Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №554/6406/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 554/6406/21

провадження № 61-7061св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач)

суддів: Луспеника Д. Д., Осіяна О. М., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка (заявниця) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмила Андріївна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Полтавський обласний державний нотаріальний архів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (стягувач

у виконавчому провадженні) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніна Людмила Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - ТОВ «ФК «Поліс»), про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати неправомірними (незаконними) виправлення у її заяві, якою вона надала згоду на передачу в іпотеку будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 , посвідчену нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А. на момент підписання договору іпотеки від 21 грудня 2007 року

№ 22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за № 6541/139; скасувати нотаріальну дію приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., вчинену на момент підписання договору іпотеки від 21 грудня 2007 року

№ 22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за № 6541/139, щодо заяви

ОСОБА_1 про надання дозволу на передачу в іпотеку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати її недійсною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору

2. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю останніх.

Короткий зміст додаткового рішення суду

3. У грудні 2021 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс» судових витрат у розмірі 30 000,00 грн, пов`язаних із судовим розглядом справи у суді першої інстанції.

4. На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення у справі

ТОВ «ФК «Поліс» зазначало, що брало участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та під час розгляду справи заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та у своїх поясненнях як третьої особи порушувало перед судом питання про стягнення з позивачки на свою користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, зазначивши їх попередній розрахунок, а також повідомило, що відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України надасть докази, які підтверджують остаточний розмір судових витрат.

5. Крім того, зауважувало, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не підлягає зменшенню, оскільки частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що такі витрати можуть бути зменшені виключно за клопотанням іншої сторони. Водночас ОСОБА_1 під час розгляду справи не скористалася своїм правом щодо заперечення розміру судових витрат третьої особи на професійну правничу допомогу, а тому, на думку ТОВ «ФК «Поліс», суд позбавлений можливості самостійно, без відповідного клопотання, зменшити суму судових витрат, що підлягають розподілу.

6. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс» 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Поліс», районний суд мотивував своє рішення тим, що виходячи з критеріїв розумності та співмірності, ураховуючи складність справи, її значення для сторін, характер і обсяг наданих адвокатом послуг, а також час, витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правничої допомоги, та результати розгляду цивільної справи, за якими 24 грудня 2021 року суд відмовив

у задоволенні позову ОСОБА_1 , у цьому випадку обґрунтованим

і справедливим є стягнення з позивача 30 000,00 грн на відшкодування понесених ТОВ «ФК «Поліс» судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст скарги на дії державного виконавця

8. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби

у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Л. М., стягувач - ТОВ «ФК «Поліс», у якій просила визнати протиправними дії державного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 554/6406/21, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2026 року у ВП № НОМЕР_1 та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з банківських рахунків, накладений у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції за наслідками вирішення питання про прийняття до свого провадження скарги на дії державного виконавця

9. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявниці без розгляду.

10. Повертаючи скаргу заявниці без розгляду, районний суд мотивував своє рішення тим, що заявниця не зазначила у скарзі повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє

в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., а також третіх осіб: Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та Полтавського обласного державного нотаріального архіву.

11. Крім того, на порушення вимог пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України заявниця не зазначила у скарзі ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

12. Також заявниця під час звернення до суду зі скаргою не надала доказів на підтвердження того, що копію скарги надіслано іншим учасникам справи, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., а також третім особам: Головному територіальному управлінню юстиції у Полтавській області та Полтавському обласному державному нотаріальному архіву, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) або у паперовій формі листом з описом вкладення.

13. З урахуванням наведеного районний суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги на дії державного виконавця без розгляду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 448 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Не погоджуючись із додатковим рішенням Октябрського районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року, ОСОБА_1 у лютому 2026 року оскаржила його в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду.

15. Також, не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду

м. Полтави від 13 лютого 2026 року, ОСОБА_1 у березні 2026 року оскаржила її в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду.

16. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року задоволено частково.

Додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року змінено, зменшено суму витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс»,

з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року скасовано та направлено справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Проніної Л. М., стягувач - ТОВ «ФК «Поліс», для продовження розгляду до суду першої інстанції.

17. Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року частково та зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Поліс», апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн не є розумним і співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відтак апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн.

18. Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року, скасовуючи цю ухвалу та направляючи справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення скарги ОСОБА_1 без попереднього залишення її без руху та надання скаржниці строку для усунення недоліків.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ФК «Поліс» на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 рокуу вказаній справі.

20. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

21. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Поліс» просить скасувати постанову апеляційного суду, додаткове рішення та ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

23. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини другої статті 354, частини другої статті 358 ЦПК України та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 25 вересня 2024 року у справі

№ 490/9587/18, від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15, від 29 січня

2021 року у справі № 308/2739/16, від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13 щодо вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, поданою після спливу одного року з дня складення повного судового рішення;

порушення судом апеляційної інстанції частин 4-6 статті 137 ЦПК України та не врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 04 червня 2019 року у справі №922/1350/18 та від 18 лютого 2025 року у справі № 922/2830/23 щодо вирішення питання про зменшення судових витрат на правову допомогу;

порушення частини четвертої статті 183, частини п`ятої статті 448 ЦПК України та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм щодо вирішення питання про повернення скарги на дії державного виконавця, яка не відповідає вимогам частини третьої та/або частини четвертої статті 448 ЦПК України та частинам 1, 2 статті 183 ЦПК України.

24. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Полтави

від 31 січня 2022 року.

25. Відтак заявник скарги вказує, що з апеляційною скаргою на вищезазначене додаткове рішення ОСОБА_1 звернулася лише 10 лютого 2026 року, тобто через чотири роки після його ухвалення.

26. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження додаткового рішення, ОСОБА_1 зазначала, що оскаржуване додаткове рішення не отримувала, а про його існування їй стало відомо лише

02 лютого 2026 року.

27. На переконання заявника касаційної скарги, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення, апеляційний суд порушив приписи частини другої статті 358 ЦПК України та не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, відповідно до якого під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, якщо такий строк пропущено більше ніж на один рік, застосуванню підлягає саме частина друга статті 358 ЦПК України, а не пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України, який застосував суд апеляційної інстанції.

28. Зауважує, що ОСОБА_1 була залучена до участі у справі, оскільки саме вона ініціювала спір, а тому повинна була виявляти інтерес до стану розгляду справи, ініційованої за її позовом, дбати про отримання поштової кореспонденції та перевіряти Єдиний державний реєстр судових рішень.

29. Крім того, ТОВ «ФК «Поліс» зауважує, що ним було подано до суду та надіслано іншим учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 , пояснення третьої особи, у яких заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також заяву третьої особи про ухвалення додаткового рішення з доданими доказами понесених судових витрат та детальним описом робіт, виконаних адвокатом. Надсилання зазначених документів підтверджується відповідними доказами, доданими до пояснень та заяви про ухвалення додаткового рішення.

30. Більше того, матеріали справи містять докази, які підтверджують, що позивачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, однак у судове засідання не з`явилася. При цьому ОСОБА_1 не зверталася до суду із заявами, клопотаннями, запереченнями чи поясненнями щодо предмета розгляду, що, на думку ТОВ «ФК «Поліс», свідчить про її свідому пасивну процесуальну поведінку.

31. Таким чином, на переконання ТОВ «ФК «Поліс», ОСОБА_1 , будучи обізнаною про розгляд відповідного процесуального питання, мала реальну можливість дізнатися про результати його розгляду та своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, однак не скористалася таким правом.

32. Вищезазначене, на думку ТОВ «ФК «Поліс», свідчить про відсутність виняткового випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, який допускає можливість відкриття апеляційного провадження у справі

у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, та, як наслідок, про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

33. Додатково ТОВ «ФК «Поліс» зазначає, що ОСОБА_1 , якій було відомо про час та місце розгляду справи, не заявлялося клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, не подавалися заперечення чи відзив,

а також не надано належного обґрунтування неспівмірності витрат, понесених

ТОВ «ФК «Поліс» як третьою особою, зокрема щодо часу, витраченого адвокатом, який представляв інтереси ТОВ «ФК «Поліс» у районному суді, на надання послуг

з професійної правничої допомоги. На думку ТОВ «ФК «Поліс», це свідчить про відсутність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

34. Щодо незаконності оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду в частині скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави

від 13 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Поліс» зазначає, що суд апеляційної інстанції, на порушення вимог частини четвертої статті 183 та частини п`ятої статті 448 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про те, що у разі невідповідності скарги на дії державного виконавця вимогам частин третьої та/або четвертої

статті 448, частин першої та/або другої статті 183 ЦПК України застосуванню підлягають положення статті 185 ЦПК України, а не частини четвертої статті 183 та частини п`ятої статті 448 ЦПК України, у зв`язку з чим скарга підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків.

35. Відтак ТОВ «ФК «Поліс» зауважує, що приписи статті 448 ЦПК України не передбачають можливості залишення скарги на дії державного або приватного виконавця без руху, а тому вважає, що ухвала районного суду про повернення скарги без розгляду є законною та відповідає вимогам, зокрема частини п`ятої статті 448 ЦПК України.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. Апеляційним судом у змісті оскаржуваної постанови встановлено, що у липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - ТОВ «ФК «Поліс»), про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати неправомірними (незаконними) виправлення у її заяві, якою вона надала згоду на передачу в іпотеку будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 , посвідчену нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А. на момент підписання договору іпотеки від 21 грудня 2007 року

№ 22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за № 6541/139; скасувати нотаріальну дію приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л. А., вчинену на момент підписання договору іпотеки від 21 грудня 2007 року

№ 22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за № 6541/139, щодо заяви

ОСОБА_1 про надання дозволу на передачу в іпотеку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати її недійсною.

37. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог, порушених перед судом.

38. У грудні 2021 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс» судових витрат у розмірі 30 000,00 грн, пов`язаних із судовим розглядом справи у суді першої інстанції.

39. На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення у справі

ТОВ «ФК «Поліс» зазначало, що брало участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та під час розгляду справи заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та у своїх поясненнях як третьої особи порушувало перед судом питання про стягнення з позивачки на свою користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, зазначивши їх попередній розрахунок, а також повідомило, що відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України надасть докази, які підтверджують остаточний розмір судових витрат.

40. Крім того, зауважувало, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не підлягає зменшенню, оскільки частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що такі витрати можуть бути зменшені виключно за клопотанням іншої сторони. Водночас ОСОБА_1 під час розгляду справи не скористалася своїм правом щодо заперечення щодо розміру судових витрат третьої особи на професійну правничу допомогу, а тому, на думку ТОВ «ФК «Поліс», суд позбавлений можливості самостійно, без відповідного клопотання, зменшити суму судових витрат, що підлягають розподілу.

41. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс» 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

42. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби

у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Л. М., стягувач - ТОВ «ФК «Поліс», у якій просила визнати протиправними дії державного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 554/6406/21, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 лютого 2026 року у ВП № НОМЕР_1 та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з банківських рахунків, накладений у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

43. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявниці без розгляду.

44. Не погоджуючись із додатковим рішенням Октябрського районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року, ОСОБА_1 18 лютого 2026 року звернулася до Полтавського апеляційного суду із апеляційною скаргою на останнє.

45. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася до суду

з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року, яке мотивувала тим, що до 02 лютого 2026 року не знала про існування цього рішення, оскільки його копію отримала лише після отримання апеляційної скарги

ТОВ «ФК «Поліс» та ознайомлення з її змістом.

46. Таким чином, із урахуванням того, що вона не була присутня під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення у справі, не отримувала копію додаткового рішення районного суду як і не отримувала повідомлення від суду щодо існування такого судового рішення, вважала наявними підстави для поновлення їй строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року.

47. Також, не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду

м. Полтави від 13 лютого 2026 року, ОСОБА_1 у березні 2026 року оскаржила її в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду.

48. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року.

49. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року з підстав, передбачених

пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України.

Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня

2022 року.

50. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року задоволено частково.

Додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року змінено, зменшено суму витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс»,

з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року скасовано та направлено справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Проніної Л. М., стягувач - ТОВ «ФК «Поліс», для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

51. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

52. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

53. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

54. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

55. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 20 квітня

2026 року в частині апеляційного перегляду додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

56. Задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року, апеляційний суд виходив з того, що цей строк було пропущено з поважних причин, оскільки оскаржуване додаткове рішення Октябрським районним судом м. Полтави було ухвалене 31 січня 2022 року. Повний текст останнього було складено 04 лютого 2022 року.

57. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року, було оприлюднено в реєстрі 07 лютого 2022 року.

58. Водночас колегія суддів апеляційного суду зауважила, що матеріали справи містять супровідний лист Октябрського районного суду м. Полтави про направлення копії додаткового рішення від 31 січня 2022 року сторонам у справі, який датований 10 лютого 2022 року, однак даних щодо отримання сторонами справи додаткового рішення матеріали справи не містять.

59. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення дотримання закріпленого в законодавстві принципу апеляційного оскарження судового рішення, колегія суддів Полтавського апеляційного суду вважала за необхідне поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на подачу апеляційної скарги на додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року, як такий, що було пропущено з поважних причин.

60. Однак наведений висновок суду апеляційної інстанції зроблений

з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

61. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

62. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

63. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

64. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

65. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

66. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

67. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня

2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03 вказував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує

в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції,

з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (§ 53 рішення).

68. Аналогічні висновки щодо тлумачення приписів пункту 1 статті 6 Конвенції викладені ЄСПЛ також у змісті пункту 62 рішення від 26 липня 2005 року у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) № 39199/98.

69. Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб

у спосіб, визначений законами України.

70. Згідно з частинами першою та шостою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута

у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

71. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

72. Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

73. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга

статті 354 ЦПК України).

74. Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

75. Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

76. Вищенаведене у своїй сукупності свідчить про те, що апеляційне оскарження особою судового рішення суду першої інстанції з пропуском річного строку з дня складення повного тексту такого рішення має наслідком постановлення судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження,

в інших випадках суд зобов`язаний надати оцінку наведеним скаржником

у відповідній заяві підставам пропуску такого строку.

77. Аналіз змісту положень частини другої статті 358 ЦПК України свідчить про те, що відлік річного (присічного) строку на подання апеляційної скарги здійснюється з дня складення повного тексту судового рішення суду першої інстанції.

78. Відтак, для застосування судом апеляційної інстанції цієї норми процесуального права суду необхідно достовірно встановити дату складення повного тексту рішення суду першої інстанції.

79. Аналогічні висновки про застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2025 року у справі № 758/13214/20 (провадження № 61-8789св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 758/9741/20 (провадження № 61-15632св25), від 04 березня 2026 року у справі № 757/27787/22-ц (провадження № 61-14905св25), від 08 квітня 2026 року у справі № 932/16100/19 (провадження № 61-1575св26).

80. Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 91-96 постанови

від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), на яку містяться посилання у касаційній скарзі, зазначено, що:

«91. «Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

92. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

93. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.

94. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що

у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку

з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

95. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя,

а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).

96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».

81. Відтак, порушуючи перед апеляційним судом питання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказувала, що копію оскаржуваного у апеляційному порядку додаткового рішення вона отримала лише 02 лютого 2026 року після отримання копії апеляційної скарги ТОФ «ФК «Поліс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 січня 2026 року про залишення без задоволення заяви

ТОВ «ФК «Поліс» про виправлення описки та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа, в якій йдеться мова про додаткове рішення від 31 січня

2022 року, а тому вважала строк для подання апеляційної скарги пропущеним

з поважних причин.

82. Із вищевказаними доводами погодився і суд апеляційної інстанції, поновлюючи ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, пропущений більше ніж на один рік.

83. Водночас колегія суддів зауважує, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24)).

84. Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення

є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року

в справі № 186/972/18 (провадження № 61-19251св20), від 06 грудня 2023 року

в справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954св23)).

85. Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

86. Таким чином, на переконання колегії суддів, апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, не врахував, що заявниця була належним чином повідомлена про розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі (Т.3, а.с.58, 70), а як позивачка

у справі знала як про розгляд справи, так і про результати вирішення спору по суті. Водночас апеляційну скаргу на додаткове рішення ОСОБА_1 подала лише

18 лютого 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту додаткового рішення, і не навела належного обґрунтування причин пропуску річного строку з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.

87. Відтак, зважаючи, що у змісті касаційної скарги заявником фактично наведені доводи щодо незаконності ухвали Полтавського апеляційного суду

від 23 березня 2026 року, а скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України), колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 31 січня

2022 року та, як наслідок, відкриття апеляційного провадження у справі.

88. Відповідно до приписів статті 409 ЦПК України Верховний Суд не має повноважень за результатами касаційного перегляду справи скасовувати ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену за результатами вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, та ухвалювати нове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі. Водночас відповідно до зазначених положень та частини четвертої статті 411 ЦПК України суд касаційної інстанції має повноваження направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

89. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ «ФК «Поліс» у частині оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року, ухваленої за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року, а також ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2026 року, постановленої за результатами вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

90. Додатково колегія суддів зауважує, що, оскільки доводи касаційної скарги в частині помилкового поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, що зумовлює необхідність скасування як ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2026 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 31 січня

2022 року, так і постанови Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині апеляційного перегляду зазначеного додаткового рішення, іншим доводам касаційної скарги Верховний Суд оцінки не надає.

Щодо оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 20 квітня

2026 року в частині апеляційного перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

91. Полтавський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року та направляючи справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення заявниці скарги на дії державного виконавця.

92. Відтак, на переконання апеляційного суду, скарга мала бути залишена без руху із зазначенням її недоліків та строку для їх усунення, після чого у разі неусунення недоліків мала бути повернута заявниці.

93. Водночас такі висновки апеляційного суду колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

94. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

95. Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що порушено їхні права.

96. Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

97. Скарга має відповідати вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 448 ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій

статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

98. Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

99. Частиною третьою статті 448 ЦПК України визначено, що скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

100. До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (частина четверта статті 448 ЦПК України).

101. У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (частина сьома статті 43 ЦПК України).

102. У частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

103. Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 21 травня 2026 року у справі № 725/4098/25 (провадження № 61-11728св25):

«Суди попередніх інстанцій встановили, що у травні 2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просили здійснити судовий контроль за виконанням рішення суду від 24 березня 1994 року у справі № 2-139 до його повного виконання, забезпечити боржникам можливість безперешкодно завершити виконавчі дії до фактичного виконання рішення суду, згідно з виконавчим документом та постановити окремі ухвали щодо посадових осіб Першотравневої районної ради м. Чернівці.

Судами встановлено, що подана скарга (заява) не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 448, пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України.

Посилання заявників на те, що суд першої інстанції під час розгляду заяви повинен був залучити правонаступника померлих позивачів, Верховний Суд не приймає до уваги, оскільки згідно частини третьої статті 448 ЦПК України, це обов`язок заявника вказати прізвище, ім`я та по батькові інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Як встановлено зі змісту заяви, поданої до суду першої інстанції, заявники вказали інших учасників справи - позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та вказали їх місце проживання, при цьому, знаючи, що вказані особи померли, заявники не зазначили в заяві до суду першої інстанції жодної інформації про наявних правонаступників.

Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , подаючи заяву у порядку контролю за виконанням судового рішення, при оформленні скарги (заяви) не дотримали вимоги Розділу VII ЦПК України, зокрема статті 448 ЦПК України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заява підлягає поверненню без розгляду, оскільки її зміст не відповідає нормам ЦПК України».

104. Таким чином, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що у випадку невідповідності скарги на дії виконавця приписам цивільного процесуального законодавства остання підлягає поверненню заявникові без розгляду, але аж ніяк не залишенню без руху, як зауважено Полтавським апеляційним судом у змісті оскаржуваної у касаційному порядку постанови

від 20 квітня 2026 року.

105. Більше того, як неодноразово зауважувалося Верховним Судом, зокрема,

у змісті постанов від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, від 17 лютого

2021 року у справі № 569/13160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 713/1972/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 569/12949/20, від 28 липня 2021 року у справі

№ 509/4648/14-ц та від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц, вимоги частини другої статті 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні відносини, а положення частини четвертої статті 183 ЦПК України поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

106. Натомість процесуальні відносини пов`язані із поданням скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця регулюються розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.

107. Відтак, на переконання колегії суддів, Шевченківський районний суд

м. Полтави, установивши, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби

у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Л. М., не дотрималася вимог статті 448 ЦПК України щодо форми та змісту скарги, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її повернення заявниці.

108. Зокрема, ОСОБА_1 : не зазначила у скарзі повного найменування (для юридичних осіб) або імені (прізвища, імені та по батькові (за наявності) для фізичних осіб) інших учасників справи, їхнього місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини третьої статті 448 ЦПК України); не зазначила у скарзі ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження (пункт 5 частини третьої статті 448 ЦПК України); не надала доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи (пункт 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України).

109. Таким чином, установивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та четвертої статті 448 ЦПК України, що відповідно до частини п`ятої цієї статті є підставою для повернення скарги заявникові без розгляду, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення скарги ОСОБА_1 .

110. При цьому колегія суддів зауважує, що приписи, зокрема статті 448 ЦПК України, не передбачають можливості залишення скарги на дії виконавця без руху.

111. Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року

в частині апеляційного перегляду ухвали Шевченківського районного суду

м. Полтави від 13 лютого 2026 року ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу

у вищевказаній частині слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу районного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково

і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду, а також скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити

в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

113. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта

статті 411 ЦПК України).

114. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції

у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 413, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині апеляційного перегляду додаткового рішення Шевченківського районного суду

м. Полтави від 31 січня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 23 березня 2026 року за наслідками вирішення питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року скасувати, справу у вищевказаній частині передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

3. Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині апеляційного перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави

від 13 лютого 2026 рокускасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду

м. Полтави від 13 лютого 2026 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Судді:Н. Ю. Сакара Д. Д. Луспеник О. М. Осіян В. В. Сердюк В. В. Шипович