досліджених та оцінених у даному провадженні доказів свідчить про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та поза розумним сумнівом, а його дії вірно кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, що мали місце 16.04.2023 близько 20:50 на автодорозі сполученням с. Бар – с. Маньківці в межах с. Міжлісся, де обвинувачений ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «Volvo V50» у темну пору доби, в умовах мокрого покриття та відсутності освітлення дороги, під час обгону попутного транспортного засобу не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки після того, як мав об`єктивну можливість виявити пішоходів, і здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_11 , який від отриманих травм загинув на місці події. Будь-яке інше розумне пояснення події судом виключається.

Позиція обвинуваченого, про відсутність порушень Правил дорожнього руху та про те, що він не перевищував швидкість, не є вірогідною і не викликає обґрунтованого сумніву у версії події, яку надало обвинувачення.

Так, вимоги п. 12.2 ПДР пов`язують безпечну швидкість не з гранично дозволеним значенням, а з конкретними умовами руху: у темну пору доби та за недостатньої видимості швидкість має бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Тому дотримання встановленого обмеження швидкості саме по собі не свідчить про дотримання п. 12.2 ПДР. Судом встановлено, що було темно, дорога була мокра та не освітлювалася, ліхтарів на стовпах, тротуару і дорожньої розмітки не було. За таких умов водій був зобов`язаний обрати швидкість з урахуванням гальмівного шляху на мокрому покритті та меж видимості дороги. Те, що автомобіль не зупинився і здійснив наїзд на пішохода, свідчить, що така швидкість обрана не була.

Свідок ОСОБА_15 , який рухався в тому ж напрямку, показав, що після обгону його мотоцикла, водій «Volvo V50» не завершив маневр і не зайняв праву смугу, а пішоходів у світлі фар свідок побачив ще до наїзду. З огляду на це суд дійшов висновку, що небезпека для руху була такою, яку водій об`єктивно спроможний виявити, і п. 12.3 ПДР зобов`язував його негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об`їзду. Таких заходів обвинувачений не вжив. Відповідно до висновку автотехнічної експертизи від 01.05.2023 № СЕ-19/102-23/7905-ІТ водій мав технічну можливість попередити наїзд, а невідповідність його дій вимогам п. 12.3 ПДР перебуває в причинному зв`язку з наслідками ДТП. Суд оцінює цей висновок як належний і допустимий доказ, оскільки він виконаний компетентним експертом, ґрунтується на матеріалах провадження і узгоджується з показаннями свідків та протоколом огляду місця ДТП.

В свою чергу, показання ОСОБА_14 і ОСОБА_15 узгоджуються між собою в істотному: потерпілий рухався по лівому краю дороги в попутному напрямку, мав при собі увімкнений ліхтарик (який виявлено на місці події), а автомобіль наїхав на нього ззаду. Показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що обвинувачений на місці повторював «Я не бачив пішохода», підтверджують, що водій не виявив перешкоду, яку мав змогу виявити. Саме по собі це не виключає, а підтверджує порушення вимог п. 12.2, 12.3 ПДР.

Крім того, технічна справність автомобіля підтверджена висновком експертизи № СЕ-19/102-23/7397-ІТ від 01.05.2023: гальмівна система і рульове керування були працездатними. Тому причини, які б не залежали від водія, відсутні. Пошкодження автомобіля, зафіксовані в протоколі огляду місця ДТП та протоколі огляду транспортного засобу (ліва частина лобового скла, ліве дзеркало, лівий бампер), відповідають механізму наїзду на пішохода, який перебував з лівого боку, а розрив куртки потерпілого, виявлений експертизою № 84, 85 від 22.05.2023, не суперечить цьому механізму.

Отже, між порушенням обвинуваченим вимог ПДР та смертю ОСОБА_11 , яка за висновком судово-медичної експертизи від 04.05.2023 № 24 настала від відкритої черепно-мозкової травми, існує безпосередній причинний зв`язок.

Суд вважає, що показання свідків, дані огляду місця події та транспортного засобу, результати слідчих експериментів і висновки судових експертиз у своїй сукупності підтверджують обставини наїзду на пішохода, наявність у водія технічної можливості запобігти ДТП, порушення ним вимог Правил дорожнього руху України та причинний зв`язок цього порушення з настанням смерті ОСОБА_11 . Тому доводи обвинуваченого щодо відсутності порушень Правил дорожнього руху не спростовують установлених обставин і не узгоджуються з сукупністю досліджених доказів.

Оцінюючи наведені докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд бере до уваги кожен доказ з погляду належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність — з погляду достатності й взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення. За результатами такої оцінки суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_9 у порушенні вимог Правил дорожнього руху, яке спричинило смерть потерпілого, доведена поза розумним сумнівом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України доведеним.

Стосовно забезпечення права обвинуваченого на захист, слід зазначити наступне.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 26.09.2024 року доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника адвоката для участі у розгляді кримінального провадження № 125/1047/23 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, за призначенням.

На виконання ухвали суду Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги призначено обвинуваченому ОСОБА_9 захисника адвоката ОСОБА_18 .

Однак, обвинувачений ОСОБА_9 заявив про відмову від захисника ОСОБА_18 посилаючись на непрофесійність адвоката у галузі злочинів про ДТП.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 19.11.2025 року доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для участі у розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та для участі у розгляді справи по суті за призначенням.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 05.12.2025 року доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника адвоката для участі у розгляді кримінального провадження № 125/1047/23 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, за призначенням та забезпечити прибуття адвоката у судове засідання.

За дорученням Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначено адвоката ОСОБА_19 для здійснення захисту прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні заявив клопотання про відмову від захисника.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 03.02.2026 року доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника адвоката для участі у розгляді кримінального провадження № 125/1047/23 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, за призначенням та забезпечити прибуття адвоката у судове засідання, призначене на 15 год. 00 хв. 17.02.2026 року.

На виконання ухвали суду Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги призначено обвинуваченому ОСОБА_9 захисника адвоката ОСОБА_20 .

Однак, обвинувачений ОСОБА_9 заявив про відмову від захисника ОСОБА_20 посилаючись на непрофесійність адвоката у галузі злочинів про ДТП.

Наказом Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 25.02.2026 року припинено надання безоплатної вторинної допомоги обвинуваченому ОСОБА_9 у зв`язку з тим, що останній відмовився від послуг адвоката ОСОБА_20 .

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 24.03.2026 року доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника адвоката для участі у розгляді кримінального провадження № 125/1047/23 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, за призначенням та забезпечити прибуття адвоката у судове засідання.

За дорученням Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначено адвоката ОСОБА_21 для здійснення захисту прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні заявив клопотання про відмову від захисника, оскільки захисник до нього не приїжджав, а тому відсутня спільна правова позиція з адвокатом ОСОБА_21 що буде перешкоджати у його захисті.

Участь захисника у кримінальному провадженні за частиною 2 статті 286 КК України є не обов`язковою. Відповідно до ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Відповідно до статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Принцип безперервності судового розгляду вимагає від суду та учасників кримінального провадження діяти таким чином, щоб не створювати перешкод для виконання завдань кримінального провадження у строки, визначені законом.

Принцип добросовісності як загальноправова засада передбачає сумлінну та чесну поведінку учасників судового провадження під час виконання ними процесуальних обов`язків і реалізації наданих їм прав. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є складовою цього принципу, оскільки використання процесуальних можливостей усупереч їхньому призначенню може перешкоджати здійсненню правосуддя та досягненню завдань кримінального провадження.

Хоча КПК України не містить загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, така заборона випливає із загальноправових принципів і застосовується у сфері кримінального судочинства. Відповідний підхід відображено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к (провадження № 51-1512ск18), а також у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 761/16716/22 (провадження № 51-5438км24) та від 15 квітня 2026 року у справі № 344/12363/24 (провадження № 51-4570км25).

Згідно з наданими прокурором витягами з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_10 , яка в межах кримінального провадження здійснювала захист обвинуваченого ОСОБА_9 , зупинялося двічі: з 23.10.2025 по 23.04.2026 на підставі рішення ДП КДКА Вінницької області від 23.10.2025 та з 05.06.2026 по 05.06.2027 на підставі рішення ДП КДКА Вінницької області від 05.06.2026, в обох випадках відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини другої статті 45 КПК України захисником не може бути адвокат, стосовно якого в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Отже, у періоди з 23.10.2025 по 23.04.2026 та з 05.06.2026 по 05.06.2027 ОСОБА_10 не мала права брати участь у кримінальному провадженні як захисник обвинуваченого ОСОБА_9 .

За таких обставин суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_9 щодо неможливості забезпечення його права на захист у зв`язку з неможливістю участі адвоката ОСОБА_10 , оскільки остання в період зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не може здійснювати захист у кримінальному провадженні.

Судом неодноразово роз`яснювалося обвинуваченому право на залучення іншого захисника, а також право на забезпечення захисником за рахунок держави в порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правничу допомогу». З метою забезпечення права обвинуваченого на захист йому чотири рази забезпечувалася участь захисника за призначенням (адвокати ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ), від послуг яких він відмовлявся.

Не заперечуючи права обвинуваченого на власний розсуд обирати захисника або відмовлятися від нього, суд наголошує, що реалізація такого права має здійснюватися добросовісно та відповідно до його процесуального призначення. Саме по собі використання права на відмову від захисника не свідчить про зловживання процесуальними правами, однак суд вправі оцінити відповідну поведінку в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.

У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово відмовлявся від захисників, унаслідок чого виникала необхідність забезпечення його захисту за призначенням. При цьому йому чотири рази надавалася можливість скористатися правовою допомогою захисника за призначенням, однак він відмовлявся від таких захисників. Суд враховує, що обвинувачений мав усвідомлювати можливі процесуальні наслідки повторних відмов, зокрема відкладення судових засідань і збільшення тривалості судового розгляду.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що неодноразові відмови обвинуваченого від захисників, з урахуванням їхніх причин, послідовності та впливу на перебіг судового розгляду, можуть свідчити про недобросовісне використання процесуальних прав із метою затягування розгляду кримінального провадження та очікування спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених статтею 49 КК України.

Суд докладав усіх можливих зусиль для того, щоб розгляд справи відбувся вчасно і з дотриманням права обвинуваченого бути представленим захисником.

Аналогічний підхід до оцінки реалізації обвинуваченим права на захист та необхідності забезпечення розгляду кримінального провадження в розумні строки викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2026 у справі № 285/1242/17.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 заявив відвід під час судових дебатів, тобто на стадії судового розгляду, яка відповідно до ст. 364 КПК України передбачає виступи учасників судового провадження з промовами та не передбачає вчинення інших процесуальних дій, за винятком відновлення з`ясування обставин та перевірки їх доказами у встановленому законом порядку.

Як зазначено у правовому висновку постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 511/1762/20, стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань і заяв, оскільки такі процесуальні дії не відповідають призначенню цієї стадії судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_9 підлягає покаранню за вчинене кримінальне правопорушення. Під час обрання міри покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, - є тяжким злочином.

Як дані, що характеризують особу винного, суд ураховує, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше; позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання; одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Згідно з положеннями статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд бере до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_9 вчинено необережне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, наслідком якого стала смерть неповнолітньої особи. Суд враховує, що обвинувачений порушив вимоги Правил дорожнього руху у темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги, що створило підвищену небезпеку для інших учасників руху, а також враховує непоправний характер наслідків.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, відповідно до ст. 66, 67 КК України судом не встановлено. Вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений не визнав, щирого каяття не виявив, шкоду потерпілим не відшкодував.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, а також позиції потерпілих, які просили призначити суворе покарання, суд вважає, що ОСОБА_9 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, у межах санкції зазначеної статті.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду».

Підстав для призначення покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, як просив прокурор (8 років позбавлення волі), немає, оскільки суд ураховує, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується та має на утриманні неповнолітню дитину. Разом з тим суд не вбачає підстав для призначення мінімального покарання, з огляду на тяжкість наслідків, спричинених порушенням Правил дорожнього руху, та відсутність щирого каяття і жодних заходів з боку обвинуваченого щодо відшкодування шкоди.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

По кримінальному провадженню проводилися судові експертизи: судова експертиза технічного стану транспортного засобу від 01.05.2023 № СЕ-19/102-23/7397-ІТ - 1673 гривень; судова автотехнічна експертиза від 01.05.2023 № СЕ- 19/102-23/7905-ІТ- 1195гривень. Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, за проведення вказаних експертиз склали 2868 гривень, а тому, за вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають до стягнення на користь держави з обвинуваченого.

На підставі наведеного, керуючись ст. 368-371, 374, 376, 395 КПК України та ст. 65-67 КК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йомупокарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбуття основного покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_9 не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2023 на майно автомобіль «Volvo V50» державний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; кросівки, які упаковано у спеціальний пакет НПУ № WAR 1501770; заглушку від переднього бампера автомобіля - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль «Volvo V50» державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке приєднано до матеріалів кримінального провадження; заглушку від переднього бампера автомобіля, яку упаковано у спеціальний пакет НПУ № WAR 1176788 – повернути власнику ОСОБА_9 .

Речовий доказ: кросівки, які упаковано у спеціальний пакет НПУ № WAR 1501770 – повернути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 2868 гривень судових витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з дня отримання нею копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, що вони мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: