Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №736/2809/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/2809/25

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1414/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі по тексту - АТ «ОТКЕ») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість: за отримані послуги з централізованого опалення/послуги з постачання теплової енергії в сумі 15535,10 грн за період з 01.10.2020 по 30.04.2025; зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії в сумі 883,00 грн за період з 01.11.2021 по 30.04.2025; втрати від інфляційних процесів в сумі 2067,09 грн; 3% річних в сумі 555,58 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги АТ «Облтеплокомуненерго» обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . АТ «ОТКЕ» є виконавцем послуг з централізованого опалення/послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води/послуги з постачання гарячої води, що підтверджується роздруківкою витягу з переліку житлових будинків, в якій АТ «ОТКЕ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 15.04.2026 позов АТ «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії в сумі 15535,10 грн за період з 01.10.2020 по 30.04.2025.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії в сумі 883,00 грн за період з 01.11.2021 по 30.04.2025, втрати від інфляційних процесів в сумі 2067,09 грн, 3% річних в сумі 555,58 грн, та судового збору 3028,00 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що доведеним є наявність правовідносин із постачання житлово-комунальної послуги теплової енергії між відповідачем та АТ «ОТКЕ» та відповідно наявності у відповідачки, як у споживача, зобов`язання по оплаті отриманих послуг у повному обсязі, враховуючи відсутність доказів не надання даних послуг або надання їх неналежної кількості або якості. Сам факт відключення квартири від мереж централізованого опалення не звільняє від обов`язку власника та користувача квартири з індивідуальним опаленням, як співвласника будинку, брати участь у витратах на утримання будинку, в тому числі приймати участь в оплаті за фактичні надані послуги.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15.04.2026 скасувати повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За доводами апеляційної скарги, у матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01 жовтня 2021 року, копія якого додана позивачем по справі, що є публічним договором приєднання.

Також зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів укладення індивідуального договору про надання комунальних послуг між сторонами (постанова Верховного суду від 24.12.2024 по справі №620/12204/21 (адміністративне провадження № К/990/34676/23) по скарзі будинку АДРЕСА_2 ).

Вважає, що 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, а саме послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які укладені до введення в дію Закону № 2189- УІІІ. Позивач з жовтня 2020 року фактично надавав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, застосовуючи тарифи, які встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що підтверджується укладеним Договором про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання від 16.04.2006.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що АТ «Облтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , яка відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав (а.с. 5, 6) є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії.

АТ «ОТКЕ» є виконавцем послуг з централізованого опалення/послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води/послуги з постачання гарячої води, що підтверджується роздруківкою витягу з переліку житлових будинків (а.с. 7-8), в яких АТ «ОТКЕ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Будинок АДРЕСА_2 підключений до об`єднаної системи централізованого опалення. Будинок обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. квартира АДРЕСА_3 в даному будинку обладнана системою індивідуального опалення (а.с. 15, 16, 17).

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт відключення квартири від мереж централізованого опалення не звільняє від обов`язку власника та користувача квартири з індивідуальним опаленням, як співвласника будинку, брати участь у витратах на утримання будинку, в тому числі приймати участь в оплаті за фактичні надані послуги, оскільки є доведеним наявність правовідносин із постачанням житлово-комунальної послуги теплової енергії між відповідачем та АТ «ОТКЕ» та відповідно наявності у відповідачки, як у споживача, зобов`язання по оплаті отриманих послуг у повному обсязі, враховуючи відсутність доказів не надання даних послуг або надання їх неналежної кількості або якості.

Проте апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і своєчасно.

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг (далі - Закон №2189-VIII).

У ст. 1 Закону №2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно ст. 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У ч. 1 ст. 9 Закону №2189-VIII визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 13 Закону №2189-VIII y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 (далі Закон №2119-VIII) регулює відносини щодо комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (комунальні послуги); розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг;забезпечення споживачів обліковою інформацією.

У ч. 1 ст. 6 Закону №2119-VIII передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Стаття 10 Закону №2119-VIII визначає розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, зокрема обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону №2119-VIII обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22 листопада 2018 року №315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315).

Пунктом 1 Методики № 315 встановлений порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до Закону №2119-VIII та Закону №2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика №315, комунальними послугами є послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

До введення Закону №2189-VIII в дію (01 травня 2019 року) мешканці багатоквартирних будинків - споживачі, отримували комунальні послуги згідно норм Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», а саме: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Ці послуги є відмінними від тих, що визначені виконавцями комунальних послуг згідно із Законом №2189-VIII: 1) змінено умови надання послуг споживачам (співвласники багатоквартирного будинку визначають моделі організації договірних відносин у своєму будинку та укладають відповідні договори із виконавцем); 2) для виконавців послуг мають бути переглянуті тарифи на комунальні послуги, які встановлювалися до моменту введення в дію Закону №2189; 3) плата виконавцю відповідної комунальної послуги залежить від обраної співвласниками моделі договірних відносин; 4) на виконання Закону №2189-VIII, враховуючи його вимоги та особливості надання послуг споживачам, Кабінетом Міністрів України повинні бути затверджені правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та типові договори про надання (постачання) цих послуг.

До 01.05.2019 підприємства тепло, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону №1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Абзацами 1-3 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII було передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Отже, нормами Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

До 01.11.2021 між АТ «ОТКЕ» та відповідачем діяв договір, розроблений відповідно до Типового договору, що затверджений постановою КМУ від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (надалі - Правила №630), який у відповідності до ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є договором приєднання (далі-Договір). Текст типового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, затверджений Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Заявниками не надано доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому розташоване житлове приміщення (квартира) відповідачки, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 01.11.2021 набрав чинності укладений між АТ «Облтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону №2189-VIII.

При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними твердження відповідача про ненадання позивачем доказів укладення між сторонами зазначеного індивідуального договору про надання комунальних послуг, оскільки текст даного договору оприлюднений на офіційному вебсайті позивача, знаходиться у відкритому доступі та є публічним договором приєднання, що відповідає вимогам ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Отже, необґрунтованими є посилання заявника, що позивачем не вчинено дій щодо укладання публічного договору із власниками багатоквартирного будинку, а тому такий договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) й у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

До матеріалів справи надано Договір про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання від 16.04.2006, укладений між ВАТ «Облтеплокомуненерго» та ОСОБА_2 , як власником квартири (а.с. 39), яку у подальшому набула у власність відповідачка.

Проте, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що раніше укладений ним з АТ «ОТКЕ» договір про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання, з огляду на положення Закону №2189-VIII був чинним лише до 01.11.2021, тобто до вступу у дію типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

У відповідності до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі Правила), а також Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Типовий договір).

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляла позивача про свою відмову від укладення договору (внесення змін) чи заперечень.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між АТ «Облтеплокомуненерго» та відповідачкою є укладеним з 01.11.2021.

Згідно п. 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Відповідно до п. 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п. 38 Правил).

У п.п. 13 п. 45 Правил зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Відповідно до п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.п. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Аналіз зазначених положень законодавства та Типового договору вказує на те, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування, адже, спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 22.12.2020 у справі №311/3489/18.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що між АТ «ОТКЕ» та відповідачкою, як власником квартири, що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку, у спірний період підтверджується існування правовідносин по наданню житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії, як це визначено Законом №2189-VIII, Правилами та Типовим договором. Тому, відповідач, будучи споживачем зазначеної послуги, за умови її отримання, несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії, а також плати за абонентське обслуговування цієї послуги.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1766 від 10.12.2020, рішеннями виконавчого комітету Корюківської міської ради Чернігівської області №515 від 19.11.2021, № 279 від 21.09.2022, № 378 від 02.10.2023, №380 від 17.09.2024 встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, та тарифів на послугу з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго».

Як встановлено судом першої інстанції, будинок по АДРЕСА_2 підключений до системи центрального опалення та обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, що підтверджується актом прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 07.10.2020 (а.с. 15).

Облік спожитої теплової енергії здійснюється на підставі приладу комерційного обліку, що підтверджується актом прийняття вузла обліку теплової енергії від 07.10.2020.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 7 цього Закону співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, відповідач свій обов`язок по внесенню плати за отриману теплову енергію та абонентське обслуговування цієї послуги не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, на яку АТ «ОТКЕ» додатково нарахувало інфляційні втрати та 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.

Перевіряючи надані позивачем розрахунки боргу, апеляційний суд не може повністю погодитися з ними, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією тимчасово окупованих рф територій України, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Відповідно до актуального Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, м. Корюківка з 24.02.2022 по 03.04.2022 перебувала під окупацією.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що безпідставним є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії за період з 24.02.2022 по 03.04.2022.

Отже, за період з 24.02.2022 по 03.04.2022 перебування території м. Корюківка під тимчасовою окупацією рф плата за послугу з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії позивачем відповідачу не повинна була нараховуватися, у зв`язку з чим підлягає виключенню з розрахунку боргу.

Сума таких нарахованих платежів за вказані житлово-комунальні послуги становить:

- за послугу з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії: 573,53 грн:28х5=102,42 грн (02/2022) + 462,15 грн (03/2022) + 371,60 грн:30 х3=37,16 грн (04/2022), а всього 601,73 грн;

- за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії: 27,25 грн:28х5=4,87 грн (02/2022) + 27,25 грн (03/2022) + 27,25:30х3=2,73 грн (04/2022), а всього 34,85 грн.

Відтак, після проведеного апеляційним судом перерахунку заборгованість відповідачів перед АТ «ОТКЕ» становить:

- по оплаті за послугу з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії: 14933,37 грн (15535,10 грн – 601,73 грн);

- за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії: 848,15 грн (883,00 грн - 34,85 грн).

Враховуючи викладене, розмір стягнутої заборгованості за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії, який підлягає зменшенню з врахуванням наведених розрахунків.

Таким чином, є безпідставним нарахування заборгованості за вказані послуги за період з 24.02.2022 по 03.04.2022, які суд першої інстанції не врахував та не надав їм належної оцінки.

Крім того, згідно розрахунків АТ «ОТКЕ» інфляційні втрати та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.05.2025, коли м. Корюківка була територією можливих бойових дій та територією активних бойових дій.

Відповідно до актуального Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, м. Корюківка з 24.02.2022 по 03.04.2022 була тимчасово окупованою територією, з 29.06.2022 по 22.09.2022, з 17.11.2023 по 30.11.2024 територією можливих бойових дій, з 01.12.2024 і дотепер є територією активних бойових дій.

З врахуванням викладеного, зазначені компенсаційні виплати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані позивачем та стягнуті судом першої інстанції із відповідачів безпідставно, у зв`язку з чим у задоволенні цих позовних вимог АТ «ОТКЕ» слід відмовити.

Наведений висновок апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 19 травня 2025 року у справі №420/17630/24.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з позовом АТ «Облтеплокомуненерго» сплатило 3028,00 грн (а.с. 4) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, позовні вимоги задоволено на 83% (15781,52 грн / 100% х 19040,77 грн), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог 2513,24 грн (3028,00 грн х 83%).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила 4542,00 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга задоволена на 17%, тому з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог 772,14 грн (4542,00 грн х 17%).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції в частині визначної до стягнення суми заборгованості за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії, заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії та в частині розподілу судового збору, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача втрат від інфляційних процесів та 3% річних.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року змінити в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»:

- заборгованості за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2020 по 30.04.2025, зменшивши суму боргу з 15535,10 грн до 14933,37 грн;

- заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2025, зменшивши суму боргу з 883,00 грн до 848,15 грн.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» втрат від інфляційних процесів та 3% річних та розподілу судового збору – скасувати, відмовивши в задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року в частині вирішення питання про розподіл судового збору, змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції з 3028,00 грн до 2513,24 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 772,14 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді