Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №303/639/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 303/639/25

провадження № 61-3078св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - ТДВ «СГ «Оберіг») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

2. Позов обґрунтовано тим, що 11 серпня 2023 року о 00 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «PEUGEOT EXPERT», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись відрізком 786 км +561 м автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп», між населеними пунктами зі сторони м. Ужгород в сторону м. Мукачево у своїй смузі руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.

3. За фактом ДТП слідче управління ГУНП в Закарпатській області 11.08.2023 року внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, до ЄРДР за № 12023070000000238. Слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області вищезазначене кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

4. Внаслідок зазначеного ДТП було завдано матеріальної та моральної шкоди одному із подружжя, а саме позивачці ОСОБА_1 , яку оцінено у розмірі 80 400 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 241 200 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника.

5. У свою чергу відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, пославшись на те, що ОСОБА_1 не входить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди.

6. Враховуючи викладене просила суд:

встановити юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 з 1998 року по 11 серпня 2023 року.

стягнути з відповідача 206 100 (двісті шість тисяч сто) гривень страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника для особи з інвалідністю, 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень страхового відшкодування моральної шкоди та 27 000 витрат на правову допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2025 року позов задоволено частково.

8. Встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 без шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 з 1998 року до 11 серпня 2023 року.

9. Стягнено із ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_1 206 100 грн страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника для особи з інвалідністю, 80 400 грн страхового відшкодування моральної шкоди.

10. В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

11. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу ТДВ «СГ «Оберіг» задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

13. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на доведено факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без шлюбу з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , не доведено факту перебування на утриманні померлого, можливість померлого надавати таке утримання, що померлий був її годувальником, а тому вимоги позивача про встановлення заявленного факту, стягнення страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника є безпідставними і не підлягають задоволенню.

14. Також суд дійшов висновку, що позивач не входить до кола осіб, у яких відповідно до пункту 27.3. статті 24 Закону № 1961-IV є право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілої особи, оскільки вона не була дружиною ОСОБА_4 та у них не виникло прав та обов`язків подружжя. Отже, позивачкою не доведено належним чином право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного з відшкодуванням моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілої особи.

15. Судом також враховано, що позивачкою не подано жодних належних та допустимих доказів про відсутність інших осіб, які мають право на отримання частини страхового відшкодування відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV, зокрема, інформації про дітей та батьків загиблої особи, а також інформації про перебування загиблої особи на момент смерті у шлюбі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, від 07 лютого 2024 року у справі № 343/481/22, від 26 листопада 2024 року у справі № 521/9280/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги судове рішення у справі № 303/1105/24, яке набрало законної сили та яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22. Отже, на думку заявника, ОСОБА_1 має право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, та відшкодування моральної шкоди.

23. Надані докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, належним чином враховано місцевим судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від ТДВ «СГ «Оберіг», у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. 11 серпня 2023 року о 00 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «PEUGEOT EXPERT», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись відрізком 786 км +561 м. автодороги М-06, сполученням «Київ-Чоп», між населеними пунктами зі сторони м. Ужгород в сторону м. Мукачево у своїй смузі руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. За фактом ДТП слідче управління ГУНП в Закарпатській області 11 серпня 2023 року внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, до ЄРДР за № 12023070000000238.

26. 28 червня 2024 року слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023070000000238 від 11 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля марки «Peugeot», модель «Expert», номерний знак НОМЕР_1 , ознаки складу злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

27. Із висновку експерта № 303/2023 від 11 серпня 2023 року вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 і по давності виникнення вкладається в дату ДТП, що мала місце 11 серпня 2023 року.

28. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16 серпня 2023 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року у справі № 303/1105/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

30. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «PEUGEOT EXPERT», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» відповідно до договору № 213664061.

31. 19 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надіслав до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» заяву на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із моральною шкодою у розмірі 80 400 грн, та заяву на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для особи з інвалідністю у розмірі 241 200 грн.

32. Із листа генерального директора ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» вбачається, що останніми було відмовлено ОСОБА_1 у відшкодуванні страхового відшкодування у зв`язку із тим, що вона не входить до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

33. Із акта про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні за № 83/13-12 від 04 червня 2024 року, складеного старостою Ракошинського старостату Великолучківської сільської ради Мукачівського району, слідує, що ОСОБА_4 мав на утриманні дружину ОСОБА_1 .

34. Із акта про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 25 грудня 2024 року, підтвердженого свідками ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_1 мала потребу в утриманні та фактично перебувала на утриманні у загиблого ОСОБА_4 . Крім цього, вони проживали однією сім`єю.

35. Згідно з довідкою, виданою Соцзахистом Мукачівського РО СЗН від 21 листопада 2024 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на обліку в УСЗН Мукачівської РДА та отримує державну соціальну допомогу інвалідам 3 групи, всього з серпеня 2022 року по липень 2023 рік ОСОБА_1 отримала 25 200 грн.

36. Відповідно до довідки, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28 червня 2024 року, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та жодного виду пенсії не отримує.

Позиція Верховного Суду

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

42. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в указаній частині, дійшов висновку про їх доведеність та, зокрема, врахував обставини, встановлені у рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року у справі № 303/1105/24.

43. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в указаній частині виходив із того, що позивачкою належними та достатніми доказами не доведено факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без шлюбу в період з 1998 року по 11 серпня 2023 року.

44. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

45. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

46. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

47. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

48. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

49. Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

50. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

51. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

52. Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на преюдиційність, встановлену у рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року у справі № 303/1105/24.

53. Так, вказаним рішення встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

54. Встановлення факту постійного проживання необхідно було для прийняття спадщини за законом.

55. Водночас встановлення факту постійного проживання не підтверджує наявність відносин, притаманних подружжю, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Доказів на підтвердження позовних вимог в указаній частині матеріали справи не містять.

56. При цьому для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

57. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

58. Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин проживання однією сім`єю між чоловіком та жінкою без реєстрації шлюбу, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав задоволення позову в указаній частині у зв`язку із недоведеністю.

Щодо вимог в частині стягнення страхових відшкодувань

59. Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

60. Положеннями статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

61. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

62. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

63. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

64. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Таким чином, законодавець встановив пріоритет у відносинах, що виникли у сфері.

65. Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

66. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961- IV).

67. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

68. Згідно із пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на дату пригоди, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

69. Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

70. Відповідно до пункту 35.1, пп. «е» пункту 35.2 статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

71. Разом із тим, в порушення вищевказаних вимог Закону № 1961-IV як до заяви про страхове відшкодування, так і до позовної заяви, не було долучено документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, зокрема: доходи померлого за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік; розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника.

72. На підтвердження обставин в указаній частині позовних вимог позивачкою надано: акт Великолучківської сільської ради Закарпатської області «Про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні» від 04 червня 2024 року та акт Великолучківської сільської ради Закарпатської області «Про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні» від 25 грудня 2024 року.

73. Водночас вказані документи не є доказами на підтвердження перебування на утриманні в розмінні положень Закону № 1961-IV.

74. При цьому матеріали справи також не містять доказів можливості ОСОБА_4 утримувати будь-кого, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання ОСОБА_4 будь-яких доходів. Наявна в матеріалах справи довідка ОК-5 щодо доходів ОСОБА_4 свідчить про доходи до 2018 року, проте доказів про отримання будь-яких доходів в період з 2019 року до 11 серпня 2023 року матеріали справи не містять.

75. Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно виснував, що позивачкою не доведено факту перебування на утриманні померлого, можливість померлого надавати таке утримання, що померлий був її годувальником, тому суд правомірно відмовив у задоволенні вказаних вимог.

76. Крім того, відповідно до пункту 27.3. статті 27 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

77. Вказаною нормою передбачено вичерпне коло осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, до таких осіб віднесено лише: 1) чоловіка (дружину); 2) батьків (усиновлювачів); 3) дітей (усиновлених).

78. Враховуючи те, що позивачка із ОСОБА_4 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, не доведено факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, апеляційний суд правомірно виснував, що ОСОБА_1 не входить до кола осіб, у яких відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV є право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілої особи.

79. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

80. Таким чином, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

81. Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, від 07 лютого 2024 року у справі № 343/481/22, від 26 листопада 2024 року у справі № 521/9280/18, відхиляються колегією суддів, оскільки з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, судове рішення апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах.

82. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

83. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

84. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Судді:Н. Ю. Сакара Г. В. Коломієць О. М. Осіян В. В. Сердюк В. В. Шипович