Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №751/8028/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/8028/25Головуючий у 1 інстанції Ченцова С. М.

Провадження № 33/4823/802/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат військової частини НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 11 год. 07 хв. 12.09.2025 у м. Чернігові, по вул. Дмитра Самоквасова, 6, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що місцевий суд не дослідив в повному обсязі обставини справи та не правильно їх оцінив. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що з відеозапису слідує, що будь яких об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 не було, тому подальше пропонування йому вказаного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, з боку працівників поліції було безпідставним. Також, з відеозапису слідує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на місці зупинки транспортного засобу, веде розмову з працівниками поліції, адекватно відповідає на їх запитання, повідомляє, що поспішає по сімейним обставинам, на що працівники УПП в Чернігівській області відразу неодноразово починають вмовляти водія ОСОБА_1 відмовитись на місці пригоди від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, і пояснюють, що вони не лікарі і не можуть стверджувати що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, а тільки виявили ознаки сп`яніння, і відповідальність за відмову більш м`яка. Зазначає, що місцевий суд не досліджував та не взяв до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння КНП ЧОПНЛ ЧОР на ім`я ОСОБА_1 від 23.09.2025 року він здав всі необхідні аналізи та відповідно до діагнозу лікаря під час керування був тверезий. Ознак наркотичного та алкогольного сп`яніння не виявлено. Посилається на те, що порушення поліцейським «Інструкцій...» та «Порядку...» при здійсненні огляду, направлення на огляд та оформлення його результатів, в тому числі оформлення відмови від проходження огляду, як відмову від проходження огляду - в той час коли перед водієм ОСОБА_1 стояв вибір першочергово вирішувати сімейні обставини щодо хворих лежачих батьків мати інваліда 2 групи чи на нічим необґрунтоване звинувачення поліцейських проїхати до лікарні на огляд, повинно призводити до визнання недійсними результату огляду та порушення порядку складення протоколу. Вказує, що місцевий суд також не прийняв до уваги, що раніше він не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Апелянт, посилаючись на ст.6 2 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечив. Вказав, що будучи введеним в оману працівниками поліції щодо наслідків відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, відмовився від його проходження. Пояснив, що має водійський стаж більше 30 років, раніше до відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався. В момент зупинки його автомобіля працівниками поліції він їхав від батьків на роботу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451434 від 12.09.2025 року, водій ОСОБА_1 , 12 вересня 2025 року о 11 год 07 хв. у м. Чернігові, по вул. Дмитра Самоквасова, 6, керував транспортним засобом «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3).

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки транспортного засобу було порушення ПДР. Під час спілкування, у поліцейського виникла підозра про перебування водія у стані наркотичного сп`яніння. На запитання поліцейського чи згодний водій пройти огляд у медичному закладі, останній погодився, зазначивши: «якщо відпустять з роботи», наркотичні речовини не вживає, при цьому зазначив, що у нього астма. Було проведено поверхневу перевірку водія та транспортного засобу. Після перевірки реакції зіниць очей на світло ним були повідомлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, різка зміна шкіряного покриву обличчя. Поліцейський запропонував водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони, при цьому роз`яснив процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, проте водій відмовився. Після цього поліцейський роз`яснив права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, який потім оголосив останньому.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Посилання апелянта на те, що у поліцейських не було підстав вимагати від нього пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на відсутність ознак наркотичного сп`яніння, є неспроможними.

Так, відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» особа, відносно якої до закладів охорони здоров`я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу Національної поліції надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп`яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп`яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 «ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість».

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що «у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я».

Таким чином, огляд водія на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних обґрунтованих підозр можливий лише лікарем-наркологом у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я за направленням поліцейського.

Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Виявлені поліцейським у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, були вказані в направленні на огляд, зокрема, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, різка зміна шкіряного покриву обличчя (а.с.4).

При цьому суд звертає увагу, що жодним нормативних документом не передбачено обов`язкового проведення працівниками поліції попереднього медичного (домедичного) обстеження водія на предмет виявлення у нього певних ознак наркотичного сп`яніння та не закріплено відповідну процедуру.

Натомість ознаки такого сп`яніння виявляються поліцейськими безпосередньо в процесі спілкування з водієм та перевірки наданих ним документів.

З відеозапису вбачається, що саме під час спілкування з водієм поліцейські вказали на наявність у нього певних ознак наркотичного сп`яніння.

На відеозаписі у ОСОБА_1 спостерігається тремтіння рук, поведінка, що не в повній мірі відповідає обстановці, останній неодноразово висловлював побоювання, що після проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі його позбавлять права керування.

Тобто у поліцейських були об`єктивні причини вимагати від водія ОСОБА_1 проти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Як убачається з матеріалів справи, працівники поліції діяли відповідно до вимог закону та після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння запропонували останньому пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Крім того, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 , ні під час відмови останнього від проходження огляду, ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також не може взяти до уваги наданий ОСОБА_1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння КНП ЧОПНЛ ЧОР від 23.09.2025 про те, що ОСОБА_1 17.09.2025 звертався до даного медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, який був проведений лікарями о 17 год. 20 хв., і за результатами якого встановлено, відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, оскільки такий огляд здійснено через декілька днів після складання відносно даного водія протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Також, у даному випадку водія притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а саме за відмову від проходження огляду на наявність такого стану, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що перед ним нібито стояв вибір між вирішенням сімейних обставин, пов`язаних із хворими батьками та проходженням огляду на стан сп`яніння, не спростовують встановлених у справі обставин і не можуть виправдовувати невиконання ним законної вимоги поліцейських.

При цьому в засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що на момент зупинки автомобіля поліцейськими він рухався від своїх батьків на роботу, що суперечить вищевказаним доводам апеляційної скарги.

Посилання на необхідність вирішення сімейних питань має особистий характер та саме по собі не звільняє водія від обов`язку пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законом порядку. Такий обов`язок виникає за наявності передбачених законом підстав для проведення огляду.

При цьому ОСОБА_1 не наведено належних і допустимих доказів того, що на момент пред`явлення вимоги про проходження огляду існувала об`єктивна та невідкладна обставина, яка унеможливлювала прибуття його до закладу охорони здоров`я та виконання законної вимоги поліцейських. Саме по собі посилання на наявність хворих лежачих батьків та матері з інвалідністю ІІ групи не свідчить про таку неможливість.

Крім того, твердження ОСОБА_1 про «нічим необґрунтоване звинувачення» поліцейських є лише його оцінкою та не спростовує факту висунення водієві вимоги пройти відповідний огляд. Порядок направлення водія на медичний огляд та наслідки відмови від його проведення прямо передбачені законодавством.

Отже, наведені апелянтом сімейні обставини можуть характеризувати особу та мотиви її поведінки, однак не виключають юридичного обов`язку пройти огляд і не спростовують факту відмови від його проходження, встановленого матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та у межах строку визначеного ст. 38 КУпАП.

Подане апелянтам в засіданні апеляційного суду клопотання про незастосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами через виконання ним обов`язків військової служби на посаді водія в/ч НОМЕР_1 задоволенню не підлягає. Так, від імені командування військової частини НОМЕР_1 клопотання підписане командиром роти, який не є командиром військової частини чи його заступником, а отже не уповноважений підписувати офіційні документи від імені військової частини. Клопотання не містить обов`язкових реквізитів у вигляді дати його складання, печатки, реєстраційного номеру, а отже не відповіжає вимогам щодо офіційного документа.

За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості не застосовувати до ОСОБА_1 обов`язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап