Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №591/8568/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/8568/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1581/26Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О., розглянув з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Судом установлено, що водій ОСОБА_1 06.07.2026 о 17:54 год по автодорозі с. Самотоївка - с. Чернеччина Краснопільської ТГ Сумської області керував транспортним засобом ВАЗ 21043, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Alkotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі КНП СОР м. Суми відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2026, в якій просив скасувати її та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, бо прийнята без з`ясування всіх істотних обставин справи та з грубими порушеннями чинного законодавства працівниками патрульної поліції під час складання протоколу. Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. У оскаржуваній постанові зазначено лише про те, що автомобіль зупинений за порушення ПДР, але не вказано, яке саме правило порушено, яким доказом це підтверджено та чи оформлювалось окреме рішення за таким порушенням, що не дає можливості перевірити фактичну і правову підставу зупинки. Озвучена поліцейським причина зупинки транспортного засобу під його керуванням є надуманою та не підтверджена будь-якими доказами. Також у постанові не вказано, за порушення якого пункту ПДР зупинений автомобіль під його керуванням, що також не зафіксовано на відео, яке долучене до матеріалів справи. Незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи. Суд безпідставно дійшов висновку про доведеність факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому були роз`яснені лише після відмови від огляду, внаслідок чого відмова не може вважатися усвідомленою. Вказує, що він є військовослужбовцем, а тому суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням:

-протоколу який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які утворюють об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1);

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а. с. 3);

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а. с. 2);

-відеозаписом (а. с. 10).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозаписів установлено, що о 17:54 год 06.07.2026 працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , оскільки він рухався, не включивши світло за межами населеного пункту та не пристебнувшись паском безпеки. Останній надав водійське посвідчення та реєстраційний документ на транспортний засіб. Поліцейські у зв`язку з наявними у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна шкірного покриву обличчя, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Драгера, роз`яснили розмір допустимої норми. Однак, ОСОБА_1 повідомив, що вжив 100 грамів та після продуття вміст алкоголю в крові може мати показник 2, тому відмовився від огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Після цього поліцейські повідомили йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а також про час та місце розгляду справи в суді. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 вів себе зухвало, виражався нецензурною лайкою. Його було відсторонено від керування транспортним засобом. Від підпису у протоколі та отриманні його копії він відмовився.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що йому інкримінується порушення п. 2.9а ПДР України, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР України за ч. 1 ст. 130 КУпАП за фактом того, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Про порушення п. 2.9а ПДР у протоколі не зазначено.

Аналогічно не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейський не повідомив причини його зупинки, оскільки згідно з відеозаписом поліцейський відразу після зупинки транспортного засобу повідомив ОСОБА_1 про причини його зупинки.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції не звільняє водія від відповідальності за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Стаття 130 КУпАП не ставить можливість проведення огляду на стан сп`яніння у залежність від обов`язкового встановлення факту порушення Правил дорожнього руху, а достатньою підставою для його проведення є наявність у працівника поліції обґрунтованих підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП.

Не зазначення в оскаржуваній постанові за порушення якого пункту ПДР був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду щодо факту відмови останнього від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у зв`язку з наявними у нього ознаками алкогольного сп`яніння.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №166755 від 06.07.2026 щодо ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову, складено за порушення п. 2.5 ПДР України за ч. 1 ст. 130 КУпАП та стосується саме факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не порушення інших пунктів правил дорожнього руху, які не були предметом розгляду судом першої і апеляційної інстанцій у цій справі, що спростовує доводи ОСОБА_1 про незаконність дій працівників поліції, які у подальшому, на його думку, не породжують законних вимог до нього.

Щодо доводів апеляційної скарги про несвоєчасне роз`яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, то вони спростовуються відеозаписом, згідно з яким ОСОБА_1 поліцейський повідомив про його права, зазначені у вказаних нормах законів, безпосередньо перед складанням відносно нього протоколу, бо вони стосуються саме прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто вже за фактом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що він є військовослужбовцем, а тому суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до нього спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що статтею 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Як було встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений в полі поза межами території будь-якої військової частини та був одягнутий у цивільний одяг, їхав на автомобілі з цивільними номерами.

При цьому адміністративна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановлена спеціальною нормою - статтею 130 КУпАП. Дана стаття розміщена у Главі 10 КУпАП, яка регулює правовідносини виключно у сфері транспорту та шляхового господарства. Оскільки ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, він виступав як учасник дорожнього руху, на якого повною мірою поширюється дія Правил дорожнього руху України та санкції, передбачені за їх порушення. Оскільки відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил дорожнього руху військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, то це виключає можливість застосування до них норм Глави 13-Б КУпАП у випадках, коли йдеться про безпеку руху на дорогах.

Апеляційний суд відмічає, що повноваження органів Національної поліції, визначені статтею 255 КУпАП, надають їм право складати протоколи за статтею 130 КУпАП стосовно будь-якого водія, незалежно від його професійного статусу чи місця роботи.

З огляду на викладені вище обставини апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції у повному обсязі досліджено докази, долучені до матеріалів справи, та їм надана відповідна правова оцінка, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО