Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/3328/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3328/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 (колегія суддів: Яценко О. В. - головуючий, Горбасенко П. В., Спаських Н. М.)

за заявою заступника керівника Київської міської прокуратури

про забезпечення позову у справі

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації

до: 1) Національної академії наук України;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?АВ-Інвест?

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин, що передували постановленню оскарженої ухвали

1.1 Заступник керівника Київської міської прокуратури в особі Київської міської (військової) державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до Національної академії наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", в якій просив суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір, предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо проектування та будівництва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:75:178:0001 загальною площею 0,4147 га на вул. Львівська, 44 у Святошинському районі міста Києва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями торгівельного та громадського призначення та підземним паркінгом з метою отримання кожною із сторін договору своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі.

1.2 Прокурор подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Національній академії наук України та Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га на вул. Львівська, 44 у Святошинському м. Києва (кадастровий номер районі 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у цій справі;

- заборони Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га на вул. Львівська, 44 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у цій справі.

1.3 Заява обґрунтована тим, що у разі реалізації спірного договору власник землі буде позбавлений можливості вільно визначати юридичну долю земельної ділянки, у тому числі не зможе передати її у користування іншим особам, окрім власників новозбудованого нерухомого майна.

2. Короткий зміст оскаржених судових рішень

2.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 (суддя Нечай О. В.) заяву Київської міської прокуратури про забезпечення позову задоволено.

2.2 Суд зазначив, що дії відповідачів та інших осіб, спрямовані на здійснення забудови спірної земельної ділянки, матимуть безпосередній вплив на предмет спору, зокрема, змінять фізичний, технічний та правовий статус земельної ділянки, що матиме наслідком втрату ефективності обраного прокурором способу захисту.

2.3 Також суд зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідним органам реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єктів до експлуатації на земельній ділянці безпосередньо зумовлена тим, що право на виконання будівельних робіт у забудовника виникає саме з моменту реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт нерухомості.

2.4 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 наведену ухвали скасовано, а в забезпеченні позову - відмовлено.

2.5 Суд апеляційної інстанції зазначив, що презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована, і підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, посилавшись на висновки об`єднаної палати у справі № 916/4954/23 (постанова від 17.01.2025).

2.6 При цьому вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду, повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури просить наведену постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене за неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (пункту 7 частини 1 статті 2 Закону України ?Про адміністративну процедуру?) і порушенням норм процесуального права (статей 136, 137 ГПК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.3 У відзивах відповідачі просять Суд касаційну скаргу залишити без задоволення. Відповідачі вважають, що суд апеляційної інстанції дотримався положень статей 136, 137 ГПК України та ухвалив постанову, яка відповідає закону та практиці Верховного Суду. Зокрема, Національна академія наук України зазначила, що суд апеляційної інстанції врахував висновок Об`єднаної палати у справі № 916/4954/23 (постанова від 17.01.2025) про те, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов`язків.

4. Мотивувальна частина

4.1 Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

4.2 Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів особи.

4.3 Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

4.4 Відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

4.5 Відмовляючи у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором також не надано суду переконливих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить в подальшому здійснення ефективного захисту прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову, оскільки для цього прокурор має намір подавати інший позов, як підтверджено в судовому засіданні представником прокуратури.

4.6 З вищенаведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції застосовував та дослідив такий критерій підстави для вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що відповідає сформованій практиці об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

4.7 Також в оскарженій постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення такої заборони, про яку просить прокурор, фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору щодо організації та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.

4.8 З вищенаведеного не вбачається того, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам, викладеним об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23.

4.9 Водночас колегія суддів зазначає, що відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні поданої заяви зумовлена відсутністю безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову, а тому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності цих висновків суду апеляційної інстанції та не дають правових підстав для скасування оскарженої постанови з мотивів, викладених скаржником у касаційній скарзі.

4.10 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.11 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови - без змін.

4.12 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/3328/26 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов