Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №521/14772/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/14772/26

Номер провадження № 2/521/9428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ганошенка С.А.,

за участі секретаря судового засідання Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 31166,38 грн заборгованості за трьома договорами споживчого кредиту, укладеними відповідачем із ТОВ «Нова Пей Кредит»: № 355632 від 27.12.2024 року, № 362541 від 01.01.2025 року, № 433007 від 16.02.2025 року.

Позов мотивовано тим, що первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти за вказаними договорами, однак позичальник належним чином не виконав обов`язок з їх повернення та сплати погоджених платежів.

Право грошової вимоги за цими договорами було відступлено позивачу на підставі договору факторингу №11-05-05/2026 від 05.05.2026.

Позивач просить стягнути заборгованість станом на 05.05.2026 року:

за договором № 355632 від 27.12.2024 року – 8654,98 грн, у тому числі 5249,98 грн. - тіла кредиту, 2205,00 грн. - комісії та 1200,00 грн. - штрафу;

за договором № 362541 від 01.01.2025 року – 9514,42 грн., у тому числі 6374,42 грн. - тіла кредиту, 2240,00 грн. - комісії та 900,00 грн. - штрафу;

за договором № 433007 від 16.02.2025 року – 12996,98 грн., у тому числі 8202,08 грн. - тіла кредиту, 3444,90 грн. - комісії та 1350,00 грн. – штрафу.

Усього заявлено до стягнення: 19826,48 грн. неповернутого тіла кредиту, 7889,90 грн. комісій та 3450,00 грн. штрафів. Також просить стягнути із відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в порядку ст. 279 ЦПК України за наявними матеріалами справи.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його перебування.

Представником позивача у позові порушено клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримані в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, яка не було вручено останньому, про що свідчить поштове відправлення, яке повернулося до суду 07.10.2026 року з незалежних від суду причин. Відзиву на позовну заяву від відповідача, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк, до суду не надійшло.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч. 2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення повного тексту цього судового рішення є 13.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Із матеріалів справи встановлено, що між відповідачем із ТОВ «НоваПей Кредит» укладено три кредитних договори: № 355632 від 27.12.2024 року, № 362541 від 01.01.2025 року, № 433007 від 16.02.2025 року.

Первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти за вказаними договорами, однак позичальник належним чином не виконав обов`язок з їх повернення та сплати погоджених платежів.

Право грошової вимоги за цими договорами було відступлено позивачу на підставі договору факторингу №11-05-05/2026 від 05.05.2026.

Позивач просить стягнути заборгованість станом на 05.05.2026 року:

за договором № 355632 від 27.12.2024 року – 8654,98 грн, у тому числі 5249,98 грн. - тіла кредиту, 2205,00 грн. - комісії та 1200,00 грн. - штрафу;

за договором № 362541 від 01.01.2025 року – 9514,42 грн., у тому числі 6374,42 грн. - тіла кредиту, 2240,00 грн. - комісії та 900,00 грн. - штрафу;

за договором № 433007 від 16.02.2025 року – 12996,98 грн., у тому числі 8202,08 грн. - тіла кредиту, 3444,90 грн. - комісії та 1350,00 грн. – штрафу.

Усього заявлено до стягнення: 19826,48 грн. неповернутого тіла кредиту, 7889,90 грн. комісій та 3450,00 грн. штрафів. Також просить стягнути із відповідача судові витрати.

Особу позичальника підтверджують цифрові копії паспорта громадянина України та відомості про РНОКПП, отримані під час ідентифікації.

Заяви про приєднання містять погодження використання одноразового ідентифікатора (OTP-пароля) як електронного підпису позичальника.

Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується платіжними інструкціями первісного кредитора. Відповідачу було надано: 7000,00 грн. за договором № 355632; 8000,00 грн. за договором № 362541; 9842,50 грн. за договором № 433007.

Розрахунки первісного кредитора містять відомості про фактичні платежі відповідача та їх зарахування. Суд перевірив розрахунок окремо за кожним договором, порушень умов договору не виявлено.

Щодо переходу права вимоги суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 05.05.2026 між ТОВ «НоваПей Кредит» як клієнтом та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» як фактором укладено договір факторингу №11-05-05/2026. За його умовами перехід прав вимоги до фактора пов`язаний із переданням реєстру боржників та повною оплатою ціни продажу.

Матеріали містять реєстр боржників та документи щодо передачі прав вимоги, у яких індивідуалізовано ОСОБА_1 та всі три кредитних договори.

Відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Досліджені документи підтверджують належність позивачу права вимоги за всіма трьома договорами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк. За статтею 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості по кредиту у сумі 19826,48 грн.

Щодо стягнення комісії та неустойки суд виснує наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки суд відхиляє відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені та інших платежів у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафами - задоволенню не підлягають.

За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафами у сумі - 3450,00 грн.

Також, щодо стягнення з відповідача комісії пов`язаної з видачею та обслуговуванням кредиту, слід зазначити що згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, за встановлених обставин справи, яка розглядається, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми комісій в розмірі 7889,90 гривень.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Платіжною інструкцією №16835 від 19.08.2026 підтверджено сплату позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн за подання цього позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1693,68 грн. судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 629, 1054, 1077 ЦК України, статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923) заборгованість:

за договором № 355632 від 27.12.2024 року – 5249,98 грн. - тіла кредиту;

за договором № 362541 від 01.01.2025 року – 6374,42 грн. - тіла кредиту;

за договором № 433007 від 16.02.2025 року – 8202,08 грн., разом 19826,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923) 1693,68 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО