Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №2-8029/2006 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 2-8029/2006

провадження № 61-14023св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_6 ,

третя особа - ОСОБА_7 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги,- заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на нежиле приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 2006 року між ним (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує торговий павільйон, загальною площею 30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. за реєстровим № 5198.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору вказаний у цьому договорі об`єкт продається за 10 000 грн. Оплата за об`єкт за цим договором здійснюється покупцем шляхом передачі 100 % вартості відчужуваного нежилого приміщення продавцю протягом п`яти днів після підписання цього договору, тобто до 04 жовтня 2006 року.

Позивач зазначав, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за вказаним договором, розрахунок за торговий павільйон не здійснив. При цьому укладений між сторонами договір всупереч положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не був посвідчений нотаріально, що суперечить статті 657 ЦК України.

Посилався на те, що він здійснив ремонтні роботи у торговому павільйоні, внаслідок чого останній став нежилим приміщенням.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року, укладений у простій письмовій формі між ним та ОСОБА_6 ;

- визнати за ним право власності на нежиле приміщення, загальною площею 30 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року у складі судді Плавича І. В. позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежиле приміщення, загальною площею 30 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Зазначено, що вказане рішення суду є підставою для державної реєстрації Комунальним підприємством «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» права власності не нежитлове приміщення, загальною площею 30 кв. м, у АДРЕСА_3 у м. Одесі за ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до технічного висновку про можливість подальшої експлуатації нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3, нежиле приміщення реконструйоване із дотриманням діючих нормативних документів, які пред`являються до нежитлових приміщень, обладнано електричними комунікаціями та придатне для подальшої експлуатації. Готовність нежитлового приміщення - 100 %.

Посилаючись на положення статей 331, 525, 629 ЦК України районний суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позову.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, яка не брала участі у справі, у лютому 2022 року звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року клопотання Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено та поновлено заявнику строк на апеляційне оскарження заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року.

Зупинено дію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 як правонаступників ОСОБА_6 .

Залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_7 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради залишено без задоволення, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року - без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на 2017 рік як Одеська місцева прокуратура № 2, так і Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не тільки були безпосередньо обізнані про факти порушення прав територіальної громади, а й об`єктивно знали про обставини набуття ОСОБА_7 права власності на спірне майно, яке було набуте ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного заочного рішення у цій справі та у подальшому на підставі договорів купівлі-продажу відчужено ним спочатку ОСОБА_8 , а потім - ОСОБА_7 .

Апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтувань того, як саме укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року порушує права Одеської міської ради, яка не є стороною вказаного правочину, та як саме рішення про визнання вказаного договору недійсним відновить порушене право чи інтерес Одеської міської ради.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ураховуючи встановлені у справі обставини, скасування судового рішення, яке було чинним 18 років, за результатом ухвалення якого третя особа набула право власності на спірне майно, відкрито ним користувалася, про що як Одеська міська рада, так і органи прокуратури були обізнані, не відповідатиме легітимній меті. Втручання у право приватної власності призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-8078св24).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що питання обізнаності прокурора та Одеської міської ради (її структурних органів) щодо наявності оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції та щодо їх обізнаності про факти порушення прав територіальної громади вже було предметом дослідження апеляційного суду при вирішенні питання про поновлення заявнику пропущеного строку на апеляційне оскарження та не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Посилання апеляційного суду на те, що апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтувань щодо того, як саме укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2006 року порушує права Одеської міської ради, яка не є стороною вказаного договору, та як саме рішення про визнання вказаного договору недійсним відновить порушене право чи інтерес заявника, суд касаційної інстанції вважав помилковими, оскільки вказане є підставою для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Водночас такі обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Верховний Суд зазначив, що питання щодо позбавлення ОСОБА_7 права власності на спірне майно не є предметом розгляду у цій справі, а тому дослідження балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно не є обґрунтованим.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, вважав, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Одеської міської ради не вирішувалося.

Апеляційний суд зазначив, що належним способом захисту порушеного, на думку заявника, права є звернення до суду з негаторним або віндикаційним позовом. З огляду на те, що позивачем право користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні нежитлові приміщення, у встановленому законом порядку не оформлено, тому оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції не буде мати преюдиційного характеру для територіальної громади, у разі звернення до суду із відповідним позовом власника (користувача) земельної ділянки, права якого порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2025 року касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2026 року у задоволені клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд справи за участю прокурораОфісу Генерального прокурора відмовлено та справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою прокурора на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року, оскільки вказаним заочним рішенням вирішив питання про права та обов`язки територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, так як спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, власником якої є вказана територіальна громада, будь-які рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність або користування інших осіб не приймалося. Посилається на те, що під час ухвалення Малиновським районним судом м. Одеси заочного рішення від 16 жовтня 2006 року не було залучено до участі у справі власника земельної ділянки - Одеську міську раду. На думку прокурора, апеляційний суд неправильно послався на належні способи захисту права власності заявника, оскільки предметом апеляційного оскарження у справі є оцінка законності первинного набуття права власності на самочинне будівництво, що порушило права територіальної громади міста в особі Одеської міської ради, не залученої до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. за реєстровим № 5197, суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_10 купив павільйон (міні-магазин), площею 30 кв. м (И-105), тимчасово розташований за адресою: АДРЕСА_4, відповідно до договору про дозвіл на експлуатацію тимчасового об`єкту торгівлі від 10 лютого 2005 року, вид. Управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, введений в експлуатацію актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації від 12 червня 1998 року.

29 вересня 2006 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купив торговий павільйон, загальною площею 30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору вказаний в цьому договорі об`єкт продається за 10 000 грн. Оплата за об`єкт за цим Договором здійснюється покупцем шляхом передачі 100 % вартості відчужуваного нежилого приміщення продавцю протягом п`яти днів після підписання цього Договору.

Відповідно до технічного висновку про можливість подальшої експлуатації об`єкту нерухомості (нежитлове приміщення) у АДРЕСА_5 у м. Одеса, виготовленого ТОВ «Юган-ОСН» у 2006 році на замовлення ОСОБА_2 , одноповерховий об`єкт збудовано з дотриманням діючих нормативних документів, які пред`являються до індивідуальних забудовників. Одноповерховий об`єкт готовий для подальшої експлуатації в якості нежилого приміщення.

15 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу № 1154, відповідно до якого останній купив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

06 грудня 2016 року ОСОБА_11 , діючи від імені ОСОБА_8 , уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній набув право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 16 лютого 2018 року видано ОСОБА_7 містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою на другому поверсі.

Управлянням ДАБК Одеської міської ради 19 червня 2018 року зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 0611817012993 «Реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах, з надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 ».

Наказом Управління № 01-13/500 ДАБК від 27 грудня 2019 року скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 0611817012993.

Згідно з розпорядженням Одеської міської ради від 11 лютого 2020 року ОСОБА_7 зобов`язано привести до попереднього стану об`єкт нерухомості майна за адресою: АДРЕСА_3 у термін до 20 лютого 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією актового запису про смерть від 26 серпня 2017 року № 8815, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Третьою Одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 1096/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Із заявою про прийняття спадщини 15 листопада 2017 року за № 3019 звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 15 листопада 2017 року за № 3017 звернулася мати спадкодавця - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 15 листопада 2017 року за № 3018 звернувся батько спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 15 січня 2018 року за № 72 звернулася донька спадкодавця - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією актового запису про смерть від 22 січня 2020 року № 851, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Київською державною нотаріальною конторою у м. Одеса була заведена спадкова справа № 447/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 . Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 за № 978 звернулася донька померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Із заявою про відмову від спадщини 29 травня 2020 року за № 979 звернулася дружина померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28 липня 2020 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , реєстровий № 6-1024.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Судуу складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Верховний Суд неодноразово у своїх судових рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23), постанови Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21), від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22), від 29 грудня 2025 року у справі № 607/13042/21 (провадження № 61-864св24)).

При вирішенні питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому (див.: постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом четвертим частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Тобто, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури мав надати суду докази того, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Одеської міської ради, а суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявника, зобов`язаний був надати таким доказам належну оцінку.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що судове рішення впливає на її права і обов`язки, особа має довести, що такий вплив мав місце саме на момент ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення, тобто, що така особа мала бути залучена судом до участі в справі, проте внаслідок допущення судом порушень норм процесуального права таке залучення не відбулося.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15, про те, що згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції у межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, яка не брала участі у справі, посилався на те, що вказаним заочним рішенням суд вирішив питання про права та обов`язки територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада, будь-які рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність або користування інших осіб не приймалося.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуваним заочним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язкиОдеської міської ради не вирішувалося, оскільки вказане заочне рішення суду першої інстанції не буде мати преюдиційного характеру для територіальної громади, у разі звернення до суду із відповідним позовом власника (користувача) земельної ділянки, права якого порушені.

Проте, вказаний висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно із частиною першою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Звертаючись із апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2006 року, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради посилався на те, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада, будь-які рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність або користування інших осіб не приймалося.

Апеляційний суд вказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 362 ЦПК України, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10 (провадження № 61-6686св21), від 15 листопада 2023 року у справі № 2-1132/08 (провадження № 61-5691св23), від 11 грудня 2024 року у справі № 175/5649/13-ц (провадження № 61-16517св23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської радизадовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк