Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №585/1041/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №585/1041/25

Номер провадження 22-ц/816/448/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сізова Д. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Менька Дмитра Дмитровича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2025 року у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене в м. Ромни Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив змінити розмір аліментів, які утримуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області № 2-н/585/64/18, виданим 24 травня 2018 року, на утримання дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що позивач із ОСОБА_2 перебував у шлюбі, який був розірваний 14 червня 2018 року на підставі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області. Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області № 2- н/585/64/18, виданим 24 травня 2018 року, з позивача на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Після винесення судом вищевказаного судового наказу змінився матеріальний та сімейний стан позивача. Так, 20 серпня 2021 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого у них народилась дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі позивачу стало відомо, що його дружина ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання їх спільної дочки ОСОБА_5 , а також на своє утримання до досягнення дочкою ОСОБА_6 трирічного віку, у розмірі по 1/6 частині на утримання дитини та дружини на кожного. Таким чином, сукупний розмір аліментів, які стягуються з позивача на підставі судового наказу № 2-н/585/64/18, виданим 24 травня 2018 року Роменським міськрайонним судом Сумської області, та будуть стягуватись на підставі рішення суду становитимуть 58,3 % (1/6+1/6+1/4), що перевищує розмір, встановлений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2025 року позов задоволено.

Змінено розмір аліментів, які утримуються із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 за судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області № 2-н/585/64/18, виданим 24.05.2018р. на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ, виданий 24.05.2018 року Роменським міськрайонним судом Сумської області № 2-н/585/64/18, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_7 аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку доходу щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено відкликати, після вступу рішення в законну силу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, розглянув справу за її відсутності, за наявності поданого нею клопотання про відкладення розгляду справи. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції вказав в описовій частині рішення про подання нею відзиву на позовну заяву, але не зазначив чи продовжив термін для його подання та чи долучив його до матеріалів справи.

Зазначає про те, що суд першої інстанції не дослідив подані нею докази на підтвердження покращення майнового стану позивача, зокрема договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21 липня 2024 року.

На переконання заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що стягнення аліментів на утримання дитини від іншого шлюбу та дружини до досягнення дитиною трьох років є погіршенням майнового стану позивача, адже придбання автомобіля позивачем свідчить саме про покращення його майнового стану. Стягнення аліментів на утримання дружини на дитини є створенням штучних умов для зменшення стягнутих аліментів, зважаючи на те, що вони продовжили спільно проживати.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Меньком Д.Д. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить рішення суду залишити без змін, а доводи апеляційної скарги – без задоволення. При цьому вказує на те, що відповідачем у заяві про відкладення розгляду справи не було наведено поважних причин її неявки в судове засідання, а судом першої інстанції був врахований поданий нею відзив на позовну заяву. Зазначає, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що зміна сімейного стану не є самостійному підставою для зміни розміру стягуваних аліментів суперечить правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у справі №686/22677/23. Вказує і на те, що стягнення аліментів на обох дітей по 1/6 частини доходу, забезпечує рівність прав двох дітей позивача та відповідає принципу справедливості розподілу його доходу між дітьми. Придбання автомобіля не спростовує встановлений судом факт зміни сімейного стану позивача та виникнення в нього нового обов`язку щодо іншої неповнолітньої дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі, який був розірваний 14 червня 2018 року на підставі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 5).

Сторони мають спільну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11, на звороті).

За судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області № 2- н/585/64/18, виданим 24 травня 2018 року, з позивача на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).

ОСОБА_1 , на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 27.04.2022 до військової частини НОМЕР_3 (а.с. 15).

Відповідно до довідки про грошове забезпечення за 2024-2025 рік № 1319/4 від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 з вересня 2024 року по лютий 2025 року сума утриманих аліментів складає – 124378 грн 90 коп., з яких за вересень 2024 – 17935 грн 14 коп., за жовтень 2024 – 13632 грн 48 коп., за листопад 2024 – 13933 грн 12 коп., за грудень 2024 – 29873 грн 64 коп., за січень 2025 – 23676 грн 56 коп., за лютий 2025 – 25327 грн 96 коп. (а.с. 14, на звороті).

20 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, під час якого у них народилась дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2025 року у справі № 585/829/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/ 6 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 05 березня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття, також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/ 6 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 05 березня 2025 року, і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 63-64).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, у позивача відбулася зміна сімейного стану, народження дитини від іншого шлюбу, та зміна матеріального стану, оскільки рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2025 року у справі № 585/829/25 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/ 6 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 05 березня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття, також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/ 6 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 05 березня 2025 року, і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у свою чергу, збільшення доходів у позивача не встановлено, тому суд доходить висновку, що у справі наявні передбачені статтею 192 Сімейного кодексу України підстави для зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача на підставі судового наказу Роменського міськрайонного суду Сумської області № 2-н/585/64/18, виданого 24.05.2018 р., з 1/4 частки до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що для досягнення балансу між утриманням дитини від першого шлюбу позивача та утриманням нової сім`ї останнього, справедливим та достатнім розміром аліментів, з урахуванням змін на боці позивача, буде зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 на утримання неповнолітньої дитини. На думку суду, таке зменшення розміру аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим відносно кожної дитини позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У частині 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2025 року виснував, що аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 613/1404/23 (провадження № 61-7443св24), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24).

Судом встановлено, що народження у позивача ще однієї дитини в інших шлюбних відносинах вплинуло на майновий стан позивача та ураховано інтереси цієї дитини, яка не може бути у гіршому становищі, ніж інша дитина позивача, яка знаходяться на його утриманні. Більш того, на його триманні на час розгляду справи в суді першої інстанції перебувала дружина, яка здійснювала догляд за дитиною до трьох років.

Колегія суддів вважає, що установивши зміну сімейного стану ОСОБА_1 , зокрема народження ще однієї дитини, яка перебуває на утриманні батька на рівні із спільною дочкою з відповідачкою, наявність судового рішення у справі №585/829/25 за позовом ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітню дочку та на її утримання до досягнення дитиною трьох річного віку у розмірі 1/6 частини на кожну, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що є підстави для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь відповідачки з 1/4 на 1/6 частину.

Придбання дружиною позивача 21 липня 2024 року автомобіля не свідчить про покращення майнового стану позивача. Питання походження коштів, за які був придбаний цей автомобіль, та віднесення його до спільного майна подружжя не є предметом розгляду цієї судової справи.

Ствердження відповідачки про те, що рішенням у справі Роменського міськрайонного суду Сумської області №585/929/25 штучно створено умови для зменшення розміру присуджених до стягнення аліментів на їх з позивачем спільну дочку, не заслуговує на увагу, зважаючи на те, що обов`язок утримувати дитину та дружину, до досягнення дитиною 3-х років, у позивача виник в силу закону, а не судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що розмір стягуваних з позивач аліментів на утримання їх з відповідачкою спільної дочки, навіть з урахуванням їх зменшення до 1/6 частки, з урахування покладення на обох батьків обов`язку нести витрати на утримання дітей в рівній мірі, буде достатнім для належного забезпечення дитини, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення (а.с. 14, на звороті).

Подання відповідачкою заяви про відкладення розгляду справи, без наведення поважних причин, що перешкоджали їй прибути в судове засідання, не є підставою для його задоволення. Позиція відповідачки щодо заявлених позовних вимог була викладена у відзиві на позовну заяву та врахована судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Д. В. Сізов