Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №4801/3/26 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 4801/3/26

провадження № 61-9191ав26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи (сторони третейського розгляду):

позивач у третейському спорі - ОСОБА_1 ,

відповідач у третейському спорі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 1» ЛТД,

розглянув у судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 1» ЛТД на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року у складі судді Ковальчука О. В. у справі за заявою Товариства з обмеженою «Автотранспортне підприємство № 1» ЛТД про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 1» ЛТД про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 1» ЛТД (далі - ТОВ «АТП № 1» ЛТД, товариство) звернулося до Вінницького апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року.

Безпосередньо у цій заяві ТОВ «АТП № 1» ЛТД виклало клопотання про поновлення йому строку на її подання, яке обґрунтувало тим, що про наявність рішення Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року його представнику стало відомо лише 28 лютого 2026 року.

01 червня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду таку заяву ТОВ «АТП № 1» ЛТД залишено без руху, про що повідомлено заявника і надано йому строк для усунення недоліків заяви, зазначених в ухвалі, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

03 червня 2026 року на адресу апеляційного суду від директора ТОВ «АТП 1» ЛТД надійшла заява про усунення недоліків названої заяви, в якій, серед іншого, він просив поновити пропущений строк для подання заяви про скасування вказаного рішення третейського суду.

У додаткове обґрунтування поважності причин пропуску згаданого строку, крім того, що вказано у самій заяві про скасування рішення третейського суду, директор ТОВ «АТП № 1» ЛТД наголосив, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду він дізнався 28 лютого 2026 року під час розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області цивільної справи № 127/30382/25 за позовом ТОВ «АТП № 1» ЛТД до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -Вінницької міської ради, про витребування земельної ділянки. Однак, з його текстом заявник ознайомився лише 23 березня 2026 року у судовому засіданні.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року у задоволенні клопотання ТОВ «АТП № 1» ЛТД про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АТП № 1» ЛТД про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна відмовлено. Заяву ТОВ «АТП № 1» ЛТД про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АТП № 1» ЛТД про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна - повернуто особі, яка її подала.

Відмовляючи ТОВ «АТП № 1» ЛТД у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду та повертаючи його заяву про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржене рішення ухвалене третейським судом 11 квітня 2007 року, із заявою про скасування цього рішення представник ТОВ «АТП № 1» ЛТД звернувся до Вінницького апеляційного суду лише 26 травня 2026 року, тобто із пропуском строку, встановленого законом строку, і не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи № 127/30382/25, вважав, що ТОВ «АТП № 1» ЛТД було обізнане про оскаржене рішення третейського суду 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «АТП № 1» ЛТД про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна щонайменше з 02 грудня 2025 року - дати подачі відповіді на відзив на позовну заяву у цивільній справі № 127/30382/25.

За таких обставин суд першої інстанції вважав, що представник ТОВ «АТП № 1» ЛТД є таким, що обізнаний про оскаржуване рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року з указаної дати.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2026 року ТОВ «АТП № 1» ЛТД, в інтересах якого в порядку самопредставництва діє директор Вітюк В. О., засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до Вінницького апеляційного суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції:

- не врахував, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду його представник дізнавався лише 28 лютого 2026 року під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 127/30382/25, у якій відповідачі надали витяги з реєстрів прав на нерухоме майно з посиланням на це рішення, однак самого рішення не надали;

- безпідставно пов`язав початок перебігу строку на оскарження рішення третейського суду з поданням відзиву у справі № 127/30382/25, оскільки витяги з реєстрів прав на нерухоме майно, додані відповідачами до цього відзиву, не давали товариству можливості ознайомитися зі змістом рішення третейського суду та з`ясувати обставини порушення його прав;

- не надав належної оцінки доводам товариства про те, що його колишній директор Іванов О. В. не підписував документів щодо передачі справи на розгляд третейського суду, відзиву на позов та третейської угоди, а керівництво товариства не було обізнане про існування третейського провадження;

- не врахував, що ОСОБА_1 , яка працювала головним бухгалтером товариства та мала доступ до його печаток, могла підробити підпис директора і використати печатки підприємства на документах, пов`язаних із третейським розглядом, унаслідок чого незаконно заволодіти майном товариства;

- безпідставно виходив із того, що товариство як сторона третейського розгляду та власник нерухомого майна з 2007 року мало бути обізнане про оскаржуване рішення, не врахувавши доводів про те, що фактично товариство участі в третейському провадженні не брало, а його керівництво не знало про існування такого рішення;

- не врахував, що до моменту виявлення незаконного відчуження частини земельних ділянок, які перебували в постійному користуванні товариства, та звернення до суду з позовами про їх повернення не існувало обставин, які б спонукали товариство перевіряти стан своїх прав на нерухоме майно, яким воно продовжувало фактично користуватися;

- дійшов передчасного висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку на звернення із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки такий висновок ґрунтується на припущенні про обізнаність товариства з цим рішенням, а не на встановлених обставинах;

- не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2019 року у справі № 1 (провадження № 61-6294ав19), від 04 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц, від 11 жовтня 2018 року у справі № 796/151/2018, від 01 листопада 2018 року у справі № 796/107/2018;

- формально повернув заяву товариства про скасування рішення третейського суду, не надавши належної оцінки наведеним аргументам і доказам, чим порушив право товариства на судовий захист та вимоги етапі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тощо.

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чернілевська Р. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ «АТП № 1» ЛТД, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року без змін.

У вересні 2026 року ТОВ «АТП № 1» ЛТД, в інтересах якого в порядку самопредставництва діє директор Вітюк В. О., через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких навело аргументи на спростування доводів відзиву ОСОБА_1 .

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 липня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «АТП № 1» ЛТД на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АТП № 1» ЛТД на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року, витребувано із Вінницького апеляційного суду матеріали справи № 4801/3/26; надано ОСОБА_1 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У липні 2026 року матеріали справи № 4801/3/26 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ТОВ «АТП № 1» ЛТД на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року у справі за заявою ТОВ «АТП № 1» ЛТДпро скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АТП № 1» ЛТД про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, беручи до уваги відзив позивача у третейському спорі, перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача у третейському спорі, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та матеріали справи свідчать про, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» 11 квітня 2007 року у складі судді - правознавця Свириденка Я. А. задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «АТП № 1» ЛТД про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна. Договір купівлі-продажу виділеного в натурі нерухомого майна загальною площею 1 321,8 кв. м, а саме: майстерні з прибудовами літ. «Г», гаражів літ. «Г1», «Г2», навісу літ. «М», що складає 27/100 часток нежитлових будівель на АДРЕСА_1 , укладений 04 квітня 2007 року між ТОВ «АТП № 1» ЛТД та ОСОБА_1 , визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_1 за вказаним договором право власності в натурі на нерухоме майно, загальною площею 1 321,8 кв. м, а саме: майстерні з прибудовами літ. «Г», гаражів літ. «Г1», «Г2», навісу літ. «М», що складає 27/100 часток нежитлових будівель на АДРЕСА_1.

Із заявою про скасування зазначеного рішення ТОВ «АТП № 1» ЛТД звернулося до суду 26 травня 2026 року.

Представник ТОВ «АТП № 1» ЛТД вказував на те, що заявник не знав про розгляд третейської справи та дізнався про ухвалення третейським судом рішення лише 28 лютого 2026 року під час розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області цивільної справи № 127/30382/25.

Ухвалою від 01 червня 2026 року Вінницький апеляційний суд, крім іншого, витребував у Вінницького апеляційного суду матеріали цивільної справи

№ 127/30382/25 за позовом ТОВ «АТП № 1» ЛТД до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницької міської ради, про витребування земельної ділянки, для огляду.

10 червня 2026 року відповідно до супровідного листа Вінницького апеляційного суду № 127/30382/25/11760/2026 матеріали цивільної справи № 127/30382/25 надано складу суду у цій справі для ознайомлення.

Так, із матеріалів справи № 127/30382/25 судом встановлено, що 30 листопада 2025 року до суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ОСОБА_1 стала власницею 27/100 часток нежитлових будівель, які складаються з виділеного в натурі нерухомого майна, загальною площею 1321,8 кв. м, а саме: майстерні з прибудовами літ. «Г», гаражів літ. «Г1», «Г2», навісу літ. «М» на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року. Як зазначив представник ОСОБА_1, ця обставина позивачу (ТОВ «АТП № 1» ЛТД) відома, але свідомо прихована від суду.

Також з матеріалів цієї справи суд встановив також, що 02 грудня 2025 року представник ТОВ «АТП 1 ЛТД» - адвокат Путілін Є. В. подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, він посилався на наявність у відповідачів права власності на будівлі та споруди на підставі рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року.

Правове обґрунтування

Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.

Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».

Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 Закону України «Про третейські суди» (в редакції закону чинній на момент ухвалення рішення третейським судом) заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Водночас згідно з частиною п`ятою статті 454 ЦПК України (в редакції закону на момент подання заявиТОВ «АТП № 1» ЛТД) заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до частини сьомої статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина восьма статті 454 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (§ 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. Ukraine», заява № 19164/04).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (§ 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (§ 46-48 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Ustimenko v. Ukraine», заява № 32053/13).

Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine», заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відмовляючи у задоволенні зави ТОВ «АТП № 1» ЛТД про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 11 квітня 2007 року та залишаючи без розгляду його заяву про скасування такого рішення, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що заява ТОВ «АТП № 1» ЛТД про скасування рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року подана більш як через 19 років після його ухвалення, а з огляду на встановлені судом обставини під час ознайомлення із матеріалами цивільної справи № 127/30382/25 та заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р. В., суд дійшов правильного висновку про те, що представник ТОВ «АТП № 1» ЛТД, а відтак і заявник у цій справі, щонайменше з 02 грудня 2025 року (дата подачі відповіді на відзив на позовну заяву у цивільній справі № 127/30382/25) вважається таким, що обізнаний про оскаржуване рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що наявні у цій справі докази свідчать про відсутність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення ТОВ «АТП № 1» ЛТД, як особи, яка звертається з заявою про скасування рішення третейського суду, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції формально залишив без розгляду та повернув заяву товариства про скасування рішення третейського суду, чим порушив його право на судовий захист і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Верховний Суд відхиляє, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема з метою забезпечення дотримання правил судової процедури, за умови, що такі обмеження не порушують самої суті цього права (див. рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії», заява № 68490/01).

У цій справі залишення заяви ТОВ «АТП № 1» ЛТД без розгляду та її повернення були зумовлені недотриманням заявником установлених процесуальним законом вимог, а тому самі по собі не свідчать про порушення його права на доступ до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду представник заявника дізнався лише 28 лютого 2026 року під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 127/30382/25, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надано належну правову оцінку.

Зокрема, відхиляючи вказані аргументи заявника як необґрунтовані, суд першої інстанції правильно виходив із того, що 30 листопада 2025 року представник відповідачів у справі № 127/30382/25 у відзиві зазначив про виникнення права власності ОСОБА_1 на відповідне нерухоме майно на підставі рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року, а 02 грудня 2025 року представник ТОВ «АТП № 1» ЛТДу відповіді на відзив сам послався на це рішення як на підставу виникнення права власності відповідачів на будівлі та споруди.

Таким чином, вирішуючи питання про поважність наведених заявником причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявник був обізнаний про існування оскаржуваного рішення щонайменше з 02 грудня 2025 року.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що колишній директор товариства ОСОБА_4 не підписував документів, пов`язаних із третейським розглядом, а ОСОБА_1 , яка працювала головним бухгалтером товариства та мала доступ до його печаток, могла підробити підпис директора й використати печатки підприємства для незаконного заволодіння його майном, Верховний Суд відхиляє, оскільки наведені обставини не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «АТП № 1» ЛТД поважних причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, а стосуються виключно обставин третейського розгляду та аргументів на обґрунтування незаконності ухваленого третейським судом рішення по суті.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що до моменту виявлення незаконного відчуження частини земельних ділянок, які перебували в постійному користуванні товариства, та звернення до суду з позовами про їх повернення не існувало обставин, які б спонукали товариство перевіряти стан своїх прав на нерухоме майно, яким воно продовжувало фактично користуватися, є безпідставними, оскільки з урахуванням вимог частини четвертої статті 319 ЦК України ТОВ «АТП № 1» ЛТД як землекористувач зобов`язане було дбати про стан належних йому майнових прав.

Аргументи апеляційної скарги про те, що самі лише витяги з реєстрів прав на нерухоме майно, додані відповідачами до відзиву у справі № 127/30382/25, не давали товариству можливості ознайомитися зі змістом рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року та з`ясувати обставини порушення його прав, Верховний Суд відхиляє, оскільки для визначення моменту обізнаності заявника має значення не лише те, коли він фактично дізнався про відповідні обставини, а й те, коли за цих обставин міг про них дізнатися. У цій справі суд першої інстанції врахував, що представник ТОВ «АТП № 1» ЛТД у відповіді на відзив від 02 грудня 2025 року сам послався на рішення третейського суду від 11 квітня 2007 року, що свідчило про обізнаність заявника про його існування та зміст.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2019 року у справі № 1 (провадження № 61-6294ав19), від 04 червня 2018 року у справі

№ 795/305/18-ц, від 11 жовтня 2018 року у справі № 796/151/2018 та

від 01 листопада 2018 року у справі № 796/107/2018,колегія суддів відхиляє, оскільки правові висновки у наведених справах, викладені за фактичних обставин, які відмінні від фактичних обставин справи, яка є предметом апеляційного перегляду.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 24, 259, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 1» ЛТД залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник