Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №592/16792/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №592/16792/25

Номер провадження 22-ц/816/2599/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2026 року у складі судді Бичкова І.Г., ухваленого в м.Суми,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що 07.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений договір про споживчий кредит № 100116621 в електронній формі, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн 00 коп. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок. У свою чергу відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання.

29.10.2021 ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №100116621 від 07.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі Договору відступлення права вимоги № 11Т.

Позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору, яка становить 22 450 грн 00 коп., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 16 500 грн 00 коп.; заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн 00 коп.

Посилаючись на указані обставини та невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, Товариство просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 100116621 від 07.07.2021 у розмірі 22 450 грн 00 коп. та судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, в ході судового розгляду справи позивачем не надано переконливих доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою його карткового рахунку. Ураховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами усі сумніви та припущення тлумачаться на користь споживача, який є «слабкою» стороною у цих відносинах. Як наслідок відповідач не має нести відповідальності за здійснення таких платіжних операцій. При цьому суд врахував, що одразу після виявлення факту шахрайських дій відповідач повідомив банк про обставини, які мали місце, а також невідкладно звернувся із письмовою заявою до правоохоронних органів. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заборгованість складається із суми кредиту, яким заволоділи шахрайським шляхом, а також відсотків, комісії, які нараховані на вказану суму.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

08 липня 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2026 року і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, заперечуючи проти укладення договору у спосіб, визначений пунктами 6.1 та 6.3 договору, не надав жодних доказів, які б підтверджували, що номер мобільного телефону та ІР-адреса, з яких було подано заяву на отримання кредиту, йому не належать. Наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 100116621 від 07.07.2021 був дійсно підписаний саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Z84478.

Вказує на те, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання позивача про витребування доказів щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, чим фактично позбавлено позивача можливості надати докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та здійснення досудового розслідування не встановлює факту вчинення шахрайських дій та не підтверджує, що саме спірний кредитний договір був укладений третіми особами. Отже, за повної відсутності належних та допустимих доказів у справі, відсутні й будь-які підстави вважати, що відповідач не мав волевиявлення або внутрішньої волі на укладення договору № 100116621 від 07.07.2021.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2026 року - без змін. Посилається на те, що номер мобільного телефону і електронна адреса, які вказані в кредитному договорі йому не належать. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту належності відповідачу номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , на який було направлено одноразовий ідентифікатор для підпису договору. Виявивши безпідставне списання коштів, він невідкладно повідомив позивача та правоохоронні органи про злочинні дії щодо себе з боку третіх осіб. Відповідач вважає, що зловмисник отримав доступ до інтернет-банкінгу відповідача, і використовуючи його банківські дані та належний зловмиснику номер мобільного телефону НОМЕР_1 , оформив мікрокредити на ім`я відповідача з метою подальшого викрадення цих коштів з банківської карти відповідача. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває і досі з причин, що не залежать від відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

За змістом наданої позивачем копії анкети-заяви на кредит, 07.07.2021 ОСОБА_2 заповнив анкету-заяву на кредит № 100116621, яка містить його персональні дані. В заяві зазначений бажаний розмір кредиту в сумі 5000 грн зі строком кредиту 15 днів з 07.07.2021, дата повернення кредиту 22.07.2021, сума до повернення 7450 грн 00 коп. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 950 грн, нараховується одноразово за ставкою 19% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 1500 грн 00 коп., нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 8).

Відповідно до договору про споживчий кредит № 100116621 (індивідуальна частина) від 07.07.2021 року, укладеного в електронній формі, сторонами якого зазначені ТОВ «МІЛОАН» та відповідач ОСОБА_2 кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с.14-16).

Сума кредиту становить 5 000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 15 днів з 07.07.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22.07.2021.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту - 950 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 1500 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первинного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.

Додаток № 1 до указаного кредитного договору містить Графік платежів (а.с. 16).

29.10.2021 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) укладений договір факторингу № 11Т, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору.

Позивачем надано платіжні інструкції про сплату на користь ТОВ «МІЛОАН» плати за відступлення права вимоги згідно указаного договору факторингу № 11Т від 29.10.2021 (а.с. 22-28).

За змістом Витягу з Додатку до договору факторингу № 11Т від 29.10.2021 року установлено, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №100116621 від 07.07.2021, сума заборгованості 22 450 грн 00 коп., у тому числі за тілом кредиту - 5000 грн 00 коп.; за відсотками - 16 500 грн 00 коп.; за комісією - 950 грн (а.с. 10).

Позивачем надано вимогу від 25.07.2025, адресовану відповідачу, про погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 22 450 грн 00 коп., в якому також повідомило відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором № 100116621 (а.с. 20).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за указаним кредитним договором становить 22 450 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками - 16 500 грн; 950 грн - заборгованість за комісією (а.с. 11).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У контексті доводів апеляційної скарги щодо доведеності обставини укладення кредитного договору № 100116621 між первісним кредитором та відповідачем апеляційний суд зазначає таке.

У справі, яка переглядається, Анкета-заява на кредит № 100116621 від 07.07.2021 містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання, місце роботи. В Анкеті-заяві міститься бажаний розмір суми кредиту, строк кредиту, розмір комісії та процентів за користування кредитними коштами.

Договір № 100116621 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Одноразовий ідентифікатор був відправлений позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений в анкеті-заяві на кредит від 07.07.2021 та кредитному договорі № 100116621.

Заперечуючи факт укладення договору, відповідач стверджує, що зазначені в документах номер телефону та адреса електронної пошти йому не належать, а треті особи використали його персональні дані для оформлення кредиту з подальшим заволодінням коштами. Однак самі по собі такі твердження не доводять обставин, на які він посилається, а наявні у справі докази не дають достатніх підстав для висновку про вчинення правочину сторонніми особами без волевиявлення відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).

З метою перевірки доводів відповідача ухвалою Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року витребувано докази за клопотанням сторін від банку, операторів мобільного зв`язку та ТОВ «Гугл» стосовно власника акаунту ІНФОРМАЦІЯ_1

Так, згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк», номер телефону НОМЕР_1 у період із 07 до 14 липня 2021 року не був фінансовим номером відповідача та не використовувався як логін його облікового запису у Приват24. Фінансовим номером відповідача в цей період був інший номер телефону НОМЕР_2 . Ці відомості підтверджують, що зазначений в Анкеті-заяві на кредит № 100116621 від 07.07.2021 номер телефону не був пов`язаний із банківським обслуговуванням відповідача у вказаний період. Проте ці дані самі по собі не встановлюють, хто фактично користувався цим номером, хто отримав одноразовий ідентифікатор та чи саме треті особи вчинили дії з оформлення кредиту. Відсутність такого номера серед фінансових контактів клієнта банку не є достатнім доказом того, що відповідач не міг укласти договір з його використанням (а.с.158-159).

ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» повідомило, що абонентський номер НОМЕР_1 був активований в мережі оператора з 20.04.2021 до 01.10.2022, послуги за ним надавались без укладення договору в письмовій формі та без реєстрації персональних даних користувача (знеособлено), тому інформація про користувача указаного номера у товариства відсутня. Крім того товариство повідомило про неможливість надання інформації про ІР-адресу мобільного пристрою, на якому використовувався номер мобільного телефону НОМЕР_1 в період з 01.06.2021 по 31.07.2021, оскільки записи про надані комунікаційні послуги понад строк, встановлений статтею 257 ЦК України з відповідних баз даних видаляються автоматично (а.с.141).

Отже, відповідь оператора мобільного зв`язку не підтверджує ані належності номера відповідачу, ані його використання конкретними третіми особами. Вона лише засвідчує неможливість ідентифікувати користувача номера за наявними в оператора даними. Так само відсутність відомостей про IP-адресу не дає змоги встановити особу, яка здійснювала дії з оформлення кредиту, та не може сама по собі тлумачитися як підтвердження версії відповідача. За відсутності відомостей про користувача номеру мобільного телефону НОМЕР_1 не можна виключити і факт його використання відповідачем.

ТОВ «Гугл» не надало відомостей про власника акаунту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.161).

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень, містить відомості про те, що 04.09.2021 було зареєстроване кримінальне провадження № 12021105020002913 за заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, розпочате за заявою про те, що 12.07.2021 ОСОБА_2 виявив крадіжку грошових коштів з банківської картки.

Відповідач до правоохоронних органів із заявами щодо заволодіння його персональними даними та використання їх з метою укладення 07.07.2021 від його імені електронного кредитного договору № 1001116621 не звертався.

Водночас АТ КБ «ПриватБанк» надав виписку про те, що 07 липня 2021 року на картку № НОМЕР_3 , емітовану на ім`я відповідача, було зараховано кошти в сумі 5 000 грн., що відповідає сумі кредиту за договором № 100116621.

Таким чином, витребувані апеляційним судом докази не дають підстав стверджувати, що кредит оформлено третіми особами, які діяли без волі відповідача.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд резюмує, що докази, які містяться в матеріалах справи, ураховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити в інформаційній системі первісного кредитора для укладення електронного договору та факт того, що договір про споживчий кредит №100116621 від 07.07.2021 року містить всі персональні дані відповідача та підписаний одноразовий ідентифікатором, не дають будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення правочину не було волі ОСОБА_2 на його укладення та підписання.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на ненадання позивачем доказів того, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою його карткового рахунку є необґрунтованими. Такі висновки є результатом неправильного визначення кола обставин, які підлягають доказуванню у цій справі зважаючи на характер спору між сторонами та неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права.

Так, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд неправильно застосував норми статей 1068, 1073 ЦК України, Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, який затверджений постановою правління Національного банку України від 29.07.2022 року, які не регулюють спірні правовідносини між сторонами справи, а указана постанова НБУ прийнята після підписання кредитного договору від 07.07.2021 року, тому немає зворотної дії, не може регулювати відносини, які виникли до її прийняття.

Зазначені норми регулюють правовідносини, які за своїм змістом відрізняються від тих, що є предметом розгляду в цій справі.

Так, статті 1068, 1073 ЦК України визначають обов`язки банку під час виконання операцій за рахунком клієнта та наслідки порушення банком установленого порядку зарахування, списання або переказу коштів. Своєю чергою, наведені місцевим судом норми Положення № 164 регламентують порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних інструментів, обов`язки надавачів платіжних послуг та умови відповідальності за неналежні платіжні операції.

Проте у цій справі спір виник не між власником рахунку та надавачем платіжних послуг щодо правомірності списання коштів, належності платіжної операції або відшкодування збитків, завданих її виконанням. Позов пред`явлено фінансовою компанією, яка набула право вимоги за кредитним договором, до відповідача як особи, зазначеної позичальником у цьому договорі, про стягнення заборгованості за договірним зобов`язанням.

Отже, визначальним для вирішення спору є установлення того, чи було укладено кредитний договір між первісним кредитором і відповідачем, чи виражав останній волю на його укладення та чи виникли на цій підставі зобов`язання щодо повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів. Натомість питання про те, чи були належним чином ідентифіковані платіжний інструмент і його держатель, чи сприяв відповідач незаконному використанню платіжних даних та чи підлягають поверненню кошти, списані з його рахунку, стосуються інших правовідносин і самі по собі не визначають наявності або відсутності договірного зобов`язання перед кредитодавцем.

Обставини подальшого використання кредитних коштів, зарахованих на картковий рахунок відповідача, зокрема, можливого заволодіння ними третіми особами, самі по собі не спростовують факту укладення кредитного договору та не припиняють зобов`язань, які виникли на його підставі.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову всупереч приписам частин першої-третьої статті 263 ЦПК України не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення.

Звертаючись до суду з указаним позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22 450 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5000 грн; сума заборгованості за відсотками - 16 500 грн; заборгованість за комісійними виплатами - 950 грн.

Як вже зазначалося вище, договір про споживчий кредит № 100116621 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладений 07.07.2021 в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію». Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який відповідач підписав в електронному вигляді.

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та позивачем 29.10.2021 укладений договір факторингу №11Т, тому відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн 00 коп. підлягає стягненню на користь позивача.

Сума нарахованих кредитором відсотків у розмірі 16500 грн відповідає умовам укладеного відповідачем кредитного договору № 100116621.

Так, відповідно до наданих суду розрахунків заборгованості (а.с.11) убачається, що з 07.07.2021 по 22.07.2021 року відсотки нараховувались первісним кредитором в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи з погодженої сторонами процентної ставки (п. 1.5.2), розмір якої умовами кредитного договору був встановлений на рівні 2% від суми кредиту за кожний день користування кредиту.

Оскільки відповідач продовжив користуватися кредитними коштами після настання строку, визначеного пунктом 1.3 договору, тобто після 22.07.2021, відбулася пролонгація кредитного договору на стандартних (базових) умовах відповідно до п. 2.3.1.2 договору та з 23.07.2021 по 20.09.2021 (протягом 60 днів) відсотки нараховувались первісним кредитором за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, на рівні 5% на день.

Таким чином, апеляційний суд резюмує, що заборгованість за відсотками у розмірі 16500 грн підлягає стягненню з відповідача.

Водночас апеляційний суд вважає, що не підлягає стягненню заборгованість за комісією у розмірі 950 грн, зважаючи на такі мотиви.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У справі, яка переглядається установлено, що умовами пункту 1.5.1 кредитного договору від 07.07.2021 як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 950 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Аналіз пункту 1.5.1 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 19% від суми кредиту одноразово. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, положення пункту 1.5.1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на зазначене відсутні підстави для її стягнення.

За встановлених обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, яким слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 100116621 від 07.07.2021 у розмірі 21 500 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн 00 коп. та заборгованість за відсотками - 16 500 грн 00 коп.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Щодо витрат позивача на оплату судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив 2422 грн 40 коп., тому оскільки позов задоволено частково, слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 2319 грн 90 коп. судового збору.

За подання апеляційної скарги позивач сплатив 3633 грн 60 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3479 грн 84 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100116621 від 07.07.2021 у розмірі 21 500 гривень 00 копійок, яка складається з: 5000 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту; 16 500 гривень 00 копійок - заборгованості за відсотками.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2319 гривень 90 копійок та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3479 гривень 84 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов