Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №947/16782/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/16782/26

Провадження № 2/947/4196/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Хомінець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі також – позивач) до ОСОБА_1 (далі також – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 452328279 від 04.12.2020 в розмірі 45 144,61 грн, з яких: 12 000 грн за тілом кредиту, 33 144,61 грн за процентами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі кредитного договору первісним кредитором відповідачу надано кошти (кредит). У подальшому право вимоги за вказаним договором на підставі договорів факторингу по ланцюгу факторів передано позивачу. Оскільки відповідачем не виконано обов`язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, товариство звернулося з цим позовом до суду.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що нараховані на тіло кредиту проценти необхідно зменшити, позаяк їх нарахування за межами строку кредитування є незаконним. Надання кредиту не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. При передачі права вимоги між клієнтами та факторами не було в належній формі укладено договори факторингу. Уважав витрати на правничу допомогу значно завищеними.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що перерахування коштів здійснювалося з рахунку первісного кредитора за допомогою платіжної системи. Договори факторингу укладені відповідно до вимог чинного законодавства України. Розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов кредитного договору.

Ухвалою суду від 26.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судові засідання призначалися на 30.07.2026, 10.09.2026, 08.10.2026.

У судове засідання 08.10.2026 представник позивача та відповідач, належним чином повідомлені, не з`явилися. Про причини неявки не повідомили. Просили розглянути справу за їх відсутності.

Відтак, суд уважає за можливе провести судовий розгляд за наявними матеріалами (ч. 1 ст. 223 ЦПК України) без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що 04.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 452328279 в електронній формі шляхом його підпису електронним одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту – 30 днів (з пролонгацією до 120 днів при належній оплаті під час дисконтного періоду), розмір денної процентної ставки диференційований – 0,77 %, 1,7 %, 2,3 %.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 14.03.2021 відповідача докредитовано на суму 7 000 грн на умовах, визначених основним договором.

Перерахування коштів в розмірі 5 000 грн та 7 000 грн відповідно підтверджено випискою руху коштів за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_1 , відкритим в АТ «Універсал Банк» за 04.12.2020 та 14.03.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено рамковий договір факторингу № 28/1118-01 зі строком дії до 28.11.2019.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2021. Договір факторингу викладено у новій редакції.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2023 до вказаного договору факторингу (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 939835885 від 15.09.2023.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого фактору відступлено право грошової вимоги за рядом кредитних договорів

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 452328279 від 04.12.2020.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги за рядом кредитних договорів.

Відповідно до реєстру боржників б/н від 10.07.2025 до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги по відповідача за кредитним договором № 452328279 від 04.12.2020.

Застосовані норми права

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону)

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору чи вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Мотиви прийнятого рішення

У цій справі позивачем надано кредит відповідачу в загальному розмірі 12 000 грн. При цьому з метою повернення тіла кредиту та процентів за користування ним відповідачем здійснено ряд оплат, які були зараховані позивачем на оплату процентів.

Відступлення права вимоги здійснювалося на підставі належним чином укладених договорів, зокрема рамкового між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Визначення конкретних кредитних договорів за якими передається право вимоги передбачено у відповідних реєстрах прав вимоги, які укладалися додатково на час фактичної передачі визначеного обсягу заборгованості.

Контррозрахунку у справі не надано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд зазначає таке.

У разі покращення умов кредитування згідно наданого позивачем розрахунку, суд бере за основу саме дані означеного розрахунку.

Отже, з наданого розрахунку випливає, що на погашення процентів за користування кредитом позичальником вчинено 4 оплати: 03.01.2021 в розмірі 1 155 грн, 01.02.2021 в розмірі 2 465 грн, 03.03.2021 в розмірі 2 057 грн, 14.03.2021 в розмірі 468 грн. Таким чином, відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3), з урахуванням докредитування позичальника 14.03.2021 в розмір 7 000 грн, строк дії кредитного договору продовжено до 13.04.2021. При цьому тіло кредиту становить 12 000 грн. Нараховані проценти з урахування умов договору (п. 1.4.3.) становлять 9 583,46 грн. Нарахування процентів після 13.04.2021 суд кваліфікує як міру відповідальності в порядку ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що з метою дотримання основоположних принципів цивільного права та забезпечення балансу інтересів кредитодавця та позичальника, розмір відповідальності боржника, передбачений ст. 549, 625 ЦК України може бут зменшений судом (постанова від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (п. 107), постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (п. 8.38). Указані постанови стосуються господарських правовідносин, але застосування норм права за подібних кредитних відносин може бути застосовано безвідносно до суб`єктного складу учасників правовідносин, тобто є релевантними у цій справі.

З огляду на викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості суд уважає за можливе зменшити розмір нарахованих процентів за порушення виконання зобов`язань відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вказане буде спрямоване на відновлення майнової сфери боржника та відповідатиме принципу пропорційності у цивільному праві.

Отже суд частково відхиляє посилання позивача та надані ним розрахунки щодо нарахування процентів за користування відповідачем кредитом за межами строку дії первинного кредитного договору та збільшення боргу, відступленого первісним кредитором, шляхом нараховування первісним кредитором та факторами додаткових процентів, як міри відповідальності.

З огляду на викладене, зібрані у справі докази у поєднанні з означеними приписами норм права вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 , а саме в частині заборгованості, нарахованої первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в загальному розмірі 21 583,46 грн, з яких: 12 000 грн за тілом кредиту, 9 583,46 грн за процентами.

Розмір боргу в означеній сумі, нарахований первісним кредитором та скорегований судом, на думку останнього, відповідатиме принципу розумності та справедливості у цивільних правовідносинах, забезпечить баланс інтересів договірних сторін та не буде нести для відповідача надмірного матеріального тягаря.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 21 583,46 грн, що становить 47,81 % від ціни позову, відтак судові витрати, які належить стягнути з відповідача становлять 1 272,88 грн (2662,40 х 47,81% / 100 %).

Окрім судового збору, до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 та додаткову угоду від 01.09.2025 до вказаного договору. Обсяг наданих послуг адвокатів та їх вартість відображено у акті приймання-передачі виконаних робіт б/н від 29.12.2025 на загальну суму 7 000 грн. Даних про оплату наданих послуг не надано.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що стягнення з відповідача суми в розмірі 2 000 грн буде пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ № 42986956, адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) заборгованість за кредитним договором № 452328279 від 04.12.2020 в розмірі 21 583,46 грн, з яких: 12 000 грн за тілом кредиту, 9 583,46 грн за процентами, а також стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 272,88 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. А. Цирфа