Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №2-2673/11 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 2-2673/11

провадження № 61-8805св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Басюр Лесі Миколаївни, на ухвалу Сихівського районного суду

м. Львова від 05 грудня 2025 рокуу складі судді Бойко О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2026 рокуу складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

1. У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт інвестмент») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»)до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

2. На обґрунтування вимог заяви зазначало, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова у цивільній справі № 2-2673/11 позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» 95 425,22 дол. США заборгованості за кредитним договором

№ 032/45/07-Ф від 24 жовтня 2007 року, що згідно з офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 761 970,38 грн.

3. 05 серпня 2020 року за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня

2020 року, між ПАТ КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги.

4. За умовами вищевказаного договору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 032/45/07-ф від 24 жовтня 2007 року,

з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), яке

у подальшому змінило найменування на ПАТ «КБ «Надра», а також за договорами забезпечення.

5. 18 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт інвестмент» укладено договір № GI.48N718070_blank_05 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Брайт інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 032/45/07-ф від 24 жовтня 2007 року, з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «КБ «Надра», а також за договорами забезпечення.

6. З урахуванням наведеного ТОВ «Брайт інвестмент» просило суд замінити сторону стягувача - ПАТ КБ «Надра», як вибулу сторону на його правонаступника - ТОВ «Брайт інвестмент», як особу, яка набула всіх прав та обов`язків стягувача згідно з договором № GI.48N718070_blank_05 про відступлення прав вимоги, укладеним 18 січня 2021 року, у виконавчих листах, виданих Сихівським районним судом м. Львова у справі № 2-2673/11.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2026 року, заяву ТОВ «Брайт інвестмент» задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду по справі № 2-2673/11 з ПАТ«КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт інвестмент».

8. Задовольняючи заяву ТОВ «Брайт інвестмент» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що у зв`язку з переходом до ТОВ «Брайт інвестмент» прав вимоги за кредитним договором наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у справі № 2-2673/11 з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Брайт інвестмент».

9. При цьому апеляційний суд у своїй постанові за результатами апеляційного перегляду справи зауважив, що станом на день подання ТОВ «Брайт інвестмент» 21 жовтня 2025 року заяви про заміну стягувача

у виконавчому листі строк пред`явлення до примусового виконання рішення суду щодо боржника не закінчився, оскільки перебіг такого строку тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупинено та його перебіг продовжується з дня припинення або скасування воєнного стану.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Басюр Л. М., на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2026 року у вказаній справі.

11. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити

в задоволенні заяви ТОВ «Брайт інвестмент» про заміну сторони стягувача

у виконавчому провадженні.

13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, заявник вказує на те, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, відповідно до яких, якщо виконавче провадження закінчено, особа, яка звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинна поставити перед судом питання про відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні й підстави для процесуального правонаступництва.

14. Крім того, на переконання заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 є завершеними, тому за відсутності відновленого виконавчого провадження у суду не було підстав для заміни сторони стягувача її правонаступником. Водночас ТОВ «Брайт інвестмент» не порушувало перед судом питання про відновлення закінченого виконавчого провадження.

15. Встановлена судами обставина повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження, на думку заявника, свідчить про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

16. Також заявник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що стягувач не пропустив строк звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача її правонаступником.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У серпні 2026 року ТОВ «Брайт інвестмент» шляхом формування документа в системі «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

18. У відзиві ТОВ «Брайт інвестмент» зазначає, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм законодавства фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі та ґрунтуються на доводах, які заявник уже наводив у судах попередніх інстанцій. На переконання ТОВ «Брайт інвестмент», наведені заявником у касаційній скарзі доводи та пояснення не спростовують доводів і фактів, наведених товариством, а також висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. Судами попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних судових рішень встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова у цивільній справі № 2-2673/11 позов ПАТ КБ «Надра» було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра»

95 425,22 дол. США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 761 970,38 грн, заборгованості за кредитним договором

№ 032/45/07-Ф від 24 жовтня 2007 року.

20. 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-05-12-000017-b

від 22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень № 032/45/07-ф від 24 жовтня 2007 року, укладеним між

ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення.

21. 18 січня 2021 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений Договір №GI.48N718070_blank_05 про відступлення прав вимоги.

22. За умовами вищезазначеного договору ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 032/45/07-ф від 24 жовтня 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення.

23. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчий лист

№ 2-2673/11, виданий 22 червня 2012 року Сихівським районним судом

м. Львова щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра»

763 790,38 грн, перебував на примусовому виконанні Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Мінісерства юстиції (м. Львів) (виконавче провадження № НОМЕР_2) та був повернутий стягувачеві постановою державного виконавця від 13 лютого

2020 року з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «При виконавче провадження» (а.с.10).

Позиція Верховного Суду

24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про заміну сторони стягувача на його правонаступника у виконавчих листах, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її апеляційного перегляду.

34. Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, заявник зазначав про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження за відсутності вирішеного питання про його відновлення та з огляду на сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

35. Вищевказані доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

36. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

37. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

38. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша

статті 510 ЦК України)

39. Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

41. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

42. Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

43. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

44. До нового кредитора переходять права первісного кредитора

у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша

статті 514 ЦК України).

45. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом

є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора

у зобов`язанні.

46. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор

у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

47. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги)

є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

48. Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

49. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на момент звернення до суду для вирішення питання про заміну сторони стягувача) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

50. Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

51. При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

52. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зауважила, що на стадії виконавчого провадження як завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. За відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження її правонаступником є неможливою. Винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

53. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

54. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

55. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

56. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

57. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

58. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

59. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року

у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

61. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

62. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження,

і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

63. Відтак, звертаючись до суду із заявою у справі, яка є предметом касаційного перегляду, заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах у справі № 2-2673/11, виданих Сихівським районним судом м. Львова.

64. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», за результатами проведених торгів, набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 032/45/07-ф від 24 жовтня 2007 року, з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», яке

у подальшому змінило найменування на ПАТ «КБ «Надра», а також за договорами забезпечення.

65. 18 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт інвестмент» укладено договір № GI.48N718070_blank_05 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Брайт інвестмент» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 032/45/07-ф від 24 жовтня 2007 року, з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «КБ «Надра», а також за договорами забезпечення.

66. Відповідно до матеріалів справи та інформації про виконавче провадження № НОМЕР_2 виконавчий лист було видано Сихівським районним судом м. Львова 22 червня 2012 року.

67. Постановою начальника відділу Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шурготи І. Я. від 13 лютого 2020 року виконавчий лист № 2-2673/11, виданий Сихівським районним судом м. Львова, було повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із відсутністю

у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

68. Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

69. Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

70. При цьому колегія суддів зауважує, що встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваним), за відсутності його оспорення або визнання недійсним у встановленому законом порядку не входить до предмета дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у заміні сторони процесу її правонаступником, оскільки це суперечило б презумпції правомірності правочину, визначеній статтею 204 ЦК України.

71. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

72. Таким чином, встановивши, що ПАТ «КБ «Надра» відступило право вимоги ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп», яке у свою чергу відступило право вимоги

ТОВ «Брайт Інвестмент», за кредитним договором 032/45/07-Ф від 24 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , перейшло до

ТОВ «Брайт Інвестмент», суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Брайт Інвестмент» є правонаступником ПАТ «КБ «Надра» на підлягає заміні.

73. Доводи касаційної скарги про те, що заявник просив замінити стягувача саме у виконавчих листах, виданих у цивільній справі, виконавче провадження за якими не відкрито, а також посилання на сплив строку пред`явлення виконавчих листів до виконання не заслуговують на увагу, оскільки заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою у зв`язку з відступленням права вимоги за правочином допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

74. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду упостанові

від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, отже, потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

75. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

76. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом із питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

77. Вищезазначене спростовує посилання заявника касаційної скарги на неможливість заміни сторони стягувача у виконавчих листах за відсутності відкритого виконавчого провадження є неспроможними.

78. Щодо посилань на сплив строків пред`явлення виконавчих листів до виконання колегія суддів зауважує таке.

79. Як передбачено законодавцем у змісті пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

80. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини четвертої, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

81. Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

82. Ураховуючи повернення державним виконавцем 13 лютого 2020 року первісному стягувачу виконавчого документа щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 763 790,38 грн, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що станом на день подання ТОВ «Брайт інвестмент» заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (21 жовтня 2025 року) строк пред`явлення до примусового виконання рішення суду щодо боржника не закінчився. Відтак питання про заміну стягувача було вирішено в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що спростовує доводи касаційної скарги про сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

83. Аналогічні висновки щодо переривання строків пред`явлення виконавчих листів до виконання у період запровадженого на території України воєнного стану викладалися Верховним Судом у змісті постанови від 27 лютого 2024 року у справі № 2-361/11 (провадження № 61-17528св23) та були застосовані апеляційним судом при апеляційному перегляді справи.

84. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального законодавства, які визначають як порядок залишення позову без розгляду, так і відшкодування витрат, понесених стороною позивача пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

86. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

87. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції

88. 24 серпня 2026 року ТОВ «Брайт Інвестмент» подало до Верховного Суду заяву, в якій просила стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн за ознайомлення із матеріалами справи, складання відзиву на касаційну скаргу та складання заперечень на заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваного в касаційному порядку судового рішення.

89. На підтвердження зазначених витрат заявник надав: договір про надання правової (правничої) допомоги № 02/01-26, укладений 02 січня

2026 року між адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «Брайт Інвестмент»; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; акт про надання правничої допомоги № 2008-26 від 20 серпня 2026 року, за змістом якого адвокатським бюро «Юлії Чміль» в особі керуючого бюро

Чміль Ю. В. надана, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийнята правнича допомога

у вигляді ознайомлення із матеріалами справи за наданим пакетом документа Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи, вартістю 1 500,00 грн; складання відзиву на касаційну скаргу у справі № 2-2673/11, вартістю 6 000,00 грн; складання та подача заперечень від 12 серпня 2026 року на клопотання про зупинення судового рішення поданого повторно ОСОБА_1 від 11 серпня 2026 року, вартістю 1 500,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Чміль Ю. В. серії ДП № 3080; ордер про надання правничої (правової) допомоги у Верховному Суді від 06 серпня 2026 року серії АЕ № 1421264.

90. Крім того, у вересні 2026 року ТОВ «Брайт Інвестмент» подало до Верховного Суду аналогічний пакет документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу разом із актом про надання правничої допомоги

№ 1509-26 від 15 вересня 2026 року, за змістом якого адвокатським бюро «Юлії Чміль» в особі керуючого бюро Чміль Ю. В. надана, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийнята правнича допомога у вигляді ознайомлення із матеріалами справи за наданим пакетом документа Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи, вартістю 3 000,00 грн; складання відзиву на касаційну скаргу у справі

№ 2-2673/11, вартістю 6 000,00 грн, які не приймаються судом до уваги, оскільки у порушення приписів статті 183 ЦПК України не були направлені на адреси інших учасників справи.

91. Колегія суддів доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

92. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

93. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

94. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

95. У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі

№ 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

96. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

97. Відтак, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

98. Аналогічні за своїм змістом висновки висновки неодноразово викладалися також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року

у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі

№ 910/11903/23 та від 16 жовтня 2024 рокуу справі № 385/513/23 (провадження № 61-8313св24).

99. Відтак, проаналізувавши заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також додані до неї документи, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесених ТОВ «Брайт Інвестмент» витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн з огляду на таке.

100. Як уже зауважувала колегія суддів, відповідно до акта про надання правничої допомоги № 2008-26 до договору про надання правової допомоги

№ 02/01-26 від 02 січня 2026 року, датованого 20 серпня 2026 року, ТОВ «Брайт інвестмент» отримало від Адвокатського бюро «Юлії Чміль» правничу допомогу у вигляді ознайомлення з матеріалами справи, складення відзиву на касаційну скаргу, а також складення та подання заперечень на заяву про зупинення виконання судового рішення.

101. Колегія суддів доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до відшкодування за ознайомлення адвоката з матеріалами справи, яке не зумовило вчинення адвокатом будь-яких процесуальних дій та фактичне виконання якого не підтверджено, не відповідають критеріям неминучості та реальності витрат. Тому 1 500,00 грн, заявлені до відшкодування за ознайомлення адвоката із матеріалами справи, не є фактично понесеними витратами, а відтак не підлягають відшкодуванню.

102. Більше того, колегія суддів зауважує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено складання та подання заперечень на клопотання про зупинення виконання судового рішення, а відтак витрати, понесені ТОВ «Брайт інвестмент» у зв`язку зі складенням та поданням таких заперечень, не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності,

а тому також не підлягають відшкодуванню.

103. При цьому колегія суддів зауважує, що ані ОСОБА_1 , ані його представник - адвокат Басюр Л. М., не скористалися правом на звернення до Верховного Суду з клопотанням про зменшення заявлених ТОВ «Брайт інвестмент» до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не спростували їх розміру та не довели неспівмірності таких витрат із критеріями, встановленими частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Це унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню одній зі сторін, без відповідних дій з боку іншої сторони, що, своєю чергою, узгоджується

з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20).

104. Зважаючи на викладене, оскільки за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Басюр Л. М. без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, наявні підстави для компенсації ТОВ «Брайт інвестмент» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, за рахунок особи, яка подала касаційну скаргу, у розмірі 6 000,00 грн, оскільки саме такі витрати, понесені ТОВ «Брайт інвестмент» у зв`язку з поданням відзиву на касаційну скаргу, відповідають критеріям реальності, пов`язаності з розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності розміру витрат предмету спору.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 402, 403, 406, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Басюр Лесі Миколаївни, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2026 року залишити без змін.

3. Стягнути із ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064) 6 000,00 грн (шість тисяч гривень нуль копійок) витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк