Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №734/3538/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3538/26Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/815/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

головуючого судді – Киричка С.А.,

за участю захисника – адвоката Ванжули Я.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Халупка С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн.

Як встановив суд, 01 серпня 2026 року о 19 год. 58 хв. в с-щі Козелець, по вул. Ф. Сидрука, 11, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес 260Е, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер ARСЕ-0226, проба позитивна – 1,67 проміле.

Не погодившись із рішенням суду, захисник – адвокат Халупко С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, за відсутністю в діях його довірителя події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об`єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи, належним чином своє рішення не мотивував. Сторона захисту не погоджується з висновком про доведеність складу правопорушення поза розумним сумнівом. Вказує, що наявність чинного свідоцтва про повірку конкретного газоаналізатора не звільняє суд від перевірки правильності самої процедури тестування, вихідного стану приладу, повноти відеофіксації, моменту виявлення конкретних ознак сп`яніння, роз`яснення прав та законності первинної зупинки. На думку апелянта, необхідно встановити, які фактичні обставини існували до тестування і чи відповідали вони вимогам законодавства до початку процедури огляду. За наведених підстав, просить безпосередньо дослідити відеозапис і первинні документи.

Заслухавши пояснення захисника-адвоката Ванжули Я.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №734657 від 01.08.2026 року, ОСОБА_1 01 серпня 2026 року о 19 год. 58 хв. в с-щі Козелець, по вул. Ф. Сидрука, 11, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом Мерседес 260Е, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер ARСЕ-0226, проба позитивна – 1,67 проміле.

Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом (а.с.3).

Отже, даний протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.

Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Drager» «Аlkotest 6810» прилад ARСЕ № 0226, результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,67 проміле, де останній поставив свій підпис, що свідчить про його згоду, на той період часу, із даними результату проведеного огляду (а.с.9).

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозаписи працівників поліції, де зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.12).

Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують.

До того ж, водія ОСОБА_1 працівниками поліції було зупинено за порушення ним Правил дорожнього руху, чого останній і не заперечував файл PSS-20260801-195629UTS+0300 0:02:35; 0:05:25), про що також на а.с. 8 має місце копія відповідної постанови працівника поліції і це свідчить про законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

З даних відеозаписів, вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та при спілкуванні з останнім у нього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема - запах алкоголю з порожнини рота (файл PSS-20260801-195629UTS+0300 0:02:50) і йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер», результат позитивний 1,67 проміле.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

В даному випадку працівник поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що водій може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, а тому, в порядку вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зауважує, що поліцейський, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог пп. «а» та пп. «б» п.2.9 Правил дорожнього руху, а водій відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Наведене свідчить про дотримання Інструкції працівником патрульної поліції.

При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (файл PSS-20260801-195629UTS+0300 0:04:18). Однак, останній не мав бажання їхати на освідування на стан алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я, з результатом огляду погодився, про що у акті огляду на стан сп`яніння це засвідчив своїм підписом.

Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю у невеликій кількості та намагався домовитись з працівниками поліції, якимось чином, вирішити дане питання (файл PSS-20260801-195629UTS+0300 0:04:32), що свідчить про його спробу уникнути від відповідальності за вчинене.

Окрім того, даний огляд проводився за згодою ОСОБА_1 , доказів на підтвердження того, що останній вимагав надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу «Драгер», за допомогою якого він проходив огляд на стан сп`яніння і те, що прилад був у несправному стані, матеріали справи не містять. Більш того, ОСОБА_1 будь-яких зауважень з даного приводу не виказував.

Твердженням захисника про те, що результати огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічного засобу не можуть бути використані як належний та допустимий доказ, суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, враховуючи наявні документи, зокрема, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.10), з чим погоджується і апеляційний суд.

Згідно ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Наданим відеозаписом зафіксовано факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (файл PSS-20260801-202629UTS+0300 0:00:24), про що також має місце відмітка у протоколі та враховуючи його особистий підпис у ньому свідчить про те, що останньому були роз`яснені його права, обов`язки, він був обізнаний щодо наслідків вчиненого ним правопорушення, ознайомлений зі складеними матеріалами справи щодо нього та абсолютно усвідомлював свої дії під час підпису процесуального документу.

Жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан сп`яніння, а також обов`язку працівника поліції при огляді водія на стан сп`яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника. Крім того, ОСОБА_1 не ставив питання щодо можливості надання йому захисника.

Щодо доводів захисника про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданих відеозаписів, на них, зокрема, відображено проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду - 1,67 проміле та подальше оформлення працівниками поліції адмінматеріалів за ч. 1 ст. 130 КУАП, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у діях останнього складу інкримінованого правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в порядку самозвернення, чого ним зроблено не було, чим в подальшому ймовірно довів би те, що дійсно не знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

Твердження апелянта про неналежно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп`яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядок, визначений ст. 266 КУпАП та вище вказаною Інструкцією, на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціальних технічних засобів та із застосуванням технічних засобів відеозапису, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення та результаті спеціального технічного засобу «Drager», які містять підпис ОСОБА_1 , який зауважень до змісту процесуальних документів не мав, огляд відбувався із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, тому результат такого огляду є допустимим доказом та не викликає у апеляційного суду жодного сумніву.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 та його захисником не надано відомостей про те, що останні звертались до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 , так і його захисником апеляційному суду не надано.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Місцевий суд дослідивши матеріали справи розглянув справу та постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням відповідного стягнення, належним чином це мотивував у своїй постанові, і це дає підстави для відхилення доводів апелянта в цій частині.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Халупка С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Киричок