Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №583/2149/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №583/2149/25

Номер провадження 22-ц/816/469/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сізова Д. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Яценком Денисом Ігоровичем,

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2025 року у складі судді Семенової О.С., постановлену у м. Охтирка Сумської області,

в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа – Охтирська міська рада Сумської області,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з липня 2011 року до дня його смерті.

Заява мотивована тим, що вони з ОСОБА_3 з липня 2011 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання мали взаємні права та обов`язки як дружина та чоловік, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та несли спільні витрати на покращення умов проживання, несли витрати на комунальні послуги, придбання предметів домашнього вжитку, одягу, ліків, тощо, разом проводили дозвілля. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і вона здійснювала організацію його поховання.

З метою оформлення спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , 16 травня 2025 року вона звернулася до державного нотаріуса із відповідною заявою, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з підстав відсутності документів, що підтверджують родинний зв`язок. Зазначила, що інших спадкоємців, які б відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 відсутні.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа Охтирська міська рада Сумської області.

Роз`яснено заявниці про її право подати позов на загальних підставах в позовному провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Яценка Д.І., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності спору між спадкоємцями ґрунтуються на припущеннях, а не на доказах, а також не наведено обґрунтувань такого висновку. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив з ким саме у заявниці існує спір, не встановив хто є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , який би оспорював її права на прийняття спадщини.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у цій судовій справі, суд першої інстанції вбачав спір про право, який виник між заявницею та заінтересованою особою з приводу прийняття спадщини, для чого необхідно встановити коло спадкоємців померлого, факт наявності заповіту та інші обставини, які вирішуються в порядку позовного провадження.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, адже вони не ґрунтуються на доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

При цьому процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість виникнення у майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №644/2440/24 висловив такі висновки про застосування норм права:

«З моменту відкриття спадщини відповідний орган місцевого самоврядування не має та навіть не може мати жодного цивільного права щодо спадщини, який міг би зумовити спір про таке право. Виникнення ж публічного обов`язку територіальної громади відбувається за сукупності юридичних фактів, а його виникнення до моменту визнання судом спадщини відумерлою також не свідчить про можливість виникнення спору про право на спадкування між суб`єктом, який набув публічний обов`язок, з особою, яка має право на спадкування.

Під час розгляду справ окремого провадження орган місцевого самоврядування як процесуально заінтересована особа може заперечувати проти встановлення відповідного факту та має достатній обсяг процесуальних прав у таких справах, оскільки справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а суд в таких справах зобов`язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (стаття 294 ЦПК України).

Заперечення (невизнання) відповідного юридичного факту органом місцевого самоврядування не свідчить про виникнення спору про право на спадщину, якого територіальна громада до моменту визнання судом цієї спадщини відумерлою не має.

Оскільки спір про право на спадщину може існувати між особами, які мають або можуть набути право на спадкування, то до моменту визнання судом спадщини відумерлою не може йтися ні про який спір про право між особою, яка згідно із законом віднесена до певної черги спадкоємців та звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для захисту її прав та інтересів під час вирішення питання щодо оформлення спадщини, та територіальною громадою.

Тому, якщо виникнення права на спадкування залежить від наявності певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору з іншими спадкоємцями, розглядається за правилами окремого провадження.

Між особою, яка згідно із законом може бути віднесена до певної черги спадкоємців і звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту для подальшого оформлення спадщини, та територіальною громадою до моменту визнання спадщини відумерлою не виникає спір про вже наявне суб`єктивне цивільне право територіальної громади на спадкове майно. Свідченням наявності такого спору не може бути факт відсутності спадкоємців або сплив одного року з часу відкриття спадщини.

Подання або неподання територіальною громадою заяви про визнання спадщини відумерлою має враховуватися судом як одна з обставин, але не є самостійним і вирішальним критерієм для визначення наявності спору про право. Вирішальним є не факт подання чи неподання такої заяви, а те, чи обмежується справа встановленням юридичного факту, чи у ній фактично вирішується матеріально-правовий спір щодо спадкового майна.»

У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) зазначено, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю, що має юридичне значення для прийняття спадщини після смерті – ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У своїй заяві заявниця зазначила про відсутність інших осіб, які б в порядку ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 проте суд першої інстанції не перевірив її доводи, не встановив і в своєму рішенні не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір щодо спадкового майна, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.

Охтирська міська рада Сумської області, яка є заінтересованою особою у цій судовій справі, не є набувачем прав на спадкове майно, як помилково вважав суд першої інстанції. Наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, унеможливлює визнання спадщини відумерлою.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23, від21 лютого 2024 року у справі № 278/304/23.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379 ч. 1 п. 4, 381-382 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Яценком Денисом Ігоровичем, задовольнити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2025 року скасувати, а справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа – Охтирська міська рада Сумської області, направити до Охтирського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Д. В. Сізов