Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №753/17378/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 753/17378/24

провадження № 61-6636св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Луспеника Д. Д., Осіяна О. М., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Міністерство оборони України

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Євграфової Є. П., Левенця Б. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу починаючи з 24 серпня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Заява обґрунтована тим, що починаючи з 24 серпня 2010 року ОСОБА_1 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала в зоні бойових дій.

3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, веденням домашнього господарства, піклувались один про одного, що свідчить про наявність всіх ознак проживання сторонами як сім`єю.

4. Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , заявниця народила сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відомості про батька дитини були записані в актовому записі про народження за вказівкою заявниці відповідно до частини першої статті 135 СК України, оскільки батьки не перебували в зареєстрованому шлюбі та не звернулись до відділу РАЦС з спільною заявою щодо визнання батьківства з причин перебування ОСОБА_2 в зоні АТО, а з початком повномасштабного вторгнення російської федерації проти України - перебуванням його в лавах Збройних Сил України.

5. Зазначала, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в зоні бойових дій у с. Кліщіївка Донецької області. З огляду на цю обставину ОСОБА_1 як представник, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася до суду про встановлення факту батьківства і рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року у справі № 753/18816/23 вирішено внести зміни до актового запису № 723 про народження від 26 лютого 2014 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, відносно ОСОБА_3 , який народився у місті Києві, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, інші відомості залишити без змін.

6. Заявниця зазначає, що Дарницький районний суд міста Києва у справі № 753/18816/23 встановив, що з 24 серпня 2010 заявник проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .

7. Отже, заявниця вважала, що сторони, починаючи з 24 серпня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_2 ), проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, за цей час у сторін народився син, окрім того сторони вважали себе не просто парою, а повноцінною сім`єю.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця не надала переконливих та достатніх доказів, які у своїй сукупності підтверджували б ведення нею з ОСОБА_2 з 2010 року спільного бюджету, господарства та побуту, наявності спільних фінансів, наявності взаємних прав та обов`язків саме як подружжя, спільного проживання, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування тощо, на підтвердження реальності сімейних відносин і їх довготривалості та виключали б їх іншу інтерпретацію, зокрема, як підтвердження виконання батьківських обов`язків щодо спільної дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено.

11. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 24 серпня 2010 року до 29 вересня 2023 року.

12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи заяву ОСОБА_1 , виходив із того, що надані докази у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити у задоволенні заяви.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18, від 12 грудня 2019 року у справі

№ 466/3769/16-ц, від 23 січня 2020 рок у справі № 804/1501/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 753/11869/18, від 08 травня 2024 року у справі № 753/19773/21, від 25 березня 2026 року у справі № 709/2037/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки для ОСОБА_1 не настануть будь-які правові наслідки, а тому не підлягав розгляду в порядку окремого провадження.

19. Вказує, що у справі наявний спір про право заявниці та дитини на отримання грошової виплати.

20. Крім того, вказує, що заявниця не перебувала з померлим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі, лише факт реєстрації шлюбу відповідно до законодавств України є підставою для набуття статусу члена сім`ї військовослужбовця.

21. Зазначає, що ОСОБА_1 не надано достатніх та належних доказів на підтвердження факту спільного проживання з загиблим однією сім`єю, а подані докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, надання взаємної допомоги, набуття майна в зазначений в заяві період.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У червні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

24. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув у с. Кліщіївка Донецької області.

25. За життя ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, заявниця ОСОБА_1 у шлюбі також не перебувала, що підтверджується відповіддю Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо наявності відповідних актових записів.

26. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року у справі № 753/18816/23 встановлено факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 21697 від 19 грудня 2023 року, стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Києві, актовий запис про народження № 723 від 26 лютого 2014 року та внесено зміни до актового запису № 723 про народження від 26 лютого 2014 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, відносно ОСОБА_3 , який народився у місті Києві, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, інші відомості залишити без змін.

27. Згідно з актом ЖБК «Молодіжний-18» № 65 від 30 червня 2022 року ОСОБА_2 проживав разом з цивільною дружиною ОСОБА_7 та дитиною ОСОБА_3 в період з 01 по 30 червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

28. На підтвердження сімейних відносин ОСОБА_1 також надала суду скріншоти з мобільного застосунку «Приват24» щодо переказу на її картку коштів від ОСОБА_2 , спільні фотографії, на яких зображені ОСОБА_2 разом з заявницею та спільним сином у різний період життя, а також переписку у месенджері.

29. Після загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслав ОСОБА_1 сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) № 6839 від 05 жовтня 2023 року, в якому визначив ОСОБА_1 як цивільну дружину старшого солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

30. Метою звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 вказувала на можливість користування пільгами членів сім`ї загиблого військовослужбовця, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

37. За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

38. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

39. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

40. Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

41. Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

43. Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

44. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

45. Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

46. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

47. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

48. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

49. Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

50. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

51. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

52. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

53. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

54. Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

55. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

56. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

57. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

58. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

60. У цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, переваги більш вагомих доказів. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

61. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи заяву про встановлення факту, надав обґрунтовану правову оцінку поданим доказам спільного проживання заявниці разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, та з урахуванням принципу балансу вірогідностей дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення такого факту.

62. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявницею надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують наявність між нею та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заявлений період правовідносин, притаманних подружжю. Зазначене узгоджується з поясненнями свідків та іншими доказами.

63. Доводи Міністерства оборони України про те, що факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, відхиляються колегією суддів, оскільки наведене спростовується вищевказаними релевантними висновками Верховного Суду. Також слід зазначити, що апеляційним судом не встановлено наявності спору про право, який би передбачав розгляд вказаної заяви в порядку позовного провадження.

64. При цьому встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу надасть заявниці право користуватися пільгами членів сім`ї загиблого військовослужбовця, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

65. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Міністерства оборони України по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

67. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Міністерство оборони України у касаційній скарзі.

68. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

69. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

70. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Судді:Н. Ю. Сакара Д. Д. Луспеник О. М. Осіян В. В. Сердюк В. В. Шипович