Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №950/469/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №950/469/26

Номер провадження 22-ц/816/2491/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року в складі судді Стеценка В.А., ухвалене в м. Лебедині,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що 25 вересня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 82283, згідно якого їй було надано кредит в сумі 3 500 грн 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом. Кошти перераховані на банківський рахунок відповідача, відкритий в АТ «ПУМБ».

Відповідач свої зобов`язання по кредитному договору не виконувала і 11 березня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № ЗК-11032020, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року, яка становить 34 160 грн 00 коп., перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Посилаючись на вищевикладене, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року в сумі 34 160 грн 00 коп. із якої: 3500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2100 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 28560 грн 00 коп. – заборгованість за пенею; судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та 8 000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року в задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - адвокат Усенко М.І. не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на його передчасність, ухвалення без повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи міститься засвідчена копія інформаційної довідки про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту № 82283 від 25 вересня 2019 року, в якій зазначається, що датою і часом проведення транзакції є 25 вересня 2019 року о 16:56:04 годині. Така сама інформація міститься у наданій відповіді з АТ «ПУМБ» від 20 червня 2026 року.

Вказує, що кредитний договір № 82283 від 25 вересня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗАЙМЕР» було підписано за допомогою електронного підпису позичальника (електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора).

Зазначає, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надано всі докази, які були передані первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР» на підтвердження заборгованості за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року, проте відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Василець С.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2026 року: 3328 * 30 = 99840 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 82283, згідно якого їй було надано кредит в сумі 3 500 грн 00 коп. строком до 24 жовтня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 10-13).

З розрахунку, договору, акту, платіжної інструкції вбачається, що 11 березня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № ЗК-11032020, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року, яка становить 34 160 грн 00 коп., перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а.с. 14-20).

З досудової вимоги вбачається, що досудовою вимогою від 13 лютого 2026 року № 19567176 позивач повідомив відповідача про необхідність негайного погашення заборгованості за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року в розмірі 34 160 грн 00 коп. (а.с. 21).

З виписки вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є інші види кредитування (а.с. 21-22).

З виписки, договору, ордеру вбачається, що у справі за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 01 липня 2025 року між адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. та позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір, яким врегулювано об`єм, порядок надання, вартість правової допомоги (а.с. 22-23, 25).

З акту, опису вбачається, що у справі за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості адвокат Усенко М.І. надав ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» правничу допомогу оцінену на суму 8 000 грн (а.с. 24).

З листів вбачається, що станом на 09 квітня 2026 року в АТ «ПУМБ» банківська карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) не випускалась (а.с. 74, 77),

При цьому, в АТ «ПУМБ» на ім`я іншої особи була випущена банківська карта № НОМЕР_3 , на яку в період часу з 25 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року надійшли 3 500 грн через сервіс іншого банку.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що позивачем не було доведено, що відповідач отримала 3 500 грн на свою банківську картку, вказану позивачем чи, як користувач банківської картки своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Також місцевий суд зазначив, що не може взяти до уваги доводи представника позивача в тій частині, що позичальник під час оформлення кредитного договору вручну вказує номер банківської картки і тому може вказати картку іншої особи та вважав, що отримання кредитних коштів відбулося не відповідачем і не за її розпорядженням, внаслідок чого вона не повинна нести відповідальність за такі операції, а позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 82283 з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 82283 (індивідуальна частина), підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором KL3838, який направлено позичальнику 25 вересня 2019 року о 16:56 на номер телефону НОМЕР_4 (а.с. 13).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі № 758/14925/23 від 04 лютого 2026 року, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для застосування.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, зокрема, кредитному договору № 82283 (індивідуальна частина) від 25 вересня 2019 року, колегія суддів враховує наступне. Так, факт підписання такого договору відповідач під сумнів не ставить, а дійсність правочину презуміюється. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.

Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без надання персональних даних та використання ідентифікатора позичальник міг отримати кредитні кошти.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Отже, підписавши указаний кредитний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник мала можливість відмовитися від договорів без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористалася та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставила під сумнів ні умови кредитування, ні факт укладення кредитних договорів у цілому.

При цьому колегія суддів враховує сталу позицію Верховного Суду, за змістом якої не може бути визнаний неукладеним договір, який виконується сторонами зобов`язання.

У матеріалах справи міститься засвідчена копія інформаційної довідки про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту № 82283 від 25 вересня 2019 року у якій зазначається, що датою і часом проведення транзакції є 25 вересня 2019 року о 16:56:04 годині. Така сама інформація міститься у наданій відповіді з АТ «ПУМБ» від 20 квітня 2026 року.

Згідно із відповіді АТ «ПУМБ» від 20 квітня 2026 року картку, на яку надавалися кредитні кошти, не було емітовано на ОСОБА_1 . Проте, у відповіді з банку містилася інформація про те, що на вказану картку емітовано на іншу особу, а також, що 25 вересня 2019 року (дата є ідентична даті укладення кредитного договору ) було перераховано кошти у сумі 3500 грн 00 коп. (сума дорівнює сумі, виданій згідно кредитного договору) (а.с. 77).

При цьому належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08 червня 2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

У справі, що переглядається відповідачем не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, відповідний кредит не міг бути наданий.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо: укладення договору № 82283 від 25 вересня 2019 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 500 грн 00 коп.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як убачається із матеріалів справи, при укладенні кредитного договору № 82283 від 25 вересня 2019 сторони зобов`язання погодили строк кредитування - 30 днів, який сплив 24 жовтня 2019 року.

Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості по відсотках за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року в розмірі 2100 грн 00 коп., виходячи із розрахунку: 3 500 грн 00 коп. х 2 % х 30 днів.

Визначаючи розмір заборгованості за пенею, колегія суддів враховує слідуюче.

Умовами п. 4.3. наданого позивачем договору про надання фінансового кредиту № 82283 від 25 вересня 2019 року передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 %| від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувач фіксовану процентну ставку за договором.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Отже, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, розмір пені здійснюється за формулою: сума боргу х 2 х ставка НБУ / 100 / 365 / дні прострочення.

Таким чином, розмір пені за період з 25 жовтня 2019 року по 12 грудня 2019 року, тобто за 49 днів прострочення на суму заборгованості 3 500 грн 00 коп. за подвійною обліковою ставкою НБУ 15,5 % становить: 3 500 грн 00 коп. х 2 % х 15,5 % х 49 днів / 365 днів / 100 = 145 грн 66 коп.;

розмір пені за період з 13 грудня 2019 року по 30 січня 2019 року становить: 3 500 грн 00 коп. х 2 х 13,5 % х 49 днів / 365 / 100 = 126 грн 86 коп.;

розмір пені за період з 31 січня 2020 року по 01 лютого 2020 року становить: 3500 грн 00 коп. х 2 % х 11,0 % х 2 дні / 365 / 100% = 4 грн 22 коп.

Отже, загальний розмір пені становить 276 грн 74 коп. (145 грн 66 коп. + 126 грн 86 коп. + 4 грн 22 коп.)

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України - скасуванню, із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року в загальному розмірі 5876 грн 74 коп., із яких: 3 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредит; 2100 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками; 276 грн 74 коп. - пеня. У іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18 лютого 2022 року.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

З урахуванням характеру спору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 17,20 %, предмета доказування у справі, обсягу виконаної адвокатом роботи, а також того, що справа стосувалася стягнення заборгованості за кредитним договором та не потребувала значного обсягу процесуальних дій, апеляційний суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є завищеним і має бути зменшений до 3000 грн, а враховуючи часткове задоволення позову стягненню підлягає сума 516 грн 00 коп. (3000 грн х 17,20 %).

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 457 грн 93 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 686 грн 90 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, виходячи із суми позову, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 82283 від 25 вересня 2019 року в сумі 5876 грн 74 коп., з яких: 3500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2100 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками; 276 грн 74 коп. – заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 516 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 457 грн 93 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 686 грн 90 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Я. Л. Петен

А. О. Замченко