Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №522/8671/16-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 жовтня2026 року

м. Київ

справа № 522/8671/16-ц

провадження № 61-8341 ав 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого судді - Пророка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання - Котенка О. О.,

учасники справи:

особа, яка подала заяву та апеляційну скаргу,

-ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_2

-адвокат Шиєнков Ярослав Євгенович (ордер на надання правничої допомоги Серія ВН № 1721588 від 04 червня 2026 року),

особа, яка подала заяву,

-ОСОБА_3 ,

зацікавлені особи:

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шиєнков Ярослав Євгенович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2026 року, ухвалену суддею Лозко Ю. П.,

у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання третейської угоди недійсною, скасування рішення постійно діючого третейського суду, зацікавлені особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заявниці

1. 17 травня 2016 року ОСОБА_7 на підставі статті 389-1 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції чинній на день звернення до суду) (у актуальній редакції далі - ЦПК України) звернувся до суду із заявою про визнання третейської угоди про передачу спору на вирішення третейського суду від 12 квітня 2006 року нікчемною та скасування рішення постійно діючого третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» від 22 травня 2006 року у справі № ТС-16-В/2006 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу від 13 березня 2006 року дійсним, визнання права власності (далі - Заява).

2. Заява мотивована тим, що Рішенням постійно діючого третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» від 22 травня 2006 року у справі № ТС-16-В/2006 задоволена заява ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про затвердження мирової угоди (далі - Третейський суд Асоціації «МІАР-ТС» та рішення третейського суду від 22 травня 2006 року) - затверджена відповідна мирова угода від 19 травня 2006 року (далі - мирова угода від 19 травня 2006 року), відповідно до якої:

2.1. Визнаний дійсним укладений 13 березня 2006 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,134 га, (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний житловий будинок, спірний договір купівлі?продажу від 13 березня 2006 року);

2.2. Визнане за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на спірну земельну ділянку;

2.3. Визнане за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок;

2.4. На ОСОБА_7 покладений обов`язок по сплаті третейських витрат та зборів за третейський розгляд у сумі 4 560,00 грн протягом двадцяти календарних днів з моменту проголошення рішення третейського суду від 22 травня 2006 року на поточний рахунок Асоціації «МІАР-ТС» № НОМЕР_1 у філії Акціонерного комерційного банку «Інвестбанк» (місто Одеса, МФО 328094, код ЄДРПОУ 33217423);

2.5. Справа за участю ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання зазначених спірного договору купівлі?продажу від 13 березня 2006 року дійсним та визнання права власності - припинена.

3. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2016 року відкрите провадження у цій справі за Заявою ОСОБА_7 . А заочним рішенням цього суду від 01 липня 2016 року вона задоволена. Однак ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26 квітня 2018 року це заочне рішення від 01 липня 20216 року скасоване.

4. У подальшому ОСОБА_7 помер. Провадження у справі закривалось, потім це рішення оскаржувалось в апеляційному порядку правонаступником, який під час апеляційного розгляду також помер, у зв`язку з чим були залучені до справи вже його правонаступники, які уточнювали зміст Заяви.

5. Зокрема, 16 червня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду із уточненою заявою (далі також - Заява), у якій просили визнати третейську угоду про передачу спору на вирішення третейського суду від 12 квітня 2006 року недійсною та скасувати рішення третейського суду від 22 травня 2006 року, посилаючись на те, що спірний договір купівлі-продажу від 13 березня 2006 року не підлягає визнанню дійсним, оскільки приховує правочин позики. Також цей договір має суттєві недоліки, зокрема не містить істотних умов та не посвідчений нотаріально. Попри протилежні висновки третейського суду, затверджена мирова угода не відповідає вимогам законодавства.

6. На думку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , спір між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 був непідвідомчим третейському суду відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 458 ЦПК України. Крім того відповідна третейська угода є недійсною, оскільки не містить усіх істотних умов, визначених статтею 12 Закону України «Про третейські суди».

7. Потім справа неодноразово передавалась у різні суди за підсудністю. Врешті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року справа передана за підсудністю Одеському апеляційному суду

Короткий зміст ухвали Суду першої інстанції

8. Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2026 року відмовив у задоволенні Заяви та залишив без змін рішення третейського суду від 22 травня 2006 року.

9. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що редакція статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (у актуальній редакції далі - Закон про третейські суди), яка діяла як на момент укладення відповідного Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року, так і на день прийняття рішення третейського суду від 22 травня 2006 року, не передбачала обмежень повноважень третейського суду щодо розгляду спорів, які стосуються нерухомого майна, включаючи земельні ділянки. Відповідне обмеження було запроваджене у подальших редакціях цього Закону.

10. У зв`язку із цим розгляд Третейським судом Асоціації «МІАР-ТС»зазначеного спору між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 відбувся в межах визначених законом - із дотриманням положень статті 6 Закону про третейські суди (у редакції від 01 вересня 2005 року, яка діяла на день укладення ними Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року).

11. З посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 911/1766/22, Суд першої інстанції відзначив, що третейська / арбітражна угода не є правочином, тобто не є цивільно-правовим (господарським) договором, а по своїй суті є процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання його недійсним. Питання щодо недійсності третейської / арбітражної угоди суд розглядає не як позовну вимогу, а як процесуальне питання.

12. Отже, вимоги про недійсність третейської угоди підлягають вирішенню за правилами, визначеними Розділом VIII ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів», в межах оскарження рішень третейського суду.

13. Чинна на день укладення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року редакція Закону про третейські суди не містила вимоги щодо обов`язкового зазначення у третейській угоді відомостей про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Тому Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відсутність у Договорі про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року істотних умов, визначених статтею 12 Закону про третейські суди, є необгрунтованими.

14. Суд першої інстанції вважав, що посилання заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на обставини стосовно укладення між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 спірного договору купівлі?продажу від 13 березня 2006 року, які, на їх думку, вказують на удаваність цього правочину та невідповідність вимогам ЦК України, не є обставинами, визначеними статтею 458 ЦПК України та статтею 51 Закону про третейські суди як підстави для скасування рішення третейського суду, та не впливають на дійсність Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

15. У червні 2026 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , яку представляє ОСОБА_8 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року, у якій заявниця просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою задовольнити Заяву та скасувати рішення третейського суду від 22 травня 2006 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Узагальнені доводи ОСОБА_1

16. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що на її переконання оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, оскільки Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 6 Закону про третейські суди, оскільки третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. На переконання представника, ОСОБА_1 відповідний спір щодо визнання правочину дійсним та щодо прав на земельну ділянку підлягав розгляду судами загальної юрисдикції та не входить до компетенції третейського суду.

17. Отже, ОСОБА_1 аргументує свою апеляційну скаргу, як і своє заперечення на Заяву, пунктом 1 частини другої статті 458 ЦПК України.

18. Представник ОСОБА_1 подав 07 жовтня 2026 року заяву про розгляд справи без його участі.

(2) Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19. Інші учасники справи (у тому числі відповідного арбітражу) правом на подання письмового заперечення (відзиву) на апеляційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

21. Згідно із частиною другою статті 24 та частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

22. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

23. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша та друга статті 367 ЦПК України).

24. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2026 року, крім іншого, відкрите апеляційне провадження у цій справі.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2026 року, зокрема, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 08 жовтня 2026 року на 11:00 год. з повідомленням учасників справи.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2026 року задоволене клопотання адвоката Шиєнкова Я. Є., який представляє ОСОБА_1 , щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28. В судове засідання, призначене на 10 жовтня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Таким чином справа розглянута за відсутності учасників в порядку письмового провадження.

(1) Фактичні обставини справи

29. Судом першої інстанції та Верховним Судом як судом апеляційної інстанції (в тій частині, у якій це не було зроблено Судом першої інстанції) були встановлені такі обставини цієї справи.

30. Рішенням постійно діючого третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» від 22 травня 2006 року у справі № ТС?16?В/2006 задоволена заява ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про затвердження мирової угоди - затверджена відповідна мирова угода (т. 1, а. с. 72-76), згідно із якою, зокрема:

30.1. Визнаний дійсним укладений 13 березня 2006 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,134 га, (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

30.2. Визнане за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на спірну земельну ділянку;

30.3. Визнане за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок; Визнане за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок;

30.4. На ОСОБА_7 покладений обов`язок по сплаті третейських витрат та зборів за третейський розгляд у сумі 4 560,00 грн протягом двадцяти календарних днів з моменту проголошення рішення третейського суду від 22 травня 2006 року на поточний рахунок Асоціації «МІАР-ТС» № НОМЕР_1 у філії Акціонерного комерційного банку «Інвестбанк» (місто Одеса, МФО 328094, код ЄДРПОУ 33217423);

30.5. Справа за участю ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання зазначених договору купівлі-продажу від 13 березня 2006 року дійсним та визнання права власності - припинена.

31. Зі змісту рішення третейського суду від 22 травня 2006 року встановлено:

31.1. Третейському суду Асоціації «МІАР-ТС» був наданий спірний договір від 13 березня 2006 року та Договір про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року;

31.2. У відповідності до пункту 1 Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року усі спори між сторонами спірного договору від 13 березня 2006 року, які виникають до моменту його підписання та після цього з цього договору, зокрема його виконання, підлягають розгляду Третейським судом Асоціації «МІАР-ТС»;

31.3. Пункт 2 Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року передбачає, що порядок та правила вирішення відповідних спорів визначаються Законом про третейські суди, Положенням та Регламентом Третейського суду Асоціації «МІАР-ТС», з якими відповідні сторони ознайомлені та які зобов`язані виконувати;

31.4. Третейський суд Асоціації «МІАР-ТС», визначивши відповідність Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року вимогам статті 12 Закону про третейські суди та Розділу 1 свого Регламенту, дійшов висновку про наявність в нього компетенції розглянути відповідний спір;

31.5. Третейський суд Асоціації «МІАР-ТС» зазначив, що склад третейського суду сформований сторонами спору у відповідності до статей 14, 16, 17 та 28 Закону про третейські суди, пунктів 4.2. та 4.3. Регламенту цього третейського суду й пункту 3 Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року - обраний для одноособового розгляду третейський суддя Подопригора В. А., секретар - Райляна О. Ф.;

31.6. Розгляд відбувався з викликом сторін у порядку усного слухання з фіксуванням процесу шляхом ведення протоколу судового засідання та за допомогою відеозаписуючих засобів, облаштованих у Третейському суду Асоціації «МІАР-ТС»;

31.7. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись з відповідним позовом через те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не виконали пункт 11 спірного договору купівлі-продажу від 13 березня 2006 року, який передбачав нотаріальне посвідчення цього договору, у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 не підготував Звіт про експертну оцінку земельної ділянки. Цими діями відповідачі порушують права та інтереси позивачів, перешкоджаючи їм у можливості вчасно стати власниками придбаного за цим договором нерухомого майна;

31.8. Учасники третейського розгляду звернулись до Третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» з клопотанням про затвердження зазначеної мирової угоди у третейській справі № ТС-16-В/2006.

32. Місцезнаходження Третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» відповідно до матеріалів справи, зокрема рішення третейського суду від 22 травня 2006 року: АДРЕСА_2 .

33. 17 травня 2016 року у канцелярії Приморського районного суду міста Одеси була зареєстрована відповідна Заява ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 2-25).

34. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2016 року відкрите провадження за Заявою. А заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2016 року Заява ОСОБА_7 задоволена.

35. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2018 року задоволена заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2016 року - рішення скасоване, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

36. Згідно із свідоцтвом про смерть від 15 жовтня 2016 року Серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 121).

37. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2018 року задоволене клопотання ОСОБА_4 - закрите провадження у цій справі через смерть ОСОБА_7 .

38. 21 червня 2019 року до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 135-156), який відповідно до довідки Берізівської державної нотаріальної контори Одеської області від 31 жовтня 2017 року № 2200/02-14 є братом померлого ОСОБА_7 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 132).

39. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 липня 2019 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрите апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_9 .

40. Згідно із свідоцтвом про смерть від 11 вересня 2019 року Серії НОМЕР_3 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 203).

41. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року зупинене провадження у справі до залучення правонаступників померлого ОСОБА_9 .

42. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року поновлене провадження у справі - залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у якості правонаступників (спадкоємці за заповітом) померлого ОСОБА_9 .

43. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року задоволена апеляційна скарга ОСОБА_9 , якого представляв адвокат Батурін С. Є., в особі правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2018 року про закриття провадження у цій справі скасована, вирішено направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

44. 22 червня 2021 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшла уточнена Заява від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 64-76).

45. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 17 листопада 2021 року задоволене клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - справа передана за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.

46. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року, після усунення недоліків Заяви, справа прийнята до провадження цим судом.

47. Згідно із свідоцтвом про смерть від 14 березня 2022 року за № НОМЕР_4 , виданим на окупованій російською федерацією території Донецької області України, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 3, а. с. 21).

48. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року задоволене клопотання ОСОБА_4 , яку представляє адвокат Еллада Ляшенко, - провадження у справі зупинене до залучення правонаступників померлого ОСОБА_4 .

49. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 грудня 2024 року провадження у справі поновлене із зазначенням того, що суд вичерпав можливі засоби встановлення правонаступників померлого ОСОБА_4 без встановлення їх наявності.

50. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року справа передана за підсудністю Одеському апеляційному суду, який здійснив її розгляд як Суд першої інстанції.

51. Повноваження адвоката Шиєнкова Ярослава Євгеновичапредставляти ОСОБА_1 у Верховному Суді підтверджуються ордером на надання правничої допомоги Серія ВН № 1721588 від 04 червня 2026 року.

(2) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції

52. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина четверта статті 4 ЦПК України). Цьому кореспондує частин перша статті 21 ЦПК України.

53. Частина третя статті 21 ЦПК України передбачає, що рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України.

54. Справи щодо оскарження рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (згідно із частиною другою статті 23 ЦПК України).

55. Стаття 55 ЦПК України у редакції, яка була чинною як на момент вступу у справу ОСОБА_9 , так і на момент вступу у неї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , передбачає, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

56. Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Цьому кореспондує зміст частини першої статті 389-1 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_7 до суду із Заявою (далі - ЦПК України у попередній редакції).

57. За змістом частини другої статті 389-1 ЦПК України у попередній редакції заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Це узгоджується із частиною п`ятою статті 454 ЦПК України.

58. Частина третя статті 389-1 ЦПК України у попередній редакції передбачає, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Водночас частина сьома статті 454 ЦПК України передбачає для цього випадку, повернення заяви. Хоча суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

59. Рішення третейського суду може бути скасовано у випадках, передбачених статтею 458 ЦПК України. Зокрема, частина друга цієї статті ЦПК України передбачає можливість відповідного скасування у наступних випадках: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди (якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди); 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Цьому кореспондує частина третя статті 51 Закону про третейські суди. Цей перелік підстав скасування судом рішення третейського суду є вичерпним.

60. Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом про третейські суди, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (згідно із абзацом другим статті 2 Закону про третейські суди).

61. Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону про третейські суди).

62. Частина перша статті 6 Закону про третейські суди (зокрема, у редакції, яка діяла на момент прийняття рішення третейського суду від 22 травня 2006 року) передбачала, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов`язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

63. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту (частини перша-третя статті 12 Закону про третейські суди).

64. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами (згідно із частиною четвертою статті 12 Закону про третейські угоди).

65. Частина шоста статті 12 Закону про третейські суди передбачає, що за умови недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

66. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (частина восьма статті 12 Закону про третейські суди).

67. Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 Закону про третейські суди списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов`язковий чи рекомендаційний характер (відповідно до частин першої-третьої статті 14 Закону про третейські суди).

68. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду (частини перша-третя статті 16 Закону про третейські суди).

69. Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (частина перша статті 17 Закону про третейські суди).

70. Третейський суд, з додержанням вимог Закону про третейські суди, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду. У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи (відповідно до частин першої, другої, сьомої та восьмої статті 27 Закону про третейські суди).

71. За загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду (частина перша статті 30 Закону про третейські суди).

72. Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмета спору. Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду (частини п`ята-сьома статті 33 Закону про третейські суди).

73. Верховний Суд не бачить підстав не погоджуватись з висновками Суду першої інстанції щодо реалізації приписів частини третьої статті 3 ЦПК України та принципу дії закону у часі. Також Верховний Суд погоджується з тим, що безпосереднє оскарження правочинів у суді має відбуватись згідно встановлених процесуальних правил для цього, а оскарження дійсності третейської угоди в межах оскарження рішення третейського суду, яке стало наслідком її реалізації не може створювати для цього оскарження інших процесуальних правил. Тобто останнє є невід`ємною складовою процесу оскарження рішення третейського суду, яке відбувається згідно із Розділом VIII «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів» ЦПК України.

74. Водночас Верховний Суд звертає увагу на обов`язок повноцінного дотримання зазначеного принципу дії закону у часі відповідно до вимог законодавства.

75. Суди, які здійснювали розгляд цієї справи до передачі її Суду першої інстанції відповідно до його повноважень, передбачених новою редакцією ЦПК України, у цій справі не розділяли провадження з розгляду заяви про скасування рішення третейського суду від 22 травня 2006 року та вимог щодо визнання нікчемним Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року. Отже Суд першої інстанції прийняв відповідно до своїх повноважень до розгляду фактично заяву про скасування рішення третейського суду від 22 травня 2006 року, обґрунтуванням якої було, у тому числі твердження про нікчемність Договору про передачу спорів на розгляд третейському суду від 12 квітня 2006 року. Тому Суд першої інстанції зобов`язаний був розглядати Заяву відповідно до правил, передбачених Розділом VIII «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів» ЦПК України. У цьому контексті Верховний Суд відповідно до вимог ЦПК України має здійснити апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

76. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 звертаючись із відповідною Заявою у цій справі до Приморського районного суду міста Одеси у 2016 році, пропустив процесуальний строк, встановлений для оскарження рішення третейського суду, але не звертався з клопотанням про його поновлення, а суди не робили висновків про поважність пропуску цього строку та необхідність його поновити.

77. Прямою вимогою процесуального законодавства, зокрема частини третьої статті 389-1 ЦПК України у попередній редакції, на момент звернення ОСОБА_7 із Заявою до Приморського районного суду міста Одеси у цьому випадку було б залишення її без розгляду. На момент розгляду справи Судом першої інстанції та Верховним Судом процесуальне законодавство вимагає її повернення відповідно до частини сьомої статті 454 ЦПК України.

78. Відповідно до змісту наведеної вище статті 55 ЦПК України залучення правонаступників у справі після смерті учасника не наділяє їх статусом третьої особи у цій справі, або не повертає розгляд справи до її початку. Тому, попри продовження підтримання вимог Заяви у справі правонаступниками померлих осіб, повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не скасовує обов`язок дотримання вимог статті 389-1 ЦПК України у попередній редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_7 із Заявою до Приморського районного суду міста Одеси.

79. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу Суду першої інстанції та повернути Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як правонаступникам, до яких перейшли права заявника у цій справі.

(3) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

80. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

81. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

82. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, на підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 - скасувати оскаржуване судове рішення Суду першої інстанції та повернути Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як правонаступникам, до яких перейшли права заявника у цій справі.

(4) Розподіл судових витрат

83. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

84. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

85. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

86. Згідно із квитанцією від 18 червня 2026 року № 4041-5175-8897-2722 ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 826,82 грн.

87. Учасники цього спору не заявляли клопотання про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом цієї справи.

Керуючись частиною другою статті 24, частиною другою статті 351, статтями 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Шиєнковим Ярославом Євгеновичем, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2026 року.

2. Скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 травня 2026 року.

3. Повернути заяву про визнання третейської угоди про передачу спору на вирішення третейського суду від 12 квітня 2006 року нікчемною та скасування рішення постійно діючого третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» від 22 травня 2006 року у справі № ТС-16-В/2006 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі?продажу від 13 березня 2006 року дійсним, визнання права власності, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як правонаступникам, до яких перейшли права заявника у цій справі.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.

Головуючий суддяВ. В. Пророк

Судді:А. А. Калараш

Є. В. Петров