Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №591/612/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №591/612/25

Номер провадження 22-ц/816/494/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

у присутності:

позивачки – ОСОБА_1 та її представника – адвоката Рижова Сергія Євгеновича ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СУМБУД»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2025 року у складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повне судове рішення виготовлено 16 травня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №32 від 29 березня 2021 року, укладений нею з ПрАТ «СУМБУД» та стягнути з ПрАТ «СУМБУД» на її користь грошові кошти в сумі 1 010 800 грн 00 коп.

Свої вимоги мотивувала тим, що 29 березня 2021 року вона уклала договір купівлі-продажу майнових прав №32, відповідно до умов якого відповідач продав, а позивачка придбала майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1 . Запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва – І квартал 2022 року. За цим договором відповідач зобов`язувався за свій рахунок забезпечити будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Позивачем у передбачені договором строки та розмірі були внесені на рахунок відповідача грошові кошти, що підтверджується квитанціями, копії яких додаються до позовної заяви. Однак, відповідач до цього часу не виконав свого обов`язку та допустив порушення терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію, визначеного п. 2.4 договорів купівлі-продажу майнових прав № 32 від 29 березня 2021 року.

Таким чином у неї виникло право відмовитись від договору купівлі-продажу майнових прав № 32 від 29 березня 2021 року та вимагати повернення сплачених коштів в розмірі 1010800 (один мільйон десять тисяч вісімсот) грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СУМБУД» про визнання договору купівлі-продажу недійсним – задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав №32 від 29 березня 2021 року укладений між ПрАТ «СУМБУД» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ПрАТ «СУМБУД» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1010800 грн

Стягнуто з ПрАТ «СУМБУД» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 40000 грн та 8086 грн 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПрАТ «СУМБУД» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позивачем не було доведено існування підстав передбачених ст. 651 ЦК України для розірвання договору в судового порядку. Зазначений в договорі термін закінчення будівництва є плановим і не є обов`язковим для відповідача, а є лише орієнтиром завершення виконання інвестиційного проекту – будівництва корпусу АДРЕСА_2 .

На переконання заявника апеляційної скарги, розірвання договору в передбаченому ст. 651 ЦК України порядку, не є наслідком стягнення здійсненої позивачем оплати майнових прав. Договір купівлі-продажу майнових прав від 29 березня 2021 року є правочином, спрямованим на придбання майнових прав на нерухоме майно, а не на придбання самого нерухомого майна. Стверджує, що товариство виконало обов`язки за договором, передбачені п. 2.1, а тому не є боржником по відношенню до позивачки.

Вважає, що з огляду на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 та від 21 грудня 2022 року у справі №596/5399/20 належним способом є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Також посилався на положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» та правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм цього Закону.

Просить врахувати те, що відповідач не створює за кошти, отримані від позивачки, індивідуально визначене майно у вигляді квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку, а створює об`єкт спільної сумісної власності всіх осіб (інвесторів) які фінансувати будівництво цього корпусу. Діяльність відповідача по створенню об`єкта будівництва корпусу АДРЕСА_4 повною мірою відображає стан фінансування цього процесу з боку зацікавлених осіб.

Заявник апеляційної скарги не погоджується також із рішенням суду в частині розподілу судових витрат та вважає, що судом першої інстанції не проаналізував їх розмір, а лише послався на пасивну поведінку відповідача.

У визначений апеляційним судом строк, позивачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника. Які заперечили проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «СУМБУД» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 29 березня 2021 року був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 32, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець придбає майнові права на об`єкт нерухомості в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 86,34 кв.м. Майнові пр5ава на зазначений об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2015 року. Майнові права продавця на об`єкт нерухомості, які належать продавцю та відчужуються покупцю відповідно до умов цього договору, полягають в праві набути право власності на об`єкт нерухомості після введення в експлуатацію об`єкта будівництва та оформити відповідні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості.

Пунктом 2.4 цього договору визначено запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта будівництва - І квартал 2022 рік.

Покупець майнових прав на об`єкт нерухомості реалізує (здійснює) такі права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі, набуття та переоформлення права власності на об`єкт нерухомості шляхом здійснення держаної реєстрації права власності на такий об`єкт з отриманням правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) на нього (п. 2.5 договору).

Пункт 3.2 договору № 32 передбачає, що продавець здійснює передачу майнових прав на об`єкт нерухомості та безпосередньо об`єкт нерухомості в порядку та на умовах визначених в статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за даним договором.

У пункті 3.4 договору №32 зазначено, що з метою забезпечення дійсності та реалізації майнових прав на об`єкт нерухомості, які придбані покупцем відповідно до умов цього договору, Продавець зобов`язується за свій рахунок забезпечити будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва. Будівництво об`єкта будівництва може здійснюватися як безпосередньо продавцем, так і третіми особами, залученими продавцем. Продавець несе відповідальність за якість будівельних робіт, матеріалів, обладнання та устаткування, що будуть використані при будівництві об`єкта будівництва та об`єкта нерухомості та які впливають на стан і якість самого об`єкту нерухомості. Продавець несе відповідальність за строки завершення будівництва, визначені в п. 2.4. цього договору та, відповідно, за можливість вчасної реалізації покупцем придбаних майнових прав на об`єкт нерухомості.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 цього договору ціна майнових прав на об`єкт нерухомості на дату укладення даного договору складає 1010800 (один мільйон десять тисяч вісімсот) грн..

Сплата грошових коштів, зазначених в п. 4.1 Договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки, або іншим чином згідно діючого законодавства, зокрема розрахунки за даним договором можуть бути проведені у порядку передбаченому нормами ст. 601 Цивільного кодексу України, тобто шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозаліку), в строк:

до 29 березня 2021 року – 740000 грн 00 коп.;

до 30 вересня 2021 року – 135400 грн 00 коп.;

до 31 березня 2022 року – 135400 грн 00 коп.

Згідно п. 4.12 вищезазначеного договору, покупець не має права в односторонньому порядку відмовитись від цього договору та вимагати повернення сплачених грошових коштів за виключенням випадку порушення товариством терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію більш ніж на 90 днів з поверненням отриманих товариством коштів відповідно до п. 4.1 без утримання комісій.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної п. 4.1 цього договору.

Передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта/ Зареєстрованою декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об`єкту нерухомості обумовленого цим Договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об`єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомості БТІ і виготовлення технічного паспорта на об`єкт нерухомості.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством (п. 6.1 договору).

За змістом пунктів 7.1 – 7.4 цього договору він діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) і до належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Належним виконанням зобов`язання продавця з передачі покупцю об`єкта нерухомості, вказаного в п. 2.1. договору, сторони вважають підписання двостороннього акту прийому-передачі об`єкта нерухомості в строк, вказаний в ст. 5 цього договору, за винятком випадків, вказаних в п. 5.5. договору.

Дострокове розірвання цього договору можливе в наступних випадках:

- за ініціативою продавця у випадку, передбаченому п. 6.2. договору, без підписання додаткового договору про розірвання договору;

- за згодою сторін, тільки за умови підписання відповідного договору.

У разі розірвання договору сторони звільняються від виконання взаємних зобов`язань за договором.

Відповідно до квитанцій № 55068502 від 29 березня 2021 року, № 57096395 від 19 липня 2021 року та № 60047906 від 22 грудня 2021 року позивачка сплатила на користь відповідача 740000 грн 00 коп., 135400 грн 00 коп. та 135400 грн 00 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що через істотне порушення відповідачем умов наведеного договору купівлі-продажу майнових прав №32 позивачка була позбавлена того, чого очікувала за цими договорами отримати у власність об`єкти нерухомості, внаслідок чого їй було спричинено шкоду у розмірі внесених на виконання укладених між сторонами договорів коштів, а тому наявні правові підстави для розірвання зазначених договорів та стягнення сплачених на їх виконання грошових коштів на користь позивачки з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У справі, що переглядається встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав №32 від 29 березня 2021 року ПрАТ «СУМБУД» взяло на себе зобов`язання за свій рахунок забезпечити будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у строк до кінця першого кварталу 2022 року.

Умовами цього договору передбачено право покупця в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та вимагати повернення грошових коштів у випадку порушення товариством терміну введення об`єкта в експлуатацію більш ніж на 90 днів з поверненням отриманих товариством коштів відповідно до п. 4.1 без утримання комісії.

Позивачка у визначені договором строки внесли товариству обумовлену ціну майнових прав в сумі 101080 грн 00 коп.

У свою чергу відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором, як у заплановай термін – кінець І кварталу 2022 року, так і станом на час звернення до суду з позовом, будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не було завершено та не було введено цей будинок в експлуатацію. Змін до договору купівлі-продажу майнових прав №32 від 29 березня 2021 року щодо запланованого терміну завершення товариством будівництва та введення житлового будинку в експлуатацію сторонами не вносилося.

Таким чином, зважаючи на те, що товариство порушило термін введення в експлуатацію житлового будинку більш ніж на 90 днів, у позивачки виникло право на односторонню відмову від договору. При цьому, для розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав з підстав обумовленої договором односторонньої відмови покупця від договору, не вимагається встановлення істотного порушення договору товариством.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір купівлі-продажу спрямований на придбання майнових прав, а не на придбання самого нерухомого майна, та фактичне виконання товариством взятих на себе зобов`язання за договором, суперечать умовам укладеного між сторонами договору.

Так, за змістом пунктів 2.5, 5.2 договору слідує, що покупець майнових прав на об`єкт нерухомості реалізує такі права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі, набуття та оформлення права власності на об`єкт нерухомості за актом прийому-передачі, набуття та оформлення прав власності на такий об`єкт та отримання правовстановлюючих документів на нього. Передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення нерухомості в експлуатацію, що підтверджується отриманим Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта /Задекларованою декларацією про готовність об`єкта в експлуатацію. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться актом прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноваженими представниками сторін.

Тобто, сторонами при укладені цього договору було обумовлено набуття позивачкою права на майно – квартиру АДРЕСА_6 та фактичне виконання товариством умов цього договору – введення житлового будинку в експлуатацію та підписання акту передачі позивачці придбаного нею об`єкту.

Колегія суддів погоджується також і з рішенням суду в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесених позивачкою коштів на виконання договору купівлі-продажу майнових прав №32 від 29 вересня 2021 року, а доводи апеляційної скарги в цій частині вважає непереконливими.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, на яку посилається заявник апеляційної скарги, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач стверджує, що отримані кошти були використані для будівництва об`єкту, майнові права на який були набуті позивачкою за укладеним між ними договором.

Однак, як уже зазначалося, укладаючи з позивачкою договір купівлі-продажу майнових прав №32 від 29 вересня 2021 року ПрАТ «СУМБУД» зобов`язалося забезпечити будівництво об`єкта будівництва за власний рахунок. Більш того, у зв`язку з порушенням товариством терміну введення в експлуатацію більш ніж на 90 днів, позивачка набула право на повернення всіх отриманих коштів відповідно до п. 4.1 без утримання комісій.

Правова позиція Верховного Суду, викладену в постановах від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 та від 21 грудня 2022 року у справі №596/5399/20, на яку посилається заявник апеляційної скарги, є нерелевантною для цієї справи як така, що сформована в неподібних до цієї справи правовідносинах.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішення суду в частині розподілу між сторонами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постанові від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 навів наступний висновок: «Дійсно, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.»

Зважаючи на перелічені в ч. 3 ст. 141 ЦПК України критерії, а саме обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру понесених заявницею витрат на правничу допомогу, які підлягають до стягнення з позивача до 10 000 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Тому, рішення суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 10000 грн 00 коп. цих витрат, а не у визначеному судом першої інстанції розмірі. В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

Часткове задоволення апеляційної скарги та зміна рішення в частині розподілу судових витрат не є підставою для розподілу понесених відповідачем під час розгляду справи суді апеляційної інстанції судових витрат.

Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2025 року змінити в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виклавши четвертий абзац резолютивної частини цього рішення в такій редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, Код ЄДРПОУ 14017843) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 гривень 00 копійок. та 8086 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.»

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14 жовтня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко