Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №727/994/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 727/994/24

провадження № 61-12967св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Чернівецька міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи:Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю, ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2025 рокуу складі судді Бойко М. Є. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 липня 2025 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Литвинюк І. М., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Чернівецька міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю, ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести перебудову самочинно збудованого об`єкта.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:13:004:1200, площею 0,012 га, за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 11 листопада 2019 року замовнику ОСОБА_2 видано будівельний паспорт № 2270/19 на будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136300:13:004:1200.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 20 листопада 2019 року зареєстровано повідомлення серії ЧВ № 061193241198 про право на початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, замовник - ОСОБА_2 .

Посилалася на те, що Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 24 грудня 2019 року № 18-03/7-112/19 було виявлено, що ОСОБА_2 , який здійснює будівництво індивідуального житлового будинку на вказаній земельній ділянці, самовільно зайнято частину земельної ділянки, орієнтовно площею 0,0040 га, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, збільшено розмір фундаменту при будівництві будинку, а саме: дозвіл передбачав будівництво житлового будинку розмірами в осях 3,80 х 11,20 м у межах земельної ділянки розмірами 3,91 х 29,92 м, натомість влаштовано фундамент орієнтовними розмірами 7,30 х 11,00 м.

Без відома Чернівецької міської ради у квітні 2021 року відбулися зміни конфігурації земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:13:004:1200, відповідно до яких ділянку, орієнтовною площею 0,0040 га, яку самовільно захопив ОСОБА_2 , включено до конфігурації земельної ділянки 7310136300:13:004:1200, які не мають правового значення.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 квітня 2021 року № НВ-9900093182021 відділом у м. Чернівці Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 06 травня 2019 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером7310136300:13:004:1200, місце розташування: АДРЕСА_1 , конфігурація та розміри земельної ділянки змінені та відображені у кадастровому плані земельної ділянки.

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06 травня 2021 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чернівецької міської ради прийнято і зареєстровано повідомлення про зміну даних забудовника на ОСОБА_1 .

З огляду на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 16 квітня 2021 року № 253138226, ОСОБА_3 є власником незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 з відсотком готовності 86 % на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2021 року, укладеного з ОСОБА_2 .

Чернівецькою міською радою не приймалось рішень про передачу у власність чи користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0040 га на АДРЕСА_1 , зазначений вище об`єкт нерухомості вважається самочинним будівництвом.

Ураховуючи наведене, Чернівецька міська радапросила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , площею 0,0040 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 провести перебудову належного їй на праві власності об`єкта нерухомості за вказаною адресою.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 липня

2025 року, відмовлено у задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю, ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести перебудову самочинно збудованого об`єкта.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що Чернівецька міська рада не довела обґрунтованості своїх позовних вимог. Саме Чернівецька міська рада мала довести як істотне порушення будівельних норм і правил при будівництві спірного об`єкту нерухомості, що таке будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, так і технічну можливість перебудови об`єкта самочинного будівництва.

У матеріалах справи відсутні процесуальні документи відповідальних органів за наслідками встановлених у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушень чинного законодавства та будівельних норм та правил, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Чернівецькою міською радою не надано докази можливості здійснення ОСОБА_1 перебудови об`єкта нерухомості на АДРЕСА_1 .

Чернівецькою міською радою не зазначено як саме слід зобов`язати ОСОБА_1 здійснити перебудову, тобто не конкретизовано позовні вимоги.

Суди послалися на неподання Чернівецькою міською радою клопотання про призначення відповідної судової будівельно-технічної експертизи, хоча доведення технічної можливості та способу перебудови, визначення переліку робіт, які для цього (переобладнання та перепланування) слід провести, є необхідним.

При цьому, суди врахували висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-консультативний центр» Латковського П. П. від 23 вересня 2024 року № 171, що площа фундаменту житлового будинку, який зведений на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:13:004:1200, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться за межами земельної ділянки - об?єкта дослідження на землях запасу Чернівецької міської територіальної громади відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки - об?єкта дослідження, що вказані у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01 жовтня 2019 року номер НВ-7304879292019, становить 0,0042 га.

Апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу ради, зазначивши, що сам по собі факт зміни конфігурації земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:13:004:1200, яка розташована на АДРЕСА_1 , відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки, що вказані у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01 жовтня 2019 року номер НВ-7304879292019, не свідчить про порушення прав Чернівецької міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2025 року до Верховного Суду, Чернівецька міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позовні вимоги Чернівецької міської ради передбачають усунення перешкод у здійсненні прав користуваннята розпорядження власністю - земельною ділянкою, шляхом приведення до попереднього стану. Відмовивши у задоволенні позову, суди, при цьому, фактично, встановили порушення прав, а саме самовільне захоплення частини земельної ділянки. Суди не надали правової оцінки факту об`єктивно існуючих перешкод міській раді у розпорядженні землею, чим, фактично, не вирішили позовних вимог по суті.

Вказує, що суди проігнорували факт здійснення самочинної забудови на землі комунальної власності, не отримавши згоди ради.

Посилається на відповідні судові рішення Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, які судом не застосовані.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

26 листопада 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01 жовтня 2019 року №НВ-7304879292019 відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 06 травня 2019 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:13:004:1200, місце розташування: АДРЕСА_1 , площею 0,0120 га, з цільовим призначенням земельної ділянки: 02.01 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник ОСОБА_2 .

Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 11 листопада 2019 року замовнику ОСОБА_2 видано будівельний паспорт № 2270/19 на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136300:13:004:1200.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 20 листопада 2019 року зареєстровано повідомлення серії ЧВ №061193241198 про право на початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, замовник ОСОБА_2 .

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 24 грудня 2019 року № 18-03/7-112/19 було виявлено, що ОСОБА_2 , який здійснює будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 7310136300:13:004:1200 на АДРЕСА_1 , самовільно зайнято частину земельної ділянки орієнтовно площею 0,0040 га, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, збільшено розмір фундаменту при будівництві будинку, а саме: дозвіл передбачав будівництво житлового будинку розмірами в осях 3,80 х 11,20 м в межах земельної ділянки розмірами 3,91 х 29,92 м, натомість влаштовано фундамент орієнтовними розмірами 7,30 х 11,00 м.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 11 січня 2020 року, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12 лютого 2020 року виявлено, що суб`єктом містобудування ОСОБА_2 , який здійснює будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці із кадастровим номером 7310136300:13:004:1200 за вказаною адресою, самовільно зайнято частину земельної ділянки, орієнтовано площею 0,0040 га, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, останній збільшив розмір фундаменту при будівництві будинку.

За повідомленням заступника начальника - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель від 14 лютого 2020 року № 8- 24-0.47-626/2-20 згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 лютого 2020 року № 101-ДК/0076АП/09/01-20 посадові особи державні інспектори контролю за використанням та охороною земель Забленда О. О. , Ковальський С. Й. , Гончерюк Ю. І. встановили, що ОСОБА_2 збільшив розмір фундаменту при будівництві будинку АДРЕСА_1 , чим самовільно зайняв частину земельної ділянки із земель запасу міста (комунальна власність) орієнтовною площею 0,0040 га, а саме дозвіл передбачав будівництво житлового будинку розмірами в осях 3,80 х 11,20 м в межах земельної ділянки розмірами 3,91 х 29,92 м, натомість влаштовано фундамент орієнтованими розмірами 7,30 х 11,00 м.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 квітня 2021 року № НВ-9900093182021 відділом у м. Чернівці Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 06 травня 2019 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером7310136300:13:004:1200, місце розташування: АДРЕСА_1 , конфігурація та розміри земельної ділянки змінені та відображені у кадастровому плані земельної ділянки.

На підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06 травня 2021 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чернівецької міської ради прийнято і зареєстровано повідомлення про зміну даних забудовника на ОСОБА_1 .

З огляду на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 16 квітня 2021 року № 253138226, ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 з відсотком готовності 86 % на підставі договору купівлі-продажу.

За висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-консультативний центр» Латковського П. П. від 23 вересня 2024 року № 171 частина земельної ділянки, яка використовується для обслуговування житлового будинку, на якій згідно фактичного порядку користування розміщені об?єкти нерухомого майна, а саме, частина веранди та тераси, які є невід?ємною частиною житлового будинку, фактично розміщені поза межами земельної ділянки відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у Поземельній Книзі, а саме у Записі N? 009 від 02 квітня 2021 року.

Площа частини земельної ділянки, на якій фактично розміщені частина веранди та тераси, яка виходить за межі земельної ділянки, координати поворотних точок меж якої зазначені у записі N? 009 від 02 квітня 2021 року Поземельної книги, становить 0,0006 га.

Місце та площа накладення обох вищезазначених земельних ділянок відображено у ситуаційному плані, складеним інженером-геодезистом у результаті дослідження земельної ділянки, а також наданих для проведення дослідження матеріалів.

Земельна ділянка, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівці та відображена у Ситуаційному плані позначеннями Т- А - землі комунальної власності територіальної громади міста Чернівці включена до конфігурації земельної ділянки - об?єкта дослідження відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у записі Поземельної книги від 02 квітня 2021 року № 009 та знаходиться в її межах.

Включення до конфігурації земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівці земельної ділянки - об?єкта дослідження, відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у записі Поземельної книги від 02 квітня 2021 року № 009, не призвело до змін площі земельної ділянки - об?єкта дослідження та становить 0,0120 га.

Площа земельної ділянки - об?єкта дослідження, відповідно до змін координат поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у записі Поземельної книги від 01 жовтня 2019 року № 005 та записі від 02 квітня 2021 року № 009, залишилася без змін та становить 0,0120 га.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), гр. ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , яка розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЗК ПЛЮС» ОСОБА_8. 31 березня 2021 року, при зміні її конфігурації та її затвердженням у квітні 2021 року не відповідає вимогам нормативних документів з питань землеустрою та землекористування, а саме кадастровий план складений з порушенням ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», зокрема, в кадастровому плані відсутні контури об`єктів нерухомого майна, які розташовані на даній земельній ділянці.

Площа фактичного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:13:004:1200 на момент проведення дослідження становить 0,0147 га. Конфігурацію фактичного порядку користування земельною ділянкою відображено у ситуаційному плані, складеним інженером-геодезистом.

Фактичний порядок користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7310136300:13:004:1200, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої на час проведення дослідження є ОСОБА_1 , не відповідає розробленій на неї Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗК ПЛЮС» ОСОБА_8 , а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а саме: не збігається площа фактичного порядку користування земельною ділянкою - об?єктом дослідження, яка на момент проведення дослідження становить 0,0147 га, із площею, вказаній у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка становить 0,0120 га, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, площа в якому становить 0,0120 га.

Площа фундаменту житлового будинку, який зведений на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:13:004:1200, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться за межами земельної ділянки - об?єкта дослідження на землях запасу Чернівецької міської територіальної громади відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки - об?єкта дослідження, що вказані у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01 жовтня 2019 року номер НВ-7304879292019, становить 0,0042 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада

2021 року у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 523/4591/16-ц, від 16 лютого 2021 року у справі

№ 127/33179/19, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 23 липня

2024 року у справі № 359/1365/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Чернівецької міської ради підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанційв оскаржуваній частині не відповідають.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина перша статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (частина перша, друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, обставинами, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, є з`ясування наявності чи відсутності можливості перебудови.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2024 року у справі № 204/8412/23 (провадження № 61-3803св24) зазначив, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

У пунктах 105-111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) вказано, що «будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами цивільного процесуального законодавства, передусім, обов`язок доказування покладено саме на сторін спору. Разом з тим, положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Встановивши, що при здійсненні будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 зайняв частину земельної ділянки, яка йому не належала, а перебуває у комунальній власності, тобто безспірно встановивши порушення прав територіальної громади, в інтересах якої дії Чернівецька міська рада, суди попередніх інстанцій у порушення статей 263-265, 367, 382 ЦПК України належно не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не забезпечили повного та всебічного її розгляду, не надали належної оцінки поданим сторонами доказам, не сприяли сторонам здійсненню їх процесуальних прав, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести перебудову самочинно збудованого об`єкта.

Вказуючи, що Чернівецька міська рада не зазначила, як саме ОСОБА_1 , яка є власником майна на час розгляду справи, повинна здійснити перебудову, не заявила клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, не довела можливість здійснення такої перебудови, тощо суди попередніх інстанцій не врахували, що обов`язок доказування покладено на обидві сторони спору відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України

Суди не врахували, що саме відповідач, заперечуючи проти позову Чернівецької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести перебудову самочинно збудованого об`єкта, повинен довести обставини відсутності технічної можливості проведення перебудови незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 . За відсутності у справі таких доказів суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову Чернівецької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , площею 0,0040 га шляхом, зобов`язання ОСОБА_1 провести перебудову належного їй на праві власності об`єкта нерухомості за вказаною адресою.

При цьому, суди не звернули увагу на мету позову, якою по суті є також і приведення земельної ділянки до попереднього стану. Натомість, судами по суті узаконено права відповідача на земельну ділянку, яка їй не виділялася в установленому законом порядку.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог міської ради через недоведеність нею позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 березня 2025 рокута постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 липня 2025 рокускасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк