Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №927/634/26 — Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/634/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Акціонерного товариства "АНТОНОВ" (код 14307529) 03062, м. Київ, вул. Мрії, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРЕЙД УКРАЇНА" (код 44837060) 14000, м. Чернігів, вул. Борисоглібська, 6

про стягнення 152 565 грн 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 01.07.2026 № 126/10422-26 Акціонерного товариства "АНТОНОВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРЕЙД УКРАЇНА" про стягнення 54 742,35 грн штрафу та 97 822,73 грн пені, нарахованих за несвоєчасну поставку товару згідно з Договором поставки № 10.10169.2025 від 30.09.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе відповідних договірних зобов`язань щодо поставки товару у погоджений сторонами строк.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.07.2026 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 06.07.2026 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 06.07.2026 о 19:54, 20:00.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.07.2026 є такою, що отримана сторонами 07.07.2026.

21.07.2026 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та зазначає, що виконав свої зобов`язання з врахуванням дії форс-мажорних обставин. Крім того, відповідач вказує на не вірне визначення початкової дати прострочення, на неможливість стягнення пені за не грошовими зобов`язаннями, на необхідність обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

27.07.2026 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

30.09.2025 між Акціонерним товариством «АНТОНОВ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТРЕЙД УКРАЇНА» (Постачальник) укладено Договір поставки № 10.10169.2025 (надалі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Відповідач зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Позивачу костюми бавовняні робочі (код за ДК 021:2015 18130000-9) (надалі - Товар), а Позивач зобов`язався прийняти вказаний Товар і сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму.

Відповідно до пункту 1.2. Договору істотними умовами Договору є кількість, асортимент, ціна, умови та місце поставки Товару, які узгоджуються Сторонами шляхом укладення (підписання) цього Договору або письмових Додатків (специфікацій) по кожній окремій поставці Товару в рамках цього Договору та становлять невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4. Договору ціна на Товар, поставки якого здійснюються згідно з умовами цього Договору, встановлюється в національній валюті України і визначається у Додатку (Специфікації) до цього Договору. Загальна сума Договору згідно зі Специфікацією (Додатком) складає 782 033,40 грн.

Специфікацією № 1 (Додаток №1) до Договору передбачена поставка Товару на загальну суму 782 033,40 грн.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка Товару за цим Договором здійснюється протягом 30 календарних днів з дати здійснення Позивачем попередньої оплати у розмірі 50% від вартості Товару, якщо інший строк не буде визначений у відповідному Додатку (Специфікації).

Згідно з пунктом 3.3. Договору - відповідно до умов цього Договору датою поставки Товару є дата передачі Товару Відповідачем Позивачу в зазначеному в цьому Договорі місці, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженої особи Позивача в первинних документах (видатковій накладній, товарно- транспортній накладній та ін.).

Відповідно до пункту 4.2. Договору розрахунки за Товар здійснюються шляхом перерахунку: попередньої оплати у розмірі 50% від загальної вартості Товару протягом 14 календарних днів після підписання Договору та отримання рахунку Постачальника; остаточного платежу у розмірі 50% від загальної вартості Товару, який перераховується протягом 14 календарних днів після фактичної поставки Товару та підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.п. 6.2.1. Договору Відповідач зобов`язаний поставити (передати) Позивачу якісний Товар відповідної кількості, а також необхідну документацію в місці та у встановлений цим Договором строк.

Пунктом 7.4. Договору визначено, що за непостачання, несвоєчасне постачання Товару або за прострочення заміни Товару неналежної якості Відповідач має сплатити Позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого, неякісного Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості Товару.

30.10.2025 Відповідач виставив Позивачу рахунок на оплату №337 на суму 782 033,40 грн.

Платіжною інструкцією №14624 від 06.11.2025 Позивач здійснив попередню оплату по Договору в розмірі 50% від загальної вартості Товару, що складає 391 016,70 грн.

Відповідач поставив Позивачу Товар в повному обсязі 4 (чотирма) партіями згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна №337/1 від 27.03.2026 на суму 183 338,40 грн; видаткова накладна №337/2 від 06.04.2026 на суму 178 064,40 грн; видаткова накладна №337/3 від 10.04.2026 на суму 125 660,10 грн; видаткова накладна №337/4 від 24.04.2026 на суму 294 970,50 грн.

Як вказує позивач у поданій позовній заяві, Відповідач порушив строк поставки товару, у зв`язку з чим з останнього підлягають стягненню штрафні санкції передбачені умовами договору, зокрема 97 822,73 грн пені та 54 742,35 грн штрафу.

Позивач звертався до Відповідача із письмовою вимогою №126/5359-26 від 01.04.2026 про сплату неустойки згідно умов Договору. Дану письмову вимогу було направлено Позивачем на юридичну адресу Відповідача 02.04.2026 цінним листом з описом вкладення, а також додатково 07.05.2026 направлено на електронну адресу Відповідача - spectrade.office@gmail.com. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 782 033,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням положень пункту 3.1. Договору, поставка всього Товару мала бути здійснена Відповідачем Позивачу в термін до 06.12.2025 включно, що становить 30 календарних днів з дати здійснення Позивачем попередньої оплати 06.11.2025.

При цьому судом взято до уваги, що сторони в договорі чітко визначили, що поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати, а отже саме з наступного дня після закінчення 30-ти денного терміну починається прострочка виконання зобов`язання з поставки товару, тому посилання відповідача на те, що термін поставки товару має бути перенесений на перший робочий день тобто 08.02.2025 є безпідставним.

Проте, відповідач поставив товар у такі строки: згідно видаткової накладної №337/1 - 27.03.2026 (прострочка складає 110 календарних днів), згідно видаткової накладної №337/2 - 06.04.2026 (прострочка складає 120 календарних днів), згідно видаткової накладної №337/3 - 10.04.2026 (прострочка складає 124 календарних дня), згідно видаткової накладної №337/14 - 24.04.2026 (прострочка складає 138 календарних днів).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивачем заявлено до стягнення 97 822,73 грн пені та 54 742,35 грн штрафу, нарахованих відповідно до п.7.4 Договору.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що нарахування проведені у відповідності з умовами договору та чинним законодавством та є арифметично вірними.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову щодо неможливості стягнення пені за не грошовими зобов`язаннями виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір, сторони погодили, що за несвоєчасне постачання Товару Відповідач має сплатити Позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості Товару.

Вказане положення договору не суперечить нормам чинного законодавства, суті інституту неустойки та є вільним волевиявленням сторін.

Верховний суд неодноразово наголошував на тому, що пеня, передбачена ч. 3 ст. 549 ЦК України, може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, у тому числі і до не грошового.

Посилання ж відповідача та необхідність обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ є безпідставним, з огляду на те, що таке обмеження застосовується саме у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначав, що прострочення поставки товару відбулося не з вини відповідача, а внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), які підтверджуються Сертифікатом Торгово-промислової палати.

Суд не прийняв до уваги вказані заперечення відповідача виходячи з наступного.

Згідно з ст.617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як вказує відповідач, 13.10.2025 у нього склалися форс-мажорні обставини (ворожий ракетний обстріл) і 16.10.2025 він повідомив про це Позивача. В подальшому 11.11.2025 Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою Відповідачу був виданий Сертифікат про форс-мажорні обставини №2600-25-2335, в якому зафіксовано, що станом на 07.11.2025 такі обставини тривають. У березні 2026 року форс-мажорні обставини, за твердженням відповідача, припинили свою дію, отже діяли більше 3 місяців, при цьому жодна із сторін Договору не виявила бажання розірвати Договір на підставі п.8.9. Договору в односторонньому порядку. Після припинення форс-мажорних обставин, відповідач в найкоротші терміни виконав свої зобов`язання з поставки товару.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Як встановлено судом, 30.09.2025 між сторонами укладено договір поставки.

16.10.2025 відповідач направив позивачу повідомлення про форс-мажорні обставини, зокрема вказав, що 13.10.2025 внаслідок ворожого ракетного обстрілу було пошкоджено сировину, яка використовувалася у виробництві замовлення та готові вироби за договором поставки №10.10169.2025 від 30.09.2025.

Листом №471/16667-25 від 24.10.2025 позивач просив відповідача надати висновок ТПП та офіційне роз`яснення щодо строків поставки товару.

Однак вже 30.10.2025 відповідачем було виставлено рахунок №337 на оплату товару згідно договору поставки №10.10169.2025 від 30.09.2025 на суму 782 033,40 грн.

11.11.2025 Івано-Франківською торгово-промисловою палатою Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд Україна» видано Сертифікат №2600-25-2335 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили своєчасне виконання обов`язку з поставки товару по договору поставки №10.10169.2025 від 30.09.2025. Дата настання форс-мажорних обставин - 13.10.2025. Дата закінчення - на 07.11.2025 тривають.

Тобто, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які утруднюють виконання його зобов`язань по поставці товару, і в той же час виставляє позивачу рахунок на оплату такого товару.

З даних обставин, суд вбачає ознаки недобросовісної поведінки відповідача.

Доктрина римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб`єкта права як добросовісної або недобросовісної.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).

Позивач здійснивши оплату виставленого рахунку мав повне право сподіватися на поставку товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Крім того, матеріалами справи не підтверджена позиція відповідача, що форс-мажорні обставини припинили свою дію саме у березні 2026 року.

При цьому листом від 22.12.2025 відповідач повідомив позивача, що договір №10.10169.2025 від 30.09.2025 буде виконано у повному обсязі до кінця лютого 2026 року.

Відповідно до ст.13 Цивільного кодексу України - при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 662,40 грн судового збору.

Ухвалюючи дане рішення, судом враховано факт перебування судді Сидоренка А.С. у період з 10.08.2026 по 04.09.2026 включно та у період з 05.10.2026 по 09.10.2026 включно у щорічній відпустці.

Керуючись 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "АНТОНОВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРЕЙД УКРАЇНА" про стягнення 152 565,08 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРЕЙД УКРАЇНА" (код 44837060, 14000, м. Чернігів, вул. Борисоглібська, 6) на користь Акціонерного товариства "АНТОНОВ" (код 14307529, 03062, м. Київ, вул. Мрії, 1) 97 822,73 грн пені, 54 742,35 грн штрафу та 2662,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 14.10.2026.

Суддя А.С. Сидоренко