Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №585/4554/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №585/4554/25

Номер провадження 22-ц/816/2431/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач – Селянське (фермерське) господарство «УРОЖАЙ»,

треті особи: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Менька Дмитра Дмитровича та представника Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» - адвоката Цесельської Інни Валентинівни

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2026 року, ухваленого у складі судді Євтюшенкової В. І., у м. Ромни,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Менько Д.Д. звернувся до суду з позовом про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2025 року у справі № 585/2847/21 ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 2 (два) роки. Застосовано до основного покарання ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, якщо він протягом встановлених йому 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто із Селянського (фермерського) господарства «Урожай» на користь ОСОБА_1 244463,24 грн у відшкодування моральної шкоди.

Вказаним вироком суду встановлено, що 22.05.2021 р. близько 09 год. 25 хв., поблизу будинку № 31 по вул. Полтавській, в м. Ромни Сумської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Lada» моделі «Largus», р.н. НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту, по проїзній частині дороги по вул. Полтавській в м. Ромни Сумської області зі сторони вул. Сумської, в напрямку вул. Покровський Узвіз. Перед виконанням маневру повороту вліво, не впевнився у безпеці виконання маневру, не маючи перешкод для своєчасної оцінки швидкісного режиму та взаємного розташування попутного транспортного засобу, своєчасно не відмовився від виконання маневру, не надав переваги в русі водію мотоцикла марки «BENZHOU» моделі «TR125T-19» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку та мав перевагу в русі. Виконуючи маневр повороту ліворуч, ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху України, хоча мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого сталося зіткнення з вказаним мотоциклом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир мотоцикла ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, з якими були доставлені до КНП «Роменської ЦРЛ» РМР. Вказані тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта № 64/2022 від 08 травня 2023 року: 1. За клінічними, рентгенологічним даним у гр. ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження: підшкірна гематома потиличної ділянки справа, крайовий перелом лівого зовнішнього слухового проходу, уламковий перелом суглобового відростка нижньої щелепи зліва, перелом коронок 4,5 зубів на верхній щелепі зліва, перелом заднього краю вертлюгової западини справа, травматичний вивих голівки правого стегна, перелом правої п`яткової кістки без зміщення. З приводу чого перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Роменська ЦРЛ» РМР з 22.05.2021 р. по 08.06.2021 р. З 08.06.2021 р. по 30.06.2021 р. на стаціонарному лікуванні в ДУ « Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з діагнозом: Політравма. Переломо-вивих правого стегна. Закритий перелом човноподібної кістки правої стопи. Закритий перелом правої п`яткової кістки з незначним зміщенням. Перелом суглобового відростка нижньої щелепи зліва. Посттравматична компресійно ішемічна нейропатія великогомілкового та малогомілкового нервів справа, парез правого м/гомілкового нерва. З 30.06.2021 р. по 11.11.2021 р. амбулаторне лікування в КНП «Роменська ЦРЛ» РМР з діагнозом: Післятравматична контрактура правого кульшового та правого г/ ступневого суглобу, ПФС ІІІ ст. з вираженим порушенням функції статики та ходи. З 14.09.2021р. по 17.09.2021 р. на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з діагнозом: Консолідований перелом ладєвидної кістки правої стопи з наявністю металофіксаторів. З 14.01.2022 р. по 28.01.2022 р. на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Роменська ЦРЛ» РМР з діагнозом: Післятравматичний ДОА правого кульшового та правого г/ступневого суглобів ІІ ст. стійкий больовий синдром. Комбінована контрактура правого кульшового та г/ступневого суглобу ПФС ІІІ ст. (1,2) Тілесні ушкодження обличчя зліва (перелом лівого зовнішнього слухового проходу, перелом суглобового відростку нижньої щелепи зліва, перелом коронок 4,5 зубів на верхній щелепі) та правої нижньої кінцівки (переломо-вивих правого стегна, перелом п`яткової кістки) не становили небезпеку для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я, і згідно п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6, кваліфікуються як середньої тяжкості. Гематома потиличної ділянки кваліфікується як ЛЕГКІ тілесні ушкодження. Об`єктивні медичні дані за об`єм функції правої нижньої кінцівки на момент проведення експертизи відсутні. В наданій медичній документації останні дані за 28.01.20022 року, у зв`язку з чим не має судово-медичних даних для визначення розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою загальної працездатності. Гр. ОСОБА_4 , з місця ДТП доставлена бригадою ЕМД до Роменської ЦРЛ, госпіталізована у травматологічне відділення, хворій проведені необхідні обстеження (комп`ютерна томографія, рентгенологічне), проведене адекватне лікування ( транспортна імобілізація правої нижньої кінцівки, вправлення вивиху тазостегнового суглобу, накладена система скелетного витяжіння та ЛФК). Проконсультована з приводу травм, лікарями ЛОР, хірург, окуліст, невропатолог, стоматологом (виконано двощелепне шинування шинами Тигерштедта с міжщелепним гумовим витяжінням). 28.03.2022 року гр. ОСОБА_4 , була проконсультована лікарем неврологом Роменської ЦРЛ встановлено діагноз: «Остеохондроз поперекового відділу хребта вторинний коріневий синдром в стадії загострення», однак об`єктивні судово-медичні дані, які б вказували на причинний зв`язок деструктивно дегенеративних захворювань хребта з травмою відсутні. Перебування гр. ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні в Роменській ЦРЛ в пологовому відділенні з діагнозом: «Вагітність 29-30 тижнів. Несправжні перейми. Низька плацентація. Дріжжьовий кальпіт» не знаходиться в прямому причинному зв`язку з травмою (т. 2, а.с. 133-148).

Згідно висновку експерта № 58/2023 від 22 вересня 2023 року: 1.(1) Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6, втрата професійної працездатності та встановлення групи інвалідності, не є кваліфікуючею ознакою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. 2.(2,3) Відповіді на питання були надані під час проведення комісійної судово медичної експертизи «Висновок експерта» № 64/2022 від 08.05.2023 року, за участю лікаря ортопеда-травматолога. 3.(4)

Згідно медико-експертної справи № 5464, гр. ОСОБА_4 оглянута експертною комісією на підставі анамнезу, клінічних проявів, обстеження даних медичної документації, встановлено інвалідизуючий діагноз: «Стан після перенесеної політравми (2021 р.)». Переломо-звих правого стегна, стані після МОС даху вертлюжної западини (12.06.2021 р.), закритий зрощений перелом головкоподібної кістки правої ступні. Стан після МОС: закритий зрощений перелом правої п`яткової кісти. після травматична нейропатія великогомілкового та малогомілкового нервів. ПФС правого кульшового суглобу ІІ (два). Контрактура правого г/ступневого суглобу. ПФС І функція статики та ходи помірно порушена». Комісією встановлено, що наявні на момент обстеження порушення функції опорно рухового апарату та нервової системи (нейропатія), є наслідками перенесеної травми отриманої під час ДТП 22.05.2021 року. З врахуванням встановленого діагнозу, згідно інструкції про встановлення групи інвалідності затверджено Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011 р., комісією МСЕК встановлено ІІ (другу) групу інвалідності в розмірі 80 % втрати професійної працездатності терміном на два роки (до 2025 року) (т. 2, а.с. 196-206).

Згідно висновку експерта № 33/2024 від 05 вересня 2024 року на підставі даних матеріалів справи № 585/2847/21, провадження 1-кп/585/70/24 (медичної карти стаціонарного хворого КНП «Роменська ЦРЛ» РМР № 3247/171, медичної карти стаціонарного хворого КНП «Роменська ЦРЛ» РМР № 288/22, амбулаторної карти КНП «Роменська ЦРЛ» РМР, історія вагітності та пологів № 4099 КНП «Роменська ЦРЛ» РМР пологове відділення, Медико-експертної справи № 5464 Сумський ОЦ МСЕК, висновків лікарів невролога та ортопеда-травматолога КНП «РЦРЛ» РМР, Висновку експерта №№58/2023), відповідаючи на поставлені питання експертна комісія дійшла висновку: 1. (1) Травма таза та правої нижньої кінцівки у гр. ОСОБА_4 спричинила наслідки у вигляді, вкорочення правої нижньої кінцівки відносно лівої на 4 см, посттравматичну деформацію головки правої стегнової кістки, посттравматичий правобічний коксартроз, деформуючий посттравматичний артроз гомілково стопного, таранно-п`ятково та п`ятково-човноподібного суглобів правої стопи та значне порушення функції статики та ходи правої нижньої кінцівки. При огляді лікарем ортопедом-травматологом на час проведення експертизи встановлено діагноз: «Стан після МОС перелом заднього краю правої кульшової западини (12.06.2021) стан після МОС перелому човноподібної кістки правої стопи (12.06.2021). Деформація головки правої стегнової кістки ІІ ст. Посттравматичний правобічний коксартроз ІІІ ст. Деформуючий посттравматичний артроз гомілково стопного, таранно-п`яткового та п`ятково-човноподібного суглобів правої стопи ІІ ст. Вкорочення правої нижньої кінцівки на 4 см. Нейральний та больовий синдроми. Значне порушення функції статики та ходи правої нижньої кінцівки». Враховуючи вищевикладене, травма у гр. ОСОБА_4 спричинила розлад здоров`я поєднаний зі стійкою втратою загальної працездатності в розмірі 35% (ст. 134 п. «в» Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи Міністерства фінансів СССР від 1986 року, (чинний згідно роз`яснень головного судово-медичного експерта) та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя п. 2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6) (т. 3, а.с. 2-7).

Наведеними доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між умисними діями щодо порушення ПДР, які призвели до ДТП та необережними наслідками у виді тілесних ушкоджень, спричинених потерпілим, тобто підтверджується об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №585/2847/21 було прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадженням №12021200470000267 відносно ОСОБА_2 про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, цивільний позов ОСОБА_4 до ПАТ ««НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»», Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За змістом позовних вимог ОСОБА_4 просила, зокрема, стягнути з публічного акціонерного товариства ««НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» на її користь понесені на час подання позову витрати на лікування, придбання медичних препаратів у загальному розмірі 170735,27 грн, та моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 8536,76 грн.

Під час розгляду справи № 585/2847/21 ПАТ ««НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»» відшкодувало позивачу ОСОБА_4 витрати на лікування, придбання медичних препаратів у понесеному розмірі та моральну шкоду в межах ліміту страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, який згідно полісу № AР 7790648 від 05.06.2020 р. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260 000 грн, за виключенням франшизи, розмір якої становив 2500,00 грн.

У зв`язку із здійсненням ПАТ ««НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»» відшкодування позивачу ОСОБА_4 шкоди, заподіяної життю і здоров`ю в межах ліміту страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого, а саме витрат на лікування, придбання медичних препаратів, моральної шкоди, позивач ОСОБА_4 подала у справі № 585/2847/21 заяву про залишення її позову до ПАТ ««НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» без розгляду.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року у справі № 585/2847/21 цивільний позов ОСОБА_4 до ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»» в частині стягнення 170735,27 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 8536,76 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 179272,03 грн, залишено без розгляду.

На час дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_4 працювала на посаді молодшого інспектора відділу охорони в державній установі «Роменська виправна колонія (№56)» Державної кримінально-виконавчої служби України.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роменська центральна районна лікарня» Роменської міської ради від 25.06.2025 р. №239/25/1144/Р, позивачу ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати працездатності терміном на 2 роки. Основний діагноз: Т94.0 - Наслідки травм декількох ділянок тіла. Супутні діагнози: 662.8 - Інші уточнені поліневропатії. Ускладнення основного діагнозу: М19.17 - Посттравматичний артроз інших суглобів, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи; М16.5 - Інший посттравматичний коксартроз; М24.50 - Контрактура суглоба, множинні локалізації; 892.21 - Перелом човноподібної кістки стопи; 832.4 Перелом кульшової западини (ямки). Причина інвалідності — травма (поранення, контузія, каліцтво), одержана в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язана з проходженням служби в ДКВС України. Група інвалідності, яку встановлено: ІІІ група; дата, з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності: 21.02.2025; відсоток втрати професійної працездатності: 65%.

Згідно з довідкою державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» Державної кримінально-виконавчої служби України від 14.11.2025 № 16 розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 за три останні місяці роботи, що передували ушкодженню, отриманого за наслідками ДТП, становить: лютий 2021 року — 9003,67 грн, березень 2021 року — 8973,67 грн; квітень 2021 року — 8997,66 грн, всього: 26975,00 грн.

Середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, становить 8991,67 грн (26975,00:3=8991,67).

З довідки про доходи № 8394 4633 0935 2768 від 18.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Сумській обл., отримує пенсію по інвалідності і сума пенсії за період з 01.10.2025 р. по 31.10.2025 р. складає 7237,90 грн.

Із вищенаведених обставин вбачається, що крім завдання шкоди життю та здоров`ю позивач ОСОБА_1 втратила заробіток за період часу з 22 травня 2021 року і до даного часу, який їй не відшкодований.

З урахуванням наведеного, представник позивача просив стягнути з СФГ «Урожай» на користь ОСОБА_1 :

на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я), втрачений заробіток (дохід) за період з 22.05.2021 р. по 31.12.2025 р. у розмірі 1509227,65 грн;

на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я), втрачений заробіток (дохід) у розмірі 28102,75 грн щомісяця, починаючи з 01.01.2026 р. по 07.04.2027 р. та судові витрати.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я), втрачений заробіток (дохід) за період з 22.05.2021 р. по 08.05.2026 р. у розмірі 1374454,49 грн.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 24 515,73 грн.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь держави судовий збір у розмірі 11 231,73 грн, а іншу частину судового збору в сумі 2512,81 грн - компенсовано за рахунок держави у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

В іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення суду подані апеляційні скарги:

- представник Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» - адвокат Цесельська І. В. в апеляційній скарзі, посилаючись не неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині розміру стягнення такого заробітку. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та не застосував положення ст. 1204 ЦК України, яка передбачає зменшення розміру відшкодування втрат заробітку, пред`явлений до відповідача, враховуючи, що втрачена працездатність зменшилась, а можливість працювати стала більшою.

Також в апеляційній скарзі йдеться про неврахування клопотання відповідача про зменшення розміру витрат та стягнення компенсації у значному розмірі в умовах воєнного стану, що порушує права відповідача, оскільки покладає на нього непередбачуваний, надмірний та потенційно невиконуваний фінансовий обов`язок.

Звертає увагу на те, що застосовуючи ст. 1197 ЦК України при визначенні середнього місячного заробітку (доходу) потерпілої та не врахування заяви відповідача про зменшення таких витрат, суд першої інстанції фактично проігнорував економічний та правовий контекст її існування. Оскільки задоволення позовних вимог у обсязі, визначеному оскаржуваним рішенням, фактично призведе до того, що позивач опиниться у значно кращому матеріальному становищі після втрати працездатності, аніж до 22 травня 2021 року (до настання пригоди). Такий підхід нівелює компенсаційну природу деліктної відповідальності та фактично перетворює її на штрафну санкцію для відповідача, що прямо суперечить засадам цивільного законодавства. Вважає, що стягнення сум, що в кілька разів перевищують фактичний втрачений дохід позивача, може розглядатись як порушення принципу розумності та справедливості, визначених п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України.

Не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, вважає, що стороною позивача не повною мірою доведено розмір витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу. Зазначає, що справа була нескладною, нормативне обґрунтування позовної заяви дублюється із відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду, що підтверджує мінімальний обсяг фактичної правової допомоги. Отже, стягнення суми у 24 515,33 грн. є неспівмірним.

- Ведмідь С. А. в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить рішення суду у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я), втрачений заробіток (дохід) у розмірі 28102,75 грн щомісяця, починаючи з 09.05.2026 року по 07.04.2027 року. Вирішити питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь позивача втраченого заробітку (доходу) у вигляді щомісячних платежів у розмірі 28102,75 грн, починаючи з 09.05.2026 р. по 07.04.2027 р., тобто протягом строку, на який позивачу встановлено втрату працездатності, суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положенням частини першої статті 1202 ЦК України, не врахував, що зазначена норма матеріального права передбачає лише два альтернативних способи відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, - щомісячними платежами або одноразовою виплатою, та не передбачає можливості відмови у задоволенні таких вимог. Відтак, принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, не передбачають можливості відмови потерпілій особі у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, яка має виплачуватись протягом строку, на який встановлено втрату працездатності, або одноразово.

Також зазначає, що у зв`язку із переглядом справи апеляційним судом позивачка понесла витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 9000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Треті особи ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «Оранта» повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5 , представника відповідача ОСОБА_6 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду зазначеним вимогам закону в повному обсязі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2025 року у справі № 585/2847/21 ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 2 (два) роки та застосовано до основного покарання ст. ст. 75 , 76 КК України і звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто із СФГ «Урожай» на користь ОСОБА_1 244463 грн. 24 коп. у відшкодування моральної шкоди. Вказаним вироком суду встановлено, що 22.05.2021 року близько 09 год. 25 хв., поблизу будинку № 31 по вул. Полтавській, в м. Ромни Сумської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Lada» моделі «Largus», р.н. НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту, по проїзній частині дороги по вул. Полтавській в м. Ромни Сумської області зі сторони вул. Сумської, в напрямку вул. Покровський Узвіз. Перед виконанням маневру повороту вліво, не впевнився у безпеці виконання маневру, не маючи перешкод для своєчасної оцінки швидкісного режиму та взаємного розташування попутного транспортного засобу, своєчасно не відмовився від виконання маневру, не надав переваги в русі водію мотоцикла марки «BENZHOU» моделі «TR125T-19» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку та мав перевагу в русі. Виконуючи маневр повороту ліворуч, ОСОБА_2 допустив вимог п.п. 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху України, хоча мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого сталося зіткнення з вказаним мотоциклом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир мотоцикла ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, з якими були доставлені до КНП «Роменської ЦРЛ» РМР. Вказані тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (а.с.11-20).

Згідно висновку експерта № 58/2023 від 22 вересня 2023 року:

1.(1) Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6, втрата професійної працездатності та встановлення групи інвалідності, не є кваліфікую ознакою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

2.(2,3) Відповіді на питання були надані під час проведення комісійної судово-медичної експертизи «Висновок експерта» № 64/2022 від 08.05.2023 року, за участю лікаря ортопеда-травматолога.

3.(4) Згідно медико-експертної справи № 5464, гр. ОСОБА_7 оглянута експертною комісією на підставі анамнезу, клінічних проявів, обстеження даних медичної документації, встановлено інвалідизуючий діагноз: «Стан після перенесеної політравми (2021 р.)». Переломо-звих правого стегна, стан після МОС даху вертлюжної западини (12.06.2021 р.), закритий зрощений перелом головкоподібної кістки правої ступні. Стан після МОС: закритий зрощений перелом правої п`яткової кісти. після травматична нейропатія великогомілкового та малогомілкового нервів. ПФС правого кульшового суглобу ІІ (два). Контрактура правого г/ступневого суглобу. ПФС І функція статики та ходи помірно порушена».

Комісією встановлено, що наявні на момент обстеження порушення функції опорно-рухового апарату та нервової системи (нейропатія), є наслідками перенесеної травми отриманої під час ДТП 22.05.2021 року.

З врахуванням встановленого діагнозу, згідно інструкції про встановлення групи інвалідності затвердженої Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011 р., комісією МСЕК встановлено ІІ (другу) групу інвалідності в розмірі 80 % втрати професійної працездатності терміном на два роки (до 2025 року) ( а.с.21-26).

До позову долучено відповідну довідку до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ №663118, видану ОСОБА_1 , з відомостями щодо встановлення їй другої групи інвалідності ОРА, інвалідність встановлена до 01.03.2025, дата чергового переогляду 21.02.2025 (а.с.30). та довідку МОЗ України про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №016154 з відміткою про втрату ОСОБА_1 працездатності 80% (а.с.30 зворот).

Згідно висновку експерта № 33/2024 від 05 вересня 2024 року на підставі даних матеріалів справи № 585/2847/21, провадження 1-кп/585/70/24 (медичної карти стаціонарного хворого КНП «Роменська ЦРЛ» РМР № 3247/171, медичної карти стаціонарного хворого КНП «Роменська ЦРЛ» РМР № 288/22, амбулаторної карти КНП «Роменська ЦРЛ» РМР, історія вагітності та пологів № 4099 КНП «Роменська ЦРЛ» РМР пологове відділення, Медико-експертної справи № 5464 Сумський ОЦ МСЕК, висновків лікарів невролога та ортопеда-травматолога КНП «РЦРЛ» РМР, Висновку експерта №№58/2023), відповідаючи на поставлені питання експертна комісія дійшла висновку:

1. (1) Травма таза та правої нижньої кінцівки у гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 спричинила наслідки у вигляді, вкорочення правої нижньої кінцівки відносно лівої на 4 см, посттравматичну деформацію головки правої стегнової кістки, посттравматичий правобічний коксартроз, деформуючий посттравматичний артроз гомілково-стопного, таранно-п`ятково та п`ятково-човноподібного суглобів правої стопи та значне порушення функції статики та ходи правої нижньої кінцівки.

При огляді лікарем ортопедом-травматологом на час проведення експертизи встановлено діагноз: «Стан після МОС перелом заднього краю правої кульшової западини (12.06.2021) стан після МОС перелому човноподібної кістки правої стопи (12.06.2021). Деформація головки правої стегнової кістки ІІст. Посттравматичний правобічний коксартроз ІІІст. Деформуючий посттравматичний артроз гомілково стопного, таранно-п`яткового та п`ятково-човноподібного суглобів правої стопи ІІ ст. Вкорочення правої нижньої кінцівки на 4 см. Нейральний та больовий синдроми. Значне порушення функції статики та ходи правої нижньої кінцівки» . Враховуючи вищевикладене, травма у гр. ОСОБА_4 спричинила розлад здоров`я поєднаний зі стійкою втратою загальної працездатності в розмірі 35% (ст. 134 п. «в» Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи Міністерства фінансів СССР від 1986 року, (чинний згідно роз`яснень головного судово-медичного експерта) та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя п. 2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6) (а.с. 27-29).

17 листопада 2021 року між ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та позивачем була укладена угода про припинення зобов`язання переданням відступного. Згідно п. 1 зазначеної угоди сторони погодили, що станом на 19 листопада 2021 року сума витрат на лікування потерпілої становить 170735,27 грн та моральна шкода становить 8536,76 грн, загальна сума 179272,03 грн. Сторони узгодили, що сума страхового відшкодування (витрати на лікування та моральна шкода), буде сплачена Страховиком за даною Угодою складає 160000,00 грн. (сто шістдесят тисяч гривень). Потерпіла відмовляється від витрат на лікування та моральної шкоди на суму 19272,03 грн. Після сплати страховиком потерпілій суми, передбаченої пунктом 2 цієї Угоди, сторони вважають припиненими зобов`язання Страховика щодо виплати страхового відшкодування потерпілій внаслідок ДТП, що сталася 22 травня 2021 року за витратами на відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілої та шкоди, пов`язаної з стійкою втратою працездатності, які були понесені нею станом на 19 листопада 2021 року, та моральної шкоди (5% від страхової виплати). У разі понесення Потерпілою після підписання даної угоди інших витрат на лікування, заподіяння їй шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, пов`язаних з ДТП, що сталася 22 травня 2021 року, страховик зобов`язується відшкодувати таку шкоду в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну житло та здоров`ю Потерпілої внаслідок страхового випадку, який становить 260000 грн, за мінусом узгодженої цією угодою суми страхового відшкодування в розмірі 160000,00 грн. (витрати на лікування та моральна шкода), а також 19272,03 грн, від яких потерпіла відмовляється за цією угодою (а.с.130).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року у справі № 585/2847/21 цивільний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в частині стягнення 170735,27 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 8536,76 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 179272,03 грн, залишено без розгляду (а.с.31-32).

Згідно довідки про доходи від 14.11.2025 ОСОБА_1 працювала в ДУ «Роменська виправна колонія (№56), за основною формою працевлаштування, загальна сума доходу за період з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 26975 грн. (а.с.33).

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , як перебуваюча на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, отримала пенсію по інвалідності у розмірі 7237,90 грн. (а.с.34).

На підставі рапорту ОСОБА_1 від 18.01.2023 та свідоцтва про хворобу №54/ІН від 26.12.2022 прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодший інспектор відділу охорони, 20.01.2023 звільнена за п.2 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за станом здоров`я, через хворобу) (а.с.35).

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роменська центральна районна лікарня» Роменської міської ради від 25.06.2025 № 239/25/1144/Р, позивачу ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати працездатності терміном на 2 роки. Основний діагноз: Т94.0 - Наслідки травм декількох ділянок тіла. Супутні діагнози: 662.8 - Інші уточнені поліневропатії. Ускладнення основного діагнозу: М19.17 - Посттравматичний артроз інших суглобів, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи; М16.5 - Інший посттравматичний коксартроз; М24.50 - Контрактура суглоба, множинні локалізації; 892.21 - Перелом човноподібної кістки стопи; 832.4 Перелом кульшової западини (ямки). Причина інвалідності - травма (поранення, контузія, каліцтво), одержана в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язана з проходженням служби в ДКВС України. Група інвалідності, яку встановлено: ІІІ група; дата, з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності: 21.02.2025; відсоток втрати професійної працездатності: 65%. дата повторного оцінювання відсотка 07.04.2027 (а.с.36-40).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено науковий висновок д.ю.н., професора, члена НКР Верховного Суду Харитонова Є., зробленого при розгляді справи №906/1318/19, відповідно до якого на запитання - Чи підлягає відшкодуванню заробіток, втрачений внаслідок каліцтва, за період, у який потерпілий (позивач) продовжував працювати перебуваючи у трудових відносинах та отримувати заробітну плату? Дана наступна відповідь: «Сутність відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, полягає в тому, що потерпіла особа отримує відшкодування замість того заробітку, який вона повинна була б отримати, якби каліцтво не настало. Отже з метою уникнення «подвійного відшкодування», заробіток/, втрачений внаслідок каліцтва, за період, у який потерпілий (позивач) продовжував перебувати у трудових відносинах та отримувати заробітну плату, не підлягає відшкодуванню(а.с.67-69).

У відповідності до довідки про доходи ОСОБА_1 загальна сума доходу позивача за період з 22 травня 2021 року по 20 січня 2023 року становить 228 226 (двісті двадцять вісім тисяч двісті двадцять шість) грн.. 36 коп. З яких грошове забезпечення 156936,48 грн., 71289,88 інші нарахування (а.с.112).Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за період з травня 2021 року по грудень 2025 року вбачається, що з травня 2021 по грудень 2022 джерелом отримання доходу ОСОБА_1 була ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», у листопаді 2021 року ОСОБА_1 отримала страхову виплату від ПАТ «НАСК» ОРАНТА» 160000 грн., за червень 2022 та за період з жовтня 2022 і листопад 2022 інформація про доходи відсутня. За грудень 2022 року та січень 2023 року ОСОБА_1 отримувала соціальні виплати, у січні 2023 року отримала виплату від ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» (код 185- виплати військовослужбовцям), за період з лютого 2023 року по червень 2025 року від УСЗН РМР отримувала соціальні виплати (код 128-соціальні виплати з відповідних бюджетів), також у цей період, а саме у листопаді 2023 року отримала виплату у розмірі 241560,00 грн. від Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань міністерства юстиції (код 128-соціальні виплати з відповідних бюджетів), з червня 2025 року по вересень 2025 року отримала виплати від ГУ ПФУ в Сумській області, за період з жовтня 2025 - листопада 2025 року інформація про доходи відсутня, у грудні 2025 року отримала виплату від ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» (а.с.158-164).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження, проходила лікування в лікувальних закладах та зазнала відповідних витрат, зокрема, пов`язаних із тимчасовою та стійкою втратою працездатності, тому стягнув з відповідача суму заробітку, втраченого внаслідок каліцтва за період з 22.05.2021 р. по 08.05.2026 р. Поряд з цим, суд вважав, що відсутні підстави для стягнення з відповідача сум втраченого доходу за періоди, які ще не настали, враховуючи те, що розмір відшкодування визначається виходячи із фактично встановленого на момент розгляду справи ступеня втрати працездатності, який може змінюватись, а також враховуючи, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати суми втраченого доходу в умовах сьогоднішніх реалій та непередбачуваних подій, може призвести до його необґрунтованого та надмірного фінансового навантаження і може не відповідати його майбутнім можливостям (у разі руйнування майна, бойових дій, знищення виробничих об`єктів тощо).

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають в повному обсязі вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Згідно з ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закон № 1961-IV).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана: з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Відповідно до пунктів 26.1 та 26.5 статті 26 Закону № 1961-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов`язкового виду страхування. Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв`язку із стійкою втратою працездатності, відшкодовуються витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Згідно положень частин першої та другої статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із частиною третьою статті 1197 ЦК України, якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Аналіз наведених норм у взаємозв`язку дає підстави для висновку про те, що середньомісячний заробіток потерпілого обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за частиною першою статті 1197 ЦК України у тому разі, коли потерпілий на момент завдання шкоди працював та його середній заробіток був меншим від 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_2 , з вини якого завдано шкоди ОСОБА_1 , на час вчинення злочину перебував з СФГ «Урожай» у трудових відносинах, що не оспорюється відповідачем, а тому шкоду у зв`язку із стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 повинно відшкодувати СФГ «Урожай», з яким винуватець ДТП перебував у трудових відносинах.

Установлено, що відповідно до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 17 листопада 2021 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатило позивачу ОСОБА_1 відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю, а саме витрат на лікування, придбання медичних препаратів, моральної шкоди у розмірі 160 000,00 грн, то з урахуванням ліміту відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров`ю внаслідок страхового випадку, який становить 260 000,00 грн, за мінусом узгодженої цією угодою суми страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн (витрати на лікування та моральна шкода), франшизи, розмір якої становив 2500,00 грн, позивач має право на отримання від ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 97500,00 грн страхової (регламентної) виплати у зв`язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки на момент ДТП (22 травня 2021 року) середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, то розмір відшкодування втраченого заробітку повинен обчислюватися виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18), провадження № № 12 68гс21).

Згідно із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роменська центральна районна лікарня» Роменської міської ради від 25.06.2025 № 239/25/1144/Р, позивачу ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати працездатності терміном на 2 роки.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що за результатом проведеного розрахунку втраченого заробітку позивача внаслідок стійкої втрати загальної працездатності в розмірі 65%, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за період з 22.05.2021 р. по 31.12.2025 р., його загальний розмір втраченого заробітку (із відрахуванням страхових виплат) складає 1254791,17 грн.

Проведений судом розрахунок виплат відповідачем не спростовано.

Відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Судом першої інстанції проведено розрахунок втраченого заробітку позивача з 01.01.2026 р. по 08.05.2026 р. у розмірі 119663,32 грн.

Поряд з цим, відповідно до матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача втрачений заробіток за період з 01.01.2026 р. по 07.04.2027 р., проте суд першої інстанції вказав на відсутність обставин, які мають істотне значення для такої виплати наперед. Зокрема, суд зазначав, що розмір відшкодування визначається виходячи із фактично встановленого на момент розгляду справи ступеня втрати працездатності, який може змінюватись.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з врахуванням наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням МСЕК від 21.02.2023 р. позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 80%, а рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.06.2025 № 239/25/1144/Р, позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності.

Таким чином, факт заподіяння шкоди здоров`ю, причинний зв`язок між ДТП та наслідками для здоров`я позивача, а також факт втрати професійної працездатності є доведеними та встановленими належними доказами.

Слід врахувати і те, що після зміни інвалідності позивач продовжує мати стійку втрату професійної працездатності - 65 %, що саме по собі підтверджує істотне обмеження її можливості працювати та отримувати заробіток.

Отже, зміна групи інвалідності з другої на третю не означає реального відновлення здатності особи конкурувати на ринку праці та повернутися до колишнього рівня доходу. Відшкодування в даному випадку стосується саме втраченого заробітку (доходу), який позивач могла б отримувати, якби не ушкодження здоров`я.

Не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеним доводи відповідача про те, що задоволення позовних вимог фактично призведе до того, що позивач опиниться у значно кращому матеріальному становищі після втрати працездатності, аніж до 22 травня 2021 року, дати настання ДТП.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення втраченого заробітку за період з 09 травня 2026 року по 07 квітня 2027 року скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення даних вимог, й таким чином повністю будуть задоволені позовні вимоги.

Щодо вимог про стягнення з відповідача відшкодування оплати за правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 30 000, 00 грн, то слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частин 2-4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснював адвокат Менько Д. Д., що діє на підставі ордеру №1075861 від 12.11.2025 р. та договору про надання правничої допомоги б/н від 12.11. 2025 р. ( а.с. 10, 41).

Згідно п. 5 вказаного договору розмір гонорару з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціни позову, враховуючи критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, попередньо визначається за домовленістю сторін у фіксованій сумі 30000 грн, з розрахунку 2500,00 грн за годину робочого часу та орієнтовно передбачуваних 12 годин робочого часу, який має бути витрачений адвокатом на надання правничої допомоги у суді першої інстанції.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Ураховуючи наведене, а також сукупність обставин цієї конкретної справи, не погодження відповідача із зазначеним розміром правничої допомоги, беручи до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути не лише підтвердженим документально, але і відповідати принципам необхідності, розумності, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн відповідають критерію реальності адвокатських послуг та критерію розумності їхнього розміру.

Окрім того, адвокат Менько Д. Д. представляв інтереси позивача в суді апеляційної інстанції.

Із змісту Додатку № 1 від 10.06.2026 р. до договору про надання правничої допомоги від 12.11.2025 р. вбачається, що розмір гонорару за надання правничої допомоги у зв`язку із апеляційним розглядом цієї справи, з урахуванням обставин справи, обсягу і часу витраченого адвокатом на підготування та подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду, на аналіз апеляційної скарги відповідача, участь в судових засіданнях в Сумському апеляційному суді, вчинення інших процесуальних дій в інтересах позивача, визначається за погодженням сторін у фіксованому розмірі 9000 грн ( а.с.239).

Разом з тим, як зазначалось вище, розмір витрат на правничу допомогу повинен бути не лише підтвердженим документально, але й при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Ураховуючи характер спору, обсяг виконаної роботи, витрачений адвокатом час, ціну позову, колегія суддів вважає за необхідне частково присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення витрати на правову допомогу понесені в апеляційній інстанції та покласти на відповідача витрати у розмірі 4000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг (дійсності та необхідності), виправданості.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.п.2,6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позову майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд задовольняє позовні вимоги позивача на суму 1676332,42 грн., один відсоток з якої становить 16763,32 грн.

З огляду на суму, що підлягає стягненню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 16763,32 грн за подання позову.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена повністю, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 3709,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Тобто апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Менька Дмитра Дмитровича задовольнити, апеляційну скаргу представника Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» - адвоката Цесельської Інни Валентинівни задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2026 року в частині вимог про стягнення втраченого заробітку за період з 09 травня 2026 року по 07 квітня 2027 року скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення даних вимог.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я), втрачений заробіток (дохід) у розмірі 28102,75 грн щомісяця, починаючи з 09.05.2026 року по 07.04.2027 року.

В іншій частині вирішених вимог рішення суду залишити без змін.

Рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 4000 грн.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «УРОЖАЙ» на користь держави судовий збір у розмірі 16763,32 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 3709,56 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: А. О. Замченко

О. М. Черних