Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №755/24741/14-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 755/24741/14-ц

провадження № 61-7104св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року в складі судді: Марфіної Н. В., та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року (повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року) в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивований тим, що 13 червня 2012 року відповідачка позичила у ОСОБА_1 18 960 дол. США та зобов`язалася повернути таку саму суму коштів не пізніше 13 червня 2013 року. На підтвердження цього факту та на виконання вимоги частини 1 статті 1047 ЦК України, того ж дня між позивачем та відповідачкою у письмовій формі був укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. та зареєстрований нею в реєстрі за № 1302.

Для забезпечення виконання відповідачем зобов`язань з повернення позивачеві боргу, того ж дня між відповідачем та позивачем був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1303, за яким відповідач передала позивачеві в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,80 кв. м, житловою площею 27,90 кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенюк Л. О. 05 серпня 2005 року за реєстровим № 2774.

Станом на день звернення позивача до суду із цим позовом 26 серпня 2014 року, сума неповернутих відповідачем за договором позики від 13 червня 2012 року позичених коштів залишилась 14 340 дол. США, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися за захистом своїх прав в суд.

Сторонами передбачене у договорі позики від 13 червня 2013 року забезпечення виконання відповідачем її зобов`язань з повернення позивачеві позичених у нього коштів ще й у вигляді неустойки.

ОСОБА_1 просив стягнути відповідачки на свою користь заборгованість, що утворилася станом на 26 серпня 2014 року за договором позики від 13 червня 2012 року у вигляді неповернутої частини позичених відповідачем коштів, процентів за користування позиченими коштами на підставі статті 1048 ЦК України, трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та неустойки, а всього суму еквівалентну 354 600 дол. США за курсом Національного банку України цієї валюти на день ухвалення рішення у справі та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково;

стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13 червня 2012 року розраховану станом на 26 серпня 2014 року у загальному розмірі 449 669,04, що є еквівалентом суми боргу у дол. США в розмірі 29180,34 дол. США;

в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

судом встановлено, що 13 червня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений договір позики за змістом якого, позивач передав у власність, а відповідачка прийняла валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 18 960,00 дол. США та зобов`язалась повернути вказані кошти не пізніше 13 червня 2013 року згідно графіку визначеного в договорі;

як зазначав позивач та не спростовано відповідачем у визначений договором позики строк, відповідачка всієї суми боргу не повернула. До 20 червня 2013 року нею було повернуто 3660 дол. США, а 04 липня 2013 року та 21 серпня 2013 року відповідачкою була повернута сума позики у розмірі 960 дол. США. При цьому, за усною домовленістю сторін кінцевий строк повернення позики було відстрочено до 01 липня 2013 року;

позивач просив стягнути з відповідачки проценти за користування позиченими коштами у розмірі визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України в сумі 2 688,00 дол. США в еквіваленті національної валюти на час ухвалення рішення у справі;

суд вважав, що вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки за змістом пункту 1 Договору позики сторони погодили, що надана позика є безвідсотковою. судом встановлено, що інший розмір процентів договором позики не встановлений, Враховуючи, що згідно умов договору позика є безвідсотковою, суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних від простроченої суми;

перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних суд вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки розрахунок містить помилки: період прострочення боргу у сумі 15300 дол. США з 01 липня 2013 року по 04 липня 2013 року становив 3, а не 4 дні і відповідно 3,77 дол. США, а не 5 дол. США; період прострочення боргу у сумі 15 100 дол. США з 04 липня 2013 року по 21 серпня 2013 року становить 48, а не 49 днів і відповідно 59,57 дол. США, а не 60 дол. США;

розрахунок 3 % річних за боргом у сумі 14 340 дол. США з 21 серпня 2013 року по 26 серпня 2014 року в розмірі 437 дол. США є вірним;

позивачем здійснений розрахунок неустойки відповідно до умов пункту 6 Договору позики на суму 337 070 дол. США, однак вирішуючи заявлену вимогу суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення шляхом зменшення розміру неустойки до розміру основного боргу в сумі 14 340 дол. США в еквіваленті національної валюти на час ухвалення рішення;

ухвалюючи рішення про зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки суд виходив з того, що розмір основного зобов`язання становить 14 340 дол. США, а сума неустойки перебільшує його більш ніж у 23 рази і становить 337070 дол. США;

в матеріалах справи відсутні будь-які дані як б свідчили про звернення позивача до відповідача з дати останнього платежу - 21 серпня 2013 року щодо врегулювання спору в позасудовому порядку, а лише через рік після прострочення сплати боргу звернувся до суду, хоча даних про те, що він був позбавлений такої можливості в матеріалах справи немає і позивачем та його представником не наводилось. Отже, позивач мав право на звернення до суду починаючи з 01 липня 2013 року, однак цього не зробив і лише через рік звернувся до суду із позовом чим штучно було збільшено період прострочення і відповідно розмір неустойки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року:

заяву позивача ОСОБА_1 про залучення як позивача ОСОБА_2 задоволено;

у порядку процесуального правонаступництва залучено до участі у справі № 755/24741/14-ц замість позивача ОСОБА_1 як позивача ОСОБА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залучення позивача, у якій просить залучити до участі у справі № 755/24741/14-ц як позивача ОСОБА_2 . При обґрунтуванні заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 16 травня 2016 року між ОСОБА_1 (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) був укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 638. ОСОБА_1 посилається на положення пунктів 1, 5 договору та зазначає, що він наразі не має процесуальної зацікавленості в результатах розгляду справи, оскільки протягом багатьох років він уже не є стороною спірних правовідносин, через те що відбулось відступлення ним своїх прав та обов`язків у цих правовідносинах ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором № 638 від 16 травня 2016 року, що свідчить про те, що ОСОБА_2 є новим кредитором у спірних правовідносинах;

відповідно до змісту наданої суду позивачем ОСОБА_1 копії нотаріально посвідченого договору від 16 травня 2016 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. 13 червня 2012 року за реєстровим № 1303, ОСОБА_1 (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) уклали цей договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором;

з урахуванням того того, що у цьому випадку відбулась заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, а саме змінився кредитор у зв`язку з відступленням первісним кредитором ОСОБА_1 своїх прав новому кредитору ОСОБА_2 за договором про відступлення права вимоги, тобто відбулась зміна учасника матеріально-правових відносин, необхідним є здійснення заміни і в процесуально-правових відносинах шляхом заміни ОСОБА_1 як позивача на ОСОБА_2 . Заперечення представника відповідача суд до уваги не прийняв, оскільки відповідно до положень статті 55 ЦПК України залучення правонаступника відповідної сторони здійснюється на будь-якій стадії судового процесу. Така заміна жодним чином не розширює коло учасників справи, а новий позивач не обмежений у власних правах щодо висловлення своєї позиції з приводу правовідносин, у яких його залучено до участі у справі, та розпорядження предметом позову на власний розсуд.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року:

поновлено відповідачу ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17листопада 2014 року у справі № 755/24741/14-ц.

заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року у справі № 755/24741/14-ц залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

направлена на зареєстровану у встановленому порядку адресу відповідача судова кореспонденція тричі повернулась до суду без вручення адресату;

зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї, не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору;

наведені стороною відповідача посилання не дають суду належних підстав для скасування заочного рішення ухваленого 10 років тому, зокрема, ураховуючи, що відповідачка з метою дотримання взятих на себе обов`язків, у разі дійсного ухилення позивача від прийняття виконання, не була позбавлена можливості здійснити виконання грошового обов`язку на депозитний рахунок нотаріуса;

інші наведені стороною відповідача посилання фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам та застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення, адже суд першої інстанції не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення;

заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідач ОСОБА_3 , повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин суд не повідомила. Представник ОСОБА_3 - адвокат Кожем`ячко В. В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 січня 2026 року о 10:45 год., у якому він посилається на те, що у цей день він не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки бере участь у судовому засіданні Житомирського апеляційного суду у справі № 2/88/64125, яке призначено на 28 січня 2026 року о 11:00 год;

відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою відкладення розгляду справи;

апеляційний суд вважав, що право відповідача на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом не порушується, оскільки строки для доповнення чи зміни апеляційної скарги, встановлені частиною 1 статті 364 ЦПК України та строки для подання клопотань разом з апеляційною скаргою, визначені частиною 1 статті 354, пунктом 7 частини 2 статті 356 ЦПК України - закінчилися;

як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за договором позики у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості. Апелянтом до апеляційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження обставин, вказаних в апеляційній скарзі, зокрема, та жодного доказу взагалі, будь які клопотання та заяви також відсутні;

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми позичених, але не повернутих, коштів у розмірі 14 340 дол. США (18960 - 3660 - 960) в еквіваленті національної валюти на час ухвалення рішення у справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

апелянт в апеляційній скарзі вказаний розрахунок та суму заборгованості не оспорював;

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування позиченими коштами у розмірі визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України в сумі 2 688 дол. США, оскільки за змістом пункту 1 договору позики сторони погодили, що надана позика є безвідсотковою;

перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок трьох відсотків річних, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за період з 01 липня 2013 року по 26 серпня 2014 року у розмірі 500,34 дол. США, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в еквіваленті національної валюти на час винесення рішення у справі;

апелянт в апеляційній скарзі вказаний розрахунок та суму заборгованості - не оспорював;

позивачем здійснений розрахунок неустойки відповідно до пункту 6 договору позики на суму 337 070 дол. США;

суд першої інстанції, вирішуючи заявлену вимогу, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення шляхом зменшення розміру неустойки до розміру основного боргу у сумі 14 340 дол. США в еквіваленті національної валюти на час ухвалення рішення;

в апеляційній скарзі доводи щодо неправильності розміру пені, що задоволена судом першої інстанції - відсутні, а позивач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив;

як вбачається з матеріалів справи, направлена на зареєстровану у встановленому порядку адресу відповідача судова кореспонденція тричі повернулась до суду у зв`язку із закінченням строку зберігання;

апеляційний суд звертав увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу, як це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270;

отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою;

відповідач не оспорював факту отримання у позику від ОСОБА_1 18 960 дол. США, які вона зобов`язалася повернути не пізніше 13 червня 2013 року;

відповідач не оспорював факту укладення нотаріально посвідченого договору позики від 13 червня 2012 року та розрахунків, здійснених судом першої інстанції щодо основної заборгованості, трьох відсотків річних та пені, зокрема, та суму заборгованості, взагалі;

зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї, не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору;

звертаючись з заявою про перегляд заочного рішення заяву про застосування позовної давності не подала;

у судове засідання суду першої інстанції в якому розглядалася заява відповідача про перегляд заочного рішення відповідач та її представник не з`явилися;

звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідачем також не заявлено про застосування позовної давності та будь якого доказу на спростовування обставин, встановлених оскаржуваним рішенням, до апеляційної скарги не додано;

у судове засідання апеляційного суду відповідач та її представник не з`явилися;

апеляційний суд вважав, що скасування у 2026 році через 12 років оскаржуваного заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року лише у зв`язку з тим, що відповідача належним чином не повідомлено про розгляд справи - є скасуванням з формальних підстав.

Аргументи учасників справи

22 травня 2026 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до касаційну скаргу на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року (повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року), у якій просила:

скасувати оскаржені судові рішення;

ухвалити нове судове рішення про залишення позову без задоволення.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що:

Київський апеляційний суд провів розгляд справи за відсутністю відомостей про те, що відповідач належним чином повідомлена про дату розгляду справи. Про засідання 28 січня 2026 року відповідач взагалі не знала, отримувала лише ухвалу про відкриття провадження, коли дата засідання ще не була призначена;

відсутнє отримання відповідачкою повістки на судове засідання 28 січня 2026 року. Навіть якщо ототожнювати обізнаність представника з обізнаністю відповідачки, то у розпорядженні суду були відсутні будь-які дані, що представник дізнався про засідання раніше, ніж 27 січня 2026 року, коли, власне, подав клопотання, а отже, суд не мав у своєму розпорядженні даних, що не тільки відповідачка, а й представник своєчасно та в строк, передбачений частиною п`ятою статті 128 ЦПК України (не пізніше ніж за 5 днів до судового засідання), дізнався про дату судового засідання;

розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції;

конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду не може бути формальним, це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і ухвалення власного рішення;

якби суд своєчасно повідомив би відповідача про судове засідання чи хоча б задовольнив клопотання представника про відкладення розгляду справи то відповідач не була б позбавлена можливості подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в суді апеляційної інстанції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року:

поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року;

відкрито касаційне провадження у справі.

06 жовтня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 серпня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 липня 2023 року у справі № 495/6258/20; від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц; від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18; від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17; від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17; постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-546цс17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу

Позиція Верховного Суду

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд вже вказував, що:

обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21));

надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року в справі № 522/5637/16-ц (провадження № 61-7134св24)).

У справі, що переглядається:

ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року: підготовчі дії у справі закінчено; призначено справу до розгляду в судовому засіданні 28 січня 2026 року о 10 годині 45 хвилин в приміщенні Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А); в ухвалі вказано, що про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи (а. с. 212);

апеляційним судом ухвалено оскаржену постанову 28 січня 2026 року (а. с. 222);

в оскарженій постанові апеляційного суду від 28 січня 2026 року зазначено, що «відповідач ОСОБА_3 , повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин суд не повідомила. Представник ОСОБА_3 - адвокат Кожем`ячко В. В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 січня 2026 року о 10:45 год., у якому він посилається на те, що у цей день він не може бути присутнім у судовому засіданні Житомирського апеляційного суду у справі № 2/88/64125, яке призначено на 28 січня 2026 року о 11:00 год. […] Із клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кожем`ячка В. В. вбачається, що причиною його неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку учасників такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. А також, апеляційний суд вважає, що право відповідача на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом не порушується, оскільки строки для доповнення чи зміни апеляційної скарги, встановлені частиною першою статті 364 ЦПК України та строки для подання клопотань разом з апеляційною скаргою, визначені частиною першою статті 354, пунктом 7 частини другої статті 356 ЦПК України - закінчилися» (а. с. 123);

відповідно до повістки-повідомлення від 07 січня 2026 року про судове засідання 28 січня 2026 року о 10 годині 45 хвилин апеляційний суд направив її: засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 ; представнику ОСОБА_3 - адвокату Кожем`ячку В. В. електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 213);

у матеріалах справи міститься довідка Укрпошти про причини повернення/досилання/зберігання рекомендованого повідомлення № R 06708 095 009 5 ОСОБА_3 , зі змісту якої неможливо встановити причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» чи «адресат відмовився» (а. с. 217, зворот). На довідці Укрпошти про причини повернення/досилання/зберігання вказана дата штемпеля «24 січня 2026 року», що становить менше ніж за п`ять днів до судового засідання апеляційного суду (а. с. 217, зворот);

апеляційний суд не врахував, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України. Тому надсилання повістки-повідомлення на електронну пошту адвоката, який представляє учасника справи, без використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, не є підтвердженням належного повідомлення представника учасника справи про дату судового засідання.

За таких обставин ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 28 січня 2026 року.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Оскільки касаційний суд встановив обов`язкову підставу для скасування оскарженої постанови апеляційного суду, то інші підстави касаційного оскарження не аналізуються судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков