Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №926/2911/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Справа № 926/2911/26

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача Приватного підприємства "ЛЄГО"

про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% в сумі 3 667 776,42 грн

Суддя Проскурняк О.Г

Секретар судового засідання Пупеза Є.Д.

Представники сторін:

від позивача (в режимі ВКЗ) – адвокат Левчук І.М.

від відповідача – не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство “Українська залізниця” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Приватного підприємства “ЛЄГО” про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% в сумі 3 667 776,42 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням ПП “ЛЄГО” грошових зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року у справі № 926/148/24, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто 7 207 361,64 грн заборгованості за затримку вагонів. Проте заборгованість залишається непогашеною в повному обсязі.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до умов договору, а також інфляційні втрати та 3 % річних згідно зі статті 625 ЦК України.

Відтак, позивач просить стягнути заборгованість в сумі 3 667 776,42 грн, з яких 1 147 749,21 грн — пеня, 1 958 545,46 грн — інфляційні втрати та 561 481,75 грн — 3 % річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2026 року, судову справу № 926/2911/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11 серпня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 серпня 2026 року поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов; встановлено новий строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову – до 19 серпня 2026 року включно. Підготовче засідання по справі № 926/2911/26 відкладено на 26 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2911/26; призначено справу до розгляду по суті на 14 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 вересня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05 жовтня 2026 року.

Відповідач явку належного представника в судове засідання 05 жовтня 2026 року.

вкотре не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання.

Згідно частини 5 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Так, оскільки у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет, всі процесуальні документи по справі направлялись до його електронного кабінету.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 178 ГПК України визначено, що у разі ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на зазначене вище, суд констатує про належне повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання. При цьому, відповідач не скористався свої правом на участь в судових засіданнях та подання відзиву на позов, а відтак суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 05 жовтня 2026 року підтримав позов та просив його задовольнити.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 05 жовтня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 05 серпня 2022 року між Акціонерним товариством “Українська залізниця” (далі – Позивач, Перевізник) та Приватним підприємством “ЛЄГО” (далі – Відповідач, Замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №34207835/2022-0002 (далі – Договір), шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом №34207835/2022-0002 від 05 серпня 2022 року ПП “ЛЄГО”, в якій останній підтверджує, що ознайомлений з оприлюдненим договором на інтернет порталі АТ “Укрзалізниця” та погоджується з його умовами.

Судом встановлено, що Господарським судом Чернівецької області розглядалась справа № 926/148/24 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” до відповідача Приватного підприємства “ЛЄГО” про стягнення заборгованості в сумі 7 207 361,64 грн.

Предметом спору в зазначені справі було стягнення з ПП “ЛЄГО” на користь АТ “Українська залізниця” заборгованості (плати за користування вагонами, зберігання вантажів, маневрову роботу та повідомлення, нарахованої за час затримки вагонів) за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року, яка виникла внаслідок затримки вагонів на станції Вадул-Сірет.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області 07 травня 2024 року, яке залишено без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2024 року та Касаційного господарського суду від 14 листопада 2024 року, задоволено позов; стягнуто з Приватного підприємства “ЛЄГО” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” заборгованість в сумі 7 207 361,64 грн та 86 488,35 грн судового збору.

02 вересня 2024 року на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2024 року, на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2024 року, видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Постановою приватного виконавця від 19 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

В процесі виконання рішення, з боржника було стягнуто та перераховано на рахунок позивача 814 688,41 грн. Решта заборгованість в сумі 6 392 561,59 грн. залишається не оплаченою.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний суд у своїй постанові від 05 вересня 2019 року № 234/16272/15-ц зазначив, що преюдиційні факти – це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Отже, оскільки рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2025 року у справі № 926/148/24 обставини щодо належного виконання відповідачем договірних зобов`язань та наявності у відповідача обов`язку з оплати заборгованості яка виникла внаслідок затримки вагонів на станції Вадул-Сірет доказуванню у цій справі не підлягають.

Водночас, предметом даного спору є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Так, предметом доказування у цій справі є не повторне встановлення підстав виникнення основної заборгованості, а перевірка наявності передбачених законом і договором підстав для стягнення заявлених додаткових сум та правильності їх розрахунку за відповідні періоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь період прострочки.

Відповідно до частини 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, позивачем нараховану пеню за період з 02 жовтня 2023 року до 01 квітня 2024 року нараховано пеню в сумі 1 147 749,21 грн. відповідно до умов Договору.

Перевіривши детальний розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур`єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

На підставі викладеного, з урахуванням факту несплати відповідачем основної заборгованості, позивачем нараховано за період з 02 жовтня 2023 до 30 червня 2026 року інфляційні втрати в сумі 1 958 545,46 грн. та 3% річних в сумі 561 481,75 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд вважає їх правильними та таким, що відповідають вимогам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктом 2. частини 2 статті 4 вказаного Закону України “Про судовий збір” унормовано, що за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, за подання в електронні формі позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 3 667 776,42 грн, позивачем сплачено 44 013,32 грн судового збору, що підтверджується квитанцією № 2896 від 15 липня 2026 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на задоволення позову, сплачений судовий збір у розмірі 44 013,312 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 – 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ”ЛЄГО” (59126, Чернівецька обл., Вижницький р-н, село Яблуниця, вул. Довбуша О., буд. 8, код ЄДРПОУ 34207835) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ. вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815, рахунок - НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”, МФО 300465) заборгованість в сумі 3 667 776,42 грн (з яких: пеня в сумі 1 147 749,21 грн., інфляційні втрати в сумі 1 958 545,46 грн. та 3% річних в сумі 561 481,75 грн.) та судовий збір в сумі 44 013,32 грн.

Повний текст рішення складено та підписано – 14 жовтня 2026 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк