Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №734/2569/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2569/26Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/808/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Помаза А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Помаза Анатолія Павловича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 07 червня 2026 року о 02 годині 22 хвилини на дорозі М-02, 1 км «Кіпті-Глухів-Бачівськ» (Чернігівського району Чернігівської області), керував транспортним засобом “Audi”, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер ARСЕ-0238” - проба позитивна 1,79 проміле.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Помаз А.П. просить скасувати постанову місцевого суду та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права та без всебічного з`ясування всіх обставин справи. На думку захисту, поліцейський порушив процедуру огляду на стан сп`яніння, оскільки повинен в обов`язковому порядку провести огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, вилучити посвідчення водія та зробити у протоколі відповідний запис, проте посвідчення водія не вилучалося, від керування транспортним засобом ОСОБА_1 не відсторонено. Зазначає, що поліцейськими не було роз`яснено ОСОБА_1 його права.

На думку апелянта, за відсутності зовнішніх ознак сп`яніння у водія ОСОБА_1 , поліцейський не мав права ініціювати процедуру огляду на стан сп`яніння, що тягне за собою недійсність такої процедури. Зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Звертає увагу суду, що на відеозаписі не зафіксовано результат огляду 1.79 проміле.

Вважає неправильним твердження суду про те, що було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , адже згідно відеозапису автомобіль знаходиться в кюветі після ДТП, в результаті якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Зазначає, що в порушення Інструкції поліцейський не направив ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння. Матеріали справи не містять належного доказу, зокрема, Висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянт вказує на відсутність у матеріалах справи направлення на медичний огляд, адже ОСОБА_1 не заперечував проти огляду в медичному закладі. Звертає увагу суду на Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який вважає недопустимим доказом по справі, оскільки він не підписаний особою, яка його склала, не зазначено місяць та рік його складання та вбачається сфальшований підпис ОСОБА_1 . Також вказує на розбіжності у зазначенні часу продуття у чеку до приладу Драгер та на відеозаписі, а саме на відеозаписі – 02 год 35 хв, а в чеку – 02 год 34 хв. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не вручався Акт огляду, з результатами в ньому він не погоджувався, а підпис в ньому ОСОБА_1 не належить.

Акцентує увагу на судовій практиці, зокрема на постанову Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також на постанову ВС від 29.03.2023 у справі № 145/932/20, в яких зазначено про неможливість позбавлення права керування транспортним засобом як додаткового покарання особі, яка вже його позбавлена або не мала взагалі.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник Помаз А.П. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686110 від 07.06.2026, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис у протоколі (а.с. 8).

Відповідно до роздруківки результату тесту, виконаного технічним приладом “Алкотест 6810”, у ОСОБА_1 було встановлено алкогольне сп`яніння з показником 1,79 %о, яку він власноруч підписав (а.с. 9).

Згідно з Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини роту, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, порушення мови. Огляд проводився за допомогою приладу “Драгер”, результат становить 1,79 проміле, з результатом згоден, який він власноруч підписав (а.с. 3).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

На відеозаписі об`єктивно зафіксовано обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Із цього відеозапису видно, як службовий автомобіль поліції здійснював переслідування автомобіля “Audi”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який у подальшому з`їхав за межі проїжджої частини.

Під`їхавши, поліцейські висловили намір надати водію домедичну допомогу, однак останній категорично відмовився від отримання будь-якої допомоги. Під час спілкування поліцейський повідомляє, що вбачає у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, відчутний запах алкоголю з порожнини рота, різке забарвлення шкіряного покриву обличчя, порушення мови, та пропонує пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу “Драгер”, на що водій погодився. Поліцейський відкупорює мундштук, роз`яснює правила продуття приладу. Водієм було здійснено продуття, результат якого становив 1,79 ‰. З результатом огляду водій ОСОБА_1 погодився. Працівник поліції роз`яснив водієві його право у разі незгоди з результатами огляду на місці, пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я та запропонував йому проїхати до лікарні для проведення такого огляду. Однак водій від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, при цьому не заперечуючи факт вживання ним алкоголю. Поліцейський повідомляє про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.9 а) ПДР. Водія ознайомлено з правами та обов`язками, ознайомлено зі змістом протоколу, водій наголосив на розумінні своїх прав та власноруч підписав протокол.

Суддя апеляційного суду визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Отже, суддя апеляційного суду виснує, що цей відеозапис є достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими доказами, які маються в матеріалах справи, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази у своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об`єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом, як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду відхиляє доводи сторони захисту про порушення поліцейським процедури через невилучення посвідчення водія на місці події, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права. З матеріалів справи та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пред`явив посвідчення водія в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Дія», у зв`язку з чим фізичне вилучення пластикового бланка документа поліцейськими було неможливим і не здійснювалося, що не свідчить про порушення процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суддя вважає безпідставними твердження захисту про те, що під час складання адміністративних матеріалів працівники поліції не роз`яснили водієві його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Вказані доводи повністю спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що водієві ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки (о 02:43 год), будь-яких заперечень ОСОБА_1 не виказував а лише просив не складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є такими, що не спростовують висновки суду, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються сукупністю вищезазначених доказів, які були досліджені судом першої інстанції безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також не є слушними твердження апелянта стосовно того, що на відеозаписі не зафіксовано результат огляду 1.79 проміле на приладі “Драгер”, оскільки згідно відеозапису поліцейський особисто озвучив результат огляду, проти якого водій ОСОБА_1 не заперечував та підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв.

Суд також відхиляє твердження апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , адже такі доводи спростовуються відеозаписом, з якого вбачається як поліцейські слідують за автомобілем “Ауді” під керуванням ОСОБА_1 та який в подальшому з`їхав з проїжджої частини дороги у кювет, тобто даний доказ підтверджує факт керування ОСОБА_1 цим автомобілем безпосередньо перед аварією та правомірність дій працівників поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог Інструкції поліцейський не направив ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, а матеріали справи не містять Висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, є безпідставними з огляду на таке.

З відеозапису вбачається, що працівники поліції висловили намір надати водію ОСОБА_1 домедичну допомогу, однак останній категорично відмовився від її отримання. Надалі поліцейськими було повністю дотримано процедуру та запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я (02:35 год). Проте, ОСОБА_1 від проходження такого огляду категорично відмовився. Відсутність у матеріалах справи відповідного висновку лікаря є безпосереднім наслідком дій самого водія, який своєю відмовою заблокував проведення цієї процедури, що і стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту про неналежне оформлення Акта огляду на стан сп`яніння не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначені технічні недоліки та описки не нівелюють суті проведеної процедури та повністю перекриваються іншими належними й допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Сторона захисту також наголошує на процесуальних порушеннях, зазначаючи, що ОСОБА_1 не отримував примірника Акта огляду та не був згоден із його результатами, а підпис від імені водія у цьому документі, на думку апелянта, виконаний іншою особою.

Суддя зазначає, що такі твердження захисту є безпідставними та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, з якого чітко вбачається факт складання цього Акту та ознайомлення ОСОБА_1 із результатами тестування. Крім того, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, висновку почеркознавчої експертизи, на підтвердження того, що підпис в Акті огляду не належить ОСОБА_1 , тоді як процедура фіксації правопорушення поліцейськими відбувалася у чіткій відповідності до вимог закону.

Суддя апеляційного суду відхиляє аргументи сторони захисту відносно розбіжностей у зазначенні часу продуття з чеку до приладу Драгер та часу зазначеному у відеозаписі, а саме на відеозаписі час продуття – 02 год. 35 хв., а в чеку – 02 год. 34 хв., оскільки такі доводи не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. Незначна розбіжність в одну хвилину між внутрішнім часом відеореєстратора та технічного приладу «Drager» є суто технічною похибкою налаштування годинників пристроїв, яка жодним чином не спростовує факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та не нівелює результатів проведеного огляду.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року та постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 145/932/20, в яких зазначено про неможливість позбавлення права керування транспортним засобом як додаткового покарання особі, яка вже його позбавлена або не мала взагалі, з наступних підстав.

Суддя апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає позбавлення права керування транспортними засобами як обов`язкове додаткове стягнення. Відсутність у правопорушника на момент вчинення проступку посвідчення водія (або факт позбавлення такого права раніше) не звільняє його від обов`язкового додаткового стягнення, оскільки суть цього заходу полягає у тимчасовій забороні реалізації права на керування в майбутньому з метою забезпечення безпеки дорожнього руху.

За таких обставин, суддя апеляційного суду виснує, що накладене на ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає вимогам закону.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заперечуючи проти притягнення до адміністративної відповідальності, стороною захисту не надано суду належних доказів на спростування результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав вважати зібрані докази неналежними чи недопустимими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Помаза А. П. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. О. Лебеженко