Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №342/984/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 342/984/24

провадження № 61-1450св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- виконавчий комітет Луцької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Юлії Валеріївни, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Городенківського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей передано за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Борщенко В. В. про залучення до участі у справі третьої особи задоволено.

Залучено до участі у справі як третю особу виконавчий комітет Луцької міської ради замість Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей направлено до Верховного Суду для визначення підсудності.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року підсудність вказаної справи визначено Луцькому міськрайонному суду Волинської області (касаційне провадження № 61-18вп25).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 24 лютого 2025 року прийнято до провадження вказану цивільну справ та призначено підготовче засідання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 такий спосіб у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- спілкування з дітьми тривалістю 30 хв засобами відеозв`язку через месенджери (Вайбер, Телеграм, Вацап та інші доступні месенджери, соціальні мережі) щосереди у період з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв та щонеділі у період з 09 год 00 хв до 10 год 00 хв за часом країни, в якій перебувають діти;

- зустрічі батька з дітьми у кожну четверту суботу місяця з 12 год 00 хв до 17 год 00 хв за місцем проживання дітей у країні їхнього перебування;

- до досягнення дітьми шестирічного віку спілкування батька з дітьми та зустрічі з ними проводити у присутності матері - ОСОБА_2 , після цього - за її відсутності;

- зустрічі батька з дітьми один раз на півроку без присутності матері з можливістю перебування дітей за місцем проживання батька після досягнення дітьми шестирічного віку за попереднім узгодженням з ОСОБА_2 дати часу початку і закінчення цих зустрічей;

- початок і закінчення усіх зустрічей - двір будинку, де проживає (перебуває) матір з дітьми.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борщенко В. В. залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року - без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2026 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Борщенко В. В., залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року - без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи

21 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Ю. В., про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, сформована у системі «Електронний суд» 21 липня 2026 року. У заяві представник ОСОБА_2 - адвокат Лащук Ю. В. просить поновити визначений абзацом другим частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції;стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи судом касаційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

Заява представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Ю. В., про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що у відзиві на касаційну скаргу вона вказувала, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які ОСОБА_2 понесла та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у Верховному Суд становить 5 000 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Також представник ОСОБА_2 - адвокат Лащук Ю. В., просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, оскільки постанова Верховного Суду від 08 липня 2026 рокунадійшла до електронного кабінету відповідачки у підсистемі «Електронний суд» 17 липня 2026 року.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Зважаючи на те, що в електронному вигляді постанову Верховного Суду від 07 липня 2026 року доставлено до електронних кабінетів ОСОБА_2 та її представника - адвокат Лащук Ю. В., 17 липня 2026 року, а 21 липня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лащук Ю. В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі з відповідними доказами, то колегія суддів дійшла висновку, що строк на подання такої заяви та доказів понесення судових витрат у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції пропущений заявником з поважних причин, а тому клопотання підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Ю. В., про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу 21 липня 2026 року було надіслано у системі «Електронний суд» представнику ОСОБА_1 - адвокату Борщенко В. В., та виконавчому комітету Луцької міської ради.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ОСОБА_1 до суду не подав.

Рух заяви у Верховному Суді

Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 21 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Ю. В., про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді-доповідачу Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.

24 липня 2026 року Верховним Судом витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду та у зв`язку із перебуванням судді-доповідача у відпустці, була передана судді 01 вересня 2026 року.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви, суд дійшов висновку, що заява представникаОСОБА_2 - адвоката Лащук Ю. В., про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та висновки за результатами розгляду заяви

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частині третій статті 259 ЦПК України вказано, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з вимогами підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції, зокрема, складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

У частині першій статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пунктах 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 представникомОСОБА_2 - адвокатом Лащук Ю. В., вказано, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які відповідачка понесла і очікує понести у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції складаються із витрат на професійну правничу допомогу та становить 5 000 грн. Копія відзиву і долучених до нього документів була направлена учасникам справи, що підтверджено квитанціями про доставку документів до електронного кабінету особи в системі «Електронний суд» (том 4, а. с. 71; 72).

На підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, заявниця надала суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03, укладеним між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» (далі - АО «GLG»), в особі керуючого партнера Кінах Я. В.;

- копію цивільно-правового договору № 17-10/03 про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 17 жовтня 2024 року, укладеним між АО «GLG», в особі керуючого партнера Кінах Я. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03, та адвокатом - партнером Лащук Ю. В.;

- копію додаткової угоди № 5 від 26 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера № 20-07/01 від 20 липня 2026 року на суму 5 000 грн.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. цивільно-правового договору № 17-10/03 про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 17 жовтня 2024 року АО «GLG» залучає адвоката для надання правничої допомоги клієнту АО «GLG». Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту АО «GLG» у справі № 342/984/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей шляхом представництва інтересів клієнта в усіх судових засіданнях.

Правнича допомога надається шляхом здійснення представництва інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (пункт 1.3. цивільно-правового договору № 17-10/03 про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 17 жовтня 2024 року).

Згідно з пунктом 3.1. цивільно-правового договору № 17-10/03 про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 17 жовтня 2024 року гонорар складається із суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 5 від 26 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03 у порядку, передбаченому ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ураховуючи діючий в Україні принцип свободи договору, передбачений статтею Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 (клієнт) та АО «GLG», в особі керуючого партнера Кінах Я. В., уклали дану додаткову угоду (замовлення) про те, що АО «GLG» відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03 приймає на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги у справі № 342/984/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Борщенко В. В., на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 5 від 26 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03 для виконання даного замовлення АО «GLG», зокрема, але не обмежуючись має здійснити такі заходи та дії: підготувати та подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у справі, зазначеній у пункті 1 даної додаткової угоди.

Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) АО «GLG», обумовлених в даній додатковій угоді, становить 5 000 грн (пункт 3 додаткової угоди № 5 від 26 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03).

Отже, у додатковій угоді від 26 лютого 2026 року № 5 до договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2024 року № 17-10/03 сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката у розмірі 5 000 грн за надання ОСОБА_2 правничої допомоги під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (див.: пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Ю. В., про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, оскільки заявником підтверджено належними доказами понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Борщенко В. В., залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року- без змін. При цьому ОСОБА_2 понесла витрати на правничу допомогу, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ОСОБА_1. до суду не подав (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дослідивши додані до матеріалів справи та подані на підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу документи, колегія суддів вважає, що зазначена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Лащук Ю. В.роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт. Отже, заява про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 127, 133, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Юлії Валеріївни, про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_2 - адвокату Лащук Юлії Валеріївни строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лащук Юлії Валеріївни, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 5 000 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк